Постанова
Іменем України
13 березня 2023 року
м. Київ
справа № 695/810/22
провадження № 61-12043св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Національний історико-культурний заповідник "Гетьманська столиця",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 17 серпня 2022 року у складі судді Ватажок-Сташинської А. В. та постанову Черкаського апеляційного суду від 08 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Гончар Н. І., Сіренка Ю. В., Фетісової Т. Л.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Національного історико-культурного заповідника "Гетьманська столиця" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.
Уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовував тим, що 17 березня 2022 року його звільнено з роботи на підставі пункту 3 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього внутрішніми правилами трудового розпорядку.
ОСОБА_1 зазначав, що роботодавцем не роз`яснено як саме повинен виконувати свої обов`язки працівник у період дії воєнного режиму в регіоні, де ведуться активні бойові дії, що на його думку, унеможливлює звільнення на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України. На його думку, причиною його звільнення була публічна критика керівництва, яку він вважав конструктивною.
У зв`язку з незаконним звільнення він має право стягнути з Національного історико-культурного заповідника "Гетьманська столиця" на підставі частини другої статті 235 КЗпП України середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Також ОСОБА_1 вважає, що незаконними діями Національного історико-культурного заповідника "Гетьманська столиця" йому спричинено моральну шкоду, яка полягає у втраті нормальних життєвих зв`язків, що вимагає додаткових зусиль для організації свого життя.
Крім того, оскільки всупереч вимог чинного законодавства України Національний історико-культурний заповідник "Гетьманська столиця" свідомо залишив його без засобів існування під час війни в державі, наражаючи своїми діями на небезпеку та загрозу життю і здоров`ю, з урахуванням вимог розумності та справедливості, враховуючи характер порушених прав та глибину душевних страждань, з Національного історико-культурного заповідника "Гетьманська столиця" належить стягнути на його користь відшкодування моральної шкоди.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1, посилаючись на статті 38, 115, 235, 237-1 КЗпП України, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд:
- поновити його на посаді старшого наукового співробітника Національного історико-культурного заповідника "Гетьманська столиця";
- стягнути з Національного історико-культурного заповідника "Гетьманська столиця" на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 17 березня 2022 року до дня ухвалення судового рішення у справі з розрахунку 1 241,64 грн за один робочий день;
- стягнути з Національного історико-культурного заповідника "Гетьманська столиця" на його користь моральну шкоду в розмірі 10 000,00 грн;
- стягнути з Національного історико-культурного заповідника "Гетьманська столиця" на його користь судові витрати та витрати на правничу допомогу.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 17 серпня 2022 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки ОСОБА_1 без поважних причин не виконував покладені на нього трудові обов`язки, наказом Національного історико-культурного заповідника "Гетьманська столиця" притягувався до дисциплінарної відповідальності, проте вжиті заходи не дали позитивних наслідків і він знову допустив невиконання своїх трудових обов`язків, отже звільнення відбулося з дотриманням положень трудового законодавства України, у зв`язку з чим підстави для поновлення його на попередньому місці роботи відсутні.
Оскільки позовні вимоги про поновлення на роботі не підлягають задоволенню, також відсутні й підстави для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, оскільки ці вимоги є похідними від вимог про поновлення на роботі.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Черкаського апеляційного суду від 08 листопада 2022 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишено без задоволення.
Рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 17 серпня 2022 року залишено без змін.
Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції правильно застосував положення статей 139, 142, 147, 149 КЗпП України до спірних правовідносин та вірно оцінив докази на підтвердження порушення ОСОБА_1 вимог пункту 1.3 розділу І "Загальні положення" колективного договору Національного історико-культурного заповідника "Гетьманська столиця" на 2019 - 2022 року та пункту 3.11 додатку 2 до зазначеного колективного договору, що вказує на наявність підстав для звільнення позивача на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України, тобто правомірність дій відповідача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У грудні 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 17 серпня 2022 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 08 листопада 2022 року, в якій заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 664/2820/15-ц, від 22 липня 2020 року у справі № 554/9493/17, від 18 березня 2021 року у справі № 219/2474/19, а також вказує на порушення норм процесуального права, зокрема встановлення обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункти 1 та 4 частини другої статті 389 ЦПК України, пункт 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Касаційну скаргу мотивовано тим, щосуди першої та апеляційної інстанції не звернули увагу на те, що наказ про звільнення не містить інформації про час, місце та в чому саме полягало систематичне невиконання ОСОБА_1 без поважних причин обов`язків, покладених на нього правилами внутрішнього трудового розпорядку.
Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи не з`ясовано в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок.
Крім того, суди першої та апеляційної інстанцій встановили обставини справи на підставі недопустимих доказах, зокрема пояснень свідків, які нічим не підтверджуються.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 січня 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її з суду першої інстанції.
У січні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У лютому 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив Національного історико-культурного заповідника "Гетьманська столиця" на касаційну скаргу, в якому зазначено, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки не містить обґрунтування неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 працював на посаді старшого наукового співробітника відділу історії Гетьманства Національного історико-культурного заповідника "Гетьманська столиця", що підтверджує копія трудової книжки серії НОМЕР_1 (т. 1, а. с. 8, 9).
Відповідно до пункту 3.7 Розділу ІІІ та пункту 5.1 Розділу Vпосадової інструкції старшого наукового співробітника Національного історико-культурного заповідника "Гетьманська столиця", затвердженої 27 лютого 2017 року генеральним директором Національного історико-культурного заповідника "Гетьманська столиця", старший науковий співробітник повинен знати правила внутрішнього трудового розпорядку та несе відповідальність за неналежне виконання або невиконання своїх посадових обов`язків, що передбачені цією посадовою інструкцією (т. 1, а. с. 77).
Наказом Національного історико-культурного заповідника "Гетьманська столиця" від 09 серпня 2021 року № 105-к "Про оголошення догани ОСОБА_1" у зв`язку з систематичним порушенням норм етики та виявленням неповаги до колег, приниженням їх честі та гідності, вживанням на адресу колег ненормативної лексики та образливих слів, створенням конфліктних ситуацій, які заважають виконанню посадових обов`язків працівниками, що є порушенням пункту 3.11 Правил внутрішнього розпорядку працівників Національного історико-культурного заповідника "Гетьманська столиця", старшому науковому співробітнику відділу історії Гетьманства ОСОБА_1 оголошено догану (т. 1, а. с. 59).
Відповідно до доповідної записки завідувача відділу історії Гетьманства ОСОБА_3 від 14 березня 2022 року № 01/1-16/22/4 у відділі історії Гетьманства з 01 січня 2022 року триває напружена психологічна атмосфера, яку ініціює своєю поведінкою ОСОБА_1 . Він постійно висловлює своє невдоволення роботою керівництва закладу, критикує вказівки керівництва закладу та працівників відділу історії Гетьманства та відділу археології.
14 березня 2022 року, перебуваючи на робочому місці, близько 10 години ранку, обізвав ОСОБА_3 нецензурними словами, а також працівника відділу історії ОСОБА_4, чим принизив їх честь та гідність. Свідками цієї зухвалої поведінки були працівники відділу археології ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
ОСОБА_1 також систематично висловлює невдоволення щодо роботи ОСОБА_3, як керівника відділу. У зв`язку з систематичним порушенням норм етики та виявленням неповаги до колег, приниження їх честі та гідності, створенням конфліктних ситуацій, які заважають виконанню посадових обов`язків працівниками закладу, що є порушенням пункту 3.11 Правил внутрішнього трудового розпорядку працівників Національного історико-культурного заповідника "Гетьманська столиця", має дисциплінарне стягнення у вигляді догани від 09 серпня 2021 року № 105-к (т. 1, а. с. 64).
Згідно з актом від 15 березня 2022 року № 1 про відмову від надання пояснень, складеним генеральним директором Національного історико-культурного заповідника "Гетьманська столиця" ОСОБА_8, у присутності провідного інженера з кадрових питань ОСОБА_9, завідувача відділу історії Гетьманства ОСОБА_3, старший науковий співробітник відділу історії Гетьманства ОСОБА_1 відмовився від надання пояснень з приводу систематичного порушення норм етики та виявлення неповаги до колег, викладених у доповідній записці завідувача відділу історії Гетьманства ОСОБА_3 від 14 березня 2022 року № 01/1-16/22/4 (т. 1, а. с. 65).
Наказом генерального директора Національного історико-культурного заповідника "Гетьманська столиця" ОСОБА_8 від 15 березня 2022 року № 22-к "Про припинення трудового договору" ОСОБА_1 звільнено 17 березня 2022 року з посади старшого наукового співробітника відділу історії Гетьманства за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення. Підставами звільнення зазначено: наказ про винесення догани від 09 серпня 2021 року № 105-к, доповідна записка завідувача відділу історії Гетьманства від 14 березня 2022 року № 01/1-16/22/4 (т. 1, а. с. 63).
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Відповідно до частини першої статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.