Постанова
Іменем України
08 березня 2023 року
м. Київ
справа № 559/1923/17
провадження № 61-5181св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 08 листопада 2021 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 12 травня 2022 року в складі колегії суддів: Боймиструк С. В., Хилевич С. В., Шимків С. С.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про виділ частки із спільного майна в натурі.
В обґрунтування позову вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_3 . Після його смерті вона та її рідний брат ОСОБА_4 прийняли спадщину та успадкували: вона 2/3 частини, а брат 1/3 частину житлового будинку з надвірними будівлями, що розташований на АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 брат помер і в будинку залишилися проживати його дружина ОСОБА_2 та її дочка. Після смерті брата вона неодноразово пропонувала відповідачу вирішити питання стосовно виділу їй майна, пропонувала разом продати та розділити гроші за будинковолодіння, однак вирішити питання шляхом домовленостей не вдалося.
За таких обставин позивач просила суд ухвалити рішення про виділ їй в натурі 2/3 частини житлового будинку з надвірними будівлями, що розташований на АДРЕСА_1 та стягнути з відповідача на її користь понесені судові витрати.
Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень
Рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 08 листопада 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Виділено ОСОБА_1 в натурі 2/3 житлового будинку та надвірних будівель, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, згідно варіанту поділу будинку № ІІІ відповідно до висновку експерта № 8603 від 31 березня 2021 року, виділивши приміщення в житловому будинку (літ. А-1): погріб І площею 6,9 кв. м, коридор 1-1 площею 7,1 кв.м, коридор 1-2 площею 5,5 кв. м, ванну 1-3 площею 3,2 кв. м, коридор 1-4 площею 7, 4 кв. м, кімнату 1-7 площею 15,4 кв. м, кімнату 1-8 площею 8,3 кв.м, кімнату 1-9 площею 18,9 кв. м, коридор 1-10 площею 8, 8 кв. м, кімнату 1 -12 площею 13,2 кв. м, крім того, літню кухню (літ. В), гараж (літ.В1 ), сарай (літ В11), тамбур (літ. В), септик (літ. Г), ворота № 3; вбиральню залишено в спільному користуванні. Корисна площа житлового будинку, становить 94,7 кв. м. Розмір грошової компенсації, яка підлягає сплаті ОСОБА_2, становить 5 440 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постановою Рівненського апеляційного суду від 12 травня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 08 листопада 2021 року залишено без змін.
Установивши наявність технічної можливості щодо виділу позивачу частки із будинку, який перебуває у спільній частковій власності, суди з урахуванням рівності часток співвласників та висновку судової будівельно-технічної експертизи дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог та виділили ОСОБА_1 в натурі 2/3 спірного будинковолодіння.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
09 червня 2022 року ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 08 листопада 2021 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 12 травня 2022 року.
Підставою касаційного оскарження рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 08 листопада 2021 року та постанови Рівненського апеляційного суду від 12 травня 2022 року заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме застосування норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 06 жовтня 2021 року у справі № 336/1136/19, від 19 травня 2021 року у справі № 501/2148/17, від 28 липня 2021 року у справі № 310/7011/17, та у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 522/18010/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Також заявник указує на порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки. Крім того, суд першої інстанції розглянув справу за відсутності належного повідомлення ОСОБА_2 про її розгляд.
Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 пред`явила позовні вимоги саме про виділ належної їй частки в праві спільної часткової на домоволодіння за правилами статті 370 ЦК України. Позовних вимог про поділ домоволодіння в натурі між сторонами в порядку статті 367 ЦК України позивач не заявляла. Установивши, що домоволодіння належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, суди попередніх інстанцій не врахували, що виділ частки у цьому майні лише для позивача є неможливим, у зв`язку з чим зробили помилковий висновок про наявність правових підстав для задоволення позову.
Крім того, суд першої інстанції безпідставно, з власної ініціативи вказав в ухвалі про призначення судової будівельно-технічної експертизи про можливість її проведення на підставі наявних у справі документів через відсутність доступу до об`єкта дослідження.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 01 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
У вересні 2022 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, мотивований незгодою із її доводами та законністю й обґрунтованістю оскаржуваних судових рішень. На обґрунтування доводів відзиву позивач вказала, що відповідач чинить їй перешкоди у користуванні вказаним будинковолодінням, не допускала до нього експерта для проведення експертизи. Ці обставини були встановлені судом під час розгляду справи № 559/2639/19. Водночас позивач зверталась до суду із клопотанням про зобов`язання відповідача забезпечити доступ експерта до будинку, та направлення матеріалів цієї справи для проведення експертизи через неможливість такого доступу, тому доводи відповідача про призначення експертизи судом та її проведення експертом на підставі наявних у справі документів з їх власної ініціативи є безпідставними.
Водночас позивач подала до суду клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 20 січня 2023 року справу призначено судді-доповідачеві.
Ухвалою Верховного Суду від 15 лютого 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Згідно із витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 17714432 від 12 лютого 2008 року ОСОБА_1 на праві приватної власності належить 2/3 частини житлового будинку з господарськими будівлями, що розташований на АДРЕСА_1 (а.с. 8).
Право власності на іншу 1/3 частину цього домоволодіння належало її братові ОСОБА_4 .
У ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_4 помер і у будинку залишились проживати його дружина ОСОБА_2 та дочка.
Згідно із висновком експерта № 8603 від 31 березня 2021 року запропоновано три варіанти поділу будинку.
Відповідно до варіанту поділу № 3 співвласнику 2/3 частки пропонується виділити приміщення в житловому будинку (літ. А-1): погріб І площею 6,9 кв. м, коридор 1-1 площею 7, 1 кв. м, коридор 1-2 площею 5,5 кв. м, ванну 1-3 площею 3,2 кв. м, коридор 1-4 площею 7, 4 кв. м, кімнату 1-7 площею 15,4 кв. м, кімнату 1-8 площею 8,3 кв. м, кімнату 1-9 площею 18,9 кв. м, коридор 1-10 площею 8, 8 кв. м, кімнату 1 -12 площею 13,2 кв. м., літню кухню (літ. В), гараж (літ. В1 ), сарай (літ В11), тамбур (літ. в), септик (літ. Г), ворота № 3, а вбиральню (літ. У) та огорожі № 1 та № 2 залишити в спільному користуванні. Корисна площа житлового будинку, становить 94,7 кв. м.
Співвласнику 1/3 частки пропонується виділити приміщення в житловому будинку (літ. А-1): кухню 1-5 площею 18,5 кв. м, кімнату 1-6 площею 21,0 кв. м, кімнату 1-12 площею 12,0 кв. м, сарай (літ. Б), погріб (літ. Д), септик (літ. Ж), а вбиральню (літ. У) та огорожі № 1 та № 2 залишити в спільному користуванні. Корисна площа частини житлового будинку, що пропонується до виділення становить 51,5 кв. м.
За цим варіантом вартість будівель та споруд, які підлягають розподілу становить 353 553 грн. Вартість 2/3 ідеальних часток будинковолодіння становить 235 702 грн, вартість запропонованих до виділу приміщень становить 241 142 грн, фактична частка становить 68/100 або 34/50. Вартість 1/3 ідеальної частки будинковолодіння становить 117 851 грн, вартість запропонованих до виділу приміщень становить 112 411 грн, фактична частка становить 32/100, або 16/50. Розмір грошової компенсації співвласнику 1/3 частки становить 5 440 грн.
Мотивувальна частина
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Щодо клопотання про розгляд справи у режимі відеоконференції
У вересні 2022 року від ОСОБА_1 надійшло зазначене клопотання.
Відповідно до частини першої статті 212 ЦПК України учасники справи мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за умови наявності у суді відповідної технічної можливості, про яку суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі, крім випадків, коли явка цього учасника справи в судове засідання визнана судом обов`язковою.
Європейський суд з прав людини неодноразово висловлювався з приводу відсутності публічних слухань у судах касаційної інстанції. Вочевидь, "публічний характер провадження у судових органах, згаданих у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, захищає учасників справи від здійснення правосуддя таємно, поза контролем громадськості та є також одним із засобів збереження довіри до судів вищих і нижчих ланок. Публічність через прозорість, яку вона надає правосуддю, сприяє досягненню мети пункту 1 статті 6, а саме справедливому судовому розгляду, гарантія якого є одним із основних принципів будь-якого демократичного суспільства у сенсі Конвенції" (рішення від 08 грудня 1983 року у справі "Axen v. Germany", заява № 8273/78, § 25).
Проте публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку, зокрема і в суді касаційної інстанції.
Так, у вказаній справі зазначена гарантія була забезпечена у судах першої й апеляційної інстанцій, відповідач брав участь у судових засіданнях у режимі відеоконференції, надавав свої пояснення з приводу спору. Зокрема тому ЄСПЛ не визнав порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції відсутність публічного розгляду у Федеральному суді Німеччини, який, як і Верховний Суд в Україні, вирішував винятково питання права (рішення у справі "Axen v. Germany", § 28).
У випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім.
Заявник не представив переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання.
Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Оскільки колегією суддів не приймалось рішення про виклик учасників справи для надання пояснень у справі, такої необхідності колегія суддів не вбачає, то підстав для проведення судового засідання в режимі відеоконференції немає.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Щодо спору по суті
Частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.