Постанова
Іменем України
08 березня 2023 року
м. Київ
справа № 186/432/19
провадження № 61-8130св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_1, подані ним спільно із представниками ОСОБА_3 та ОСОБА_4, на рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області, у складі судді Демиденко С. М., від 20 жовтня 2021 року, додаткове рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 20 жовтня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду, у складі колегії суддів:
Петешенкової М. Ю., Городничої В. С., Лаченкової О. В., від 06 липня
2022 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_2 про відшкодування шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що вироком Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2013 року ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого частиною першою
статті 121 КК України, призначено йому покарання у вигляді позбавлення волі на п`ять років та задоволено цивільний позов ОСОБА_1 у повному обсязі.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 вересня
2014 року вирок суду першої інстанції в частині визнання ОСОБА_2 винним у скоєнні злочину та призначення йому покарання залишено без змін, але з підстав, передбачених частиною п`ятою статті 74,
частиною першою статті 49 КК України, ОСОБА_2 звільнено від призначеного судом першої інстанції покарання у зв`язку зі спливом строків давності. Вирок Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2013 року в частині вирішення цивільного позову скасовано, а справу в цій частині направлено на новий судовий розгляд у той же суд в порядку цивільного судочинства.
Згідно з вказаним вироком та висновком комісійної судово-медичної експертизи від 22 червня 2012 року № 39/11 завдані ОСОБА_2 тілесні ушкодження викликали у ОСОБА_1 розлад здоров`я і призвели до наслідків у вигляді 50% постійної втрати загальної працездатності та непоправне знівечення обличчя, належать до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою розладу здоров`я, поєднаного зі стійкою втратою працездатності не менш ніж на одну третину.
Ураховуючи викладене та остаточно сформулювавши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд:
- стягнути із ОСОБА_2 компенсацію за шкоду, завдану каліцтвом, внаслідок вчинення кримінального злочину, шляхом відшкодування заробітку, втраченого у зв`язку із частковою постійною втратою загальної працездатності за період з 01 квітня 2004 року до 31 січня 2021 року у розмірі 806 295 грн.
- стягнути із ОСОБА_2 компенсацію за шкоду, завдану каліцтвом, внаслідок вчинення кримінального злочину, шляхом відшкодування заробітку, втраченого у зв`язку із частковою постійною втратою загальної працездатності у розмірі 15 000 грн щомісячно та постійно, але не менше
2,5 мінімальних заробітних плат починаючи з 01 лютого 2021 року.
Інформація про рух справи в судах
Ухвалою Першотравенського міського суду Дніпропетровської області
від 18 квітня 2019 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 10 січня 2020 року, провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди закрито у зв`язку з тим, що є таке, що набрало законної сили рішення суду, ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав (справа № 186/1706/14-ц).
Постановою Верховного Суду від 04 листопада 2020 року ухвалу Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 18 квітня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 січня
2020 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Верховний Суд виходив із того, що позивачем у цій справі та у справі
№ 186/1706/14-ц завлено позовні вимоги про компенсацію за шкоду, шляхом відшкодування заробітку, втраченого у зв`язку із частковою втратою загальної працездатності за різний період часу. Крім того, заявником надано новий доказ - лист головного лікаря КЗ "ОКЦ МСЕК" Дніпропетровської обласної ради" Концур В. М. від 22 серпня 2018 року за № 5/557, на підставі якого заявлено нові позовні вимоги.
Ухвалою Першотравенського міського суду Дніпропетровської області
від 03 червня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду у зв`язку з повторною неявкою позивача в судове засідання.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 27 липня 2021 року ухвалу Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 03 червня 2021 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
Рішенням Першотравенського міського суду Дніпропетровської області
від 20 жовтня 2021 року та додатковим рішення цього ж суду від 20 жовтня 2021 року, залишеними без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 06 липня 2022 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, скасовано заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 04 квітня 2019 року.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивачем не надано належних та достовірних доказів, які б підтверджували дату встановлення стійкої втрати працездатності, строк на який її встановлено та відсоток її втрати.
Ухвалюючи додаткове рішення у справі, суд першої інстанції на підставі положень статті 158 ЦПК України дійшов висновку про необхідність скасування заходів забезпечення позову, застосованих ухвалою
від 04 квітня 2019 року.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У касаційних скаргах ОСОБА_1 та його представники ОСОБА_3 і ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просять оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
У серпні 2022 року до Верховного Суду надійшли касаційні скарги
ОСОБА_1, подані ним спільно із представниками ОСОБА_3 та ОСОБА_4, на рішення та додаткове рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 20 жовтня 2021 року і постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 липня 2022 року у справі № 186/432/19.
Ухвалою Верховного Суду від 04 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано її матеріали із міського суду.
У жовтні 2022 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 29 листопада 2022 року продовжено до
10 листопада 2022 року ОСОБА_2 строк на подання відзиву на касаційні скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2023 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявники зазначають неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду
від 04 листопада 2020 року у розглядуваній справі (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Вказують на необхідність відступити від застосованих апеляційним судом висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 30 січня 2018 року у справі № 186/1706/14-ц (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України).
Крім того, посилаються на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема у випадку коли медико-соціальна експертна комісія (далі - МСЕК) не може встановити відсоток втрати працездатності внаслідок події кримінального характеру, не пов`язаної із виконанням трудових обов`язків (пункт 3
частини другої статті 389 ЦПК України)
Звертають увагу, що на момент прийняття Верховним Судом постанови
від 30 січня 2018 року у справі № 186/1706/14-ц не було відомо про неможливість встановлення відсотку втрати працездатності внаслідок події кримінального характеру, не пов`язаної із виконанням трудових обов`язків.
Наголошують, що вирок ОСОБА_2 був винесений на підставі висновку експерта № 39/11 повторної комісійної судово-медичної експертизи
від 22 червня 2012 року з визначення відсотку втрати загальної працездатності (50%). Ушкодження правого ока у позивача є невиправними. Наявними медичними документами, описаними у зазначеному висновку експерта, було встановлено, що тяжкі тілесні ушкодження позивач отримав в день події злочину 25 березня 2004 року, тому саме в цей день
ОСОБА_1 повністю втратив зір на праве око, що спричинило постійну втрату загальної працездатності.
Відповідно до приписів частини третьої статті 1195 ЦК України шкода задана фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, відшкодовується без урахування пенсії, призначеної у зв`язку з втратою здоров`я, або пенсії, яку вона одержувала до цього, а також інших доходів, а тому знаходження позивача на лікарняному, робота на підприємствах після травми не позбавляє його права отримати відшкодування за відповідний час.
Наголошують на відсутності необхідності проводити додаткові судово-медичні експертизи, оскільки вже було проведено сім таких експертиз, які описані у висновку експерта № 39/11 від 22 червня 2012 року.
Стверджують, що МСЕК неуповноважений давати висновки по кримінальним справам, тоді як на це уповноважена лише судово-медична експертиза, висновок якої (№ 39/11 від 22 червня 2012 року) наявний.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційні скарги
10 листопада 2022 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5 подала до Верховного Суду відзив на касаційні скарги, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду, просить касаційні скарги залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Звертає увагу, що у висновку експерта № 39/11 від 22 червня 2012 року встановлено саме ступінь тілесного ушкодження, не зазначено час з якого настала втрата працездатності та до якого часу така працездатність є втраченою.
Наголошує, що у вказаному висновку експерта зазначено, що у позивача втрата зору мала місце і до 25 березня 2004 року, а конкретні відсотки стійкої втрати працездатності встановлюються у цивільній справі.
Вважає, що позивач не надав доказів на підтвердження втрати заробітку.
Звертає увагу, що ОСОБА_1 звертався до суду з позовом ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, яка була повністю йому виплачена (справа № 186/836/16-ц).
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Вироком Першотравенського міського суду Дніпропетровської області
від 09 грудня 2013 року ОСОБА_2 було визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого частиною першою статті 121 КК України, та призначено покарання у вигляді 5 років позбавлення волі. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 28 309,68 грн, в рахунок відшкодування втраченого заробітку за період з 01 квітня 2004 року до 01 квітня 2013 року 170 135 грн, в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу 3 030 грн, а всього 201 474,68 грн.
Зазначеним вироком суду встановлено, що 25 березня 2004 року близько
16 год 05 хв ОСОБА_2 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин біля гаражу № НОМЕР_1, розташованого в гаражному товаристві "Південне"
м. Першотравенська, діючи навмисно наніс не менше чотирьох ударів рукою в область голови ОСОБА_1, заподіявши йому при цьому наступні тілесні ушкодження: краніо-лицева травма у вигляді пара орбітальних синців, садна надбрівної ділянки та перелом кісток носа, які за своїм характером відповідно до висновку комісійної судово-медичної експертизи № 39/11
від 22 червня 2012 року належать до легких тілесних ушкоджень та у вигляді контузії правого очного яблука з розривами кон`юктиви та субкон`юктивальним крововиливом, яка призвела до підвивиху кришталика, зниженню гостроти зору, а в подальшому до запальних явищ у судинній оболонці, відшаруванню сітківки та фіброзних змін склоподібного тіла, внаслідок чого розвинулася субатрофія очного яблука та птоз верхньої повіки правого ока, які за своїм характером, відповідно до висновку комісійної судово-медичної експертизи № 39/11 від 22 червня 2012 року викликали у ОСОБА_1 розлад здоров`я і призвели до наслідків, які заподіяли 50% постійної втрати загальної працездатності та непоправного знівечення обличчя та належать до тяжких тілесних ушкоджень за ознаками розладу здоров`я, поєднаного зі стійкою втратою працездатності не менш ніж на одну третину та які спричинили непоправне знівечення обличчя ОСОБА_1 .
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 вересня
2014 року засудженого ОСОБА_2 на підставі положень частини п`ятої статті 74, частини першої статті 49 КК України звільнено від призначеного за вироком Першотравенського міського суду Дніпропетровської області
від 09 грудня 2013 року покарання у виді 5 років позбавлення волі у зв`язку із закінченням строків давності. Вирок Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2013 року в частині вирішення цивільного позову скасовано, справу в цій частині направлено на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.
При направлені справи на новий розгляд в частині вирішення цивільного позову, судом апеляційної інстанції зазначено, що міським судом не було приведено розрахунок середнього заробітку потерпілого за дванадцять або три останні календарних місяці, що передували пошкодженню здоров`я, не наведено розрахунок розміру втраченого заробітку та мотивів стягнення втраченого заробітку довічно.
Рішенням Першотравенського міського суду від 06 квітня 2016 року у справі № 186/1706/14-ц у задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення втраченого заробітку (доходу) у зв`язку із втратою загальної працездатності в сумі 274 245 грн. за період з 01 квітня 2004 року по
31 січня 2016 року та у розмірі 2,5 мінімальних заробітних плат, розмір яких встановлений законом України, щомісячно та постійно, починаючи з
01 лютого 2016 року, відмовлено. Ухвалою суду апеляційної інстанції
від 13 липня 2016 року та постановою Верховного Суду від 30 січня
2018 року, рішення Першотравенського міського суду від 06 квітня
2016 року, залишено без змін.
ОСОБА_1, на час спричинення йому тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_2, перебував у трудових відносинах з Павлоградським енергопідприємством, працюючи з 18 квітня 2002 року на посаді електромонтера та був звільнений за власним бажанням 26 квітня
2005 року. В подальшому позивач працював у Першотравенському МЖКП з 23 травня 2005 року по 22 серпня 2011 року; ТОВ "Сігма-Ком" з 01 вересня 2011 року по 29 січня 2012 року; Першотравенському МЖКП з 10 лютого 2012 року.
Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 39/11 від 22 червня
2012 року, яка була проведена в рамках кримінальної справи, у
ОСОБА_1 після події 25 березня 2004 року в результаті травматичної дії мала місце контузія правого очного яблука з розривами кон`юктиви та субкон`юктивальним крововиливом, яка призвела до підвивиху кришталика, зниження гостроти зору, а в подальшому, незважаючи на правильно проведене лікування до запальних явищ у судинній оболонці, відшаруванню сітківки, фіброзних змін склоподібного тіла, внаслідок чого розвинулась субатрофія очного яблука, птоз верхньої повіки правого ока. Вищевказана травма правого ока за своїм характером викликала у ОСОБА_1 розлад здоров`я та призвела до наслідків, які спричинили 50% постійної втрати загальної працездатності. Ці ушкодження належать до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою розладу здоров`я, поєднаного зі стійкою втратою працездатності не менш ніж на одну третину. Наслідки травми правого ока у ОСОБА_1 слід вважати невиправними.
В листі головного лікаря КЗ "ОКЦ МСЕК" Дніпропетровської обласної ради" Концур В. М. від 22 серпня 2018 року № 5/557 зазначено, що ОСОБА_1 є інвалідом третьої групи безстроково з 2002 року, має 60% втрати працездатності. Причина інвалідності "професійне захворювання". Встановлення відсотків втрати працездатності внаслідок кримінального випадку (не пов`язаного з виконанням трудових обов`язків) до компетенції медико-соціальної експертизи не належить.
Позиція Верховного Суду
Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.