Постанова
Іменем України
13 березня 2023 року
м. Київ
справа № 215/3495/21
провадження № 61-1139св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі судді Квятковського Я. А. від 17 червня 2022 року, додаткове рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі судді Квятковського Я. А. від 25 липня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду у складі колегії суддів: Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., Макарова М. О., від 20 грудня 2022 року, і виходив з наступного.
Зміст заявлених позовних вимог
1. У травні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до
ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування виконавчого комітету Тернівської районної у місті ради, орган опіки та піклування Перещепинської міської ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.
2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що з
21 жовтня 2017 року перебувала в шлюбі з ОСОБА_2 . Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 30 березня 2020 року, яке набрало законної сили 30 квітня 2020 року, шлюб між ними було розірвано.
Під час шлюбу, у них народилися донька ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
3. Зазначала, що дитина зареєстрована та проживає разом з нею, з квітня 2020 року знаходиться на повному її утриманні, а ОСОБА_2 кошти на утримання дитини останній раз надавав у вересні 2020 року у розмірі
500,00 грн.
4. Посилалася позивачка на те, що після від`їзду відповідача з м. Кривого Рогу, приблизно у березні 2020 року, він участі у вихованні дитини не приймає, життям та здоров`ям доньки не цікавиться, не піклується про її стан здоров`я та розвиток, ухиляється від матеріального утримання дитини, тобто повністю самоусунувся від її утримання та виховання. Вона неодноразово направляла ОСОБА_2 вимоги щодо виконання обов`язку по вихованню, розвитку дитини та по її утриманню, які залишилися без його належного реагування.
5. Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд позбавити
ОСОБА_2 батьківських прав відносно дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 ; стягнути з ОСОБА_2 аліменти у розмірі 1/4 частини його доходів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на утримання неповнолітньої дитини.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
6. Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 червня 2022 року позовні вимоги
ОСОБА_1 задоволено частково.
7. Стягнуто з ОСОБА_2 щомісячно на ім`я одержувача аліментів -
ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини всіх видів його доходу, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 17 листопада 2020 року.
8. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
9. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про позбавлення
ОСОБА_2 батьківських прав, суд першої інстанції виходив із їх недоведеності, оскільки відсутні достатні докази умисного ухилення відповідача, який проживає за межами м. Кривого Рогу, від виконання батьківських обов`язків і втрати зав`язків між ним та дитиною. Надані позивачкою докази суд вважав такими, що підтверджують лише факт ненадання відповідачем матеріальної допомоги дитині, що саме по собі не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. При цьому судом ураховано, що ОСОБА_2 має намір спілкуватись з дитиною і зобов`язався належним чином виконувати свої батьківські обов`язки. Суд вважав за доцільне попередити відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини.
10. Додатковим рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 липня 2022 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 5 000,00 грн.
11. Ухвалюючи додаткове рішення про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у зазначеному вище розмірі, суд першої інстанції урахував складність справи, тривалість витраченого представником позивачки часу, пропорційність витрат до предмету спору та обсягу фактично наданих послуг і результатів розгляду справи, а також вимоги частини третьої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
12. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 20 грудня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від
17 червня 2022 року та додаткове рішення Тернівського районного суду
м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 липня 2022 року залишено без змін.
13. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що, з урахуванням того, що ОСОБА_2 має намір належним чином виконувати свої батьківські обов`язки, приїздив до доньки, однак не зміг з нею поспілкуватись з підстав, зазначених його колишньою дружиною (дитина відпочиває), правильним є висновок суду про відсутність підстав для застосування до відповідача такого крайнього заходу впливу, як позбавлення батьківських прав.
14. Розмір витрат на професійну правничу допомогу (половину від сплачених стороною), стягнутий судом першої інстанції з відповідача на користь позивачки, апеляційний суд вважав обґрунтованим, з огляду на часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Узагальнені доводи касаційної скарги
15. 19 січня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 червня
2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 грудня
2022 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про позбавлення батьківських прав, і ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким задовольнити ці вимоги. Також просить змінити додаткове рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області
від 25 липня 2022 року, стягнувши на її користь 30 086,00 грн понесених нею судових витрат у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій.
16. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій ОСОБА_1 зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від26 вересня 2018 року у справі № 724/743/15-ц, від 15 травня 2019 року у справі № 661/2532/17, від 27 січня 2021 року у справі № 398/4299/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки. Указує, що у суді апеляційної інстанції не розглянуто клопотання про дослідження доказів, а додатковим рішенням необґрунтовано зменшено розмір понесених нею судових витрат, на підтвердження яких було надано належні докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
17. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, не врахували необхідність першочергового забезпечення якнайкращих інтересів дитини та не вирішили справу з метою ефективного захисту її порушених прав.
18. Посилається заявниця на те, що суди не звернули уваги на відсутність у ОСОБА_2 інтересу до своєї дитини. Зазначене, на її думку, підтверджується його поведінкою, зокрема тим, що у підготовчому засіданні (16 вересня 2021 року) він не висловлював своєї думки щодо позбавлення його батьківських прав, а просив оголосити перерву для укладення договору з адвокатом, що не було досліджено і враховано судом апеляційної інстанції за її клопотанням. При цьому після 16 вересня 2021 року ОСОБА_2 жодного разу не був присутнім у судових засіданнях суду першої інстанції. Також зосереджує увагу на визнання ОСОБА_2 того, що він ухилявся від виконання своїх батьківських обов`язків (лист служби у справах дітей Перещепинської міської ради від 07 квітня 2021 року), при цьому відмовляється спілкуватись зі спеціалістами служби, не відповідає на телефонні дзвінки.
19. Відсутність спілкування між батьком та донькою, а також її матеріального утримання ним підтверджено також показами свідків.
20. Вважає, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, зазначивши у мотивувальній, а не резолютивній частині рішення суду першої інстанції про обов`язок відповідача змінити його ставлення до дитини, оскільки зазначене не призводить до примусового виконання такого обов`язку з відповідним контролем зі сторони органу опіки та піклування.
21. Посилається на те, що факт невизнання відповідачем позову не свідчить про його інтерес до дитини та реальне бажання змінити поведінку, оскільки позов у цій справі пред`явлено після неодноразових письмових звернень до нього щодо виконання батьківських обов`язків, а також до служби у справах дітей за місцем проживання ОСОБА_2 щодо здійснення контролю за виконанням ним таких обов`язків. Вважає, що подальша бездіяльність відповідача може призвести до цілковитої втрати зв`язків між батьком та донькою.
22. Помилковим також вважає висновок судів попередніх інстанцій щодо розподілу судових витрат у справі, а саме витрат на професійну правничу допомогу та судового збору, оскільки вона надала всі докази понесення таких витрат у суді першої інстанції у розмірі 10 908,00 грн. Крім того, зосереджує увагу не понесені нею витрати на професійну правничу допомогу та сплату судового збору у суді апеляційної інстанції у розмірі 11 362,00 грн та у суді касаційної інстанції у розмірі 12 816,00 грн.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
23. Ухвалою Верховного Суду від 27 січня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 215/3495/21, витребувано матеріали цивільної справи з суду першої інстанції.
24. 09 лютого 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
25. 14 лютого 2023 року ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому, посилаючись на необґрунтованість доводів касаційної скарги, просить відмовити у її задоволенні. Зазначає про відсутність в його діях умисного ухилення від виконання своїх батьківських обов`язків. Посилається на віддаленість його місця проживання від місця проживання доньки, її малолітній вік та прив`язаність до матері, спричинення з боку ОСОБА_1 перешкод у спілкуванні з донькою, а також не стабільний матеріальний стан до 2023 року та наявність станом на сьогоднішній день фінансової можливості здійснити погашення заборгованості зі сплати аліментів. Зосереджує увагу на його бажанні брати участь у вихованні дитини та наміру звернутися до суду з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною.
26. Зазначає також про необґрунтованість доводів касаційної скарги щодо неправильного вирішення судами попередніх інстанцій питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, оскільки суди врахували складність справи, тривалість затраченого адвокатом часу, необхідність вчинення відповідних процесуальних дій, пропорційність витрат відносно предмета спору, обсягу фактично наданих послуг, ринкові ціни на аналогічні послуги.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
27. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували в зареєстрованому шлюбі з 21 жовтня 2017 року.
28. ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народилася донька - ОСОБА_3 .
29. Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 березня 2020 року шлюб між
ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано.
30. Малолітня ОСОБА_3 зареєстрована та проживає разом з матір`ю ОСОБА_1, яка займається її вихованням та утриманням. ОСОБА_2 проживає окремо.
31. 02 лютого 2021 року, 22 березня 2021 року та 03 листопада 2021 року ОСОБА_1 на адресу місця проживання ОСОБА_2 направляла вимоги щодо виконання обов`язку по вихованню та розвитку дитини, а також по її утриманню.
32. 02 лютого 2021 року, 22 березня 2021 року ОСОБА_1 письмово зверталась до голови Перещепинської міської ради з заявами щодо здійснення органом опіки та піклування контролю за виконанням
ОСОБА_2 своїх батьківських обов`язків відносно малолітньої доньки ОСОБА_3 .
33. Згідно з листом служби у справах дітей Перещепинської міської ради від 07 квітня 2021 року, працівниками служби проведено бесіду з
ОСОБА_2, у ході якої він підтвердив, що спілкувався з дочкою Мією приблизно у березні 2020 року і дійсно останній раз надавав кошти для утримання дитини у вересні 2020 року. На той час не працював, перебував на обліку в місцевому центрі зайнятості. Крім того ОСОБА_2 зазначив, що налагодить відносини з матір`ю дитини, буде спілкуватися з дочкою та надавати матеріальне забезпечення дитині.
34. Згідно з інформацією виконавчого комітету Тернівської районної у місті ради від 02 лютого 2022 року, спеціалістами служби у справах дітей було здійснено вихід за адресою фактичного місця проживання ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 . Під час обстеження встановлено, що санітарно-гігієнічний стан помешкання відповідає нормам, дитина окремим спальним місцем не забезпечена, відпочиває разом з мамою на дивані, є достатня кількість дитячого одягу та взуття відповідно до сезону. Відповідач по справі ОСОБА_2 проживає в м. Перещепине Новомосковського району Дніпропетровської області. Поспілкуватися з останнім та встановити всі обставини, що стосуються справи, не вдалося, у зв`язку із чим надати об`єктивний висновок про доцільність/недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої ОСОБА_3 немає можливості.
35. Свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7, кожний окремо, в судовому засіданні показали, що малолітня ОСОБА_3 проживає разом з матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Батько дитини протягом останніх декількох років до дитини не приїздив, участь у її утриманні не приймає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
36. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга до задоволення не підлягає.
37. Згідно з положеннями пункту 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку та якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
38. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
39. Межами касаційного перегляду згідно з доводами касаційної скарги, які стали підставою для відкриття провадження, є правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав та розподілу витрат на професійну правничу допомогу.
Щодо вирішення позовних вимог про позбавлення батьківських прав
40. Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.