ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 березня 2023 року
м. Київ
справа № 812/90/16
адміністративне провадження № К/9901/35397/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Гончарової І.А.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 04.10.2016 (суддя Шембелян В.С.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.07.2017 (головуючий суддя Блохін А.А., судді: Гаврищук Т.Г., Сухарьок М.Г.) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Луганськтепловоз" до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство "Луганськтепловоз" (далі - позивач, Товариство, ПАТ "Луганськтепловоз") звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління ДФС (якого Верховний Суд замінив на правонаступника - Північне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків; далі - відповідач, контролюючий орган, податковий орган), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.12.2013 №0000361901.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 04.08.2016, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.07.2017, позов задоволено повністю.
Приймаючи такі рішення, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення з огляду на те, що надані позивачем копії платіжних доручень містять всі обов`язкові реквізити, засвідчені у встановленому порядку та підтверджують сформовані Товариством показники податкового кредиту; при цьому описки, допущені платником податків під час складання зведеного реєстру платіжних доручень чи додавання додаткової копії платіжного доручення останнім, не можуть впливати на його право отримати бюджетне відшкодування податку на додану вартість. Інших зауважень до платіжних документів, зокрема щодо правильності та повноти їх заповнення відповідач не навів.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, податковий орган звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на порушення норм процесуального права в частині ненадання оцінки всім обставинам, які мають значення для справи, а також неправильне застосування норм матеріального права (пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України). Відповідач вказує на те, що надані ПАТ "Луганськтепловоз" платіжні доручення не можуть бути підтвердженням заявленого бюджетного відшкодування у зв`язку із тим, що вони не відповідають переліку платіжних доручень, наведених у реєстрі сплати постачальникам товарів/послуг до розрахунку бюджетного відшкодування за серпень 2013 року, наданого позивачем до перевірки.
В подальшому справу передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду й відповідно до пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15.01.2020 №460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційна скарга підлягає розгляду у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 08.02.2020.
Товариство подало заперечення на касаційну скаргу, у якому просило залишити судові рішення без змін, оскільки судами правильно встановлено всі обставини справи, надано їм належну правову оцінку та прийнято законні і обґрунтовані рішення.
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з такого.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 20.09.2013 позивач подав до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2013 року разом з додатками, а 30.10.2013 - уточнюючий розрахунок, де визначив суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню, у розмірі 36480208,00 грн., у тому числі на рахунок платника у банку - 36480208,00 грн.
Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління ДФС здійснила документальну позапланову виїзну перевірку достовірності та законності заявленого ПАТ "Луганськтепловоз" бюджетного відшкодування в податковій декларації з ПДВ за серпень 2013 року, за результатами якої склала акт від 19.11.2013 №136/19-0/05763797.
За висновками акта перевірки Товариством, зокрема, допущено порушення абзацу "а" пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень 2013 року на суму 36480208,00 грн.
Такі висновки мотивовані ненаданням платником податків платіжних доручень встановленого зразка, натомість надані тільки копії платіжних доручень, що унеможливлює, на переконання податкового органу, підтвердження первинними документами факту оплати ПАТ "Луганськтепловоз" вартості товарів/послуг, придбаних у постачальників.
Позивач подав заперечення від 28.11.2013 №866-890 на акт перевірки, до яких додав, крім інших документів, копії платіжних доручень на 705 аркушах.
Контролюючий орган за результатом розгляду заперечень залишив висновки акта перевірки без змін.
Відповідач виніс податкове повідомлення-рішення форми "В1" від 09.12.2013 №0000361901, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов`язань наступних періодів) з податку на додану вартість, заявлену до відшкодування у декларації з ПДВ за серпень 2013 року в розмірі 36480208,00 грн.
Товариство оскаржило дане рішення в адміністративному порядку, передбаченому статтею 56 Податкового кодексу України.
Міжрегіональне головне управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників рішенням від 20.02.2014 №3786/10/28-10-10-3-34 скаргу позивача залишило без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.
В подальшому Товариство оскаржило зазначене рішення у судовому порядку.
Спірні правовідносини регулюються приписами Податкового кодексу України, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на час їх виникнення).
Згідно із пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2 статті 200 Податкового кодексу України).
При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3 статті 200 Податкового кодексу України).
Відповідно до пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від`ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов`язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;
б) залишок від`ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності (пункт 44.3 статті 44 Податкового кодексу України).
Згідно з частинами 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.