ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 березня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/6133/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Студенець В.І. - головуючий, судді: Баранець О.М., Кролевець О.А.
за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.
розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця"
на постанову Північного апеляційного господарського суду
(головуючий суддя - Зубець Л.П., судді: Алданова С.О., Гаврилюк О.М.)
від 06.12.2022
у справі №910/6133/22
за позовом ОСОБА_1
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
за участю представників учасників справи:
позивача - Прохоров Ю.Г.;
відповідача - Редевич О.М.;
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 2 552 305, 94 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
2. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2.1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.07.2022 у справі №910/6133/22 відмовлено ОСОБА_1 у відкритті провадження та роз`яснено останньому, що розгляд справи віднесено до юрисдикції суду загальної юрисдикції за правилами Цивільного процесуального кодексу України.
Суд першої інстанції на підставі пункту 1 частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України мотивував своє рішення тим, що даний спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2022 ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.07.2022 у справі №910/6133/22 скасовано. Матеріали справи №910/6133/22 передано на розгляд Господарському суду міста Києва.
Суд апеляційної інстанції, в свою чергу, виходив з того, що висновок місцевого господарського суду щодо наявності, передбачених пунктом 1 частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України, підстав для відмови у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є передчасним.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи
3.1. Не погоджуючись з постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2022, Акціонерне товариство "Українська залізниця" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.07.2022 залишити в силі.
3.2. Підставою касаційного оскарження Акціонерне товариство "Українська залізниця" визначило абзац 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, а саме: статті 20, 236 Господарського процесуального кодексу України, та неправильно застосовано норми матеріального права - статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
Також Акціонерне товариство "Українська залізниця" посилається на те, що позивач не просить стягнути середній заробіток за затримку роботодавцем виконання рішення суду, а просить стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, в тому числі і за період після дати ухвалення рішення суду про поновлення його на роботі. При цьому підставою такого позову не є факт прийняття уповноваженим органом рішення про припинення повноважень посадової особи (корпоративні правовідносини), а затримка виконання рішення суду, що з корпоративних правовідносин не випливає.
Скаржник звертає увагу й на те, що суд апеляційної інстанції, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, чітко не встановив в порядку якого судочинства має розглядатися спір. При цьому Акціонерне товариство "Українська залізниця" зазначає, що позивачем реалізовано його право на оскарження ухвали Печерського районного суду м. Києва від 07.07.2022 та постанови Київського апеляційного господарського суду від 27.10.2022, тому перешкоди для розгляду спору в належному судочинстві у позивача відсутні. На думку скаржника, суд апеляційної інстанції безпідставно врахував правові позиції Великої Палати Верховного Суду, викладені в постановах від 15.01.2021 у справі № 904/6125/20 та від 16.10.2019 у справі № 752/10984/14-ц.
3.3. Від позивача надійшли заперечення проти відкриття касаційного провадження у справі, в яких ОСОБА_1 зазначає, що суд апеляційної інстанції правильно застосував норми права, що є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування і тлумачення. Крім того, позивач звертає увагу на те, що відповідачем не додано доказів сплати судового збору, а касаційна скарга подана з пропуском строку на її подання.
Колегія суддів зазначає, що ухвалою Верховного Суду від 30.01.2023 касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2022 у справі №910/6133/22 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали, а саме: надати суду оригінал документа, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 2684, 00 грн за подання касаційної скарги у даній справі.
Від Акціонерного товариства "Українська залізниця" 14.02.2023 до Суду, на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 30.01.2023, надійшов супровідний лист з доданим до нього платіжним дорученням №67409 від 07.02.2023 про сплату судового збору у розмірі 2684, 00 грн.
З огляду на те, що Акціонерне товариство "Українська залізниця" усунуло недоліки касаційної скарги в строк, встановлений судом, у Суду були відсутні інші підстави для відмови у відкритті касаційного провадження.
3.4. У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 просив відмовити в її задоволенні, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, оскільки суд апеляційної інстанції правильно застосував норми права, а касаційна скарга є необґрунтованою. Також позивач просить стягнути на його користь 10 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
3.5. Від Акціонерного товариства "Українська залізниця" надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, у якому відповідач просив відмовити ОСОБА_1 в задоволенні його клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, а у випадку якщо суд дійде висновку про їх обґрунтованість - зменшити розмір таких витрат.
4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Солом`янського районного суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (яке в подальшому змінило своє найменування на Акціонерне товариство "Українська залізниця") про: визнання незаконним та скасування наказу від 19.01.2017 №72/ос про його звільнення з роботи у зв`язку з припиненням повноважень посадової особи згідно пунктом 5 частини 1 статті 41 КЗпП України; визнання незаконним рішення правління ПАТ "Укрзалізниця" від 17-18 січня 2017 року (протокол №Ц-57/4 Ком.т.) в частині звільнення у зв`язку з припиненням повноважень посадової особи згідно пунктом 5 частини 1 статті 41 КЗпП України; поновлення його на посаді начальника філії "Відомча воєнізована охорона" ПАТ "Укрзалізниця"; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу починаючи з 11.05.2017 по дату ухвалення рішення по справі.
Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 14.11.2017 задоволено позов ОСОБА_1, визнано незаконним рішення правління ПАТ "Укрзалізниця" від 17-18 січня 2017 в частині звільнення ОСОБА_1 з роботи, визнано незаконним та скасовано наказ ПАТ "Укрзалізниця" від 19.01.2017 №72/0с про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника філії "Відомча воєнізована охорона" ПАТ "Укрзалізниця", поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника філії "Відомча воєнізована охорона" ПАТ "Укрзалізниця", стягнуто з ПАТ "Укрзалізниця" на користь ОСОБА_1 150 375, 56 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу за вирахуванням необхідних податків та платежів.
Постановою Апеляційного суду міста Києва від 25.01.2018, задоволено апеляційну скаргу ПАТ "Українська залізниця", скасовано рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 14.11.2017 у справі 760/9300/17-ц.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 29.01.2021 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 14.11.2017 та постанову Апеляційного суду міста Києва від 25.01.2018 скасовано, провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ "Українська залізниця" про визнання незаконним та скасування наказу, визнання незаконним рішення правління, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу закрито.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 03.01.2020 справу №760/9300/17-ц передано для продовження розгляду до Господарського суду міста Києва.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.01.2021 у справі №760/9300/17-ц позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення правління ПАТ "Укрзалізниця" від 18.01.2017 (протокол №Ц-57/4 Ком.т.) в частині щодо звільнення ОСОБА_1, у зв`язку з припиненням повноважень посадової особи згідно з пунктом 5 частини 1 статті 41 КЗпП України. Визнано незаконним та скасовано наказ ПАТ "Укрзалізниця" від 19.01.2017 №72/ос про звільнення ОСОБА_1 у зв`язку з припиненням повноважень посадової особи згідно з пунктом 5 частини 1 статті 41 КЗпП України. Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника філії "Відомча воєнізована охорона" ПАТ "Укрзалізниця". Стягнуто з Акціонерного товариства "Укрзалізниця" на користь ОСОБА_1 150 375, 56 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 30 037, 56 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2021 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укрзалізниця" залишено без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.01.2021 у справі №760/9300/17-ц залишено без змін.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.11.2021 у справі № 760/9300/17-ц, закрито касаційне провадження за скаргою Акціонерного товариства "Укрзалізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.01.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2021.
У зв`язку з невиконанням рішення про поновлення на роботі позивач звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовом до Акціонерного товариства "Укрзалізниця" про стягнення середнього заробітку за час вимушеного заробітку за час вимушеного прогулу.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 07.07.2021 по справі №757/15379/21 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Укрзалізниця" про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу закрито провадження у справі та роз`яснено позивачу, що вирішення даного спору віднесено до компетенції господарських судів.
Дана ухвала обґрунтована тим, що спір про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу виник з корпоративних відносин, а відтак підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Постановою Київського апеляційного суду від 27.10.2022 ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 07.07.2022 залишено без змін.
ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Укрзалізниця" про стягнення 2 552 305, 94 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, якими керувався Суд
5.1. Відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
5.2. Предметом касаційного оскарження є постанова суду апеляційної інстанції, якою скасовано ухвалу суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження на підставі пункту 1 частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України, оскільки спір про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не підлягає вирішенню в господарських судах України.
5.3. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Частиною 3 статті 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Згідно зі статтею 236 КЗпП України у разі затримки роботодавцем виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Так, суд апеляційної інстанції врахував, що у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 361/17/15-ц, від 13 жовтня 2020 року у справі № 683/351/16-ц (провадження № 14-113цс20), від 12 січня 2021 року у справі № 127/21764/17 (провадження № 14-115цс20), від 23 лютого 2021 року у справі № 753/17776/19 (провадження № 14-163цс20) викладались правові висновки щодо підвідомчості спорів про оскарження рішення загальних зборів засновників товариства (постанови зборів уповноважених) щодо звільнення директора (голови правління) товариства, поновлення на посаді, стягнення на їх користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу. У цих справах питання щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу на користь незаконно відстороненого (звільненого) директора (голови правління) товариства вирішувалося у порядку господарського судочинства. Практика Великої Палати Верховного Суду щодо юрисдикційності розгляду таких справ в порядку господарського судочинства є сталою.