Постанова
Іменем України
13 березня 2023 року
м. Київ
справа № 752/10174/20
провадження № 61-21439св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - Головне управління Держгеокадастру у м. Києві,
особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_1 та адвоката Присяжнюка Романа Валерійовича в інтересах ОСОБА_3 на постанову Київського апеляційного суду від 22 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Соколової В. В., Андрієнко А. М., Поліщук Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа: Головне управління Держгеокадастру у м. Києві, про визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок та витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння.
Позов мотивувала тим, що вона, відповідно до державних актів виданих 15 грудня 2009 року, є власником земельних ділянок: кадастровий номер 8000000000:79:100:0012 за адресою: АДРЕСА_1 ; кадастровий номер 8000000000:79:100:0013 за адресою: АДРЕСА_1 ; кадастровий номер 8000000000:79:100:0014 за адресою: АДРЕСА_2 .
Зазначила. що будь яких договорів на відчуження цих земельних ділянок вона не укладала, повноваження на укладення таких договорів від її імені нікому не надавала.
Між тим, у травні 2020 року із відомостей державного реєстру речових прав довідалася, що на ці земельні ділянки зареєстрував право власності відповідач на підставі нотаріально посвідчених договорів купівлі-продажу від 06 лютого 2012 року.
З урахуванням заяви про зміну предмета позовних вимог, просила суд:
1. Визнати недійсними, укладені 06 лютого 2012 року нею з ОСОБА_2 договори купівлі-продажу земельних ділянок: кадастровий номер 8000000000:79:100:0012 за адресою: АДРЕСА_1 ; кадастровий номер 8000000000:79:100:0013 за адресою: АДРЕСА_1 ; кадастровий номер 8000000000:79:100:0014 за адресою: АДРЕСА_2 ;
2. Витребувати у ОСОБА_2 на її користь ці земельні ділянки.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Голосіївський районний суд м. Києва заочним рішенням від 10 грудня 2020 року позов задовольнив.
Визнав недійсним договір купівлі-продажу від 06 лютого 2012 року № 223 земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:79:100:0012), площею 0,1000 га за адресою: АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курковською Я. Л.
Визнав недійсним договір купівлі-продажу від 06 лютого 2012 року № 224 земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:79:100:0013), площею 0,1000 га за адресою: АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курковською Я. Л.
Визнав недійсним договір купівлі-продажу від 06 лютого 2012 року № 225 земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:79:100:0014), площею 0,1000 га за адресою: АДРЕСА_2, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курковською Я. Л.
Витребував із володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 земельну ділянку (кадастровий номер 8000000000:79:100:0012), площею 0,1000 га за адресою: АДРЕСА_1 .
Витребував із володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 земельну ділянку (кадастровий номер 8000000000:79:100:0013), площею 0,1000 га за адресою: АДРЕСА_1 .
Витребував із володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 земельну ділянку (кадастровий номер 8000000000:79:100:0014), площею 0,1000 га за адресою: АДРЕСА_2 .
Стягнув із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на оплату судового збору в розмірі 5 044,80 грн.
Задовольняючи позов, місцевий суд виходив з обґрунтованості та доведеності вимог.
Зазначив, що позивач не мала волевиявлення на продаж земельних ділянок, не підписувала договори купівлі-продажу земельних ділянок, не уповноважувала будь-кого на вчинення таких правочинів, а тому спірні договори, які були зареєстровані в реєстрі є недійсними, відповідно до статті 203 ЦК України.
Дійшов висновку про наявність підстав для відновлення порушених прав позивача, як законного власника земельних ділянок, визнання договорів недійсними та витребування майна із чужого володіння.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
На рішення суду першої інстанції ОСОБА_3, особа яка не брала участі у справі, подав апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції в частині вирішення питання щодо земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:79:100:0013), площею 0,1000 га за адресою: АДРЕСА_1 .
Київський апеляційний суд постановою від 22 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнив.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 10 грудня 2020 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, за участю третьої особи - Головного управління Держгеокадастру у м. Києві, про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:79:100:0013), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та витребування її з чужого незаконного володіння, скасував та ухвалив у цій частині нове судове рішення, яким у позові відмовив.
Апеляційний суд виходив з того, що на час ухвалення рішення судом першої інстанції ОСОБА_2 не був власником зазначеної земельної ділянки, вона була реалізована в порядку здійснення виконавчого провадження.
Зазначив, що особа, яка звернулась з апеляційною скаргою - ОСОБА_3 набув право власності на цю земельну ділянку з моменту здійснення державної реєстрації, тобто 22 вересня 2020 року, а отже суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі, а отже він має право на апеляційне оскарження цього судового рішення.
Встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її правильного вирішення, а саме те, що на час ухвалення судом рішення, власником земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:79:100:0013 на АДРЕСА_1, був ОСОБА_3, апеляційний суд дійшов висновку, що позов у цій частині ОСОБА_1 пред`явлений до неналежного відповідача, що є самостійною підставою для відмови у позові у цій частині.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржене судове рішення та залишити в силі рішення місцевого суду.
У касаційній скарзі, поданій у січні 2022 року до Верховного Суду, адвокат Присяжнюк Р. В. в інтересах ОСОБА_3 посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив змінити мотивувальну частину постанови апеляційного суду шляхом доповнення такими підставами для відмови у позові: "неправильно обраний спосіб захисту, оскільки одночасно пред`явлено негаторний та віндикаційний позов; недоведеність підстав позову належними та допустимими доказами, не вчинення позивачем всіх дій на забезпечення доказування; рішення суду не може порушувати права власності інших осіб ( ОСОБА_3 ), оскільки набуття у власність майна відбулось у порядку встановленому для виконання судових рішень"; судові витрати за подання касаційної скарги покласти на позивача.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 08 лютого 2022 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, витребував справу з суду першої інстанції, надіслав учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснив їм право подати відзив на касаційну скаргу.
Верховний Суд ухвалою від 21 лютого 2022 року відкрив провадження за касаційною скаргою адвоката Присяжнюка Р. В. в інтересах ОСОБА_3 надіслав учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснив їм право подати відзив на касаційну скаргу.
Підставами для відкриття касаційного провадження за касаційними скаргами ОСОБА_1 та адвоката Присяжнюка Р. В. в інтересах ОСОБА_3 є пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
У липні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційну скаргу
Касаційну скаргу ОСОБА_1 мотивувала тим, що ОСОБА_3 достовірно було відомо про розгляд цієї справи у суді першої інстанції, оскільки на час купівлі ним спірної земельної ділянки вона знаходилась під арештом, який накладено як засіб забезпечення позову у цій справі на підставі ухвали Голосіївського районного суду м. Києва.
Зазначила, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підтвердження обізнаності ОСОБА_3 про розгляд справи у місцевому суді та безпідставно поновив йому строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
Дізнавшись у січні 2021 року про те, що ОСОБА_3 зареєстрував право власності на земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:79:100:0013 на АДРЕСА_1, вона подала до Голосіївського районного суду м. Києва позов до ОСОБА_3 про визнання електронних торгів недійсними (справа № 752/5218/21).
На її думку, ОСОБА_3 свідомо не з`являвся до суду, тобто добровільно обмежував себе у використанні процесуальних прав на подання суду доказів, та висловлення заперечень проти позову та таким чином виключив свою участь у дослідженні доказів під час розгляду справи у місцевому суді.
Вважає, що у відкритті апеляційного провадження у цій справі належало відмовити, однак апеляційне провадження помилково відкрито, що вказує на необхідність його закриття, оскільки розгляд справи судом зі спливом значного періоду часу не є сумісним з приписами процесуального закону (частиною другою статті 358 ЦПК України) і принципом правової визначеності.
Зазначила. що суд апеляційної інстанції не врахував висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 214/5505/16 та Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі № 333/7816/14-ц.
У травні 2022 року адвокат Присяжнюк Р. В. в інтересах ОСОБА_3 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому просив суд залишити касаційну скаргу без задоволення.
Зазначив, що ОСОБА_3 не був учасником справи на час ухвалення рішення місцевого суду і не ухилявся від реалізації своїх процесуальних прав.
Виходив з того, що рішення суду стосувалось прав та охоронюваних законом інтересів ОСОБА_3 .
Вважає надуманими припущення, що останній міг знати про судове рішення до того моменту як ознайомився з його змістом, оскільки виключно рішення місцевого суду є таким, що порушило права ОСОБА_3, а не ухвала про забезпечення позову, яка не впливає на хід виконавчого провадження і про яку також не було відомо ОСОБА_3 .
Касаційну скаргу адвокат Присяжнюк Р. В. в інтересах ОСОБА_3 мотивував тим, що апеляційний суд не врахував та не зазначив: про неправильно обраний спосіб захисту, оскільки одночасно пред`явлено негаторний та віндикаційний позов; про відсутність належних та допустимих доказів, а саме оспореного договору купівлі-продажу, не вчинення позивачем всіх дій спрямованих на забезпечення доказування у справі, а відповідно недоведеність позову; про порушення права власності ОСОБА_3, який набув у власність майно у порядку встановленому для виконання судових рішень, а тому є добросовісним набувачем.
На думку заявника, апеляційний суд не врахував висновки щодо застосування норм права, які висловлені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18, Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 359/8126/16, від 28 квітня 2021 року у справі № 388/1646/19.
У квітні 2022 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просила суд залишити касаційну скаргу ОСОБА_3 без задоволення, постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення місцевого суду.
Зазначила, що не знала і не могла знати про перепродаж свого майна відповідачем, оскільки в неї була правова впевненість, що зацікавлені особи поінформовані через державні реєстри щодо обтяження майна (що унеможливлює його перепродаж), про існування судового спору та будуть проявляти розумну обачність щодо спірного майна до вирішення судового спору.
Вважає, що ОСОБА_3 не спростував у своїй касаційній скарзі висновок суду, про відсутність у ОСОБА_2 оригіналів державних актів на земельні ділянки.
Стверджувала, що це свідчить про те, що договори купівлі-продажу земельних ділянок позивач не укладала, отже державні акти не передавала.
На її думку, посилання ОСОБА_3 на помилкове правове обґрунтування позовних вимог є перешкодою в доступі до правосуддя, а відтак - порушення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статті 55, 124 Конституції України.
Разом з тим, подання апеляційної скарги ОСОБА_3, особою не залученою до участі у справі, якщо суд ухвалив рішення про його права, інтереси та обов`язки, не звільняє його від обов`язку довести поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження.
У травні 2022 року Головне управління Держгеокадастру у м. Києві подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_3 .
Зазначило, що Головне управління Держгеокадастру у м. Києві не несе зобов`язань за позовними вимогами, які заявляються ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у цьому спорі.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1, відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку від 15 грудня 2009 року серії ЯЖ № 912751, є власником земельної ділянки (а. с. 15).
Державний реєстратор - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кирик О. А. 26 березня 2020 року здійснив державну реєстрацію права власності на земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:79:100:0013, площею 0,1000 га за ОСОБА_2 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу № 224.
Ця обставина встановлена на підставі витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно станом на 13 травня 2020 року (а. с. 19, 20).
За даними Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна станом на 14 травня 2020 року земельна ділянка АДРЕСА_1 має обтяження у вигляді арешту на підставі постанови прокуратури м. Києва від 05 червня 2012 року (а. с. 24).
Одночасно апеляційний суд встановив, що 27 липня 2020 року ОСОБА_3 став переможцем у електронних торгах за лот: 431468, земельна ділянка кадастровий номер 8000000000:79:100:0013 на АДРЕСА_1 (копія протоколу № 493677 а. с. 141).
Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу, відповідно до статті 61 Закону України "Про виконавче провадження" та на підставі акта від 26 серпня 2020 року про проведені електронні торги, складеного приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва, 22 вересня 2020 року видав свідоцтво про належність ОСОБА_3 на праві власності земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:79:100:0013, площею 0,1000 га на АДРЕСА_1 (а. с. 139).
За витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 23 вересня 2020 року, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу зареєстрував право власності на земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:79:100:0013, площею 0,1000 га на АДРЕСА_1, за ОСОБА_3 22 вересня 2020 року на підставі свідоцтва виданого ним 22 вересня 2020 року (а. с. 140).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Межі розгляду справи судом
Заявники оскаржили постанову апеляційного суду у частині вирішення вимог щодо земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:79:100:0013), площею 0,1000 га на АДРЕСА_1 .
Підставою для відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 є пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України (застосування судом апеляційної інстанції норми права у подібних правовідносинах без врахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 214/5505/16 та Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі № 333/7816/14-ц).
Підставою для відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою адвоката Присяжнюка Р. В. в інтересах ОСОБА_3 є пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме не врахування судом апеляційної інстанції застосування норм права, які викладені у постановахВеликої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18, Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 359/8126/16, від 28 квітня 2021 року у справі № 388/1646/19.
Касаційні скарги задоволенню не підлягають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частина третя статті 3 ЦПК України визначає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.