ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 березня 2023 року
м. Київ
cправа № 909/810/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Зуєва В.А. - головуючого, Берднік І.С., Волковицької Н.О.
за участю секретаря судового засідання - Дерлі І.І.,
за участю представників сторін:
позивача - Гришина Н.В. (самопредставництво),
відповідача-1 - Максимюк Ю.М. (адвокат),
відповідача-2 - не з`явився,
відповідача-3 - не з`явився,
відповідача-4 - не з`явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства фінансів України
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 01.12.2022 (у складі колегії суддів: Матущак О.І. (головуючий), Марко Р.І., Скрипчук О.С.)
та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 21.06.2022 (суддя Неверовська Л.М.)
за позовом Міністерства фінансів України
до: 1. Комунального підприємства "Надвірнаводоканал",
2. Департаменту фінансів Івано-Франківської обласної державної адміністрації,
3. Управління фінансів та соціально-економічного розвитку території Надвірнянської районної державної адміністрації,
4. Головного управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області
про визнання недійсними договорів,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. Міністерство фінансів України (далі - Позивач, Мінфін) звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Комунального підприємства "Надвірнаводоканал" (далі - Відповідач-1, КП "Надвірнаводоканал"), Департаменту фінансів Івано-Франківської обласної державної адміністрації (далі - Відповідач-2, Департамент), Управління фінансів та соціально-економічного розвитку території Надвірнянської районної державної адміністрації (далі - Відповідач-3, Управління), Головного управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області (далі - Відповідач-4, ГУ ДКСУ) в якому просило суд визнати недійсними наступні договори: №2-Над від 06.07.2017, №3-Над від 03.08.2017, №4-Над від 10.08.2017, №5-Над від 06.09.2017, №6-Над від 05.10.2017, №7-Над від 03.11.2017, №8-Над від 05.12.2017.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані зокрема тим, що оспорювані договори не спрямовані на реальне настання правових наслідків, оскільки можливість укладення договору щодо бюджетних коштів та, відповідно, можливість настання реальних правових наслідків, обмовлених цими договорами, залежить від того, чи передбачене у бюджеті відповідне бюджетне призначення (асигнування), тобто чи заплановано таке фінансування у встановленому порядку у розрізі тих розпорядників коштів, які беруть на себе бюджетні зобов`язання.
2. Короткий зміст судових рішень у справі
2.1. Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 21.06.2022 у справі № 909/810/21 у задоволенні позову відмовлено.
Судове рішення мотивоване тим, що оскаржувані договори не порушують саме цивільні права чи інтереси Міністерства фінансів України.
2.2. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 01.12.2022 у справі № 909/810/21 вищезазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційна інстанція з огляду на встановлені факти вчинення Відповідачами всіх необхідних дій на виконання спірних договорів, дійшла висновку, що вони не можуть бути кваліфіковані як такі, що не спрямовані на настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними та визнані фіктивними.
Також суд дійшов висновку, що спірні договори укладені Відповідачами відповідно до Закону України "Про державний бюджет України на 2017 рік" та з дотриманням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 18.05.2017 №332 та згідно із затвердженим примірним договором про організацію взаєморозрахунків.
3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
3.1. У касаційній скарзі Мінфін просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення позову.
3.2. Обґрунтовуючи підстави для подання касаційної скарги, заявник посилається на відсутність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо застосування пункту 3 частини п`ятої статті 22, частин першої та другої статті 23, частин третьої та четвертої статті 48, частини третьої статті 97 Бюджетного кодексу України, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин при вирішенні питання, щодо дійсності договорів стосовно коштів Державного бюджету.
3.3. У відзиві на касаційну скаргу КП "Надвірнаводоканал" просить відмовити у її задоволенні.
3.4. Мінфін у заяві № 13220-06-10/4128 від 13.02.2023, повідомив про необхідність врахування правової позиції у аналогічних правовідносинах, яка викладена у постанові Верховного Суду від 09.02.2023 у справі № 917/1531/21.
3.5. У письмових поясненнях КП "Надвірнаводоканал" зазначено, що Верховний Суд направив справу № 917/1531/21 на новий розгляд для встановлення факту наявності чи відсутності порушеного цивільного права чи законного інтересу Позивача, натомість у справі, яка переглядається, факт відсутності такого права чи інтересу встановлено судом першої інстанції та не спростовано апеляційним судом.
4. Розгляд справи Верховним Судом
4.1. Ухвалою Верховного Суду від 09.01.2023 було відкрито касаційне провадження за вищезазначеною касаційною скаргою і призначено розгляд справи у судовому засіданні на 15.02.2023.
4.2. Ухвалою Верховного Суду від 15.02.2023 оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду касаційної скарги до 08.03.2023.
4.3. Розпорядженням Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду № 29.3-02/621 від 06.03.2023 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 909/810/21 у зв`язку з перебуванням судді Сухового В.Г. на лікарняному
4.4. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.03.2023 справу № 909/810/21 було передано на розгляд складу колегії суддів Касаційного господарського суду: Зуєв В.А. - головуючий, Берднік І.С., Волковицька Н.О.
5. Обставини встановлені судами
5.1. Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" передбачено виділення субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування.
5.2. Постановою Кабінету Міністрів України від 18.05.2017 № 332 затверджено Порядок та умови надання у 2017 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, яким визначено механізм надання у 2017 році вказаних субвенції та проведення взаєморозрахунків.
5.3. Пунктом 3 Порядку № 332 передбачено, що підставою для проведення розрахунків з погашення різниці між фактичною вартістю та тарифом є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається підприємствами, що виробляли, транспортували та постачали теплову енергію, надавали послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, централізованого водопостачання і водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості згідно з довідкою, що підтверджує наявність в учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості (без урахування пені, штрафних і фінансових санкцій) на дату укладення такого договору.
5.4. З метою організації проведення сторонами взаєморозрахунків за субвенцією з державного бюджету місцевим бюджетам між ГУ ДКСУ, Департаментом, Управлінням та КП "Надвірнаводоканал" укладено наступні договори: № 2-Над від 06.07.2017, № 3-Над від 03.08.2017, № 4-Над від 10.08.2017, № 5-Над від 06.09.2017, № 6-Над від 05.10.2017, № 7-Над від 03.11.2017, № 8-Над від 05.12.2017.
5.5. Мінфін у позовній заяві посилається на пункт 13 вказаних договорів, яким передбачено, що договір є дійсним лише у разі здійснення відповідного фінансування, та зазначає, що, оскільки, відповідне фінансування здійснено не було, то оскаржувані договори не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що свідчить про їх невідповідність вимогам частини п`ятої статті 203 Цивільного кодексу України.
5.6. Судами попередніх інстанцій встановлено, що у зв`язку з неотриманням коштів, відповідно до укладених договорів КП "Надвірнаводоканал" листом № 246 від 14.11.2017 звернулося до Мінфіну, Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Державної казначейської служби України, Української асоціації підприємств водопровідно-каналізаційного господарства "Укрводоканалекологія" з проханням проінформувати про хід виконання зобов`язань визначених договорами про організацію взаєморозрахунків.
5.7. Державна казначейська служба України листом № 9-08/1221-20537 від 07.12.2017 повідомила Позивача, що станом на 06.12.2017 рішень Мінфіну щодо перерахування коштів по зазначених договорах до Казначейства не надходило.
5.8. Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України листом № 8/10-2076-17 від 15.12.2017 повідомило, що усі договори у зведених реєстрах Мінрегіону направлено на фінансування до Мінфіну. Разом з тим повідомило, що договір №1 на суму 86553,00 профінансовано.
5.9. Мінфін листом № 06330-08/6-27/35079 від 14.12.2017 повідомило КП "Надвірнаводоканал", що відповідно до звітів Держказначейства за 11 місяців 2017 року планові показники доходів загального фонду державного бюджету від податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) з урахуванням бюджетного відшкодування невиконані на 12,8 млрд. гривень. При цьому цей податок є найбільш вагомим джерелом надходження доходів до загального фонду державного бюджету, за рахунок якого держава здійснює фінансування. Таким чином, невиконання запланованих надходжень з податку на додану вартість не дозволяє залучити грошові зобов`язання поточного року з цього податку як додаткове джерело субвенції та відповідно забезпечити розрахунки, які укладені у рахунок зазначеного джерела.
5.10. Наведені обставини встановлені судами у справі №809/1136/18, в якій рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.10.2018, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.02.2019 № 857/3623/18, визнано протиправною бездіяльність Мінфіну, що полягала в не прийнятті рішення про перерахування субвенції КП "Надвірнаводоканал" в порядку та на умовах, передбачених постановою Кабінету Міністрів України №332 від 18.05.2017 та договорами № 2-Над від 06.07.2017, № 3-Над від 03.08.2017, № 4-Над від 10.08.2017, № 5-Над від 06.09.2017, № 6-Над від 05.10.2017, № 7-Над від 03.11.2017, № 8-Над від 05.12.2017 на загальну суму 588386,78 грн. Зобов`язано Мінфін прийняти рішення про перерахування субвенції КП "Надвірнаводоканал" на загальну суму 588386,78 грн в порядку та на умовах, передбачених постановою Кабінету Міністрів України № 332 від 18.05.2017 та вищезазначеними договорами.
6. Позиція Верховного Суду
6.1. Заслухавши суддю-доповідача, присутніх у судовому засіданні представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
6.2. Відповідно до частин першої, другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
6.3. Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Водночас зазначені норми не означають, що кожний позов, поданий до суду, має бути задоволений. Якщо позивач не довів порушення його права чи безпосереднього інтересу, в позові слід відмовити.
Близький за змістом правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц.
6.4. Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
6.5. Особа, яка звертається до суду з позовом, реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 Господарського процесуального кодексу України право на судовий захист, вказує у позові власне суб`єктивне уявлення про її порушене право та/або охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.