Постанова
Іменем України
08 березня 2023 року
м. Київ
справа № 205/5698/21
провадження № 61-564св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач -ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Городничої В. С.,
Лаченкової О. В., Петешенкової М. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до
ОСОБА_2 про визнання батьківства.
Позовну заяву мотивовано тим, що він познайомився з ОСОБА_2 восени 2017 року і з того часу у них були неодноразові стосунки інтимного характеру, від яких ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася дитина ОСОБА_3 .
При цьому, на той час відповідач перебувала в зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_4, а тому у свідоцтві про народження дитини батьком записала свого чоловіка.
Також ОСОБА_1 вказував, що після народження дитини він повідомив ОСОБА_4 про те, що біологічним батьком вказаної дитини є саме він, позивач у справі. Внаслідок чого ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом про оспорювання батьківства та рішенням Ленінського районного суду
м. Дніпропетровська від 25 листопада 2020 року вирішено виключити відомості про ОСОБА_4 як батька дитини з актового запису про народження. Цим же судовим рішенням установлено, що останній не може бути біологічним батьком дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати його батьком дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, матір`ю якої є ОСОБА_2, на підставі статей 128, 129 СК України.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 серпня 2022 року у складі судді Мовчан Д. В. у задоволенні позовних вимог
ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що судом призначалась судово-генетична експертиза для встановлення біологічного батьківства позивача, однак відповідач разом з дитиною не з`являлися для забору біологічних зразків для проведення судово-генетичної експертизи, що унеможливило її проведення та свідчить про їх ухилення від проведення зазначеної експертизи з метою встановлення істини у даній справі.
Таким чином, суд першої інстанції, розцінивши нез`явлення відповідача разом із дитиною до експертної установи для відібрання біологічних матеріалів для проведення судово-генетичної експертизи як ухилення від участі в проведенні експертних дій, дійшов висновку про наявність підстав для констатації того факту, що саме ОСОБА_1 є біологічним батьком дитини, оскільки такі дії ОСОБА_2 свідчать про її небажання отримати точні висновки щодо походження дитини на спростування доводів позивача.
Отже, суд першої інстанції вважав, що право позивача є порушеним і судом встановлено достатньо підстав для визнання його батьківства щодо ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, однак із даним позовом ОСОБА_1 звернувся до суду лише 07 липня 2021 року, тобто з пропуском річного строку позовної давності, встановленого законодавством для такого виду спірних правовідносин. При цьому будь-яких конкретних правових та беззаперечних доказів, які б свідчили про поважність причин пропуску, передбаченого частиною другою статті 129 СК України, річного строку позовної давності та об`єктивну неможливість звернутись до суду із позовом сторона позивача не надала, а судом відповідних доказів не здобуто, тому суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з підстав пропуску позивачем річного строку позовної давності для пред`явлення вимог про визнання батьківства.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 серпня
2022 року скасовано та ухвалено нове, яким позов
ОСОБА_1 задоволено.
Визнано ОСОБА_1 батьком дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, матір`ю якої є ОСОБА_2 .
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позову, оскільки нез`явлення відповідача разом із дитиною до експертної установи для відібрання біологічних матеріалів для проведення судово-генетичної експертизи є ухилення від участі в проведенні експертних дій, а тому саме ОСОБА_1 є біологічним батьком дитини, оскільки такі дії ОСОБА_2 свідчать про її небажання отримати точні висновки щодо походження дитини на спростування доводів позивача.
При цьому суд дійшов помилкового висновку про пропуск позивачем позовної давності, встановленої частиною другою статті 129 СК України, оскільки хоча зміст листування сторін за допомогою електронних засобів комунікації за період 2018-2019 роки дійсно свідчать про те, що позивач з моментів вагітності матері дитини та народження дитини позиціонував себе саме як її біологічний батько, однак факт батьківства ОСОБА_4 відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, виключено лише рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 листопада 2020 року. Таким чином, звернувшись до суду з даним позовом у липні
2021 року, позивачем не було пропущено річний строк позовної давності для пред`явлення вимог про визнання батьківства.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що зміст листування сторін за допомогою електронних засобів комунікації між сторонами за період 2018-2019 років, який сторонами не оспорювався та визнавався під час розгляду справи, фотознімки позивача разом із вагітною матір`ю дитини, та самою новонародженою дитиною у різні періоди її життя, свідчить про те що позивач з моментів вагітності матері дитини та народження такої дитини вже позиціонував себе саме як біологічний батько дитини, а відтак, враховуючи перебування на той час відповідача у шлюбі, мав об`єктивну можливість вважати своє право щодо батьківства порушеним. Однак із вказаним позовом позивач звернувся до суду лише 07 липня 2021 року, тобто з пропуском річного строку позовної давності, що встановлений частиною другою статті 129 СК України.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 19 січня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, а ухвалою від 02 березня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_3 і в актовому записі про народження від 24 травня 2019 року, зробленому Чечелівським районним у місті Дніпрі відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, батьком дитини було записано ОСОБА_4, відповідно до частини першої статті статті 122 СК України, матір`ю - ОСОБА_2 .
Судами також установлено, а сторонами визнана та обставина, що на момент зачаття та народження вказаної дитини ОСОБА_2 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 .
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 листопада 2020 року, яке набрало законної сили, (справа № 205/10879/19) вирішено виключити відомості про ОСОБА_4 як батька дитини ОСОБА_3 з актового запису про народження від 24 травня 2019 року та відомості про батька записати за заявою матері дитини ОСОБА_2 відповідно до частини першої статті 135 СК України. Це рішення виконано.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 жовтня 2021 року клопотання позивача ОСОБА_1 про призначення судової молекулярно - генетичної експертизи у справі, яка переглядається, було задоволено.
Від начальника КЗ "Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи" надійшло повідомлення щодо повернення ухвали про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи у зв`язку з тим, що клопотання судового експерта не задоволено, а саме: неявка ОСОБА_2 разом із дитиною ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 до експертної установи для відібрання генетичного матеріалу.
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. Отже, при регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
Відповідно до статті 121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.
Частиною першою статті 126 СК України передбачено, що походження дитини від батька визначається за заявою жінки чи чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.
Частиною першою статті 135 СК України визначено, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
Згідно з частинами першою, другою, четвертою статті 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.
Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.
Рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах реєстрації актів цивільного стану (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).
Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі сукупності доказів. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ЦПК України, згідно з якими жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.
Доказами у зазначеній категорії справ можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів.
Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.
Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства.
При вирішенні спору про визнання батьківства суд приділяє особливу увагу інтересам дитини, не ігноруючи при цьому інтереси ймовірного біологічного батька.
Висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Калачова проти Росії" від 07 травня 2009 року, заява № 3451/05).