ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 березня 2023 року
м. Київ
справа № 761/27223/15-к
провадження № 51-2450 км 22
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
захисників: ОСОБА_5,
ОСОБА_6,
виправданого ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Київського апеляційного суду від 07 червня 2022 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013110000000103, за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, громадянина України, раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 206, ч. 4 ст. 358 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2020 року ОСОБА_7 визнано невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 206, ч. 4 ст. 358 КК України та виправдано у зв`язку з недоведеністю, що в його діях є склад цих кримінальних правопорушень.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 07 червня 2022 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 залишено без зміни.
Органом досудового розслідуванняОСОБА_7 обвинувачувався у протидії законній господарській діяльності, тобто у протиправній вимозі обмежити зайняття господарською діяльністю, обмеженні законних прав та інтересів того, хто займається господарською діяльністю, поєднаних із погрозою насильством над потерпілими, та застосуванні насильства, що не є небезпечним для життя і здоров`я, з пошкодженням та знищенням майна за відсутністю ознак вимагання, вчиненими за попередньою змовою групою осіб, службовою особою з використанням службового становища, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 206 КК України (в редакції станом на вересень 2014 року) та використанні завідомо підробленого документу, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, за таких обставин.
ОСОБА_7, займаючи посаду заступника директора Концерну радіомовлення радіозв`язку та телебачення (далі - Концерн), тобто будучи службовою особою, протягом 29-30 вересня 2014 року, використовуючи своє службове становище, за попередньою змовою групою осіб, із застосуванням підробленої ухвали суду, вчинив протидію законній господарській діяльності Концерну, що супроводжувалося пошкодженням та знищенням майна державного підприємства.
Так, на підставі наказу генерального директора Концерну від 25 червня 2010 року № 28/ок на посаду заступника генерального директора цього об`єднання підприємств призначено ОСОБА_7, якого в подальшому, відповідно до наказу Голови Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України від 22 січня 2014 року №31, було призначено виконувачем обов`язків генерального директора Концерну.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2014 року № 404-р та наказом Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України від 24.04.2014 № 203 скасовано повноваження щодо виконання обов`язків генерального директора Концерну ОСОБА_7, а на посаду генерального директора цього об`єднання державних підприємств призначено ОСОБА_8 .
Після зазначених розпорядження та наказу ОСОБА_7 продовжив виконувати обов`язки заступника генерального директора Концерну.
В подальшому, наказом генерального директора Концерну від 19 травня 2014 року № 218 "Про розподіл обов`язків між керівництвом Концерну" заступник генерального директора ОСОБА_7 був наділений відповідними організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими обов`язками, тобто був службовою особою.
Так, 29 вересня 2014 року, в ранковий час, ОСОБА_7, з метою протидії законній господарській діяльності Концерну, а саме обмеження законних прав його генерального директора та інших посадових осіб щодо здійснення керівництва та господарської діяльності зазначеного об`єднання державних підприємств, за попередньою змовою групою невстановлених слідством осіб, матеріали стосовно яких виділені в окреме провадження, разом із ними, прибув до місця розташування Концерну за адресою: м. Київ, вул. Дорогожицька, 10, та з метою реалізації свого злочинного умислу, використовуючи своє службове становище, разом із групою невстановлених слідством осіб, незаконно проник до території Концерну та почав протидіяти законній господарській діяльності підприємства, працівникам Концерну, які були обурені їх незаконними діями, фізично та словесно погрожували застосуванням насильства та умисно вчинили таке насильство щодо окремих із них, а також, працівника ЗМІ.
Після цього, ОСОБА_7 з невстановленими особами, прибув до кабінету генерального директора Концерну ОСОБА_8, де з метою обмеження його та інших службових осіб об`єднання державних підприємств законних прав та інтересів на здійснення господарської діяльності, у присутності першого заступника генерального директора Концерну ОСОБА_9, працівників ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12, оголосив протиправну вимогу припинити займатися господарською діяльністю, зачитавши йому заздалегідь підготовлену завідомо підроблену невстановленими особами ухвалу Тельманівського районного суду Донецької області від 14 липня 2014 року, відповідно до змісту якої начебто існувала заборона вчиняти діючому директору Концерну ОСОБА_8 певні дії, зазначені в ній.
Таким чином, ОСОБА_7, використовуючи завідомо підроблений документ, незаконно відсторонив генерального директора Концерну ОСОБА_8 від здійснення керівництва цією установою.
Крім цього, в цей же день, продовжуючи свою незаконну діяльність, ОСОБА_7 з метою перешкоджання законній господарській діяльності Концерну, в порушення вимог положення статуту Концерну в редакції 2014 року використовуючи своє службове становище усупереч інтересам служби, незаконно видав наказ від 29 вересня 2014 року № 440 "Про тимчасове виконання обов`язків генерального директора Концерну", яким наділив себе повноваженням зі здійснення керівництва зазначеним об`єднанням державних підприємств та видаючи себе за генерального директора Концерну, діючи незаконно, шляхом використання свого службового становища усупереч інтересам служби, видав численні накази по підприємству, які особисто зареєстрував у журналі обліку наказів та оголосив працівникам Концерну.
У подальшому, 30 вересня 2014 року, в ранковий час, ОСОБА_7 з метою продовження реалізації свого злочинного умислу, направленого на протидію законній господарській діяльності Концерну, прибув до його приміщення за адресою: АДРЕСА_2, але не був допущений охороною на його територію, після чого був затриманий працівниками правоохоронних органів.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_7 та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність. Стверджує, що апеляційний суд дійшов безпідставного висновку про залишення без зміни рішення місцевого суду щодо недоведеності винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 206, ч. 4 ст. 358 КК України.Крім того, зазначає про істотні порушення кримінального процесуального закону судом апеляційної інстанції, а саме статей 404, 412, 419 КПК України, оскільки було відмовлено у задоволенні клопотання прокурора про повторне дослідження доказів у справі.
Позиції інших учасників судового провадження
Під час касаційного розгляду виправданий ОСОБА_7 та його захисники ОСОБА_5 і ОСОБА_6, вважали за необхідне касаційну скаргу сторони обвинувачення залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без зміни.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також правильність правової оцінки обставин і не уповноважений досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За частиною 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Статтею 438 КПК України визначено, що предметом перегляду справи в касаційному порядку можуть бути істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Суд касаційної інстанції не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також встановлення достовірності фактичних обставин кримінального провадження. Натомість зазначені обставини були предметом перевірки судів першої та апеляційної інстанцій.