Постанова
Іменем України
01 березня 2023 року
м. Київ
справа № 337/4565/21
провадження № 61-9537св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - районна адміністрація Запорізької міської ради по Хортицькому району в особі органу опіки та піклування,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 07 червня 2022 року в складі судді Гнатик Г. Є., додаткове рішення Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 20 червня
2022 року в складі судді Гнатик Г. Є., постанову Запорізького апеляційного суду від 06 вересня 2022 року в складі колегії суддів: Полякова О. З., Крилової О. В., Кухаря С. В., та касаційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Хортицького районного суду
міста Запоріжжя від 20 червня 2022 року в складі судді Гнатик Г. Є., постанову Запорізького апеляційного суду від 06 вересня 2022 року в складі колегії суддів: Полякова О. З., Крилової О. В., Кухаря С. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_2, третя особа - районна адміністрація Запорізької міської ради по Хортицькому району в особі органу опіки та піклування, про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини, встановлення графіку спілкування.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що він з 20 лютого 2010 року перебував з ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 10 жовтня
2018 року. Від шлюбу вони мають малолітнього сина ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина мешкає разом з матір`ю.
Зазначав, що відповідач чинить перешкоди позивачу у спілкуванні із сином та не надає можливості повноцінно приймати участь у вихованні дитини. Проживаючи в іншому місті, він не може спілкуватися із сином, оскільки всі відомі батьку номери телефонів відключені. На думку позивача, відповідач свідомо чинить перешкоди у його спілкуванні із сином, чим порушує право дитини на нормальне спілкування з батьком. Вказував на відсутність компромісу з відповідачем у питанні спілкування та прийняття участі у вихованні сина.
На підставі викладеного ОСОБА_1 просив: зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у спілкуванні із сином та надати йому можливість безперешкодно спілкуватись з дитиною за допомогою технічних засобів відеозв`язку або телефонії щовівторка, щочетверга, щосуботи тривалістю не менше 15 хв у кожен з таких днів у проміжок часу з 18.00 год до 21.00 год за умови задовільного стану здоров`я дитини; поштового, електронного та іншого зв`язку у необмеженій кількості; дозволити ОСОБА_1 без присутності ОСОБА_2 один раз на три місяці у кожні другі вихідні дні першого місяця (суботу та неділю) з 09.00 год до 20.00 год бачитися із сином за місцем фактичного проживання останнього у квартирі АДРЕСА_1 з можливістю спільного відвідування громадських місць, закладів громадського харчування, розважальних закладів для дітей та спільного відпочинку поза місцем проживання/реєстрації ОСОБА_3 ; дозволити ОСОБА_1 без присутності ОСОБА_2 бачитися та зустрічатися із ОСОБА_3
у день його народження - 24 грудня кожного року протягом 3 год за місцем фактичного проживання дитини у квартирі
АДРЕСА_1 з можливістю спільного відвідування громадських місць, закладів громадського харчування, розважальних закладів для дітей та спільного відпочинку поза місцем проживання/реєстрації ОСОБА_3 :
з 12.00 год до 15.00 год у разі, якщо день народження припадає на день, коли навчання не проводиться; з 15.00 год до 18.00 год у разі, якщо день народження припадає на день, коли навчання проводиться; дозволити ОСОБА_1 без присутності ОСОБА_2 у період новорічних свят кожного парного року, тобто з 30 грудня парного року до 14 січня
непарного року, забирати сина ОСОБА_3 до місця свого фактичного проживання на АДРЕСА_2 ; дозволити ОСОБА_1 без присутності ОСОБА_2 під час літніх канікул ОСОБА_3, тобто в період з 01 червня до 31 серпня кожного парного року відпочивати із сином на території України в оздоровчих закладах та закладах відпочинку протягом строку, що не перевищує 30 днів поспіль, за вибором ОСОБА_1 та за умови, що про такий відпочинок (конкретно визначене місце, адреса, термін відпочинку) він повідомлятиме ОСОБА_2 не пізніше, ніж за 14 календарних днів до початку такого відпочинку.
Короткий зміст судових рішень судів першої й апеляційної інстанцій
і мотиви їх ухвалення
Рішенням Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 07 червня
2022 року позов задоволено частково.
Зобов`язано ОСОБА_2 усунути перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні із сином ОСОБА_3 та надати можливість ОСОБА_1 безперешкодно спілкуватись з дитиною за допомогою: технічних засобів відеозв`язку або телефонії - щовівторка, щочетверга, щосуботи, тривалістю не менше
15 хв у кожен із таких днів у проміжок часу з 18.00 год до 21.00 год за умови задовільного стану здоров`я дитини; поштового, електронного та іншого зв`язку у необмеженій кількості.
Зобов`язано ОСОБА_2 один раз на три місяці, в кожні другі вихідні дні першого місяця (суботу та неділю) з 09.00 год до 20.00 год, надати можливість ОСОБА_1 бачитися із сином ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, за місцем фактичного проживання дитини у квартирі АДРЕСА_1 та з можливістю спільного відвідування громадських місць, закладів громадського харчування, розважальних закладів для дітей та спільного відпочинку поза місцем проживання/реєстрації ОСОБА_3 .
Зобов`язано ОСОБА_2 надати можливість ОСОБА_1 без присутності ОСОБА_2 зустрічатися із сином ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в день його народження, тобто 24 грудня, кожного року, протягом 3 год за місцем фактичного проживання дитини у квартирі
АДРЕСА_1 з можливістю спільного відвідування громадських місць, закладів громадського харчування, розважальних закладів для дітей та спільного відпочинку поза місцем проживання/реєстрації ОСОБА_3 з 12.00 год до 15.00 год у разі, якщо день народження припадає на день, коли навчання не проводиться;
з 15.00 год до 18.00 год у разі, якщо день народження припадає на день, коли навчання проводиться.
Зобов`язано ОСОБА_2 надати ОСОБА_1 без присутності
ОСОБА_2 у період новорічних свят, кожного парного року, тобто
з 30 грудня парного року до 14 січня непарного року, забирати сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, до місця свого фактичного проживання на АДРЕСА_2 .
Зобов`язано ОСОБА_2 надати ОСОБА_1 без присутності
ОСОБА_2 під час літніх канікул ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто у період з 01 червня до 31 серпня кожного парного року, відпочивати з сином ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, на території України, в оздоровчих закладах та закладах відпочинку, протягом строку, що не перевищує 30 днів поспіль, за вибором ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_2, за умови, що про такий відпочинок (конкретно визначене місце, адресу, термін відпочинку) ОСОБА_1 повідомлятиме ОСОБА_2 не пізніше ніж за 14 календарних днів до початку такого відпочинку.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач як батько дитини має право на безперешкодне особисте спілкування зі своїм сином ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, зобов`язаний брати участь у його вихованні. Після розірвання шлюбу між сторонами у справі виник спір з приводу зустрічей позивача з дитиною, його участі в вихованні сина. На час розгляду справи сторони проживають окремо. ОСОБА_2 заперечувала у спілкуванні батька з сином, під час яких вона повинна залишати своє житло, бо це порушить її права. ОСОБА_1 сплачує аліменти на утримання малолітнього сина, цікавиться його життям та здоров`ям, задовільно характеризується за місцем проживання, не перебуває на диспансерному обліку у лікаря-нарколога та
у психоневрологічній лікарні.
Суд першої інстанції вважав, що спілкування батька та малолітнього сина буде лише сприяти повноцінному вихованню дитини, її повному
і гармонійному розвитку як особистості, задоволенню важливих потреб дитини. Дитина має рости в атмосфері любові і розуміння, під опікою
і відповідальністю обох батьків, незважаючи на те, що хтось з них проживає окремо від дитини. Між тим з батьків, хто проживає окремо, і дитиною повинен існувати постійний, систематичний контакт. Безпосередня участь позивача у вихованні сина, регулярне спілкування між ними не лише забезпечить реалізацію батьківських прав та виконання батьківських обов`язків позивача, а, в першу чергу, буде повністю відповідати інтересам дитини.
Додатковим рішення Хортицького районного суду міста Запоріжжя
від 20 червня 2022 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 11 700 грн та сплачену суму судового збору - 908 грн, а всього - 12 608 грн.
Додаткове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що під час проведення судових дебатів у справі, представник позивача та представник відповідача заявили про майбутнє звернення до суду із заявами про відшкодування судових витрат. 13 червня 2022 року до суду надійшла заява ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу у розмірі 11 800 грн. 16 червня 2022 року до суду надійшла заява представника ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 витрат на правничу допомогу у розмірі 23 500 грн та сплаченої суми судового збору - 908 грн.
Суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність сторонами витрат на правничу допомогу. Вказував, що ОСОБА_1 поніс витрати на правничу допомогу у розмірі 23 500 грн, а ОСОБА_2 - 11 800 грн, тому різницю
у таких витратах - 11 700 грн (23 500 - 11 800) необхідно стягнути
з ОСОБА_2 . Крім того, вказував, що суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу з власної ініціативи.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 06 вересня 2022 року апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Хортицького районного суду міста Запоріжжя
від 07 червня 2022 року та додаткове рішення Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 20 червня 2022 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що встановлені у справі обставини свідчать про наявність спору між сторонами з приводу зустрічей позивача із сином, його участі у вихованні дитини. Під час розгляду справи суд першої інстанції відповідно до статті 171 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у присутності практичного психолога відділу соціальної роботи по Хортицькому районі міста Запоріжжя та завідуючої кафедри психології Запорізького національного університету заслухав думку малолітнього ОСОБА_3 щодо спілкування з батьком.
Суд першої інстанції дотримався справедливої рівноваги між інтересами батьків та інтересами дитини, яка дозволить дитині підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, врахував, що спілкування батька та малолітнього сина буде сприяти повноцінному вихованню дитини, її повному і гармонійному розвитку як особистості, задоволенню життєво важливих потреб дитини. Дитина має рости в атмосфері любові та розуміння, під опікою і відповідальністю обох батьків, незважаючи на те, що хтось із них проживає окремо від дитини. Між тим з батьків, хто проживає окремо, і дитиною повинен існувати постійний, систематичний контакт.
Апеляційний суд погодився із судом першої інстанції, що безпосередня участь батька у вихованні сина, регулярне спілкування між ними не лише забезпечить реалізацію батьківських прав та виконання батьківських обов`язків позивача, а й, у першу чергу, буде відповідати інтересам дитини. При цьому відповідач як мати, з якою дитина проживає постійно, повинна не перешкоджати спілкуванню позивача з сином, а вжити усіх заходів для того, щоб сприяти налагодженню їх особистого спілкування, підтримувати
у дитини нормальний психологічний стан і не допускати формування
у дитини негативного ставлення до батька через неприязні особисті стосунки між ними як чоловіком та жінкою, через недосягнення ними згоди щодо виховання чи утримання дитини тощо.
Суд апеляційної інстанції також погодився з висновками суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат, а також зазначив, що сторони
у справі довели належними та допустимими доказами розмір витрат на правничу допомогу.
Короткий зміст вимог касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати додаткове рішення Хортицького районного суду міста Запоріжжя
від 20 червня 2022 року та постанову Запорізького апеляційного суду
від 06 вересня 2022 року в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
У касаційній скарзі як на підставу оскарження судових рішень
ОСОБА_1, посилається на пункти 1, 4 частини другої
статті 389 ЦПК України. Вказував, що суди не врахували висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених
у постановах Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справі
№ 910/17999/16, від 25 квітня 2018 року у справі № 925/3/7, від 25 квітня 2018 року у справі № 910/24257/16, від 03 жовтня 2018 року у справі
№ 761/33744/15-ц, від 21 серпня 2019 року у справі № 922/2821/18,
від 10 грудня 2019 року у справі № 902/844/18, від 27 березня 2020 року
у справі № 910/4450/19, від 19 травня 2020 року у справі № 910/719/19,
від 16 лютого 2021 року у справі № 640/1175/20, від 03 серпня 2022 року
у справі № 910/9627/20, від 31 травня 2022 року у справі № 910/3067/21,
від 26 жовтня 2021 року у справі № 914/2617/20, від 02 червня 2022 року
у справі № 912/3575/20, від 15 червня 2022 року у справі № 910/18646/19, від 23 червня 2022 року у справі № 910/12184/20, від 17 серпня 2022 року
у справі № 725/1301/21. Крім того, зазначає, що суди не дослідили зібрані
у справі докази та встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Касаційна скарга ОСОБА_1 також мотивована тим, що суди помилково застосували висновок Верховного Суду, викладений у постанові
від 09 лютого 2022 року у справі № 523/3904/19. Позивач отримав заяву відповідача про стягнення витрат на правничу допомогу через 15 днів після ухвалення додаткового рішення, не був повідомлений про дату розгляду вказаного питання у судовому засіданні, тому був позбавлений можливості реалізувати процесуальне право на подання заперечень щодо такого розміру та клопотання про їх зменшення. Суди на вказане уваги не звернули. При цьому позивач, подаючи заяву про стягнення витрат на правничу допомогу, надав належні докази направлення такої заяви відповідачу. Суди фактично не досліджували подані відповідачем докази на підтвердження витрат на правничу допомогу, які є неналежними. Так, в акті приймання виконаних робіт/послуг від 07 червня 2022 року зазначено, що адвокат відповідача приймав участь у судових засіданнях 27 жовтня
2020 року та 16 вересня 2021 року, що не відповідає фактичним обставинам, оскільки провадження у справі відкрито лише 19 серпня 2021 року,
а 16 вересня 2021 року адвокат відповідача був відсутній у судовому засіданні, що підтверджується відповідним протоколом. Частково задовольнивши позовні вимоги, суд першої інстанції помилково стягнув витрати на правничу у повному розмірі, а не пропорційно розміру задоволених вимог.
У касаційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати рішення Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 07 червня 2022 року, додаткове рішення Хортицького районного суду міста Запоріжжя
від 20 червня 2022 року та постанову Запорізького апеляційного суду
від 06 вересня 2022 року, ухвалити нове рішення, яким відмовити
у задоволенні позову, відмовити у задоволенні вимог ОСОБА_2 про стягнення витрат на правничу допомогу, а також стягнути з останнього на користь відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 11 800 грн.
У касаційній скарзі як на підставу оскарження судових рішень
ОСОБА_2, посилалась на пункти 3, 4 частини другої
статті 389 ЦПК України. Вказувала, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (щодо розподілу витрат на правничу допомогу за відсутності в іншої сторони об`єктивної можливості подати клопотання про зменшення таких витрат). Крім того, зазначала, що суди встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Касаційна скарга ОСОБА_2 також мотивована тим, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог та замінив за власною ініціативою вимоги позивача з "дозволити йому" на "зобов`язати мене". Позивач не перешкоджала відповідачу у спілкуванні та побаченнях з сином, матеріали справи не містять доказів на підтвердження вказаних обставин, тому заявлені у справі вимоги є безпідставними, а позов подано з метою стягнення витрат на правничу допомогу. Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що позивач не заявляла вимог про зменшення витрат на правничу допомогу, що підтверджується відзивом на позов, запереченнями на відповідь, заявою про ухвалення додаткового рішення. Крім того, заяву позивача про стягнення витрат на правничу допомогу відповідач отримала 18 червня 2022 року (в суботу), тому не могла подати відповідну заяву про зменшення їх розміру до ухвалення судом додаткового рішення 20 червня 2022 року (в понеділок). Суди не з`ясували питання реальності та неминучості понесених позивачем витрат, їх співмірності зі складністю справи, не дослідили поведінки сторін, зокрема позивача, не дослідили обґрунтованості та пропорційності витрат до предмета спору, дій сторін щодо досудового вирішення спору. Заявлені позивачем витрати на правничу допомогу є завищеними, надуманими та не відповідають складності справи та обсягу виконаних адвокатом робіт.
Доводи інших учасників справи
ОСОБА_1 подавдо Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 , в якому просив залишити касаційну скаргу останньої без задоволення, а оскаржувані судові рішення у частині задоволених позовних вимог - без змін.
Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційних скарг, відзиву на касаційні скарги до касаційного суду не направили.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
01 жовтня 2022 року ОСОБА_1 надіслав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на додаткове рішення Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 20 червня 2022 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 06 вересня 2022 року.
11 жовтня 2022 року ОСОБА_2 надіслала засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 07 червня 2022 року, додаткове рішення Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 20 червня 2022 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 06 вересня 2022 року.
Ухвалою Верховного Суду від 06 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 20 червня 2022 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 06 вересня 2022 року, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи.
Ухвалою Верховного Суду від 09 січня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 07 червня 2022 року, додаткове рішення Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 20 червня 2022 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 06 вересня 2022 року.
Справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 23 лютого 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що з 20 лютого 2010 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 10 жовтня 2018 року.
Від шлюбу сторони мають сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який після припинення шлюбних відносин сторін, залишився проживати разом з матір`ю.
Після розірвання шлюбу між сторонами у справі виник спір щодо участі батька у спілкуванні з дитиною та його участі у її вихованні.
23 жовтня 2021 року орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Хортицькому району затвердив висновок щодо розв`язання спору між сторонами у справі з приводу зустрічей позивача
з дитиною, його участі у вихованні сина, з урахуванням пояснення батьків та думку дитини.
Зазначеним висновком запропоновано вирішити спір про участь батька
у вихованні дитини та спілкуванні з нею таким чином:
- безперешкодно спілкуватись з дитиною за допомогою технічних засобів відеозв`язку або телефонії щовівторка, щочетверга, щосуботи тривалістю не менше 15 хв у кожен із таких днів у проміжок часу з 18.00 год до 21.00 год (за умови задовільного стану здоров`я дитини та бажання дитини);
- за допомогою поштового, електронного та іншого зв`язку у необмеженій кількості (за умови бажання дитини);
- один раз на три місяці в кожні другі вихідні дні першого місяця (суботу та неділю) з 09.00 год до 20.00 год бачитися з сином на території
міста Запоріжжя, з можливістю спільного відвідування громадських місць, закладів громадського харчування, розважальних закладів для дітей та спільного відпочинку поза місцем проживання/реєстрації дитини (за умови бажання дитини);
- 24 грудня кожного року впродовж 3 год на території міста Запоріжжя,
з можливістю спільного відвідування громадських місць, закладів громадського харчування, розважальних закладів для дітей та спільного відпочинку поза місцем проживання/реєстрації ОСОБА_3 (за умови бажання дитини), з 12.00 год до 15.00 год у разі, якщо день народження припадає на день, коли навчання не проводиться та з 15.00 год до 18.00 год у разі, якщо день народження припадає на день, коли навчання проводиться;
- у період новорічних свят кожного парного року з 30 грудня року
до 14 січня непарного року, забирати сина до місця свого фактичного проживання на АДРЕСА_2 (за умови бажання дитини);
- у період з 01 червня до 31 серпня кожного парного року відпочивати
з сином на території України в оздоровчих закладах та закладах відпочинку впродовж терміну, що не перевищує 30 днів поспіль, за вибором
ОСОБА_1 та за умови, що про відпочинок, конкретно визначене місце, адреса, терміни відпочинку повідомлено матері дитини не пізніше ніж
за 14 календарних днів до початку такого відпочинку (за умови бажання дитини);
- інші дні та часи вирішувати за домовленістю між батьками (за бажанням дитини).
Суд першої інстанції (у присутності практичного психолога відділу соціальної роботи по Хортицькому районі міста Запоріжжя ОСОБА_4 та завідуючої кафедри психології Запорізького національного університету, доцента ОСОБА_5 ) заслухав думку малолітнього ОСОБА_3 щодо спілкування з батьком. Відповідно до зазначених пояснень ОСОБА_3 проживає разом з матір`ю, з якою має добрі стосунки. З батьком
ОСОБА_1 спілкується по телефону та веде з ним переписку, але під час перебування у школі телефон вимикає, під час прогулянки телефон
з собою не бере. У грудні 2021 батько привітав його з наступаючим новим роком, у 2022 році батько йому не телефонував. Крім того, він не завжди бере слухавку, оскільки батько його провокує, одного разу запитав у нього про те, чи хоче він велосипед, отримавши позитивну відповідь, велосипед йому так і не купив, привітав з днем народження, але подарунка від батька він не отримав. У розмові з батьком є агресія щодо нього та матері. Він чув розмову між батьками, батько погано ставиться до матері.
Суди також встановили, що ОСОБА_1 сплачує аліменти на утримання малолітнього сина, цікавиться його життям та здоров`ям, задовільно характеризується за місцем проживання, не перебуває на диспансерному обліку у лікаря-нарколога та у психоневрологічній лікарні.
У суді першої інстанції представник позивача та представник відповідача заявили про майбутнє звернення до суду із заявами про відшкодування судових витрат. 13 червня 2022 року до суду надійшла заява ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу у розмірі
11 800 грн. 16 червня 2022 року до суду надійшла заява представника ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 витрат на правничу допомогу у розмірі 23 500 грн та сплаченої суми судового збору - 908 грн.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню частково, враховуючи наступне.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтею 18 Конвенції ООН про права дитини визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону
і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини (пункти 1 і 3 статті 9 Конвенції ООН про права дитини).
Відповідно до статті 1 Закону України "Про охорону дитинства" контакт
з дитиною є реалізацією матір`ю, батьком, іншими членами сім`ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання їм інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини.
Згідно зі статтею 15 Закону України "Про охорону дитинства" дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання
з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні
і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо,
у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини.
Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.
Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
За статтею 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Частинами першою та другою статті 159 СК України передбачено, що якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.
Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.
Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
Отже, системний аналіз наведених міжнародних правових норм та норм внутрішнього законодавства України вказує на те, що питання виховання дитини вирішуються батьками спільно.