Постанова
Іменем України
09 березня 2023 року
м. Київ
справа № 626/1334/18
провадження № 51-3340 км 22
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
засудженого ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 на вирок Красноградського районного суду Харківської області від 07 лютого 2022 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 26 липня 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018220350000261, за обвинуваченням
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, громадянина України, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Красноградського районного суду Харківської області від 07 лютого 2022 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.
Строк відбування покарання постановлено рахувати з 07 лютого 2022 року.
Зараховано у строк покарання період попереднього ув`язнення з 01 травня 2018 року по 07 листопада 2018 року, з розрахунку день за день.
Вирішено питання щодо речових доказів у провадженні.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 26 липня 2022 року вирок місцевого суду залишено без зміни.
За вироком суду встановлено, що ОСОБА_6, 01 травня 2018 року близько 01:00 години, знаходячись поблизу домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, діючи умисно, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, реалізуючи умисел на спричинення тяжких тілесних ушкоджень, наніс ОСОБА_8 множину ударів кулаками і ногами в обличчя та тулуб, спричинивши йому тяжкі тілесні ушкодження від яких потерпілий помер.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 порушує питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_6 та просить призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Рішення судів вважає незаконними та необґрунтованими, оскільки вина засудженого у вчиненні інкримінованого злочину не доведена, а висновки про його винуватість ґрунтуються на недопустимих доказах.
Посилання у рішеннях на визнання ОСОБА_6 своєї вини під час судово-медичної експертизи суперечить вимогам ч.4 ст.95 КПК України.
Місцевий суд, всупереч ст.95 КПК України, послався у вироку на показання свідків, дані ними на досудовому слідстві.
Огляд на визначення стану сп`яніння та судово-медична експертиза ОСОБА_6 проведені до внесення відомостей в ЄРДР.
Повідомлення про підозру від 01 травня 2018 року вручено за відсутності захисника.
Суд апеляційної інстанції, всупереч вимог ст.404 КПК України, допущені порушення проігнорував, повторно не дослідив обставини, досліджені місцевим судом з порушенням, крім того, не дав відповідей на доводи апеляційної скарги сторони захисту та не навів підстав, з яких скаргу визнано необґрунтованою.
В решті захисник наводить доводи, які стосуються оскарження фактичних обставин справи, дає власну оцінку доказам.
Позиції інших учасників судового провадження
Засуджений ОСОБА_6, в суді касаційної інстанції, підтримав вимоги касаційної скарги та просив задовольнити.
Прокурор ОСОБА_5, в судовому засіданні, посилаючись на безпідставність доводів скарги сторони захисту, вважав, що вона не підлягає до задоволення.
Межі розгляду матеріалів кримінального провадження у касаційному суді
Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
За змістом ст. 433 КПК України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Із будь-яких інших підстав касаційний суд не вправі втручатися у рішення судів нижчих ланок, а виходить із обставин, установлених цими судами.
Таким чином, доводи захисника щодо оскарження фактичних обставин справи та надання власної оцінки доказам не є предметом перевірки суду касаційної інстанції. Натомість, вказані обставини перевірялись апеляційним судом.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 370 КПК України законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Оскаржувані судові рішення відповідають наведеним вимогам.
Тому доводи захисника про незаконність та необґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій, оскільки вина ОСОБА_6 не доведена поза розумним сумнівом, не заслуговують на увагу.
Місцевим судом у вироку зазначено, що вина ОСОБА_6 у вчиненні ним інкримінованого злочину повністю доведена: показаннями свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які є працівниками залізничного вокзалу та були очевидцями конфлікту між обвинуваченим та потерпілим, що виник спочатку в самому приміщені вокзалу, де вони намагалися їх заспокоїти, однак через недопустиму поведінку змушені були просити їх покинути приміщення, проте, конфлікт продовжився на вулиці, в ході якого ОСОБА_6 придавив ОСОБА_8 за шию, а потім вони вдвох пішли в напрямку міста; показаннями свідка ОСОБА_11, який повідомив, що приблизно о 01:00 годині 01 травня 2018 року по вулиці Преображенській в м. Краснограді Харківської області помітив двох чоловіків, один з них - ОСОБА_8 лежав на тротуарі, голова була на бордюрі, мав ознаки тілесних ушкоджень, а інший - ОСОБА_6 намагався привести його до тями; даними висновків судово-медичних експертиз, які підтверджують, ступінь тяжкості отриманих ОСОБА_8 тілесних ушкоджень, їх кількість та причину його смерті; висновком судово-медичного експерта про наявність в обвинуваченого на правій руці садна та синця, які могли виникнути від дії тупих предметів за механізмом удар, стискання, удар-стискання; показаннями експерта ОСОБА_12 про те, що в ході проведення експертизи оглядала обвинуваченого ОСОБА_6, який повідомив обставини отримання ним тілесних ушкоджень на правій руці, а саме під час конфлікту з потерпілим ОСОБА_8 ; а також іншими доказами.
Місцевий суд, дотримуючись положень ст. 94 КПК України, оцінив усі докази в їх сукупності, детально виклав їх у вироку, встановив, що вони є взаємоузгодженими, належними та допустимими, доповнюють один одного і дійшов обґрунтованого переконання про те, що вина ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, доведена поза розумним сумнівом.
Крім того, суд першої інстанції всебічно перевірив версію сторони захисту про непричетність ОСОБА_6 до вчиненого та обґрунтовано визнав її такою, що суперечить встановленим фактичним обставинам. Переглянувши кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника, апеляційний суд погодився із таким висновком, зазначив, що ця версія не підтверджена доказами.
Верховний Суд неодноразово вказував, що стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване кримінальне правопорушення було вчинено, і обвинувачений є винуватим у цьому. Це питання має вирішуватися на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Стандарт доведення зводиться до того, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.