ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 березня 2023 року
м. Київ
Справа 9901/61/20
Провадження № 11-278заі21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Гриціва М. І.,
суддів Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Ткача І. В., Уркевича В. Ю., Чумаченко Т. А.
розглянула в порядку письмового провадження апеляційну скаргу особи, що діє від імені Президента України Зеленського Володимира Олександровича, - Мовіле О. С. на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16 червня 2021 року (судді Юрченко В. П., Васильєва І. А., Гусак М. Б., Пасічник С. С., Хохуляк В. В.) в адміністративній справі № 9901/61/20 за позовом ОСОБА_1 до Президента України про визнання протиправним та скасування Указу Президента України від 11 вересня 2019 року № 680/2019 в частині.
УСТАНОВИЛА:
1. У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив визнати протиправним Указ Президента України від 11 вересня 2019 року № 680/2019 "Про скасування деяких указів Президента України" (далі - Указ № 680/2019). Цим Указом був скасований Указ Президента України від 19 травня 2019 року № 298 (далі - Указ № 298) про присвоєння йому дипломатичного рангу Надзвичайного і Повноважного Посла.
Прохання мотивує тим, що Указ № 680/2019 є незаконним і безпідставним, оскільки у Президента України, попри встановлені пунктом 24 статті 106 Конституції України повноваження присвоювати, зокрема, вищі дипломатичні ранги, нема повноважень на позбавлення цих рангів на підставі власного акта. За частиною п`ятнадцятою статті 25 Закону України від 07 червня 2018 року № 2449-VIII "Про дипломатичну службу" (далі - Закон № 2449-VІІІ) позбавлення дипломатичного рангу, який було присвоєно дипломатичному службовцю, здійснюється в судовому порядку, за рішенням суду. Іншого порядку позбавлення дипломатичного рангу законодавство не передбачає.
Видаючи Указ № 680/2019, Президент України перебрав на себе не властиві йому функції та повноваження.
Посилався позивач і на те, що в оскаржуваному акті не зазначено належного його обґрунтування, а також те, що оспорюваний акт глави держави не ґрунтується на документальних відомостях (пояснювальній записці, довідкових та аналітичних матеріалах, довідці про погодження проєкту тощо), які б виправдовували необхідність його видання і мали передувати цьому відповідно до Положення про порядок підготовки та внесення проєктів актів Президента України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2016 року № 142/2006.
Наголошує на тому, що дипломатичний ранг Надзвичайного і Повноважного Посла він отримав на законних підставах з дотриманням порядку, визначеного частиною четвертою статті 25 Закону № 2449-VІІІ.
Також вказує на те, що правомірність присвоєння дипломатичного рангу позивачу піддавалася суддівському контролю.
Вважає, що Указ № 298 є ненормативним актом, який застосовується одноразово і фактом присвоєння дипломатичного рангу вичерпує свою дію. Цей акт спричинився до настання нової якості, але після реалізації своєї дії втратив властивості документа, що продовжує містити конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта, а відтак може бути актом, до якого його видавець (зокрема, державний орган) може вносити зміни чи видавати рішення про його скасування, та/або може бути предметом судового оскарження.
2. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду (далі - КАС ВС, Суд) рішенням від 16 червня 2021 року позов задовольнив.
Суд виходив з того, що Президент України наділений лише тими повноваженнями, які йому визначені Конституцією України, до переліку яких входить право присвоювати вищі дипломатичні ранги, а також здійснювати інші повноваження, визначені Основним Законом України.
За частиною третьою статті 106 Конституції України Президент України видає укази і розпорядження, які є обов`язковими до виконання на території України, якщо вони основуються та спрямовані на виконання Конституції і законів України, але не повинен використовувати владні повноваження і видавати укази, які за формою та змістом не ґрунтуються на законі, що, своєю чергою, є підставою для визнання таких рішень неправомірними.
З позиції Суду, закріплене в Конституції України право Президента України присвоювати вищі дипломатичні ранги не рівне його правоможності на скасування власного акта про присвоєння таких рангів, оскільки скасування власного акта про присвоєння рангу Надзвичайного і Повноважного Посла не є способом реалізації конституційних [і законних] повноважень глави держави.
Суд визнав, що Указ № 298 відноситься до ненормативних (індивідуальних) актів, який шляхом присвоєнням ОСОБА_1 дипломатичного рангу вичерпав свою дію, тому не може бути скасований.
Узагальнюючи, Суд підсумував, що Президент України видав Указ № 680/2019 поза межами власних повноважень та всупереч Закону № 2449-VІІІ, тому з огляду на це підлягає скасуванню.
3. Відповідач не погодився з рішенням КАС ВС і подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та постановити нове судове рішення - про відмову в задоволенні позову.
Вказує на помилковість суду першої інстанції у твердженні, що Конституцією України встановлено виключний перелік дипломатичних рангів, у присвоєнні яких безпосередньо бере участь Президент України, оскільки перелік таких рангів уточнено у спеціальному законі, а не в Конституції України.
Вважає, що висновок суду щодо невідповідності дій Президента України його конституційним повноваженням суперечить основним засадам та завданням адміністративного судочинства, бо за правилами адміністративного судочинства юрисдикція судів не поширюється на питання про відповідність Конституції України актів глави держави, вирішення яких віднесено виключно до компетенції Конституційного Суду України.
ОСОБА_1 присвоєно вищий дипломатичний ранг як заступнику Голови Постійної делегації Верховної Ради України у Парламентській Асамблеї Ради Європи. Він володів повноваженнями народного депутата України, але за цим своїм статусом не відносився до керівних посад в органах міжнародних організацій. Його статус визначався положеннями національних нормативних актів, що в сукупності давали підстави Президентові України скасувати Указ № 680/2019 як такий, що виданий безпідставно.
Позбавлення позивача дипломатичного рангу не стосувалося проходження ним дипломатичної служби та звільнення з неї, тому суд хибно застосував положення частини п`ятнадцятої статті 25 Закону № 2449-VІІІ.
Із сукупності положень частини першої статті 8, частини другої статті 19, частини другої статті 102, частини третьої статті 106 Конституції України випливає, що Президент України як суб`єкт правотворчості на формування наведених приписів має право на скасування та зміну своїх рішень. Наведене узгоджуються з правовою позицією, висловленою Конституційним Судом України у Рішенні від 03 жовтня 1997 року № 4-зп (справа про набуття чинності Конституцією України), згідно з якою конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному.
У контексті наведеного Суд висновує, що припинення Президентом України дії раніше виданого індивідуального юридичного акта через відсутність у ньому правових підстав для присвоєння вищого дипломатичного рангу народному депутату України належить до конституційних повноважень глави держави.
4. 27 жовтня 2021 року до Великої Палати Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про продовження строку для подання відзиву на апеляційну скаргу. В цю дату надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін. Наводить міркування, які в основному збігаються з висновками оскаржуваного судового рішення. Зазначає, що посилання відповідача на правову позицію Конституційного Суду України у Рішенні від 03 жовтня 1997 року № 4-зп, а також на рішення судів вищої і найвищої інстанцій (момент набуття чинності Конституції України; питання щодо соціального страхування) не є застосовним до спірних відносин, позаяк стосуються інших, відмінних, не схожих на останні соціальні та політико-правові ситуації.
5. Велика Палата Верховного Суду (далі - Велика Палата) ухвалою від 30 серпня 2021 року відкрила апеляційне провадження у справі, а ухвалою від 05 жовтня
2021 року призначила справу до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
6. Обставини справи можна коротко викласти таким чином.
ОСОБА_1 був народним депутатом України VIII скликання.
У 2015 році його обрали Віце-Президентом Політичної групи Європейської народної партії в Парламентській асамблеї Ради Європи та переобирали на цю посаду до 2020 року.
У 2017 році його обралиВіце-Президентом Парламентській Асамблеї Ради Європи, також у цьому році його обрали Головою Підкомітету з проблем злочинності та боротьби із тероризмом Парламентської асамблеї Ради Європи, а 23 січня 2018 року відбулося його повторне переобрання на цю ж посаду.
У 2018 році ОСОБА_1 обрали представником Комітету з юридичних питань та прав людини Парламентської асамблеї Ради Європи в ГРЕКО.
Міністр закордонних справ України поданням від 19 травня 2019 року № 201/11-910/5-1582 вніс Президенту України пропозицію про присвоєння дипломатичного рангу Надзвичайного і Повноважного Посла ОСОБА_1 як заступнику Голови Постійної делегації Верховної Ради України у Парламентській Асамблеї Ради Європи.
Президент України [Порошенко П. О.] Указом № 298/2019 відповідно до статті 25 Закону № 2449-VIII присвоїв ОСОБА_1 - заступнику Голови Постійної делегації Верховної Ради України у Парламентській Асамблеї Ради Європи дипломатичний ранг Надзвичайного і Повноважного Посла, а Президент України [ Зеленський В. О. ] Указом № 680/2019 скасував цей Указ як такий, що виданий безпідставно.
ОСОБА_1 не погодився з такими діями Президента України і звернувся до суду з позовом.
7. Спірні відносини регулюються Конституцією України, Законом № 2449-VIII.
Положеннями частини другої статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Позаяк Президент України є органом державної влади [в одній особі], то це може означати, що глава держави зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені те тільки Конституцією, але й законами України.
Згідно зі статтею 102 Конституції України Президент України є главою держави і виступає від її імені, є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.
У Рішенні Конституційного Суду України від 10 грудня 2003 року № 1-19/2003 за конституційним поданням 47 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень частини першої статті 105, частини першої статті 111 Конституції України (справа щодо недоторканності та імпічменту Президента України) зазначено, що інститут Президента України ґрунтується на сукупності норм, що містяться у розділі V Конституції України, згідно з якими Президент України визначений, зокрема, главою держави, виступає від її імені, є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.
Конституційно-правовий статус інституту Президента України ґрунтується на правилах та нормах, які регулюють положення глави держави у механізмах державного управління. Порядок діяльності Президента України, його повноваження, взаємодія з іншими органами державної влади та місцевого самоврядування нормативно встановлені.
У рішеннях від 10 квітня 2003 року № 7-рп/2003 (справа про гарантії діяльності народного депутата України), від 02 жовтня 2008 року № 19-рп/2008 (справа про конституційність окремих положень щодо фінансових послуг та державного регулювання ринків фінансових послуг) та інших Конституційний Суд України неодноразово відзначав, що повноваження Президента України вичерпно визначені Конституцією України.
Права Президента України, його свобода та можливість діяти певним чином визначені у статті 106 Конституції України, з пункту 31 частини першої якої можна уяснити, що Президент України здійснює інші повноваження, визначені Основним Законом України (реалізація яких вимагатиме уточнення та конкретизації їхнього змісту на рівні положень законів України).
Згідно з пунктом 24 частини першої статті 106 Конституції України Президент України присвоює вищі дипломатичні ранги .
Відповідно до частини третьої статті 106 Основного Закону України Президент України на основі та на виконання (знову-таки) як Конституції, так і законів України видає укази і розпорядження, які є обов`язковими до виконання на території України.
8. За частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до пункту 18 частини першої статті 4 цього Кодексу як нормативно-правовий акт розуміють акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який установлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування. За пунктом 19 цієї самої частини індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який (яке) стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльностіПрезидента України встановлені статтею 266 КАС України, правила якої згідно з положеннями пункту 1 частини першої цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо законності (крім конституційності) указів і розпоряджень Президента України.
Розглядати спір відносно законності виданих Президентом України актів за правилами адміністративного судочинства, з-поміж іншого, означає з`ясувати і вирішити, чи Президент України, коли реалізовував надані йому Конституцією та законами України повноваження видавати укази та розпорядження, чинити дії чи утримуватися від них, здійснював, крім спеціально обумовлених, публічно-владні управлінські функції, чи функціонував відповідно до ціннісних моделей (конструктів) поведінки (відносин), виражених (відображених) у законах, підзаконних нормативно-юридичних актах та інших джерелах об`єктивного юридичного права, чи його діяльність узгоджувалася із загальними принципами права.