Постанова
Іменем України
13 березня 2023 року
м. Київ
справа № 173/1789/20
провадження № 61-15535св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Крата В. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2, Верхньодніпровська міська рада Дніпропетровської області,
третя особа - Державний нотаріус Першої Кам`янської державної нотаріальної контори Новікова Лариса Володимирівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_3, на постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 серпня 2021 рокуу складі колегії суддів:
Городничої В. С., Лаченкової О. В., Петешенкової М. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до
ОСОБА_2, Верхньодніпровської міської ради Дніпропетровської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати, ОСОБА_4 . Позивач та її брат ОСОБА_2 є спадкоємцями після смерті ОСОБА_4 . Після смерті матері вони домовились поділити спадкове майно порівну.
ОСОБА_2 прийняв спадщину після смерті матері, однак протягом всього часу між ним та позивачкою виникають спори з приводу розподілу земельної ділянки, розташованої на території Пушкарівської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, яка в тому числі входила до складу спадщини.
В 2020 році ОСОБА_1 звернулась до державного нотаріуса за консультацією про можливість прийняття спадщини, проте нотаріус відмовив їй у видачі свідоцтва про право на спадщину з причин пропуску нею строку на прийняття спадщини.
Просила суд визначити їй додатковий строк, достатній для прийняття спадщини після померлої ОСОБА_4 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 05 квітня 2021 року позовні вимоги задоволено. Визначено ОСОБА_1 додатковий строк для прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері, ОСОБА_4, тривалістю в три місяці з моменту набрання чинності рішенням суду. Вирішено питання судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позовні вимоги обґрунтовані тим, що вона пропустила строк на подання заяви про прийняття спадщини, оскільки з 21 грудня 2014 року вона перебувала в пологовому будинку, де
ІНФОРМАЦІЯ_1 народила дитину. Дитина народилась з пороком розвитку - гідронефроз правої нирки. З 01 лютого 2015 року по 10 лютого 2015 року вона з дитиною перебувала в стаціонарному відділенні в Обласній дитячій лікарні
м. Дніпро. З 16 березня по 27 березня 2015 року її дитині проведено операцію на нирці. 19 травня 2015 року після звернення до лікаря-уролога Обласної дитячої лікарні м. Дніпро дитині призначено лікування. З 09 червня 2015 по 15 червня 2015 року вона з дитиною перебувала на стаціонарному лікуванні в Обласній дитячій лікарні м. Дніпро. Зазначені обставини підтверджуються обмінною карткою пологового будинку, виписками з медичних карток стаціонарного хворого.
При оцінці наданих сторонами доказів суд дійшов висновку, що позивач пропустила строк для подачі заяви про прийняття спадщини з поважних причин, оскільки на час смерті матері позивачка народила дитину. Сам факт народження дитини і необхідність догляду за новонародженою дитиною вимагав постійного присутності матері з дитиною. На час закінчення шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини дитина позивачки досягла лише 6-ти місяців, тобто була у такому віці, коли позивачка ще не могла залишити дитину одну. Доводи представника відповідача про те, що дитина могла бути залишена з чоловіком чи батьком позивачки, суд вважає безпідставними, оскільки за доводами позивачки її чоловік працював і з цих причин не міг залишитись з дитиною. Дані доводи позивача не спростовуються будь-якими доказами, тому суд вважає ці обставини встановленим. Батько заявниці, свідок ОСОБА_5 пояснив, що дитина була малою і він не міг здійснювати догляд за нею.
Таким чином, народження дитини, необхідність догляду за новонародженою дитиною, наявність хвороби та перебування на лікуванні відносяться і завжди відносились до поважних причин. Відповідно суд приходить до висновку, що у позивача існували поважні причини протягом шестимісячного строку, встановленого для звернення до нотаріуса для прийняття спадщини. Крім того, дитина сторін народилась з пороками розвитку та мала тяжке захворювання, яке вимагало лікування та проведення операції, що також відноситься до поважності причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини. З наданих медичних виписок судом встановлено, що позивач з дитиною перебувала на стаціонарному лікуванні також і в період з 09 червня 2015 року по 15 червня 2015 року, тобто майже до закінчення строку для подачі заяви про прийняття спадщини. Дана обставина в поєднанні з тим, що дитина на час закінчення строку про прийняття спадщини ще була у такому віці, коли не могла бути залишена матір`ю одна чи на когось із членів сім`ї також відносяться до поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини.
Доводи представника відповідача, що позивач проживає неподалік від нотаріальної конторі не можуть бути враховані судом, як такі, що спростовують поважність причин неподання заяви про прийняття спадщини. Вчинення цих дій пов`язувалось з рядом інших обставин, а саме: відсутності у Верхньодніпровського районі власного державного нотаріуса і нотаріус, який здійснював на той час обслуговування району, вчиняє відповідні дії
в м. Верхньодніпровськ лише один день на тиждень. Дана обставина є загальновідомою для даного регіону, пов`язуються із наявністю черг до державного нотаріуса, відповідно наявність у позивача новонародженої дитини створювала об`єктивні перешкоди для звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.
З дослідженої в судовому засіданні спадкової справи № 363/2015, відкритої після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4, встановлено, що із заявою про прийняття спадщини 01 вересня 2015 року звернувся відповідач
ОСОБА_2, який повідомив, що крім нього інших спадкоємців за законом немає. Тобто фактично приховав факт, що в нього є сестра, яка також є спадкоємцем першої черги. Оскільки при повідомленні указаної обставини у нотаріуса була б інформація про наявність іншого спадкоємця, у якого було б з`ясовано про його волю щодо прийняття спадщини чи відмови від неї при оформленні спадкових прав відповідача.
Посилання відповідача і його представника на те, що спадкове майно в дійсності було розподілене порівно між сторонами, оскільки позивач отримала квартиру та земельну ділянку під забудову є безпідставними, оскільки це майно не входило до спадщини, що залишилась після смерті ОСОБА_4, що підтверджується матеріалами спадкової справи.
Таким чином, судом встановлено, що у позивача існували поважні причини, які були пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця щодо подання заяви про прийняття спадщини.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 04 серпня 2021 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 05 квітня 2021 року скасовано та ухвалено нове рішення. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Верхньодніпровської міської ради Дніпропетровської області, третя особа - Державний нотаріус Першої Кам`янської державної нотаріальної контори Новікова Л. В., про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відмовлено. Вирішено питання судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що з урахуванням частини другої статті 1220 ЦК України, строк прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 закінчився 25 червня 2015 року. Якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви. У постанові Верховного Суду по справі № 565/1145/17 від 26 червня 2019 року визначено, що вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому, необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Позовні вимоги підтверджуються обмінною карткою пологового будинку та виписками з медичних карток стаціонарного хворого. Однак указана обставина не свідчить про категоричну неможливість позивача звернутися до нотаріуса, оскільки вона не безвідривно знаходилася з дитиною на стаціонарному лікуванні і, окрім цього, не була позбавлена можливості звернутися з заявою про прийняття спадщини скориставшись послугами поштового зв`язку. Водночас позивач звернулася до державного нотаріуса Першої Кам`янської державної нотаріальної контори Новікової Л. В. з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину лише 05 жовтня 2020 року, тобто через 5 років після смерті матері ОСОБА_4 .
Достатніх та належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку для звернення із заявою про прийняття спадщини позивач не надала та не довела наявності об`єктивних, непереборних, істотних труднощів, які перешкоджали поданню заяви про прийняття спадщини у встановлений законом строк. Тому колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав, передбачених статтею 1272 ЦК України, для визначення позивачу додаткового строку для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини.
Аргументи учасників справи
У вересні 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подав касаційну скаргу, в якій просив скасувати постанову апеляційного суду, рішення суду першої інстанції залишити в силі і вирішити питання судових витрат.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що тривала хвороба спадкоємців, а саме народження хворої дитини у позивачки незадовго до смерті спадкодавця, її постійне лікування, в тому числі в умовах стаціонару та реабілітаційний час в період строку для подання заяви на прийняті спадщини слід вважати поважними причинами, та такими, що створюють істотні труднощі для звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. При цьому, вирішуючи питання поважності причин пропущення строку, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини кожної справи. Відповідно із наведеними позивачем поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини, судом першої інстанції було також враховано і емоційний стан позивача, яка сама по собі має наслідком необхідності у значно більшому реабілітаційному періоді, викликаного смертю рідної людини та хвороби дитини. Такої думки дійшов і Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від
13 березня 2020 року у справі № 314/2550/17.
Суд другої інстанції відхилив доводи позивача стосовно того, що відповідачем при поданні заяви про прийняття спадщини 01 вересня 2015 року було повідомлено нотаріусу, що крім нього інших спадкоємців за законом немає. ОСОБА_1 відмови про прийняття спадщини не надавала. Таким чином, відповідач навмисно приховав інформацію про ще одного спадкоємця при зверненні до нотаріуса, знаючи про важкий психологічний стан своєї рідної сестри та важкий стан здоров`я її дочки.
При вчиненні нотаріальної дії нотаріуси, посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, встановлюють особу учасників цивільних відносин, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії. Таким чином, розуміючи можливу відмову при поданні заяви про відкриття спадщини, надсилаючи документи поштою, позивач не витрачала часу на зазначені дії.
Посилання відповідача на те, що спадкове майно в дійсності було розподілене порівно між сторонами, є безпідставними та не доведеними. Відповідач посилається на те, що він реалізував автомобіль та виручені гроші передав позивачці, однак у матеріалах справи відсутні відомості щодо отримання позивачем коштів та ніяких доказів на підтвердження вказаної інформації надано до суду не було.
Рух справи, межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).