ОКРЕМА ДУМКА
(спільна)
суддів Великої Палати Верховного Суду Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Прокопенка О. Б. у справі № 990/162/22 (провадження № 11-153заі22) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Етичної ради про визнання протиправним та скасування рішення
1.У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Етичної ради, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення Етичної ради від 01 листопада 2022 року № 70 "Про невідповідність кандидата на посаду члена Вищої ради правосуддя ОСОБА_1 критеріям професійної етики та доброчесності для зайняття посади члена Вищої ради правосуддя" (далі - Рішення № 70).
Як на правову підставу поданого позову ОСОБА_1, зокрема, покликається на статтю 55 Конституції України, статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), пункт 5 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 14 липня 2021 року № 1635-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя" (далі - Закон № 1635-IX), пункт 3 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Твердить, що висновки Етичної ради, викладені в Рішенні № 70, є необґрунтовані, позаяк нею надано всі необхідні пояснення, які спростовують ці висновки, зокрема, щодо:
- недекларування місця проживання ОСОБА_2 (чоловіка позивачки) у місті Києві у 2019 році;
- незазначення в майнових деклараціях вартості автомобілів, що належали позивачці на праві користування;
- публікації статті "Загальна теорія доказів та доказування";
- публікації апробаційної праці "Спеціальні вимоги до суддів вищих спеціалізованих судів";
- несумлінності при розгляді позивачкою справ про адміністративні правопорушення за статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Вважає, що розгляд та ухвалення рішень Етична рада провадила з порушенням установленого законом порядку.
Наводить обґрунтування порушення оскаржуваним Рішенням № 70 її прав, що дає їй підстави для звернення з позовом до суду.
2. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 12 грудня 2022 року відмовив у відкритті провадження у справі, покликаючись на правові висновки Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата) в подібних спорах, згідно з якими позов ОСОБА_1 не лежить у площині правовідносин, які визначені пунктом 5 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1635-IX та частиною третьою розділу VII "Перехідні положення" КАС України. Відтак підсумував, що спір, якого стосується зазначений позов, не належить до юрисдикції судів України (з-поміж іншого, його не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства).
3. ОСОБА_1 не погодилась із цим рішенням суду і звернулася до Великої Палати з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, а справу направити для продовження розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Основні доводи апеляційної скарги зводяться до того, що в силу положень Конституції України (статті 55, 124, 125), Конвенції (статті 6, 8, 13), Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1635-IX (пункт 5 розділу II) та Перехідних положень КАС України (пункт 3 розділу VII) суд першої інстанції мав би прийняти до розгляду подану позивачкою позовну заяву, а не відмовляти у відкритті провадження у справі, позаяк така відмова порушує її право на доступ до суду та є втручанням у її приватне життя.
Авторка скарги вважає, що аналіз Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII "Про Вищу раду правосуддя" (далі - Закон № 1798-VIII) та Закону № 1635-IX дозволяє стверджувати, що висновки Етичної ради про невідповідність кандидатів на посаду члена Вищої ради правосуддя (далі - ВРП, Рада) критеріям професійної етики та доброчесності є тими факторами, що зумовлюють самостійні правові наслідки, оскільки позбавляють кандидатів права претендувати на зайняття посади члена ВРП та мають для них остаточний характер, адже не вимагають надалі затвердження або погодження іншими державними органами.
З покликанням на норми Конституції України, КАС України, Конвенції та практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб та кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом. Рівень доступу до суду, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які спричиняють втручання в її права. У зв`язку із цим констатує, зокрема, що:
- рішення, дії або бездіяльність Етичної ради відносно порядку обрання (призначення) на посади членів ВРП підлягають судовому оскарженню;
- Рішення № 70 створює самостійні правові наслідки, позаяк має індивідуальний та остаточний характер, бо не вимагає надалі затвердження або погодження іншими державними органами.
Зазначає, що за положеннями статей 6, 13 Конвенції та частини другої статті 55 Конституції України порушене (Рішенням № 70) право підлягає захисту саме шляхом оскарження його в суді.
Наголошує, що Рішення № 70 позбавило її можливості претендувати на зайняття посади члена ВРП, що, своєю чергою, є виявом втручання в її право на приватне життя і таких його складових, як право на доступ до професії, на особистий розвиток, на встановлення стосунків з оточуючим світом та іншими людьми в аспекті розвитку та формування відносин професійного та ділового характеру, що свідчить про порушення статті 8 Конвенції.
Доводить, що висновки суду про те, що "спір з Етичною радою з приводу оскарження її рішень, дій або бездіяльності (крім як щодо оцінювання членів Вищої ради правосуддя), зокрема оскарження висновку щодо відповідності (невідповідності) кандидата на посаду члена Вищої ради правосуддя критеріям професійної етики та доброчесності, а також списку кандидатів, рекомендованих для обрання на цю посаду, не належить до юрисдикції судів України (приміром, не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства), а Етична рада у таких правовідносинах не є суб`єктом владних повноважень, який може бути відповідачем", - є неправильними і такими, що суперечать нормам Основного Закону України (статті 55, 124, 125).
Підсумовуючи, авторка скарги висновує, що Верховний Суд є судом першої інстанції для розгляду питань щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органу, який має повноваження оцінювати членів ВРП, а цим органом є Етична рада, яка, зокрема, надає висновки відповідності кандидата на посаду члена ВРП критеріям професійної етики та доброчесності.
Суд першої інстанції безпідставно, необґрунтовано та незаконно розмежував (за критерієм можливості судового оскарження) рішення Етичної ради у правовідносинах щодо перевірки кандидатів на посаду члена ВРП та рішення Етичної ради щодо оцінювання діючих членів ВРП, адже такі рішення ухвалюються одним і тим самим органом - Етичною радою і з використанням цим органом одних і тих самих повноважень.
4. Відповідач через свого представника подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що вона (апеляційна скарга) задоволенню не підлягає, позаяк доводи, викладені в ній, не спростовують правильності висновків суду, що зроблені у світлі усталеної практики Верховного Суду у подібних справах.
Вважає, що твердження позивачки про те, що суд, коли постановляв оскаржувану ухвалу, незаконно розмежував рішення Етичної ради у правовідносинах стосовно перевірки кандидатів на посаду члена ВРП та рішення Етичної ради стосовно оцінювання діючих членів ВРП за критерієм можливості судового оскарження, не відповідає дійсності, позаяк можливість судового оскарження пов`язана насамперед з наявністю відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду, що є обов`язковою умовою надання правового захисту.
До ухвалення остаточного рішення органом, визначеним статтею 131 Конституції України, рішення Етичної ради не може самостійно порушувати права, свободи та інтереси позивачки на момент її звернення до суду, а можливість оскарження рішень Етичної ради, що стосуються діючих членів ВРП, прямо передбачена Законом № 1635-IX.
Відповідач також заначив, що доводи позивачки про те, що наявність обмежень, що накладаються на доступ до професії, зачіпає її право на приватне життя, не є вагомими й переконливими з огляду на конкурсні засади відбору кандидатур для обрання (призначення) членів ВРП, з якими вона була ознайомлена, подаючи документи для участі в цьому конкурсі.
Звідси, дотримання передбаченого законом порядку проведення конкурсу на посаду члена ВРП не дає підстав стверджувати про наявність обмежень у доступі до посади.
З огляду на викладене відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
5.Велика Палата постановою від 23 лютого 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишила без задоволення, а ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12 грудня 2022 року - без змін.
Проаналізувавши положення статті 55 Конституції України, статей 2, 4, 5 КАС України, Велика Палата виснувала, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, у яких відповідач реалізує владні управлінські функції стосовно заявника.
Велика Палата також зазначила, що Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, ВРП, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, рішень, дій чи бездіяльності органів, які обирають (призначають), звільняють членів ВРП, щодо питань обрання (призначення) на посади членів ВРП, звільнення їх з таких посад, бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо невнесення до Верховної Ради України законопроекту на виконання (реалізацію) рішення Українського народу про підтримку питання загальнодержавного значення на всеукраїнському референдумі за народною ініціативою (частина четверта статті 22 КАС України в редакції Закону № 1635-ІХ, який набрав чинності 05 серпня 2021 року).
Законом № 1635-ІХ доповнено розділ VII "Перехідні положення" КАС України пунктом 3, відповідно до якого Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо рішень, дій чи бездіяльності органів, які оцінюють членів ВРП відповідно до Закону № 1635-IX.
Велика Палата також указала, що, відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції покликався на правові висновки Великої Палати, за якими Верховний Суд є судом першої інстанції для розгляду питань щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органу, який має повноваження оцінювати членів ВРП. Цим органом є Етична рада як стосовно власне такого оцінювання, так і стосовно сприяння органам, що обирають (призначають) членів ВРП, у встановленні відповідності кандидата на посаду члена ВРП критеріям професійної етики та доброчесності. Проте, як виснувала Велика Палата, це не означає, що всі спори з Етичною радою належать до предметної юрисдикції адміністративного суду.
Проаналізувавши положення статті 131 Конституції України, статті 9-1 Закону № 1798-VIII, пункту 4 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону
№ 1635-IX, Велика Палата виснувала, що Етична рада є допоміжним органом, який лише сприяє суб`єктам обрання (призначення) членів ВРП у встановленні відповідності кандидата на цю посаду критеріям професійної етики та доброчесності, не маючи при цьому повноважень ухвалювати остаточне рішення щодо призначення на цю посаду або звільнення з неї.
Остаточні рішення, які створюють правові наслідки для кандидатів на посаду членів ВРП, ухвалюються саме за результатами голосування з`їзду суддів України, з`їзду адвокатів України, всеукраїнської конференції прокурорів, з`їзду представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ, Верховної Ради України (щодо обрання членів ВРП), а також Президентом України (щодо їх призначення).
Висновки Етичної ради щодо відповідності або невідповідності кандидата на посаду члена ВРП критеріям професійної етики та доброчесності самі по собі не мають наслідком обрання / призначення на відповідну посаду, а є лише однією з умов для розгляду цих питань компетентним органом (етапом у процедурі обрання / призначення члена ВРП), тобто не зумовлюють самостійних правових наслідків, а відтак не можуть бути самостійним предметом судового розгляду.
На переконання Великої Палати, аналіз наведених вище приписів законодавства України дає змогу дійти висновку, що спір з Етичною радою з приводу оскарження її рішень, дій або бездіяльності (крім як щодо оцінювання членів ВРП), зокрема оскарження висновку щодо відповідності кандидата на посаду члена ВРП критеріям професійної етики та доброчесності, а також списку кандидатів, рекомендованих для обрання на цю посаду, не належить до юрисдикції судів України (у тому числі не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства), а Етична рада у таких правовідносинах не є суб`єктом владних повноважень, який може бути відповідачем. Водночас до предметної юрисдикції адміністративного суду належать спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності Етичної ради у зв`язку з оцінюванням нею членів ВРП, як це визначено пунктом 5 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 1635?IX і пунктом 3 розділу VII "Перехідні положення" КАС України у редакції Закону № 1635-IX.
Велика Палата погодилася з висновками суду першої інстанції, адже вони є суголосними з висновками, викладеними в постанові від 10 листопада 2022 року (справа № 990/120/22).
Велика Палата зауважила, що оцінка відповідності позивачки критеріям професійної етики та доброчесності здійснювалась виключно як кандидата на посаду члена ВРП в рамках конкурсної процедури. У межах неї Етична рада тільки складає висновок щодо відповідності кожного кандидата критеріям професійної етики та доброчесності, а також список кандидатів, рекомендованих для обрання на посаду члена ВРП. Таке складання не є виконанням публічно-владних управлінських функцій щодо кандидатів.
Законодавство України не гарантує право стати членом ВРП, а тільки надає право взяти участь у відповідному конкурсному відборі. Непроходження особою одного з проміжних етапів цього відбору не створює негативних наслідків для кар`єри такої особи, вона не позбавляється посади, яку займала на момент проходження конкурсу, не припиняє здійснювати діяльність, яку на той час здійснювала, та не має перешкод для того, щоби взяти участь у конкурсі на посаду члена ВРП у майбутньому, тощо.
Велика Палата наголосила, що Етична рада є допоміжним органом, який сприяє суб`єктам обрання (призначення) членів ВРП у встановленні відповідності кандидата саме на посаду члена ВРП критеріям професійної етики та доброчесності. Відтак обставини та висновки про невідповідність або наявність обґрунтованих сумнівів щодо відповідності особи станом на конкретний момент певним особливим спеціальним вимогам, які ставляться до неї як кандидата на посаду члена ВРП, викладені в рішенні Етичної ради, ухваленому за результатами проведеного оцінювання, не мають преюдиційного характеру під час майбутньої участі цієї особи в інших оцінюваннях, відборах, конкурсах тощо. Оскаржуване рішення Етичної ради не може впливати на гарантії справедливого процесу проведення компетентним органом відбору, конкурсу, оцінювання тощо, у якому особа братиме участь у майбутньому, як і не позбавляє права на ефективні засоби правового захисту у випадку його порушення цим органом.
Законодавство України спрямоване на те, щоб гарантувати стабільність правової системи, зокрема діяльності конституційних органів державної влади. Оскарження рішення Етичної ради про невідповідність кандидата на посаду члена ВРП критеріям професійної етики та доброчесності для зайняття цієї посади не може створювати наслідки для конкретної конкурсної процедури, у тому числі перешкоджати їй, унеможливлювати продовження, зумовлювати перегляд її результатів, створених суб`єктами призначення членів ВРП. Тому обмеження у доступі до суду щодо такого оскарження має легітимну мету.