ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 березня 2023 року
м. Київ
справа № 120/3956/19-а
адміністративне провадження № К/9901/20403/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Єзерова А.А., Шарапи В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05.02.2020 (головуючий суддя: Альчук М.П.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.06.2020 (головуючий суддя: Боровицький О.А., судді: Шидловський В.Б., Матохнюк Д.Б.) у справі №120/3956/19-а за позовом ОСОБА_1 до Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,
У С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивачка) звернулася з позовом до Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області (далі - відповідач), в якому просила:
визнати протиправним і скасувати рішення 40 сесії 7 скликання від 24.05.2019 № 160 Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області, яким відмовлено в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення садівництва, орієнтовною площею 0,12 га, комунальної форми власності, на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області (в межах села);
зобов`язати відповідача повторно розглянути її клопотання та надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення садівництва, орієнтовною площею 0,12 га, комунальної форми власності, на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області (в межах села).
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 05.02.2020, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.06.2020, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій, позивачка подала касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нову постанову про задоволення позову.
IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Верховного Суду від 14.09.2020 відкрито касаційне провадження у справі.
За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначений новий склад суду.
Ухвалою Верховного Суду від 14.03.2023 справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження.
ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 разом із іншими громадянами звернулася із колективним клопотанням до Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, державної форми власності, орієнтовною площею 0,12 га на кожного, з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення садівництва за межами населеного пункту Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області.
До вказаного клопотання позивачкою додано графічний матеріал із позначенням бажаного місця розташування земельної ділянки.
За результатами розгляду порушеного у зверненні питання, відповідачем 24.05.2019 прийнято рішення №160, яким відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,12 для ведення садівництва за межами населеного пункту Агрономічної сільської ради, з підстав, що бажана земельна ділянка знаходиться в межах населеного пункту с.Агрономічне та згідно Генерального плану передбачена під пасовище.
Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивачка звернулася із цим позовом до суду.
ІV. АРГУМЕНТИ СТОРІН
В обґрунтування позовних вимог позивачка стверджує, що відповідач своїми діями перешкоджає в реалізації її конституційного права на отримання у власність земельної ділянки. Зазначає, що відмовляючи їй у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення бажаної земельної ділянки у власність, відповідач не зазначив жодної з підстав, визначених статтею 118 ЗК України.
Відповідач позов не визнав. Стверджує, що згідно із Генеральним планом с.Агрономічне Вінницького району Вінницької області, розташування бажаної земельної ділянки знаходиться на пасовищі. Крім того, земельна ділянка використовується мешканцями с. Агрономічне як пасовище, а тому передача земель у приватну власність призведе до хвилі негативу серед місцевого населення. Відповідач також зазначив, що надані позивачкою документи містять істотні розбіжності. Також відповідач послався на ухвалу суду у іншій адміністративній справі (№128/2833/17), якою раді заборонено приймати рішення та вчиняти будь-які можливі юридичні дії щодо розпорядження та відчуження масивом земель площею 474,6753 га, до якого належить, в т.ч., належить спірна земельна ділянка.
V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що подані на розгляд сільської ради документи містять істотні розбіжності та не дають можливості чітко ідентифікувати земельну ділянку для перевірки її місця розташування вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Зокрема, за висновками судів обох інстанцій, у тексті клопотання заявниця просила надати дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки "державної власності" орієнтовною площею 0,12 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення садівництва "за межами населеного пункту Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області".
Натомість, виходячи із викопіювання Генерального плану с. Агрономічне бажана земельна ділянка стосується земельних ділянок, які знаходяться на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області (в межах села).
На переконання судів попередніх інстанцій, вказівка у клопотанні на правовий режим земельної ділянки має важливе значення, оскільки впливає на розмежування компетенції між суб`єктами владних повноважень щодо розпорядження землею. Так, прохання заявника у клопотанні про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок державної власності і за межами населеного пункту Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області виключає правові підстави задоволення його відповідною сільською радою.
Окрім розбіжностей із назвою графічного матеріалу та тексту клопотання, за своїм змістом наданий графічний матеріал, який є фрагментом публічної кадастрової карти, теж, за висновками судів обох інстанцій, виключає можливість встановити місце розташування бажаної для позивачки земельної ділянки встановленим вимогам.
VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ
Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанції неповно з`ясовані обставини справи, що призвело до неправильного вирішення спору. Насамперед скаржниця стверджує, що суди обох інстанцій не взяли до уваги, що при прийнятті відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою не було додержано законодавчо визначеної процедури, оскільки відповідач не підготував висновків і рекомендацій за результатами обговорення клопотання заявниці з приводу надання їй дозволу на розробку проекту землеустрою, а виготовив лише протокол, що не є тотожним із підготовкою висновків і рекомендацій.
Також скаржниця вважає, що суди обох інстанцій порушили приписи ст.ст. 2, 9 КАС України, оскільки було надано оцінку обставинам, які не слугували підставою для оскаржуваної відмови. Крім того, у відповідача, на відміну від судів першої та апеляційної інстанцій, не виникли труднощі із ідентифікації місця розташування бажаної до відведення земельної ділянки. Підставою для відмови слугував висновок відповідача про використання земельної ділянки, яку позивачка має намір отримати у власність, під пасовища.
Крім зазначено вище, скаржниця також посилається на те, що оскаржувані судові рішення не відповідають правовій позиції Верховного Суду, яка висловлена у постановах від 17.10.2019 у справі №811/1845/18 та від 09.01.2020 у справі №812/1264/17, в яких зазначено, що графічні матеріали (викопіювання) на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, роздруковані із Публічної кадастрової карти України, інформація в якій створена належним суб`єктом, є належним документом із відображенням інформації, яка дає можливість ідентифікувати бажану земельну ділянку на місцевості. Стаття 118 Земельного кодексу України не містить будь-яких особливих вимог до графічних матеріалів, крім зазначення бажаного місця розташування земельної ділянки.
Також з посиланням на судову практику Верховного Суду та ЄСПЛ, скаржниця вважає, що повноваження відповідача у цій справі не є дискреційними, тому належним способом захисту порушеного права буде саме зобов`язання надати дозвіл на розробку проекту землеустрою.
Відповідач правом на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористався.
VІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального права та дійшов таких висновків.
За правилами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам в контексті доводів та вимог касаційної скарги, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Обсяг судового контролю в адміністративних справах визначено у частині другій статті 2 КАС України, де зазначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи наведене, суди першої та апеляційної інстанцій насамперед мали з`ясувати, чи були дії відповідача здійснені в межах повноважень, відповідно до закону та з дотриманням встановленої процедури, а також, чи було його рішення прийнято на законних підставах.