Постанова
Іменем України
09 березня 2023 року
м. Київ
справа № 397/265/21
провадження № 51-332 км 22
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого - ОСОБА_1,
суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
при секретарі ОСОБА_4,
за участю прокурора ОСОБА_5,
засудженого ОСОБА_6,
в режимі відеоконференції:
представника потерпілої ОСОБА_7,
потерпілої ОСОБА_8,
розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12020125310000145 за обвинуваченням
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Букварка Кропивницького (Олександрівського) району Кіровоградської області, який зареєстрований та проживає по АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,
за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_6 на вирок Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 27 вересня 2021 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 09 грудня 2021 року щодо ОСОБА_6 .
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 27 вересня 2021 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 Кримінального кодексу України (далі - КК України) та призначено покарання у виді виправних робіт на строк 1 рік з відрахуванням із суми заробітку ОСОБА_6 в дохід держави двадцяти відсотків.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_9 про стягнення з ОСОБА_6 матеріальної та моральної шкоди залишено без розгляду.
Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 09 грудня 2021 року вказаний вище вирок залишено без змін.
За вироком суду, ОСОБА_6 визнано винуватим та засуджено за вчинення кримінального правопорушення проти життя та здоров`я особи, а саме умисне нанесення легких тілесних ушкоджень, за наступних обставин.
Так, 21 грудня 2020 року, приблизно о 19 годині, ОСОБА_6, знаходячись біля будинку АДРЕСА_2, діючи умисно та цілеспрямовано, на ґрунті довготривалих неприязних відносин, підійшов до потерпілої ОСОБА_9 та наніс їй, згідно висновку судово-медичної експертизи № 111 від 29 грудня 2020 року, легкі тілесні ушкодження.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 просить скасувати вирок суду першої інстанції, ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Вважає, що указані вище вирок та ухвала є незаконними, необґрунтованими та ухваленими з істотними порушеннями кримінального процесуального закону, а також закону України про кримінальну відповідальність.
Зауважує, що суди нижчих інстанцій дійшли неправильного висновку, кваліфікувавши дії ОСОБА_6 як злочин та призначивши йому найсуворіше покарання, яке передбачено санкцією ч.1 ст. 125 КК України.Так, у пред`явленому обвинуваченні йому інкриміновано вчинення саме злочину, тоді як кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 125 КК України, станом на час його вчинення, а саме 21 грудня 2020 року, віднесено до кримінальних проступків. Та з огляду на те, що в інкримінованому йому діянні відсутній склад кримінального правопорушення саме у вигляді злочину, вважає це підставою для ухвалення виправдувального вироку, відповідно до пункту 3 ч.1 ст. 373 КПК України.
На думку засудженого, апеляційним судом не надано жодної правової оцінки щодо неврахування судом першої інстанції всіх обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, що потягло невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через його суворість.
Зауважує, що судами нижчих інстанції під час оцінки доказів вини засудженого також не було дотримано норм, передбачених частинами 2, 4 ст. 17 КПК України. Судом апеляційної інстанції, при постановлені ухвали, не було враховано практики Верховного Суду та Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), а сама ухвала не містить належного обґрунтування щодо спростування доводів сторони захисту, які було викладено в апеляційній скарзі. Також судом залишено по за увагою висновки ЄСПЛ, на які у своїй скарзі посилався апелянт.
Вважає, що апеляційний суд неправомірно визнав доведеною обставину призначення групи дізнавачів у смт Олександрівка від 22 грудня 2020 року тому, що постанову про її створення підписано начальником СД Олександрівського ВП ГУНП в Кіровоградській області капітаном поліції ОСОБА_10 який, на думку засудженого,не мав на це повноважень, оскільки наказом Національної поліції України № 955 від 08 грудня 2020 року було затверджено нову організаційно-штатну структуру у складі територіальних підрозділів ГУНП в Кіровоградській області, відповідно до якої Олександрівське відділення поліції перейшло під юрисдикцію відділення поліції № 1 Кропивницького району управління поліції Головного управління національної поліції в Кіровоградській області. Та, як наслідок, вважає всі подальші процесуальні дії та прийняті в ході досудового розслідуванняпроцесуальні рішення неправомірними (зокрема повідомлення про підозру та призначення судової-медичної експертизи від 22 грудня 2020 року).
Звертає увагу на те, що в основу обвинувального вироку було покладено саме висновок судово-медичної експертизи № 11 від 29 грудня 2020 року (що суперечить показанням потерпілої ОСОБА_9 ) та висновок експерта за результатами слідчого експерименту № 10 від 30 березня 2021 року. При цьому апеляційним судом не було надано жодної юридичної оцінки та не враховано, що відомості, які надаються під час слідчого експерименту, не є самостійним процесуальним джерелом доказів, оскільки таким джерелом виступає протокол цієї слідчої дії.
Вважає, що суд апеляційної інстанції при оцінці доказів вибірково підійшов до дослідження матеріалів кримінального провадження та безпідставно надав перевагу доводам сторони обвинувачення та належно не обґрунтував свого рішення.
Стверджує, що показання потерпілої ОСОБА_9 не відповідають дійсності та є суперечливими, а також не співпадають з показаннями наданими свідком ОСОБА_11 та її неповнолітньою донькою (яка впізнала нападника лише по одній фотографії, що була продемонстрована їй свідком ОСОБА_11, всупереч тому, що вона фактично не була присутня під час вчинення кримінального правопорушення та не була свідком отримання потерпілою ОСОБА_9 тілесних ушкоджень).
Зауважує, що в ході досудового слідства не було здійснено такої процесуальної дії як пред`явлення особи для впізнання, що залишає сумніви в тому, яким чином було встановлено, що кримінальне правопорушення було скоєне саме ОСОБА_6 .
Позиції учасників судового провадження
Засуджений ОСОБА_6 підтримав касаційну скаргу та подані до неї додаткові пояснення і просив їх повністю задовольнити.
Прокурор, потерпіла ОСОБА_8 та її представник - адвокат ОСОБА_7 заперечили проти задоволення касаційної скарги сторони захисту і просили залишити оскаржувані судові рішення без зміни.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення має бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
У частинах 1, 2 ст. 419 КПК України зазначено, що в мотивувальній частині ухвали суду апеляційної інстанції, зокрема, зазначаються: встановлені судом апеляційної інстанції обставини з посиланням на докази, а також мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними; мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, якими він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, на яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Зазначені вимоги закону під час розгляду цього провадження в апеляційному суді були виконаними.
Оцінивши викладені у рішеннях суду першої та апеляційної інстанцій висновки про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, колегія суддів вважає, що вони ґрунтуються на сукупності зібраних по справі доказів, які досліджені судом першої інстанції та перевірені апеляційним судом у повному обсязі та є взаємоузгодженими між собою.