Постанова
Іменем України
09 березня 2023 року
м. Київ
справа № 761/42548/17
провадження № 51-1819 км 20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
особи, щодо якої закрито
кримінальне провадження ОСОБА_7
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Київського апеляційного суду від 27 липня 2022 року у кримінальному провадженні № 12017100020003145 за обвинуваченням
ОСОБА_7,ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку м. Гвардійськ Калінінградської області РФ, жительку АДРЕСА_1, раніше не судиму,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 14 липня 2021 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 3 ст. 358 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки.
На підставі ст. 49 КК України ОСОБА_7 звільнено від кримінальної відповідальності та від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності. Кримінальне провадження закрито.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 27 липня 2022 року вирок районного суду щодо ОСОБА_7 скасовано, кримінальне провадження щодо неї за ч. 3 ст. 358 КК України закрито у зв`язку із недоведенням вчинення обвинуваченою інкримінованого їй злочину, тобто з підстав, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 284, п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України.
Вироком суду першої інстанції було встановлено, що ОСОБА_7, обіймаючи посаду приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу, 24 липня 2015 року у своєму робочому кабінеті за адресою: м. Київ, вул. Пушкінська, 1-3/5, каб. № 4, за попередньою змовою з ОСОБА_8, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження щодо підроблення офіційного документа, без встановлення та належної перевірки дієздатності особи склала заяву від імені ОСОБА_9 щодо надання згоди на тимчасову поїздку за кордон для відпочинку малолітнього сина ОСОБА_10 у супроводі його матері ОСОБА_8, а також згоди на відкриття ОСОБА_10 шенгенської візи, без відома та присутності ОСОБА_9, у порушення вимог ст.ст. 34, 44, 45 ЗУ "Про нотаріат", забезпечила підписання ОСОБА_8 від імені ОСОБА_9 зазначеної вище заяви, своїм підписом та печаткою приватного нотаріуса засвідчила справжність підпису ОСОБА_9 на заяві та здійснила запис у реєстрі нотаріальних дій про засвідчення справжності цього підпису.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні було проведено неуповноваженою особою, із порушенням правил територіальної підслідності, а тому усі зібрані у ньому докази є недопустимими. Порушення вимог КПК України, які призвели до визнання доказів недопустимими є такими, що не можуть бути усунуті в ході судового розгляду, з огляду на що суд зробив висновок, що у справі не зібрано доказів, на доведення того, що ОСОБА_7 вчинила інкримінований їй злочин, тому закрив кримінальне провадження .
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Зазначає, що висновки суду про недопустимість доказів є невірними, оскільки матеріали провадження містять постанову прокурора про визначення територіальної підслідності даного кримінального провадження за СВ Дарницького УП ГУНП м. Києва, крім того, висновки суду суперечать позиції Верховного Суду щодо недопустимості доказів, оскільки суд не навів яким чином порушення під час збирання доказів зачіпають права та свободи особи. Апеляційний суд усупереч ст. 94 КПК України не дав всебічної оцінки доказам у їх сукупності та постановив передчасне рішення. Крім того, закриваючи кримінальне провадження з підстав, передбачених ст. 284 КПК України, апеляційний суд невірно послався також на п. 2 ч. 1 ст. 373 цього Кодексу, чим порушив вимоги ст. 417 КПК України.
Позиції інших учасників судового провадження
На касаційну скаргу надійшло заперечення від захисника ОСОБА_6, який просив залишити скаргу без задоволення, вважав, що ухвалу апеляційного суду можливо змінити, виключивши із неї посилання на п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України, а в решті судове рішення залишити без зміни.
Прокурор у суді касаційної інстанції підтримав скаргу та просив її задовольнити у повному обсязі.
ОСОБА_7 та її захисник заперечували проти задоволення скарги, просили залишити її без задоволення, змінити ухвалу апеляційного суду шляхом виключення з неї посилання на ст. 373 КПК України.
Межі розгляду матеріалів кримінального провадження у касаційному суді
Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Згідно зі ст. 433 цього Кодексу суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також наявність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 ст. 438 КПК України підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Мотиви суду
Доводи прокурора про істотне порушення апеляційним судом вимог кримінального процесуального закону є необґрунтованими.
Так, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про недопустимість доказів у справі з огляду на те, що вони були зібрані з порушенням правил підслідності, що потягло за собою порушення права особи на захист, на об`єктивне та неупереджене розслідування.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Застосування належної правової процедури є одним із складових елементів принципу верховенства права та передбачає, у тому числі, щоб повноваження органів публічної влади були визначені приписами права, і вимагає, щоб посадовці мали дозвіл на вчинення дії, і надалі діяли в межах наданих їм повноважень. Належна правова процедура має застосування як під час судового розгляду, так і на стадії досудового розслідування.
Відповідно до ч. 1 ст. 218 КПК України досудове розслідування здійснюється слідчим того органу, під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення. Слідчий зобов`язаний письмово повідомити прокурора про наявність обставин, які указують на те, що розслідуване ним кримінальне правопорушення не відноситься до його компетенції внаслідок порушення правил підслідності. У такому випадку прокурор приймає постанову про визначення підслідності кримінального провадження.
Апеляційний суд вірно зазначив, що аналіз наведеної норми закону у поєднанні з положеннями ч. 7 ст. 214 КПК України про обов`язок прокурора передати наявні у нього матеріали відповідному органу досудового розслідування з дотриманням правил підслідності та доручення цьому органу проведення досудового розслідування у випадку внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань самим прокурором дає підстави стверджувати про те, що досудове розслідування здійснюється виключно слідчим того органу, під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення, а передача розслідування до іншого органу можлива лише при наявності на те підстав та шляхом винесення мотивованої постанови.