ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 березня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/14099/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В. (головуючий), Малашенкової Т.М., Селіваненка В.П.,
за участю секретаря судового засідання - Пасічнюк С.В.,
учасники справи:
позивач - корпорація "ТСМ Груп",
представник позивача - Носик Б.М., адвокат (ордер від 30.09.2022 № 1156118),
відповідач - державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція" державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом",
представник відповідача - не з`явився,
розглянув касаційні скарги державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (попереднє найменування державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція" державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом")
на рішення господарського суду міста Києва від 01.12.2021 (головуючий суддя Спичак О.М.),
додаткове рішення господарського суду міста Києва від 22.12.2021 (головуючий суддя Спичак О.М.)
та постанови Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2022 (головуючий Чорногуз М.Г., судді: Мальченко А.О., Агрикова О.В.)
у справі № 910/14099/21
за позовом корпорації "ТСМ Груп" (далі - Корпорація)
до державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція" державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - Підприємство)
про стягнення 25 129 250,92 грн.
За результатами розгляду касаційних скарг Верховний Суд
ВСТАНОВИВ:
Корпорація звернулась до суду з позовом до Підприємства (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) про стягнення 25 129 250,92 грн, з яких 20 885 681,65 грн основного боргу, 820 903,83 грн пені, 1 109 284,86 грн 3 % річних та 2 313 380,58 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Підприємство на порушення умов договору на виконання комплексу робіт від 27.06.2019 № 03/19 (далі - Договір) не у повному обсязі оплатило поставлений Корпорацією товар та виконані нею роботи.
Рішенням господарського суду міста Києва від 01.12.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2022, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Підприємства на користь Корпорації суму основного боргу у розмірі 20 885 681,65 грн, пеню у розмірі 820 821,18 грн, 3% річних у розмірі 1 106 473,72 грн, інфляційні втрати у розмірі 2 223 683,87 грн та судовий збір у розмірі 375 549,90 грн. В іншій частині позову відмовлено. Повернуто з Державного бюджету України на користь Корпорації судовий збір у розмірі 751,51 грн, сплачений за платіжним дорученням від 27.08.2021 № 200.
Вказані рішення судів попередніх інстанцій мотивовані наявністю правових підстав для задоволення позовних вимог саме в частині задоволених позовних вимог.
Додатковим рішенням господарського суду міста Києва від 22.12.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2022, заяву Корпорації про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з Підприємства на користь Корпорації витрати на правничу допомогу у розмірі 40 000,00 грн. В іншій частині заяви відмовлено.
Зазначені судові рішення обґрунтовані тим, що, з урахуванням часткового задоволення позову, арифметичних помилок Корпорації при здійсненні розрахунку суми позовних вимог, а також критеріїв реальності понесених витрат на професійну правничу допомогу та розумності їх розміру, судами було зменшено суму судових витрат Корпорації на професійну правничу допомогу та стягнуто їх у розмірі 40 000,00 грн.
Не погоджуючись з рішенням та постановою судів попередніх інстанцій в частині стягнення пені, Підприємство звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій (з урахуванням заяви про усунення недоліків касаційної скарги), посилаючись на те, що судами при прийнятті оскаржуваних рішень не враховано висновки, викладені у постановах Верховного Суду, які ухвалені в інших справах у подібних правовідносинах, просить скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в частині стягнення пені та в цій частині ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги в частині стягнення пені зменшити.
Касаційна скарга на рішення та постанову судів попередніх інстанцій в частині стягнення пені (з урахуванням заяви про усунення недоліків касаційної скарги) мотивована тим, що, ухвалюючи оскаржувані рішення в частині стягнення пені, суди не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 03.10.2019 у справі № 914/2202/18, від 12.09.2019 у справі № 910/10427/18, від 11.09.2019 у справі № 905/2149/18, від 06.09.2019 у справі № 914/2252/18, від 27.09.2019 у справі № 923/760/16 щодо питання зменшення розміру неустойки та застосування статей 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статті 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) у подібних правовідносинах.
Корпорація подала відзив на касаційну скаргу Підприємства на рішенням та постанову судів попередніх інстанцій в частині стягнення пені, в якому, посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить відмовити у задоволенні касаційної скарги. Також у відзиві зазначено, що витрати Корпорації на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи у Верховному Суді становлять 17 000,00 грн, які Корпорація просить стягнути з Підприємства та заявлено про те, що докази понесення таких витрат будуть подані протягом п`яти днів з дня ухвалення рішення у даній справі. Вказана заява Судом буде розглянута відповідно до вимог та строків встановлених статтями 129, 221 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Верховний Суд зазначає, що з касаційної скарги Підприємства вбачається, що воно не погоджується з оскаржуваними судовими рішеннями в частині стягнення пені, тобто Підприємством у касаційному порядку оскаржуються рішення судів попередніх інстанцій саме в частині стягнення пені.
Також не погоджуючись з додатковим рішенням та постановою судів попередніх інстанцій, Підприємство звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій (з урахуванням заяви про усунення недоліків касаційної скарги), посилаючись на те, що судами при прийнятті оскаржуваних рішень не враховано висновки, викладені у постанові Верховного Суду, яка ухвалена в іншій справі у подібних правовідносинах, просить скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким зменшити розмір витрат на оплату правничої допомоги до 1 000,00 грн.
Касаційна скарга на додаткове рішення та постанову судів попередніх інстанцій (з урахуванням заяви про усунення недоліків касаційної скарги) мотивована тим, що, ухвалюючи оскаржувані рішення, суди не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 20.07.2021 у справі № 922/2604/20 щодо застосування статей 86, 126 ГПК України у подібних правовідносинах.
Корпорація подала відзив на касаційну скаргу Підприємства на додаткове рішенням та постанову судів попередніх інстанцій, в якому, посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить відмовити у задоволенні касаційної скарги. Також у відзиві зазначено, що витрати Корпорації на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи у Верховному Суді становлять 8 000,00 грн, які Корпорація просить стягнути з Підприємства та заявлено про те, що докази понесення таких витрат будуть подані протягом п`яти днів з дня ухвалення рішення у даній справі. Вказана заява Судом буде розглянута відповідно до вимог та строків встановлених статтями 129, 221 ГПК України.
Корпорація також подала клопотання, в якому просить закрити касаційне провадження за касаційними скаргами Підприємства, посилаючись на відсутність подібності правовідносин у даній справі та у справах, на які посилається скаржник у касаційних скаргах.
Перевіривши правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, відповідно до встановлених ними обставин справи, враховуючи підстави відкриття касаційного провадження, заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представника Корпорації, Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження відкритого за касаційною скаргою Підприємства на рішення і постанову судів попередніх інстанцій та відсутність підстав для задоволення касаційної скарги на додаткове рішення і постанову судів попередніх інстанцій з огляду на таке.
За приписами пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Підприємство у касаційній скарзі на рішення і постанову судів попередніх інстанцій посилається на те, що суди в оскаржуваних рішеннях в частині стягнення пені, не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 03.10.2019 у справі № 914/2202/18, від 12.09.2019 у справі № 910/10427/18, від 11.09.2019 у справі № 905/2149/18, від 06.09.2019 у справі № 914/2252/18, від 27.09.2019 у справі № 923/760/16 щодо питання зменшення розміру неустойки та застосування статей 233 ГК України та статті 551 ЦК України у подібних правовідносинах.
Так, у справах:
- № 914/2202/18 Верховний Суд, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, погодився з висновками судів про наявність підстав для нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат на заборгованість, погашену відповідачем власними коштами з порушенням строків оплати. При цьому суму пені, що підлягає стягненню за рішенням суду, зменшено, враховуючи майновий стан обох сторін, стан розрахунків та соціальну значущість підприємства. У частині відмови в задоволенні позовних вимог оскаржувані судові акти мотивовані безпідставністю нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат на заборгованість, погашення якої відбулося згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів та здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету";
- № 910/10427/18 Верховний Суд, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, зазначив, що відповідач просив зменшити розмір заявленої до стягнення суми штрафу до 20 % від нарахованої суми. Вказане клопотання обґрунтоване тим, що прострочення терміну доставки вантажу не завдало вантажоодержувачу жодних збитків та не вплинуло на його господарську діяльність; позивачем не надано суду доказів, які підтверджують його позовні вимоги. Частиною першою статті 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Правовий аналіз зазначених приписів свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. При цьому, зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 27.02.2019 зі справи № 910/9765/18). Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач та відповідач є господарюючими суб`єктами і вони несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшення (за клопотанням сторони) заявленого штрафу, який нараховується за неналежне виконання стороною своїх зобов`язань кореспондується із обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з приписами статті 74 ГПК України, статті 233 ГК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів. Дослідивши подане відповідачем клопотання про зменшення штрафу за несвоєчасну доставку вантажу, перевіривши доводи, які містяться у такому клопотанні, врахувавши розмір несвоєчасного виконання відповідачем свого зобов`язання та розмір штрафу; обставини, на які посилався відповідач, як на підставу зменшення штрафу до 20 % від заявленої суми, винятковості яких відповідачем не доведено, - місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання відповідача. Таким чином, господарські суди правомірно стягнули з відповідача на користь позивача 473 631,79 грн. штрафу за несвоєчасну доставку вантажу;
- № 905/2149/18 Верховний Суд, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, зазначив, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам (наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків), поведінки винної сторони (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення. Водночас товариство зазначає, що спірна заборгованість утворилась у період лютого-березня 2015 року та припадає на час проведення на території Донецької області активної фази антитерористичної операції, зокрема, в населеному пункті, в якому зареєстрований та здійснює свою господарську діяльність відповідач. Тобто відповідач зіткнувся з непередбачуваними обставинами - повномасштабними військовими діями на території Донецької області, які обумовили настання негативних наслідків при здійсненні господарської діяльності підприємства. При цьому, відповідач посилається на додані до заяви лист Штабу Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 04.08.2015 № 8774, висновок Донецької торгово-промислової палати від 20.08.2014 № 2255/12.12-03, Сертифікат Торгово-промислової палати України від 05.09.2014 № 2887/05-4, та лист до НАК ?Нафтогаз? від 06.08.2014 №Юр-64/14. Також відповідач зазначає про скрутне фінансове становище підприємства, додаючи при цьому довідку № 365 від 04.03.2019, з якої вбачається, що у відповідача існує заборгованість із заробітної плати в сумі 4 163 390,35 грн, з єдиного соціального внеску 6 763 885,26 грн, за газ НАК "Нафтогаз України" 7 527 621,62 грн. Судами встановлено, що згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, офіційним місцезнаходженням підприємства відповідача є Донецька область, селище міського типу Володимирівка, Волноваський район, вулиця Заводська, будинок № 1. Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України" від 02.12.2015 № 1275-р смт. Володимирівка Волноваського району віднесено до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Відповідно до листа Штабу Антитерористичного центру при Службі безпеки України № 33/2/1-8774 від 04.08.2015, територія смт. Володимирівка Волноваського району визначена районом проведення антитерористичної операції з 07.04.2015. Також судами враховано, що відповідач є містоутворюючим підприємством на території смт. Володимирівка, та відповідно, соціально відповідальним підприємством перед працівниками. Здійснення господарської діяльності підприємством на території проведення антитерористичної операції спричиняється відповідними труднощами, зокрема, пов`язаними з транспортуванням вантажів з сировиною та з готовою продукцією автомобільним та залізничним транспортом. Крім того, нестабільність в роботі та неможливість в повному обсязі забезпечити сировиною підприємство призвели до скорочення обсягів виробництва та споживання газу, а технологічний процес виробництва передбачає безперервну подачу природного газу для виробництва вогнетривких виробів. Зазначені обставини призвели до неможливості здійснення своїх зобов`язань за укладеними контрактами на поставку готової продукції та відповідно, отримання грошових коштів. Разом з тим, суди попередніх інстанцій встановили, що заявлена до стягнення сума пені та штрафу не є співрозмірними по відношенню до суми основного боргу. Так, позивачем до стягнення заявлено 1 698 160,00 грн пені та 399 630,00 грн, що разом складає 2 097 791,48 грн, а отже, очевидним є, що заявлений розмір неустойки, який дорівнює майже половину від суми основної заборгованості, є явно завищеним та занадто великим, неадекватним та неспіврозмірним по відношенню до порушеного відповідачем зобов`язання;
- № 914/2252/18 Верховний Суд, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, зазначив, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступень виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що відповідач є навчальним закладом, основним напрямком діяльності якого є надання освітніх послуг. При цьому відповідач фінансується виключно за рахунок бюджетних коштів, а причиною відсутності відповідних коштів було недофінансування з державного бюджету, що вбачається з помісячного плану використання бюджетних коштів на 2016 рік, (затверджений наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2002 № 37). Отже, заборгованість виникла у цей період через відсутність обігових коштів і була повністю погашена 07.12.2018. Верховний Суд вважає, що господарські суди попередніх інстанцій правомірно взяли до уваги наведені доводи відповідача, вказали про врахування інтересів сторін та дійшли обґрунтованого висновку про зменшення розміру присудженої до стягнення пені на 50%;
- № 923/760/16 Верховний Суд, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, зазначив, що аналіз приписів статей 551 ЦК України, 233 ГК України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання. Встановивши відповідні обставини, суд вирішує питання щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд . Відповідний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 03.06.2019 у справі № 914/1517/18. З огляду на недоведеність відповідачем існування обставин, які стали би підставою для зменшення розміру заявлених до стягнення сум неустойки, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про обґрунтованість стягнення штрафних санкцій у визначеному позивачем розмірі.
При цьому у даній справі № 910/14099/21 судами встановлено, що до матеріалів справи долучено Договір, сторонами якого є Підприємство (замовник) та Корпорація (генеральний підрядник), за умовами якого генеральний підрядник зобов`язується за завданням замовника з дотриманням вимог законодавства виконати комплекс робіт з теми: ?ВП Южно-Українська АЕС. Комплекс інженерно-технічних засобів системи фізичного захисту. Технічне переоснащення КПП-3. АКТЗ. Постачання обладнання, будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи? у цілому або етапами в обсягах та у строки, що зазначені у графіку виконання робіт та у Відомостях обсягів робіт до вказаного договору.
Відповідно до пункту 2.1 Договору договірна ціна робіт, доручених до виконання генеральному підряднику, визначена Протоколом угоди про договірну ціну і складає 45 096 149,03 грн, у тому числі: постачання обладнання на суму 40 684 328,10 грн; будівельно-монтажні роботи на суму 2 749 680,00 грн та пусконалагоджувальні роботи на суму 1 662 140,93 грн.
Додатковою угодою від 12.11.2019 № 1 сторони погодили, що договірна ціна робіт, доручених до виконання генеральному підряднику, визначена Протоколом угоди про договірну ціну і складає 45 096 149,03 грн, у тому числі: виконані станом на 01.11.2019 - 22 447 702,69 грн; підлягають виконанню - 22 648 446,34 грн; постачання обладнання на суму 18 498 306,00 грн; будівельно-монтажні роботи на суму 2 554 878,48 грн та пусконалагоджувальні роботи на суму 1 595 261,86 грн.
Згідно з пунктом 15.6 Договору останній набуває чинності з дати підписання сторонами та скріплення його печатками і діє до 15.12.2020.
Додатковою угодою від 15.05.2020 № 2 сторони погодили, що строк дії договору встановлено до 30.03.2021.
Додатковою угодою від 17.11.2020 № 4 сторони погодили, що строк дії договору встановлено до 31.12.2021.
Пунктом 4.1.1 Договору передбачено, що оплата за виконані роботи здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок генпідрядника після підписання сторонами довідки про вартість виконаних робіт за формою КБ-3, складену на підставі актів виконаних робіт за формою КБ-2в, протягом 45 банківських днів.
Відповідно до пункту 4.1.2 Договору оплата за поставлене обладнання здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок генпідрядника за кожну партію обладнання згідно з видатковою накладною на цю партію протягом 45 банківських днів з дати поставки. Датою поставки партії обладнання є дата накладної.
На виконання умов Договору Корпорація 31.07.2019 поставила Підприємству товар на суму 40 684 328,100 грн, що підтверджується видатковими накладними долученими до матеріалів справи, та які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені відбитками печаток та штампів юридичних осіб Корпорації і Підприємства.
При цьому, під час розгляду судом справи Підприємством не заперечувалось отримання від Корпорації товару за відповідними видатковими накладними.
Також судами встановлено, що відповідно до актів приймання виконаних будівельних робіт Корпорацією були виконані роботи за Договором на суму 2 649 056,24 грн, які містяться у матеріалах справи та підписані уповноваженим представниками сторін та скріплені відбитками печаток юридичних осіб Корпорації і Підприємства.
При цьому, під час розгляду судом справи Підприємством не заперечувалось виконання Корпорацією робіт за відповідними актами виконаних робіт.
На підставі актів виконаних будівельних робіт сторонами були складені довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, зокрема, довідка за серпень 2019 року від 29.08.2019 на суму 20 9978,04 грн, довідка за серпень 2019 року від 30.08.2019 на суму 51 702,55 грн, довідка за березень 2020 року від 31.03.2020 на суму 174 891,38 грн, довідка за березень 2020 року від 31.03.2020 на суму 331 902,01 грн, довідка за грудень 2020 року на суму 1 880 582,26 грн.
Підприємство сплатило на користь Корпорації грошові кошти у розмірі 22 447 702,69 грн, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, які були долучені до матеріалів справи.
Водночас суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні клопотання Підприємства про зменшення суми пені на 90%, виходив з того, що відповідно до частини першої статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Реалізуючи своє право на зменшення розміру штрафних санкцій відповідно до положень статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, суди повинні виходити з фактичних обставин, встановлених у кожній справі на підставі доказів, наданих учасниками справи на підтвердження їх вимог і заперечень, та яким повинна надаватися оцінка згідно з вимогами статті 86 ГПК України, тобто судами повинні досліджуватися конкретні обставини справи щодо ступеня виконання умов договорів, розміру заборгованості, майнового стану сторін тощо.
Крім того, застосоване статтею 233 ГК України та частиною третьою статті 551 ЦК України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанції користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи обставини, які мають значення.
У той же час апеляційним судом встановлено, що Підприємством не надано жодних належних доказів на підтвердження наявності підстав для зменшення стягнутої з останнього суми пені. Посилання на відсутність у Корпорації збитків не підтверджується належними доказами. При цьому інших підстав для зменшення суми пені на 90% Підприємством не наведено.
Враховуючи, що у зазначених справах судами досліджувались різні за змістом докази, які подавались сторонами, та порівнюючи зміст правовідносин (права й обов`язки сторін спору) згідно з відповідним правовим регулюванням, Суд дійшов висновку, що правовідносини у таких справах не є подібними.
Що ж до визначення подібності правовідносин у справах, то Верховний Суд враховує правову позицію, викладену в мотивувальній частині постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин, конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.