Постанова
Іменем України
(додаткова)
08 березня 2023 року
м. Київ
справа № 306/1046/20
провадження № 61-8082 св 22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - ОСОБА_2 ;
розглянув заяву представника ОСОБА_1 - Новікової Інни Станіславівни - про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення земельного сервітуту на земельну ділянку,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення земельного сервітуту на земельну ділянку.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Свалявського районного суду Закарпатської області від 18 січня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 19 липня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діяла адвокат Новікова І. С., задоволено частково. Рішення Свалявського районного суду від 18 січня 2021 року скасовано й ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Встановлено ОСОБА_1 безособовий, платний та безстроковий земельний сервітут на постійне платне користування частиною земельної ділянки по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 2124010100:01:026:0073, яка належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 10 травня 2017 року, виданого державним нотаріусом Свалявської державної нотаріальної контори, - для проходу та проїзду велосипедом, автомобілем, та іншими видами транспорту, визначивши наступні істотні умови сервітуту: площа частини земельної ділянки, що передається під сервітут, - 0,0098 га; межі сервітуту визначено згідно з найменш обтяжливим варіантом № 3, зазначеним у висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 24 лютого 2022 року № 0004/2022, а саме: влаштування сервітуту має умови та обмеження в частині ширини 3,38 м у найвужчому місці, яке обмежено огорожею та будівлею, така ширина відповідає ширині 2,75 м (проїзд ДБН В.2.3-5:2018) та може використовуватися для проїзду транспортом з відповідними габаритами по ширині; довжини ліній між поворотними сервітуту становлять: 3,38 м, 5,46 м, 8,66 м, 3,92 м, 5,84 м, 4,90 м, 3,38 м, 4,15 м, 10,04 м, 8,89 м, 5,14 м; плата за встановлення та користування сервітутом у розмірі 100 % від суми земельного податку за частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту з оплатою до 31 грудня щорічно; строк дії сервітуту - безстроковий.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 січня 2023 року касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 залишено без задоволення. Постанову Закарпатського апеляційного суду від 19 липня 2022 року залишено без змін.
Короткий зміст вимог заяви
У лютому 2023 року до Верховного Суду надійшла заява представника ОСОБА_1 - Новікової І. С., у якій вона просить ухвалити додаткове рішення, яким вирішити питання про стягнення на користь ОСОБА_1 понесених останнім витрат на професійну правничу допомогу.
Обґрунтовуючи заяву, представник ОСОБА_1 - Новікової І. С., посилається на те, що у відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 було заявлено клопотання про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу у розмірі 2 000 грн за підготовку та подання відзиву на касаційну скаргу, на підтвердження яких надано копію ордера на надання правничої (правової) допомоги від 01 листопада 2022 року серії АО № 1072941, додаткову угоду від 26 жовтня 2022 року № 5 до договору про надання правової допомоги від 11 березня 2020 року № 059 та квитанцію від 27 жовтня 2022 року. Водночас, судом касаційної інстанції не було вирішено питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема з резолютивної частини із зазначенням у ній розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Частиною першою статті 270 ЦПК України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частина третя статті 270 ЦПК України).
Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ЦПК України однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (частина перша статті 133 ЦПК України).
Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, віднесено витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру
та адвокатську діяльність", про що зазначено в частині четвертій
статті 62 ЦПК України.
За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру
та адвокатську діяльність" встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав
і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному
та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав
і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").