Постанова
Іменем України
22 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 752/8340/13-ц
провадження № 61-7309св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Іванцок Людмили Володимирівни на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 25 червня 2021 року в складі судді Шевченко Т. М. та постанову Київського апеляційного суду від 30 червня 2022 року в складі колегії суддів Мельника Я. С., Матвієнко О. Ю., Гуля В. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст вимог
У травні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" (далі також - ТОВ "Кей-Колект", позивач) звернулося до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 (далі також - відповідач) та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту від 24 липня 2007 року № 11187993000 (далі також - договір кредиту, кредитний договір).
Позовна заява мотивована тим, що 11 червня 2012 року між публічним акціонерним товариством "УкрСиббанк" (далі - ПАТ "УкрСиббанк") та ТОВ "Кей-Колект" укладено договір факторингу № 4, у зв`язку з чим до позивача, як нового кредитора, перейшли права вимоги за зобов`язаннями, які виникли у ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту від 24 липня 2007 року № 11187993000.
Відповідно до умов цього кредитного договору позивач надав відповідачу кредит в сумі 199 000,00 доларів США, а відповідач зобов`язувався повернути наданий кредит у повному обсязі не пізніше 24 липня 2017 року.
З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором між банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 129226 від 24 липня 2007 року, відповідно до умов якого останній зобов`язувався відповідати перед кредитором за виконання ОСОБА_1 його зобов`язань як позичальника по кредитному договору № 11187993000 в повному обсязі, в тому числі за повернення основної суми боргу, процентів за користування кредитними коштами, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених кредитним договором.
Відповідач ОСОБА_1 всупереч умов кредитного договору не здійснював платежів для погашення суми заборгованості по кредиту та нарахованим процентам, чим порушував взяті на себе договірні зобов`язання. Станом на 08 квітня 2013 року заборгованість по поверненню кредитних коштів, сплаті процентів за користування кредитом складала 208 865,38 доларів США. За таких підстав, позивач просив стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суму боргу за кредитним договором № 11187993000 від 24 липня 2007 року станом на 08 квітня 2013 року, а саме: 151 874,26 доларів США - борг по кредиту та 56 991,12 доларів США - борг по процентах, а всього - 208 865,38 доларів США, що за курсом НБУ станом на 08 квітня 2013 року складає 1 669 460,98 грн.
У травні 2015 року ТОВ "Кей-Колект" подало до суду заяву про уточнення (збільшення) позовних вимог. Просило стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 загальну суму заборгованості за кредитним договором станом на 21 квітня 2015 року у розмірі: 151 845,76 доларів США - борг по кредиту та 89 034,72 доларів США - борг по процентах, а всього - 240 880,48 доларів США в еквіваленті гривні по курсу НБУ на день винесення рішення.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 17 серпня 2016 року позовні вимоги ТОВ "Кей-Колект" до ОСОБА_2 залишені без розгляду.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 25 червня 2021 року позовні вимогиТОВ "Кей-Колект" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Кей-Колект" за договором про надання споживчого кредиту № 11187993000 від 24 липня 2007 року заборгованість по кредиту у розмірі 151 845,76 доларів США, що в еквіваленті гривні по курсу НБУ на день винесення рішення - 4 169 517,54 грн, та заборгованість за процентами у сумі 89 034,72 доларів США, що в еквіваленті гривні по курсу НБУ на день винесення рішення - 2 444 795,47 грн. Розподілено судові витрати.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що з матеріалів справи та висновку експерта від 19 квітня 2021 року вбачається, що розрахунок заборгованості ОСОБА_1 станом на 21 квітня 2015 року відповідає умовам договору про надання споживчого кредиту від 24 липня 2007 року № 11187993000. Розмір боргу не спростований відповідачем належними та допустимими доказами.
Постановою Київського апеляційного суду від 30 червня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 25 червня 2021 року - без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення боргу за кредитним договором у відповідному розмірі. Нарахована позивачем сума боргу по кредиту та процентах не спростована відповідачем.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Іванцок Л. В. надіслала засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 25 червня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 червня 2022 року.
У касаційній скарзі вона просить суд касаційної інстанції скасувати рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 25 червня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 червня 2022 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 15 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Іванцок Л. В. на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 25 червня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 червня 2022 року; витребувано справу з суду першої інстанції.
Указана справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 16 лютого 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставами касаційного оскарження рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 25 червня 2021 року та постанови Київського апеляційного суду від 30 червня 2022 року заявник вказує застосування в оскаржуваних рішеннях норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 21 січня 2020 року у справі № 160/8037/18, від 29 вересня 2021 року у справі № 569/4688/15-ц.
Суди не врахували, що боржника не було повідомлено про зміну кредитора; висновок експерта від 19 квітня 2021 року № № 31396/20-71/13313/21-71 є помилковим та неналежним доказом. Також суди не взяли до уваги, що позивач 02 квітня 2021 року був виключений з реєстру фінансових установ, а тому не мав прав на стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором. У справі відсутні достатні докази на підтвердження заборгованості відповідача за договором кредиту.
Касаційну скаргу подано на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Позиції інших учасників
Відзив на касаційну скаргу у визначений судом строк до Верховного Суду не надходив.
Фактичні обставини, встановлені судами
24 липня 2007 року між акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (далі - АКІБ "УкрСиббанк") (яке змінило назву на ПАТ "УкрСиббанк") та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11187993000.
За умовами кредитного договору банк надав ОСОБА_1 кредит у формі непоновлювальної кредитної лінії в сумі 199 900,00 доларів США зі сплатою 13,2% річних, а відповідач зобов`язувався повернути кредит у повному обсязі в строки та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту згідно Додатку № 1 до договору кредиту, але в будь-якому випадку не пізніше 24 липня 2017 року.
В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 24 липня 2007 року між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 129226, за умовами якого поручитель зобов`язувався перед кредитором відповідати за невиконання ОСОБА_1 усіх його зобов`язань по договору кредиту.
Для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 24 липня 2007 року між ОСОБА_1 та АКІБ "УкрСиббанк" укладено договір іпотеки № 59619, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Івановою Л.М., зареєстрований в реєстрі за № 3534, згідно умов якого відповідач передав банку в іпотеку двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 .
08 квітня 2009 року, 18 грудня 2009 року та 24 грудня 2009 року між ПАТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 укладені додаткові угоди № 1, № 2 та № 3 відповідно до кредитного договору.
11 червня 2012 року ПАТ "УкрСиббанк" відступило ТОВ "Кей-Колект" відповідно до договору факторингу свої права вимоги за зобов`язаннями відповідача по кредитному договору. Також 11 червня 2012 року між ПАТ "УкрСиббанк" та ТОВ "Кей-Колект" укладено договір відступлення прав вимоги за договором іпотеки, посвідченим приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Саєнко Е. В., зареєстрованим в реєстрі за № 2459-2460, відповідно до умов якого ТОВ "Кей Колект" набуло прав іпотекодержателя за договором іпотеки № 59619.
Відповідач ОСОБА_1 умови кредитного договору від 24 липня 2007 року № 11187993000 належним чином не виконував.
За наданим позивачем розрахунком, суму боргу за кредитним договором № 11187993000 від 24 липня 2007 року станом на 08 квітня 2013 року становила: 151 874,26 доларів США - борг по кредиту та 56 991,12 доларів США - борг по процентах, а всього - 208 865,38 доларів США, що за курсом НБУ станом на 08 квітня 2013 року складає 1 669 460,98 грн.
У травні 2015 року ТОВ "Кей-Колект" подало до суду заяву про уточнення (збільшення) позовних вимог від 21 травня 2015 року. Відповідно до останньої, загальна сума заборгованості за кредитним договором станом на 21 квітня 2015 року складала: 151 845,76 доларів США - борг по кредиту та 89 034,72 доларів США - борг по процентах, а всього - 240 880,48 доларів США.
Згідно висновку експерта від 19 квітня 2021 року № 31396/20-71/13313/21-71 за результатами проведення судово-економічної експертизи (складеного експертом Київським науково-дослідного інституту судових експертиз) у даній справі видача кредиту ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту № 11187993000 від 24 липня 2007 року на загальну суму 199 900,00 доларів США за період з 24 липня 2007 року до 04 серпня 2008 року документально підтверджується первинними банківськими документами. Наявний в матеріалах справи розрахунок заборгованості ОСОБА_1 станом на 21 квітня 2015 року відповідає умовам договору про надання споживчого кредиту № 11187993000 від 24 липня 2007 року, укладеного між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1, з урахуванням всіх змін та доповнень, внесених додатковими угодами: № 1 від 08 квітня 2009 року, № 2 від 18 грудня 2009 року, № 3 від 24 грудня 2009 року, та наданим на дослідження "випискам по кредитному договору" щодо видачі та погашення кредиту за цим договором.
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 10 червня 2014 року у справі № 752/12739/13-ц (яке набрало законної сили) визнано припиненою поруку ОСОБА_3 за договором поруки від 24 липня 2007 року № 129226.
Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 20 липня 2017 року в справі № 752/11387/16-ц(яка набрала законної сили) позовну заяву ОСОБА_1 до ПАТ "УкрСиббанк", ТОВ "Кей-Колект" про визнання частково недійсним договору факторингу та договору відступлення прав вимоги за договором іпотеки залишено без розгляду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та протоколи до неї (далі - Конвенція), а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Як видно із касаційної скарги, рішення судів, визначені у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України оскаржуються на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
У статті 400 ЦПК України зазначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини (пункт перший частини другої статті 11 ЦК України).
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків (стаття 11 ЦК України).
Згідно із статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
За частинами першою та другою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
У рішенні Конституційного Суду України від 09 липня 2002 року № 15-рп/2002 визначено, що обрання певного засобу правового захисту, у тому числі й досудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов`язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист.