Постанова
іменем України
08 березня 2023 року
м. Київ
справа № 537/2167/15-ц
провадження № 61-1623св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
третя особа - Управління земельних ресурсів виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 16 травня 2016 року, ухвалене у складі судді Зоріної Д. О., та постанову Полтавського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року, прийняту у складі колегії суддів: Пікуля В. П., Дорош А. І., Панченка О. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - Управління земельних ресурсів виконавчого комітету Кременчуцької міської ради, про відновлення межі земельної ділянки, зобов`язання вчинити певні дії.
Позовну заяву ОСОБА_1 мотивував тим, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 30 липня 2001 року державним нотаріусом Другої кременчуцької державної нотаріальної контори Литвиненко Л. І., він є власником домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, до складу якого входять: житловий будинок літ. "А", погреб літ. "Дп", колодязь літ. "К", колодязь літ. "К1", огорожа № 1 - 2; зазначене домоволодіння розташоване на земельній ділянці державного фонду розміром 446 кв. м.
Крім визначеного у заповіті майна, на території успадкованого ним домоволодіння також знаходилися самочинно збудовані його бабусею господарські будівлі, а саме: сіни літ. "А", сарай-гараж літ. "Д", вбиральня-душ літ. "Е", з приводу законності будівництва та розташування яких між позивачем та співвласниками суміжного домоволодіння НОМЕР_2 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виник спір.
Позивач вказував, що з метою захисту своїх прав як землекористувача він замовив проведення експертного будівельно-технічного дослідження № 35-15. Висновком вказаного дослідження встановлено порушення межі земельних ділянок домоволодінь НОМЕР_1 та АДРЕСА_2, шляхом накладання їх на площі 12 кв. м та визначено, що прибудови літ. "А1", літ. "Б1" до будівель житлових будинків, розташованих на території домоволодіння НОМЕР_2, не відповідають вимогам ДБН та порушують межу земельної ділянки, що знаходиться у користуванні позивача (домоволодіння НОМЕР_1 ).
Як власник суміжного домоволодіння, ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом та відновленням порушеного права та просив відновити межі земельної ділянки, розташованої між домоволодіннями НОМЕР_1 та АДРЕСА_1 та зобов`язати ОСОБА_2 і ОСОБА_3 як співвласників домоволодіння НОМЕР_2, знести за власний рахунок незаконно збудовані прибудови до будівель літ. "А1", літ. "Б1".
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16 травня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що звернення позивача ОСОБА_1 з позовними вимогами про відновлення межі земельної ділянки, яка фактично не встановлена в натурі на місцевості та не закріплена межовими знаками, є передчасним і таким, що унеможливлює прийняття судом рішення по суті спору. Позивач для захисту своїх прав попередньо має звернутися до уповноваженого органу місцевого самоврядування.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 27 липня 2016 року рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16 травня 2016 року змінено, а саме: змінено підстави відмови у задоволенні позову, наведені у мотивувальній частині рішення. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що позивач не надав суду доказів, що він звертався до компетентних органів та підтвердження ними порушення його прав. За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача про знесення спірних об`єктів нерухомості є передчасними, не обґрунтованими належним чином, тому не можуть бути задоволені.
Постановою Верховного Суду від 18 грудня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Апеляційного суду Полтавської області від 27 липня 2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (провадження № 61-10951св18).
Скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції, суд касаційної інстанції вказав, що суди дійшли передчасного висновку про відсутність підстав для задоволення позову, з урахуванням висновку судової будівельної-технічної експертизи від 23 березня 2016 року №13-16, яка підтвердила, що фактична межа між домоволодіннями НОМЕР_1 і АДРЕСА_1 не відповідає межі, яка відображена в технічній документації Кременчуцького міжрегіонального бюро технічної інвентаризації (Кременчуцького МБТІ) та технічній документації сторін. Крім того, перевіряючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не врахував доводів, на які посилався позивач, а також не з`ясував дійсних розмірів та меж земельних ділянок сторін, якими вони фактично користуються, місця самочинного будівництва на земельній ділянці позивача, унаслідок чого не встановив наявність чи відсутність порушення відповідачем прав позивача як власника земельної ділянки.
Апеляційний суд не надав належного правового обґрунтування позовним вимогам, викладеним у позовній заяві. Позивач заявляв клопотання про призначення комплексної судової землевпорядної будівельної експертизи. Проте суд це клопотання залишив поза увагою, не з`ясував, чи проведення цієї експертизи має значення для вирішення справи.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Полтавського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16 травня 2016 року змінено, викладено мотивувальну частину у редакції цієї постанови.
Змінюючи мотиви рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дослідив докази, подані позивачем, а саме: висновок експертного будівельно-технічного дослідження № 35-15 від 23 квітня 2015 року, результати якого збігаються з висновком судової будівельно-технічної експертизи № 13-16 від 23 березня 2016 року, де вказано, що фактична межа між домоволодіннями сторін не відповідає межі, яка відображена у технічній документації МБТІ та технічній документації власників домоволодінь, у результаті порушення межі між земельними ділянками цих домоволодінь відбулось накладення цих земельних ділянок на площі 12 кв. м. Прибудова до будівлі житлового будинку та реконструкція сараю цього ж домоволодіння не відповідають технічній документації власників зазначеного домоволодіння НОМЕР_2 ОСОБА_2 та ОСОБА_3, вимогам ДБН, порушують межу земельної ділянки, що знаходиться в користуванні домоволодіння НОМЕР_1 .
Суд апеляційної інстанції не взяв до уваги висновки, викладені в експертному будівельно-технічному дослідженні №35-15 та судовій будівельно-технічній експертизі №13-16, вказавши, що ці докази не відповідають критеріям достовірності та достатності, адже на їх підставі неможливо встановити дійні обставини справи.
Крім того, на підставі ухвали Полтавського апеляційного суду від 24 березня 2020 року проведено комісійну судову земельно-технічну експертизу у цій справі. Однак у висновку експертів №372/373 від 29 жовтня 2021 року вказано про неможливість надання відповіді на поставлені експертам питання через відсутність правовстановлюючих документів на обидві земельні ділянки, документації із землеустрою та результатів топографо-геодезичного знімання об`єктів дослідження.
При цьому суд апеляційної інстанції встановив, що станом на травень 2011 року поновлено межові знаки на межі земельних ділянок між садибами, розташованими по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, а будівництво спірних будівель і споруд відповідачами було проведено на земельній ділянці, яка перебуває у їх користуванні, за наявності дозволу компетентного органу та технічної документації, погодженої відділом архітектури. Крім того, встановлено, що гараж-сарай, який належить сусіду ОСОБА_1, візуально розташований частково на земельній ділянці ОСОБА_2 . Лінійними промірами зафіксовано, що відстань від стіни гаража ОСОБА_1 до стіни житлового будинку ОСОБА_2 становить від 1,15 м до 2,10 м, інших порушень не виявлено.
Суд апеляційної інстанції вказав, що матеріали справи не містять в собі будь-яких інших доказів, які б підтверджували факт повної (часткової) втрати в натурі (на місцевості) межових знаків, їх пошкодження, яке унеможливлює використання межових знаків, а також доказів, які б свідчили про порушення з боку відповідачів межі між домоволодіннями, що розташовані по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, тому суд апеляційної інстанції вважав, що позов не підлягає задоволенню з підстав не доведення позивачем належними та допустимими доказами порушення відповідачами його прав.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
25 січня 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 16 травня 2016 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
28 січня 2022 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків.
21 лютого 2022 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження, витребувано справу із Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області.
У квітні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 14 листопада 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, що призвело до ухвалення помилкового рішення.
Так, суд апеляційної інстанції у порушення принципів змагальності та рівності не надав можливості надати докази, а саме: не задовольнив клопотання позивача про витребування доказів щодо того, чи отримували та зареєстрували відповідачі дозвіл на проведення будівельних робіт.
Також суд у порушення статей 77-80, 89 ЦПК України помилково оцінив докази та встановив факт, що начебто у відповідачів був дозвіл компетентного органу і порушень при будівництві не виявлено, не зважаючи на висновок судової будівельно-технічної експертизи, лист ДБКА про те, що відповідачами порушено норми ДБН під час самочинного будівництва.
Крім того, у порушення вимог статей 53, 54 ЦПК України суд не залучив у якості третьої особи інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю, але при цьому відповідальність переклав на позивача.
Суд задовольнив клопотання про проведення комплексної будівельної земельно-технічної експертизи, однак при її проведенні не надав на вимогу експерта та не витребував від державних органів необхідну інформацію, що призвело до неможливості отримання висновку експертизи на поставлені судом питання, і як наслідок, до неповноти з`ясування обставин справи.
Заявник просить врахувати, що він витратив 13 000,00 грн на проведення комплексної будівельної земельно-технічної експертизи, яка через бездіяльність суду фактично не відповіла ні на одне поставлене питання.
Вважає, що цим порушено принцип рівності сторін та його право на справедливий суд.
Крім того, посилаючись на положення статей 1-5 ЦПК України, заявник вказує, що суд ухилився від свого обов`язку щодо вирішення спору і порушив Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод.
Вважає, що у даній справі мали місце всі передбачені законом підстави для застосування положень статей 96, 103, 106, 107 ЗК України та статті 376 ЦК України, але через порушення процесуальних норм суд невірно оцінив і дослідив надані докази, в результаті неправильно встановив обставини та не застосував закон, який підлягав застосуванню.
Заявник звертає увагу, що цей спір між сторонами триває більше 20 років, що не дозволяє йому приватизувати земельну ділянку та призводить його у стан правової невизначеності щодо належної йому нерухомості.
Також через відсутність меж заявник не може виконати рішення суду у іншій справі за аналогічними вимогами ОСОБА_2 та ОСОБА_3, де Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області рішенням від 07 грудня 2010 року зобов`язав ОСОБА_1 звільнити частину земельної ділянки (цивільна справа № 2-1503/2010).
Суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 514/1571/14-ц (провадження 14-552цс18).
Відзив на касаційну скаргу у визначений судом строк не подано.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 30 липня 2001 року державним нотаріусом Другої кременчуцької державної нотаріальної контори Литвиненко Л. І., є власником домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, яке відповідно до технічного паспорта 1985 року складається з: житлового будинку літ. "А", погреба літ. "Дп", колодязя літ. "К", колодязя літ. "К1", огорожі №1-2. Зазначене домоволодіння розташоване на земельній ділянці площею 446 кв. м.
Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 є співвласниками суміжного домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, яке відповідно до технічного паспорту 1989 року складається з: житлових будинків літ. "А" і "Б", сараїв літ. "В", "Ж" і "Е", колодязя літ. "К", вбиральні літ. "Г" і "З", літньої кухні літ. "Д", погреба літ. "Ек" і огорожі № 1. Зазначене домоволодіння розташоване на земельній ділянці державного фонду площею 660 кв. м.
Рішенням Виконавчого комітету Крюківської районної ради м. Кременчука Полтавської області № 100 від 24 березня 2005 року надано дозвіл ОСОБА_2 виконати реконструкцію із підведенням фундаменту та облицюванням цеглою в існуючих розмірах: літньої кухні літ. "Д" розміром 5,08х6,62 м, прибудови до неї літ. "д" розміром 2,18х5,60 м, сараю літ. "В" розміром 2,83х2,00 м, сараю літ. "Е" розміром 2,03х3,82 м на садибі на АДРЕСА_2 .
Реконструкцію розпочати після реєстрації та отримання дозволу на проведення будівельних робіт в інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю.
Рішенням Виконавчого комітету Крюківської районної ради м. Кременчука Полтавської області №135 від 28 квітня 2005 року надано дозвіл ОСОБА_3 виконати будівництво чотирьох нежитлових прибудов до житлового будинку літ. "А": розміром 3,95х3,00 м, розміром 1,35х2,35 м, розміром 2,40х3,60 м, розміром 3,00х2,00 м на садибі на АДРЕСА_2 .