ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 березня 2023 року
м. Київ
справа № 826/7631/15
адміністративне провадження № К/9901/33127/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шишова О.О.,
суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Амадеус КО" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва про зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.04.2020, ухвалене у складі головуючого судді Шевченко Н.М., та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.08.2020, прийняту у складі колегії суддів: Мєзєнцева Є.І. (головуючий), Земляної Г.В., Файдюка В.В.
І. Суть спору
1. Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Амадеус КО" звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м.Києві (далі - ГУ ДПС у м.Києві), Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва, в якому просило суд:
a. стягнути з Державного бюджету на користь позивача суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 55 381 980,66 грн шляхом перерахування коштів на поточний банківський рахунок позивача № НОМЕР_1 у ПАТ "Радикал Банк", МФО 319111;
b. стягнути з Державного бюджету на користь позивача суми пені за прострочення погашення заборгованості з бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 10 832 715,42 грн шляхом перерахування коштів на поточний банківський рахунок позивача № НОМЕР_1 у ПАТ "Радикал Банк", МФО 319111.
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги ТОВ "Амадеус КО" зазначило, що податковим органом протиправно не надано в установленому порядку управлінню ДКС висновок про суму бюджетного відшкодування ПДВ, що призвело до неперерахування на поточний рахунок позивача суми бюджетного відшкодування, чим порушені його права та законні інтереси як добросовісного платника податків.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
3. Судами попередніх інстанцій установлено, що ТОВ "Амадеус КО" до податкового органу було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2013 року з визначеною сумою бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.
4. До податкової декларації позивач додав довідку про залишок суми від`ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеною після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (Д2), розрахунок бюджетного відшкодування (Д3), заяву про повернення суми бюджетного відшкодування (Д4) та розшифровку податкових зобов`язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5).
5. Відповідно до наказу від 11.02.2014 № 486 начальника ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві податковий орган здійснив документальну позапланову виїзну перевірку достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування товариству податку на додану вартість за грудень 2013 року, за результатами чого складено акт перевірки від 28.02.2014, у якому зазначив про збільшення суми бюджетного відшкодування за травень 2012 року з податку на додану вартість у розмірі 197 грн і заниження товариством суми бюджетного відшкодування з ПДВ за грудень 2013 року у розмірі 197 грн, а також завищення суми бюджетного відшкодування за грудень 2013 року у розмірі 72 212 грн.
6. На підставі цього акту перевірки 17.03.2014 відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № 0000031152, яким зменшив товариству суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (у тому числі заявленої у рахунок зменшення податкових зобов`язань наступних періодів) у розмірі 72 409 грн та застосувало до товариства штрафні (фінансові) санкції у розмірі 18 102,25 грн.
7. Це податкове повідомлення-рішення не оскаржувалось у судовому поряду і вважається узгодженим.
8. Відповідно до висновків акту перевірки від 28.02.2014 податковий орган на решту суми не встановив порушень при відображенні товариством у декларації за грудень 2013 року бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.
9. Незважаючи на це, податковим органом відповідний висновок щодо відшкодування позивачу органами державного казначейства суми з ПДВ не надано.
10. Згідно з наказом від 07.05.2014 № 1456 ДПІ була призначена документальна позапланова невиїзна перевірка правильності формування податкового кредиту, від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту товариства за господарськими операціями у листопаді 2013 року з контрагентами - ТОВ "Майстер-9", ТОВ "Люкс Технології", а також правильності обчислення та достовірності заявленого до відшкодування з податку на додану вартість в грудні 2013 року.
11. Відповідачем за результатами перевірки складено повторний акт від 16.05.2014, у якому зазначено, що товариство завищило суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2013 року на 1 078 829, 34 гривень.
12. ДПІ прийняло податкове повідомлення-рішення від 30.05.2014 № 0000058152, яким товариству зменшена сума бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 1 078 829,34 грн та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 539 414,67 грн.
13. Дане податкове повідомлення-рішення позивачем оскаржено в судовому порядку і скасовано постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.06.2015, яка була залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.08.2015 (адміністративна справа № 826/7643/15).
14. Ухвалою Вищого адміністративного суду України 18.11.2015 постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.06.2015 та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 06.08.2015 залишені без змін.
15. Уважаючи протиправною бездіядьність контролюючого органу, що полягає у неповерненні йому сум бюджетного відшкодування, позивач звернувся до суду з цим позовом.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
16. Справа слухалась судами неодноразово.
17. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.07.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2015 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.07.2016, задоволено позовні вимоги.
18. Постановою Верховного Суду України від 28.02.2017 скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.07.2015, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2015 та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 19.07.2016, а справу №826/7631/15 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
19. Позиція Верховного Суду України полягала у тому, що рішення судів про задоволення позовних вимог про стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ є помилковим, а правильним способом захисту позивача є вимога про визнання бездіяльності ДПІ протиправною та зобов`язання відповідача до виконання покладених на нього законом і підзаконними актами обов`язків щодо надання органу казначейства висновку стосовно суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету.
20. Також вказано, що слід з`ясувати чи подавало ТОВ "Амадеус Ко" до ДПІ усі передбачені законодавством документи для отримання бюджетного відшкодування; чи відповідали подані документи формі, визначеній центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику; чому ДПІ не виконала своє зобов`язання подати органу, який здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету, тощо.
21. За результатами повторного розгляду справи Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 22.04.2020 позовні вимоги задовольнив повністю.
22. Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 03.08.2020 підтримав позицію суду першої інстанції та за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.
IV. Касаційне оскарження
23. У касаційні скарзі представник відповідача, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а також невірної правової оцінки обставин у справі, просить їх скасувати, та прийняти нове рішення, яким позовну заяву залишити без розгляду.
24. Як підставу касаційного оскарження відповідач указав пункт 2 частини четвертої статті 328 КС України, у зв`язку із необхідністю відступлення від висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 14.03.2019 у справі №822/553/17.
25. У відзиві на касаційну скаргу представник позивача указує, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій винесені законно та обґрунтовано, на підставі всебічного та повного дослідження матеріалів та обставин справи, доводи ж касаційної скарги висновків цих судів не спростовують.
VІ. Оцінка Верховного Суду
26. Вирішуючи питання щодо порушення позивачем строків звернення до суду із позовною вимогою про стягнення пені на суму заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість Верховний Суд Виходить з такого.
27. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
28. Частиною першою статті 5 КАС закріплено право особи на звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому цим Кодексом, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, та викладено перелік можливих способів їх захисту.
29. Підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 ПК України передбачено право платника податків оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб).
30. Таким чином, законодавцем надано платнику податків можливість захистити своє право шляхом оскарження не тільки рішення контролюючого органу, а й шляхом оскарження дії чи бездіяльності контролюючого органу.
31. Право платника податків на стягнення заборгованості з бюджетного відшкодування ПДВ та нарахованої пені повинно бути реальним і забезпечуватись практичною можливістю, в тому числі шляхом звернення до суду.
32. Загальні норми процедури судового оскарження в межах розгляду публічно-правових спорів регулюються КАС України.
33. На підставі частин першої - третьої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
34. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
35. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.