Постанова
Іменем України
09 березня 2023 року
м. Київ
справа № 295/3716/18
провадження № 51-2462 км 22
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
представника потерпілого ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції)
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 16 травня 2022 року у кримінальному провадженні № 12016060020001312 щодо
ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Єсеник Чеської Республіки, громадянина України, жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 28 січня 2021 року відмовлено у застосуванні до ОСОБА_8 примусових заходів медичного характеру, а кримінальне провадження № 12016060020001312 від 20 лютого 2016 року стосовно нього - закрито.
Цивільний позов Житомирського автомобільного дорожнього коледжу Національного транспортного університету залишено без розгляду.
Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 16 травня 2022 року скасовано ухвалу районного суду.
Постановлено нову ухвалу, якою застосовано щодо ОСОБА_8 примусові заходи медичного характеру у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку.
У задоволенні цивільного позову директора Житомирського автомобільного дорожнього коледжу Національного транспортного університету про стягнення з ОСОБА_8 на користь учбового закладу 193 190 грн. заподіяної матеріальної шкоди відмовлено.
Ухвалою апеляційного суду встановлено, що ОСОБА_8 19 лютого 2016 року, приблизно о 22:05 год. перебував біля під`їзду № 4 будинку № 6 по вул. Каретній у м. Житомирі, де помітив автомобіль "SKODA Octavia", д.н.з. НОМЕР_1, який належить Житомирському автомобільно-дорожньому коледжу Національного транспортного університету.
ОСОБА_8 із невстановленої ємності облив вказаний автомобіль легкозаймистою сумішшю, після чого кинув туди сірник, внаслідок чого сталося загоряння, що призвело до виникнення пожежі і подальшого пошкодження автомобіля. В результаті суспільно-небезпечний дій ОСОБА_8 спричинив Житомирському автомобільному дорожньому коледжу Національного транспортного університету матеріальну шкоду на суму 193 190 грн.
Зазначене суспільно-небезпечне діяння передбачене ч. 2 ст. 194 КК України.
Оскільки ОСОБА_8 відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи є неосудною особою, до нього були застосовані примусові заходи медичного характеру у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник просить скасувати ухвалу апеляційного суду та закрити кримінальне провадження. Зазначає, що судом не встановлено, що суспільно небезпечні дії вчинено саме ОСОБА_8, висновки апеляційного суду ґрунтуються на суперечливих доказах, які суд дослідив не в повному обсязі. Стверджує про порушення вимог ст. 404 КПК України, оскільки клопотання прокурора про повторне дослідження доказів не було належним чином обґрунтованим, крім того, суд порушив принцип безпосередності, оскільки дав протилежну, ніж суд першої інстанції, оцінку доказам, які не дослідив у судовому засіданні.
Також захисник стверджує про порушення апеляційним судом вимог статей 513-514 КПК України тому, що не встановив необхідність застосування примусових заходів медичного характеру на момент постановлення ухвали та безпідставно застосував до ОСОБА_8 примусові заходи, які вже були до нього застосовані в іншому провадженні, не встановив строк застосування таких заходів .
Позиції інших учасників судового провадження
На касаційну скаргу надійшло заперечення від представника потерпілого - адвоката ОСОБА_7, в якому він просив залишити судове рішення без зміни.
Захисник ОСОБА_6 підтримала скаргу в повному обсязі та просила скасувати ухвалу апеляційного суду.
Прокурор у суді касаційної інстанції заперечував проти задоволення скарги, вважав її необґрунтованою та просив залишити без задоволення.
Представник потерпілого у судовому засіданні вважав за необхідне залишити скаргу без задоволення, а судове рішення без зміни.
Межі розгляду матеріалів кримінального провадження у касаційному суді
Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Згідно зі ст. 433 цього Кодексу суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також наявність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 ст. 438 КПК України підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Мотиви суду
Доводи захисника про істотне порушення апеляційним судом вимог кримінального процесуального закону колегія суддів вважає слушними з огляду на таке.
Виходячи із завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених у статтях 2, 7 КПК України, функція апеляційного суду полягає в об`єктивному, неупередженому перегляді вироків та ухвал суду першої інстанції, справедливому вирішенні поданих апеляційних скарг із додержанням усіх вимог чинного законодавства.
Суд касаційної інстанції неодноразово зазначав, що апеляційний суд фактично виступає останньою інстанцією, що надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність установлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (ч. 1 ст. 409 КПК України), і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів. Водночас у деяких випадках дослідження доказів апеляційним судом може бути визнано додатковою гарантією забезпечення права на справедливий суд (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
За приписами статей 370, 419 КПК України в ухвалі апеляційного суду мають бути наведені належні й достатні мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали, та положення закону, яким він керувався. Судове рішення повинно бути ухвалене судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Тобто закон вимагає від суду проаналізувати доводи, викладені в апеляційній скарзі, і дати на них мотивовані відповіді. Обсяг розгляду в суді апеляційної інстанції має бути таким, щоб він дозволив відповісти на всі доводи апеляційної скарги і постановити законне та обґрунтоване рішення. Недотримання цих положень є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке веде до скасування судового рішення.
Переглядаючи ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд вказаних вимог закону не дотримався.
За змістом п. 16 ч. 1 ст. 7, ст. 23, ст. 91, ст. 94 КПК України суд надає оцінку доказам на предмет їх належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність щодо достатності лише на підставі їх безпосереднього дослідження.