ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 березня 2023 року
м. Київ
cправа № 755/9169/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Студенець В.І. - головуючий, судді: Кондратова І.Д., Кролевець О.А.
за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.
розглянувши заяву Об`єднання співвласників багатоповерхового будинку "Дніпровська набережна 9А"
про ухвалення додаткового рішення
у справі № 755/9169/18
за позовом ОСОБА_1
до Об`єднання співвласників багатоповерхового будинку "Дніпровська набережна 9А", Дніпровська районна в м. Києві державна адміністрація
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Головне управління регіональної статистики, Державна податкова інспекція у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві
про визнання недійсним рішення установчих зборів, визнання недійсним статуту та скасування державної реєстрації Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку,
за участю представників учасників справи:
позивача - не з`явився;
відповідача 1 - Герман Н.Д., Гнатуш Н.В.;
відповідача 2 - не з`явився;
третьої особи 1 - не з`явився;
третьої особи 2 - не з`явився;
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дніпровська набережна 9А" (далі - ОСББ "Дніпровська набережна 9А"), Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, треті особи: Головне управління регіональної статистики, Державна податкова інспекція у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, про:
- визнання недійсними рішень установчих зборів власників квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 щодо створення ОСББ "Дніпровська набережна 9А", яке оформлене протоколом від 08.04.2017;
- визнання недійсним статуту ОСББ "Дніпровська набережна 9А", який затверджено рішенням установчих зборів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку від 08.04.2017 та заключним проколом від 22.04.2017;
- визнання недійсними установчих документів та скасування державної реєстрації ОСББ "Дніпровська набережна 9А", яка була проведена 08.11.2017 державним реєстратором Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації за № 106710220000027339.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.01.2022 в позові відмовлено повністю.
Суд апеляційної інстанції, врахувавши правову позицію Великої Палати Верховного Суду у справі № 916/964/19, відповідно до якої звернення особи з позовною вимогою про скасування державної реєстрації ОСББ (реєстраційного запису) є підставою для закриття провадження у справі за такими вимогами за відсутності юридичного спору, скасував рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про скасування державної реєстрації ОСББ "Дніпровська набережна 9А" та закрив провадження. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 23.02.2023 постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2022 у справі № 755/9169/18 залишено без змін.
Від ОСББ "Дніпровська набережна 9А" 28.02.2023 на електронну пошту Суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій об`єднання просило стягнути на його користь 11 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Колегія суддів враховує, що у відзиві на касаційну скаргу ОСББ "Дніпровська набережна 9А", відповідно до вимог статті 124 Господарського процесуального кодексу України, зазначило, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат становить 7 500 грн - витрат на професійну правничу допомогу. Крім того, відповідно до вимог 129 Господарського процесуального кодексу України, ОСББ "Дніпровська набережна 9А" подало заяву щодо неможливості подання доказів підтвердження розміру судових витрат до закінчення судових дебатів та просило вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті, про що винести додаткове рішення.
Ухвалою Верховного Суду від 01.03.2023 призначено до розгляду заяву ОСББ "Дніпровська набережна 9А" про ухвалення додаткового рішення у справі №755/9169/18 на 09.03.2023.
На адресу суду 08.03.2023 від ОСОБА_1 надійшли заперечення на заяву ОСББ "Дніпровська набережна 9А" про ухвалення додаткового рішення, в яких позивач просить відмовити в її задоволенні, а у разі якщо суд дійде висновку про обґрунтованість та співмірність витрат на правову допомогу, які заявлені відповідачем, то просив зменшити розмір таких витрат у зв`язку з тим, що він є пенсіонером та отримує пенсію у розмірі 4 395 грн.
При цьому ОСОБА_1 зазначає, що випадково дізнався про те, що 01.03.2023 суд постановив ухвалу про призначення до розгляду на 09.03.2023 заяву про ухвалення додаткового рішення, оскільки ухвала від 01.03.2023 йому не надсилалась, а про дату та час розгляду цієї заяви його ніхто не повідомив.
Колегією суддів встановлено, що поштове відправлення на ім`я ОСОБА_1 було прийняте Укрпоштою до відправлення 02.03.2023 та 04.03.2023 знаходилось у точці видачі/доставки; відправлення вручено особисто 08.03.2023.
При цьому ОСОБА_1 08.03.2023 подав клопотання про розгляд справи без його участі.
У засіданні суду, призначеному 09.03.2023, оголошено перерву до 16.03.2023, про що сторін додатково повідомлено телефонограмами.
Відповідно до статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 за змістом частини третьої статті 237 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією з підстав виникнення представництва є договір.
Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статті 26 Закону № 5076-VI адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону № 5076-VI).
Закон № 5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.
Частинами першою та другою статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:
- фіксованого розміру,
- погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.
За положенням частини другої статті 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Пункт 1 частини третьої цієї статті визначає верховенство права однією із основних засад (принципів) господарського судочинства.
Зміст вказаного принципу неодноразово і досить детально аналізував Конституційний Суд України. Так, зокрема, в абзаці другому підпункту 4.1 пункту 4 Рішення від 02.11.2004 № 15-рп/2004 ним акцентувалася увага на тому, що верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.
Так, частина третя статті 126 ГПК України визначає, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Оцінюючи зміст зазначених приписів, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.
Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).
Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.
Велика Палата Верховного Суду також зауважує, що частина третя статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.
Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.
Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
Статтею 126 ГПК України також не передбачено, що відповідна сторона зобов`язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного частиною четвертою вказаної статті.