ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 березня 2023 року
м. Київ
справа №816/1097/17
адміністративні провадження № К/9901/1040/17, №К/9901/1044/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Гончарової І.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги Головного управління ДПС у Полтавській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, та Головного управління ДФС у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2017 року (суддя Бойко С.С.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року (головуючий суддя Бершов Г.Є., судді: Ральченко І.М., Катунов В.В.) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Крісталіст" до Головного управління ДПС у Полтавській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправною відмови та скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
В липні 2017 року Публічне акціонерне товариство "Крісталіст" (далі - Товариство, платник, позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області (яку ухвалою Верховного Суду замінено на правонаступника - Головне управління ДПС у Полтавській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України; далі - ДПІ у м.Полтаві, Інспекція), Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - ГУ ДФС у Полтавській області, Управління) про визнання протиправною та скасування відмови ДПІ у м.Полтаві у формі листа №608/10/16-31-12-03-23 від 03 травня 2017 року у проведенні взаємозаліку погашення податкового боргу по земельному податку з юридичних осіб у сумі 34 043,83 грн. за березень 2017 року за рахунок надмірно сплачених кошів з податку на прибуток приватних підприємств; скасування податкового повідомлення-рішення від 21 червня 2017 року №006311206 про нарахування штрафних (фінансових) санкцій за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання з земельного податку з юридичних осіб за березень 2017 року.
В обґрунтування своїх позовних вимог Товариство зазначало, що за ним рахується переплата з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 1 137 334,48 грн., у зв`язку із чим воно звернулось до ДПІ у м.Полтаві з проханням провести за рахунок такої переплати взаємозалік з погашення податкового боргу по земельному податку з юридичних осіб в сумі 34 043,83 грн. за березень 2017 року, проте отримало відмову, яку вважає протиправною та просить скасувати; крім того, внаслідок таких обставин, позивачем самостійно нараховане податкове зобов`язання з земельного податку було сплачено з порушенням передбаченого Податковим кодексом України (далі - ПК України) строку, з огляду на що до нього застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 3 404,39 грн.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року, визнано протиправною відмову ДПІ у м.Полтаві у проведенні взаємозаліку з погашення податкового боргу по земельному податку з юридичних осіб у сумі 34 043,83 грн. за березень 2017 року за рахунок надмірно сплачених коштів з податку на прибуток приватних підприємств; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Полтавській області від 21 червня 2017 року №0006311206.
Приймаючи такі рішення, суди першої та апеляційної інстанцій, проаналізувавши положення пунктів 43.1, 43.3 статті 43 ПК України, дійшли висновку, що ними встановлено 1095-денний строк лише для повернення надміру сплачених сум зобов`язань та не передбачено жодного строку для звернення до податкового органу із заявою про перерахунок коштів з переплати по одному податку в рахунок погашення податкового боргу/зобов`язання по іншому податку, а відтак, на думку судів, Інспекція протиправно відмовила в задоволенні заяви Товариства про зарахування частини суми наявної у нього переплати в рахунок погашення податкового зобов`язання з земельного податку; в той же час, оскільки позивачем своєчасно вживались заходи, спрямовані на сплату задекларованого грошового зобов`язання з земельного податку, то прийняте Управлінням податкове повідомлення-рішення про застосування до нього штрафних (фінансових) порушення строку сплати останнього підлягає скасуванню.
Не погодившись із зазначеними рішеннями, відповідачі подали касаційні скарги, в яких, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення процесуальних норм, просили прийняті судами рішення скасувати та прийняти нове - про відмову в задоволенні позовних вимог.
При цьому, подані відповідачами касаційні скарги за своїм змістом є ідентичними, а їх доводи зводяться до неврахування судами при вирішенні спору положень пункту 43.4 статті 43 ПК України, виходячи зі змісту якого погашення грошового зобов`язання та/або податкового боргу з інших платежів є одним із напрямів перерахування коштів за поданою платником податків заявою про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань; в той же час, оскільки переплата Товариства з податку на прибуток виникла за період, що перевищує 1095 днів, то податковим органом правомірно відмовлено йому у проведенні зарахування коштів на підставі поданої заяви.
Позивач в письмовому відзиві на касаційну скаргу ГУ ДФС у Полтавській області проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів попередніх інстанцій, які він просив залишити без змін, - обґрунтованими та законними.
Відповідно до пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року №460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги підлягають розгляду у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 08 лютого 2020 року.
Розглянувши та обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає наступне.
Суди попередніх інстанцій встановили та не заперечується сторонами у справі, що за Товариством рахувалась переплата за платежем "Податок на прибуток приватних підприємств" в сумі 1 137 334,48 грн., яка виникла станом на 05 квітня 2011 року.
12 квітня 2017 року позивачем до ДПІ у м.Полтаві подано податкову декларацію з плати за землю за березень 2017 року вх. №9063181390, згідно якої самостійно задекларовано податкове зобов`язання в сумі 34 043,83 грн.
25 квітня 2017 року позивач звернувся до Інспекції з листом про проведення взаємозаліку з погашення податкового боргу по земельному податку з юридичних осіб в сумі 34 043,83 грн. за березень 2017 року за рахунок надмірно сплачених коштів з податку на прибуток приватних підприємств.
Не отримавши відповіді, позивач 03 травня 2017 року повторно подав аналогічну заяву.
Листом №608/10/16-31-12-03-23 від 03 травня 2017 року ДПІ у м.Полтаві відмовила Товариству у проведенні перерахунку коштів переплати з податку на прибуток в рахунок погашення податкового боргу по земельному податку з юридичних осіб у зв`язку зі спливом строку, встановленого статтею 43 ПК України, адже вищевказана переплата виникла у Товариства в 2011 році.
З огляду на таку відмову Товариство 25 травня 2017 року сплатило земельний податок за березень 2017 року, що підтверджується платіжним дорученням №574, тобто із запізненням на 25 днів, що також не заперечується сторонами у справі.
06 червня 2017 року посадовою особою Управління проведено камеральну перевірку своєчасності сплати Товариством податкового зобов`язання по земельному податку за березень 2017 року, за результатами якої складено акт від 06 червня 2017 року №2388/16-31-12-06-12/00222373, в якому, у свою чергу, вказано про порушення платником податків встановленого пунктом 287.3 статті 287 ПК України строку сплати земельного податку за березень 2017 року, а саме: податкове зобов`язання по земельному податку в сумі 34 043,83 грн. з граничним терміном сплати 30 квітня 2017 року сплачено 25 травня 2017 року (затримка 25 календарних днів).
На підставі висновків акту перевірки ГУ ДФС у Полтавській області 21 червня 2017 року складено податкове повідомлення-рішення №0006311206, яким до позивача застосовано штраф в сумі 3 404,39 грн.
Не погодившись із відмовою Інспекції у проведенні зарахування коштів та, як наслідок, - з прийнятим Управлінням податковим повідомленням-рішенням, Товариство звернулось до суду з позовом у даній справі.
В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.