ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
14 березня 2023 року
справа №640/12206/19
адміністративне провадження № К/990/36898/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р. Ф.(суддя-доповідач),
суддів: Желтобрюх І. Л., Хохуляка В. В.,
за участі секретаря судового засідання Статілко Ю. С.
представника позивача - адвоката Гаврилової О. Ю.,
представника відповідача - Павленка С. С. в порядку самопредставництва,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві
на додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 6 грудня 2022 року (судді: Пилипенко О. Є., Глущенко Я. Б., Собків Я. М.),
у справі №640/12206/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Голдфіш-Інвест-Груп"
до Головного управління ДПС у місті Києві
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
УСТАНОВИВ:
І. Рух справи
У липні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Голдфіш-Інвест-Буд" (далі - Товариство, позивач у справі) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення форми від 22 березня 2019 року №3782615141, №3792615141 та від 06 червня 2019 року №7482615141.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 грудня 2020 року адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у місті Києві від 22 березня 2019 року №3782615141 та №3792615141. У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2022 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України залишено без задоволення, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2020 року залишено без змін.
14 листопада 2022 року позивач звернувся із клопотанням/заявою щодо ухвалення додаткового судового рішення, в якому просив стягнути з відповідача понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 100152 грн.
02 грудня 2022 року від Головного управління ДПС у м. Києві надійшли заперечення на клопотання (заяву), відповідно до змісту яких відповідачем наголошено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачених адвокатом час тощо є неспівнірними, просить відмовити позивачу у задоволенні клопотання про ухвалення додаткового рішення.
Додатковою постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 6 грудня 2022 року клопотання Товариства про ухвалення додаткового судового рішення (відшкодування судових витрат) задоволено, стягнуто на користь Товариства за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС, судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 100 152 грн.
26 грудня 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга податкового органу на додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 6 грудня 2022 року, провадження за якою відкрито ухвалою Верховного Суду від 27 грудня 2022 року на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України, справу витребувано з суду першої інстанції.
17 лютого 2023 року справа №640/12206/19 надійшла до Верховного Суду.
Обставини, які обґрунтовують понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу
Позивач на підтвердження наданих адвокатом послуг правової допомоги у суді апеляційної інстанції надав: договір про надання правової допомоги від 19 червня 2018 року, платіжне доручення № 1346 від 06 квітня 2021 року, рахунок № 4-3 від 01 квітня 2021 року на оплату, акт приймання - передачі виконаних робіт та наданих послуг № 4 від 11 листопада 2022 року з детальним описом наданих послуг, виписку по рахунку за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року, додаткову угоду № 4.
Так, відповідно до пункту 4 Додаткової угоди № 4 до договору про надання правової допомоги від 19 червня 2018 року, виконавець здійснює оплату вартості послуг, визначених у пункті 1 даної Додаткової угоди, наданих під час розгляду справи в Шостому апеляційному адміністративному суді в розмірі суми в гривні, визначеної як грошовий еквівалент 3600 дол. США за офіційним курсом НБУ гривні до долару США на день підписання рахунку Виконавцем, в тому числі ПДВ, протягом семи днів з дня подання апеляційної скарги будь - якою стороною.
Відповідно до офіційного курсу долару станом на 01 квітня 2021 року, останній складав 27.82 грн, отже сума, сплачена позивачем за правову допомогу складає 100 152 грн (3600 х 27,82 грн), що й підтверджується відповідним рахунком та платіжним дорученням.
Доводи учасників справи
Скаржник в касаційній скарзі звертає увагу суду касаційної інстанції на те, що при розгляді справи в суді першої інстанції на користь сторони позивача присуджено 254 140,50 грн. В даному ж випадку, стороною позивача заявлено до відшкодування суму у розмірі 100 152 грн, що становить майже половину від присудженої на користь останніх суми за супроводження справи в суді першої інстанції, при цьому обсяг наданих послуг та вжитих заходів представниками позивача при розгляді даної справи в суді апеляційної інстанції (згідно переліку зазначеному в поданому акті здачі-приймання послуг) є значно меншим ніж вжиті заходи представниками при зверненні з позовною заявою до суду.
Посилаючись на правові позиції Верховного Суду, висловлені щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та висновки Європейського суду з прав людини, відповідач наголошує, що суд повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, вся понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною на його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Відповідач просить скасувати додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 6 грудня 2022 року, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні заявлених вимог.
13 січня 2023 року позивач надіслав відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить залишити скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.
Касаційний розгляд справи проведено у відкритому судовому засіданні відповідно до статті 344 Кодексу адміністративного судочинства України.
Висновки суду апеляційної інстанції
Задовольняючи клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд апеляційної інстанції виходив виключно з документального підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та не доведеності відповідачем неспівмірності заявлених до відшкодування витрат, відсутності будь-яких доказів того, що ціни на послуги адвоката є явно завищеними на ринку юридичних послуг.
Правове регулювання
Кодекс адміністративного судочинства України від 6 липня 2005 року № 2747-IV (в редакції чинній на час ухвалення рішення)
Частини перша та третя статті 132
Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:
на професійну правничу допомогу;
сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;
пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;
пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Стаття 134. Витрати на професійну правничу допомогу
Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частина перша статті 139. Розподіл судових витрат
При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Положення частин першої та другої статті 134 КАС України кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.
Стаття 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" від 5 липня 2012 року № 5076-VI
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.