ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
14 березня 2023 року
справа № 640/30876/21
адміністративне провадження № К/990/37551/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р. Ф.(суддя-доповідач),
суддів: Васильєвої І. А., Хохуляка В. В.,
за участі секретаря судового засідання Статілко Ю. С.
представник позивача - адвокат Журавель О. В. на підставі ордера від 14 березня 2023 року,
представник відповідача - Норець В. В. в порядку самопредставництва,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 червня 2022 року, додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 липня 2022 року (суддя - Вєкуа Н. Г.),
та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2022 року (судді: Василенко Я. М., Ганечко О. М., Мельничук В. П.),
у справі №640/30876/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сав-Дістрибьюшн"
до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
УСТАНОВИВ:
Рух справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "Сав-Дістрибьюшн" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби України (далі - податковий орган, контролюючий орган, відповідач у справі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15 квітня 2021 року №0000001480702 за платежем "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) 14060100" на загальну суму 137 504 758,00 грн, з яких 110 003 806,00 грн - за податковим зобов`язанням, 27 500 952,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями; №0000001490702 за платежем "Податок на прибуток приватних підприємств 11021000" на загальну суму 67 407 611,00 грн, з яких 53 926 089,00 грн - за податковим зобов`язанням, 13 481 522,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями, з мотивів безпідставності їх прийняття.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 червня 2022 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2022 року у справі №640/30876/21, позов задоволено повністю, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби України №0000001480702, №0000001490702 від 15 квітня 2021 року.
Додатковим рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 липня 2022 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2022 року у справі №640/30876/21, заяву представника Товариства задоволено частково, стягнуто з Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби України витрати на правничу допомогу на користь Товариства у розмірі 115 000,00 гривень. У задоволенні решти вимог заяви відмовлено.
29 грудня 2022 року до Верховного Суду як суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга відповідача на зазначені судові рішення, провадження за якою відкрито ухвалою Верховного Суду від 10 січня 2023 року на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та витребувано справу з суду першої інстанції.
17 лютого 2023 року справа № 640/30876/21 надійшла до Верховного Суду.
Доводи касаційної скарги
Підставою для відкриття касаційного провадження у вказаній справі є пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій застосували норми статті 56, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пунктів 198.1, 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), пунктів 5, 7, 10, 11 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290, без врахування висновків Верховного Суду викладених у постановах від 11 вересня 2019 року у справі №814/1932/17, від 3 жовтня 2019 року у справі № 818/3683/14, від 26 червня 2018 року у справі №816/1422/17, від 17 вересня 2019 року у справі № 810/2816/18, від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, Крім того, скаржник зазначає про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права.
Відповідач, посилаючись на положення статей 122, 123, 240 КАС України, статті 56 ПК України, висновки Верховного Суду, висловлені в постанові від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19, від 11 жовтня 2019 року у справі № 640/20468/18, зазначає, що податкові повідомлення-рішення від 15 квітня 2021 року №0000001480702, №0000001490702 оскаржені Товариством в адміністративному порядку шляхом направлення скарги до Державної податкової служби України. Рішенням ДПС про результати розгляду скарги від 13 липня 2021 року скаргу Товариства залишено без задоволення. Зазначене рішення ДПС про результати розгляду скарги отримано позивачем 26 липня 2021 року (дана обставина не заперечується позивачем). Таким чином, перебіг строку звернення до суду з позовом щодо визнання протиправним та скасування спірних податкових повідомлень-рішень для Товариства розпочався 27 липня 2021 року. Проте із позовом про скасування спірних податкових повідомлень-рішень позивач звернувся до суду поза межами граничного строку, передбаченого нормами чинного законодавства, а саме - 26 жовтня 2021 року, тобто з пропуском місячного строку.
Скаржник вважає, що наведені позивачем доводи в обґрунтування підстав поважності пропуску строку не можуть бути обґрунтованими та не підкріплені належними доказами, а тому суд першої інстанції належним чином не дослідив питання своєчасності звернення позивача до суду з цим позовом та не застосував наслідків пропуску такого строку без поважних причин.
Щодо неправильного застосування судами норм матеріального права (підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пунктів 198.1, 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), пунктів 5, 7, 10, 11 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290) скаржник зазначає, що висновки судів попередніх інстанцій є необґрунтованими, адже за сукупністю викладених у акті перевірки фактів, контролюючим органом зроблено висновок про нереальність здійснення господарської операції за перевірений період між Товариством та двома контрагентами - Товариством з обмеженою відповідальністю "Корнагро Україна", Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-ТОВ", та перевіркою правильно встановлено документування зазначених операцій та відображення в бухгалтерському обліку без отримання результатів таких операцій в дійсності.
Стосовно взаємовідносин позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю "Корнагро Україна" відповідач в касаційній скарзі зазначає, що операція за договором зберігання, за яким Товариство є поклажодавцем, а його контрагент - зберігачем документально не підтверджується, оскільки в матеріалах відсутні докази сплати позивачем послуг за зберігання зерна, як і докази повернення зерна зі складу після закінчення строку його зберігання для подальшого переміщення чи продажу. Крім того, відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта Товариства з обмеженою відповідальністю "Корнагро Україна" відсутні відомості щодо оренди та права власності складських приміщень. Скаржник наголошує, що на запит від 10 лютого 2021 року № 3 до перевірки не надано подвійних, простих складських свідоцтв, або складських квитанцій, на підтвердження прийняття зерна на зберігання зерновим складом.
Також відповідач звертає увагу в касаційній скарзі на те, що стосовно реєстрації зернових складів Офіс ВПП ДПС листом від 04 грудня 2019 року №11988/10/28-10-05-01-03-12 звернувся до ДП "Держреєстри України" з проханням надати інформацію з основного реєстру та реєстру зернового складу по контрагентах (постачальниках) ТОВ "Сав-Дістрибьюшн" за період з 01 червня 2018 року по 31 липня 2019 року, у відповідь на який ДП "Держреєстри України" листом від 10 грудня 2019 року № 998 (вих. № 11379/10) повідомлено, що протягом запитуваного періоду Товариство та його контрагенти постачальники Товариство з обмеженою відповідальністю "Корнагро Україна" та ФГ Хмельов В. В. не зберігали та не реєстрували зерно на зернових складах підключених до реєстру.
Стосовно взаємовідносин Товариства з Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро ТОВ" за договором поставки пшениці, кукурудзи, ячменю, в касаційній скарзі зазначено, що платником податків (позивачем у справі) до перевірки не надано довідки про походження товару, наявність яких передбачено умовами договорів поставки. В ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-ТОВ", встановлено, що у цього контрагента відсутня можливість фактичного здійснення господарських операцій з одержання/поставки товарів та отримання/надання послуг, оскільки цей суб`єкт господарювання не відображає у податковій звітності інформацію, що свідчить про наявність у нього основних фондів, транспортних засобів, що необхідні для здійснення господарських операцій з надання послуг та придбання, навантаження, розвантаження, транспортування та зберігання товарів у задекларованих обсягах, а відповідні послуги із залученням стороннього ресурсу здійснювались в дуже незначній кількості. Не встановлено придбання та походження товарів, які були реалізовані Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-ТОВ" на адресу покупців. Зазначене вище свідчить про ймовірну "скрутку" по ланцюгам постачання та здійснення нереальних господарських операцій. За результатами проведеного аналізу даних, наявних в базах ІС "Податковий блок", "Архів електронної звітності", встановлено наявність "розірвання" ланцюгів постачання товарів (встановлені факти невідповідності придбаних та реалізованих товарів по ланцюгам постачання).
Відповідач також звертає увагу на те, що Офіс ВПП ДПС листом від 04 грудня 2019 року №11988/10/28-10-05-01-03-12 звернувся до ДП "Держреєстри України" з проханням надати інформацію з основного реєстру та реєстру зернового складу по контрагентах (постачальниках) ТОВ "Сав-Дістрибьюшн" за період з 01 червня 2018 року по 31 липня 2019 року, у відповідь на який ДП "Держреєстри України" листом від 10 грудня 2019 року № 998 (вих. № 11379/10) повідомлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро ТОВ" протягом липня 2019 року: покладено на зберігання ячмінь в кількості 928,57 т. та забрано зі зберігання (погашено складські квитанції) в серпні 2019 в кількості 603,99 т.; покладено на зберігання пшеницю в кількості 428,62 забрано зі зберігання (погашено складські квитанції) у жовтні - листопаді 2019 в кількості 428,62 т. ТОВ "Агро ТОВ" зберігання кукурудзи не реєстрував на зернових складах підключених до реєстру.
Скаржник в касаційній скарзі аналізує обставини щодо ФГ "Аграрні Екологічні Технології" (код ЄДРПОУ 40898203) - основного постачальника пшениці 2 - 6 класів, ячменю 3 класу, кукурудзи 3 класу, для ТОВ "Агро-ТОВ", які у березні - травні та липні 2019 року реалізовано на ТОВ "Сав-Дістрибьюшн", та підсумовує, що наявна чисельність персоналу, відсутність земельних ділянок, звітності щодо посівних площ та збору врожаю, сільськогосподарської техніки для обробітку землі та збору урожаю не дає змоги ФГ "Аграрні Екологічні Технології" здійснювати господарську діяльність по ланцюгу проходження товару в задекларованих обсягах.
За позицією податкового органу, фактично мало місце оприбуткування в бухгалтерському обліку товарів, джерело походження яких не встановлено. Наявність факту реалізації товарів є свідченням набуття останнього у власність (безоплатного отримання товарів, робіт) без наявності будь-яких первинних документів, які опосередковують таке отримання.
Щодо питання відшкодування Товариству витрат на правову допомогу заявник касаційної скарги зазначає, що позивач не надав звіт про виконану роботу, розрахунок чи акт здачі-приймання робіт із конкретизацією кожної вчиненої процесуальної дії, вважає, що стягнуті витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 115 000 грн є завищеними, оскільки неспівмірні зі складністю справи, обсягом наданих адвокатами послуг позивачу та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат.
Відповідач просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 червня 2022 року, додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 липня 2022 року, постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2022 року у справі №640/30876/21, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Позивач не надав суду відзив на касаційну скаргу податкового органу.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Обставини справи
Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що посадовими особами контролюючого органу проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства України при визначенні по взаємовідносинах з ТОВ "Корнагро Україна" (код ЄДРПОУ 42003681) за період січень 2019 сум податку на додану вартість, які включені до складу податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період січень 2019 - березень 2019, ТОВ "Агро ТОВ" (код ЄДРПОУ 42451526) за період березень 2019 - травень 2019 та липень 2019 податку на додану вартість, які включені до складу податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період березень 2019 - травень 2019, липень 2019, вересень 2019 - жовтень 2019 та за перше півріччя 2019 року показників фінансової звітності з їх відображенням у деклараціях з податку на прибуток підприємств, за результатами якої складено акт перевірки від 16 березня 2021 року №137/31-00-07-02-16/35625082 (далі - акт перевірки).
За висновками акта перевірки встановлено порушення Товариством:
- підпункту 134.1.1. пункту 134.1 статті 134 ПК України, пункту 7, пункту 10 Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 18 "Дохід", в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 53 926 089 грн, в тому числі по періодах: І квартал 2019 року - 40 080 059 грн, І півріччя 2019 року - 13 846 030 грн;
- пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет у сумі 110 003 806 грн, в тому числі: - за січень 2019 року на суму ПДВ 8 542 915 грн; за лютий 2019 року на суму ПДВ 3 617 654 грн; за березень 2019 року на суму ПДВ 24 645 033 грн; за квітень 2019 року на суму ПДВ 7 727 797 грн; за травень 2019 року на суму ПДВ 15 384 478 грн; за липень 2019 року на суму ПДВ 12 305 289 грн; за вересень 2019 року на суму ПДВ 10 015 889 грн; за жовтень 2019 року на суму ПДВ 27 764 751.
На підставі акта перевірки 15 квітня 2021 року контролюючий орган прийняв податкові повідомлення-рішення:
- №0000001480702 за платежем "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) 14060100" на загальну суму 137504758,00 грн, з яких 110003806,00 грн - за податковим зобов`язанням, 27500952,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями;
- №0000001490702 за платежем "Податок на прибуток приватних підприємств 11021000" на загальну суму 67407611,00 грн, з яких 53926089,00 грн - за податковим зобов`язанням, 13481522,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх до Державної податкової служби України. За результатами розгляду скарги Товариства рішенням ДПС України №15936/6/99-00-06-01-02-06 від 13 липня 2021 року остання залишення без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.
Правове регулювання та висновки Верховного Суду
Щодо строків звернення до суду
Суд першої інстанції визнав поважними підстави пропуску позивачем строку звернення до суду, врахувавши наступні обставини.
Позивач у позовній заяві зазначив, що рішення про результати розгляду скарги №23206/6/99-00-06-01-06 від 12 жовтня 2021 року було отримано ТОВ "Науково-технічного центру "Охоронні системи" 18 жовтня 2021 року.
Оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0000001480702, №0000001490702 прийняті контролюючим органом 15 квітня 2021 року, отримані Товариством 19 квітня 2021 року. 30 квітня 2021 року Товариство звернулось до ДПС України зі скаргою про перегляд та скасування прийнятих податкових повідомлень-рішень. ДПС України листом №10979/6/99-00-06-01-02-06 від 18 травня 2021 року за вх.№658/6 від 30 квітня 2021 року повідомило Товариство про отримання скарги та запропонувало прийняти участь в розгляді матеріалів скарги на податкові повідомлення-рішення "у режимі конференц-зв`язку".
Оскільки ДПС України не забезпечило Товариству можливості прийняти участь в розгляді скарги згідно листа-повідомлення №10979/6/99-00-06-01-02-06 від 18 травня 2021 року, не повідомило та не вручило у 20-ти денний строк рішення про результати розгляду скарги, не повідомляло про прийняття рішення про продовження розгляду скарги, директор Товариства вважав, що скарга платника податків задоволена, а податкові повідомлення-рішення скасовані в силу положень пункту 56.9 статті 56 ПК України.
Рішенням ДПС України №15936/6/99-00-06-01-02-06 від 13 липня 2021 року скарга Товариства залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.
Як вбачається з матеріалів справи, протягом липня - жовтня 2021 року, у зв`язку зі спалахом серед працівників ТОВ "Сав-Дістрибьюшн" захворювання гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-COV, відповідно до статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", Постанови Кабінету міністрів України "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 09 грудня 2020 року № 1236, штат підприємства був переведений на режим дистанційної (надомної) роботи, частина співробітників, в тому числі і директор підприємства, перебували на самоізоляції та віддаленому (дистанційному) режимі роботи за межами офісних приміщень підприємства.
Проведення карантинних заходів за юридичною та фактичною адресою Товариства, а також запровадження віддаленого режиму роботи працівників підприємства підтверджується наступними доказами: - договором про надання послуг з дезінфекції приміщень №02/0721-05ГР від 02 липня 2021 року, укладеним між ТОВ "Гіпер-Рентінг" та ТОВ "Сав-Дістрибьюшн"; - листом-заявкою про проведення дезінфекції приміщень ТОВ "Сав-Дістрибьюшн" від 02 липня 2021 року; - наказами по підприємству про проведення дезінфекції та запровадження для працівників дистанційної (наземної) роботи в період 15 липня 2021 року - 19 липня 2021 року; 20 липня 2021 року - 31 липня 2021 року; 02 серпня 2021 року - 30 вересня 2021 року; 02 жовтня 2021 року - 17 жовтня 2021 року.
Так, у зв`язку з проведенням карантинних заходів в офісних приміщеннях Товариства директор підприємства з поважних причин не міг отримувати та здійснювати розгляд вхідної поштової кореспонденції за юридичною адресою підприємства, а відтак не міг бути обізнаним про існування рішення ДПС України №15936/6/99-00-06-01-02-06 від 13 липня 2021 року, яке не було направлено підприємству в порядку та строки, передбачені статтею 56 ПК України.
Про існування вказаного рішення ДПС України про результати розгляду скарги директору Товариства стало відомо лише після поновлення нормального режиму роботи підприємства - 18 жовтня 2021 року, після перегляду масиву поштової кореспонденції за весь період карантину (віддаленої/дистанційної роботи), який накопичився в поштовій скоринці підприємства та у відділенні поштового зв`язку за місцем обслуговування.
Таким чином, позивач фактично дізнався про існування підстав для звернення до суду лише 18 жовтня 2021 року та невідкладно вжив усіх належних заходів з метою дотримання процесуальних строків для оскарження спірних податкових повідомлень-рішень в судовому порядку.
Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Суди попередніх інстанцій врахували наявність об`єктивних обставин, пов`язаних зі спалахом у світі і, зокрема, серед працівників ТОВ "Сав-Дістрибьюшн", захворювання гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-COV, оцінили надані позивачем докази дистанційної роботи Товариства, і дійшли висновку про наявність підстав для визнання поважними причини пропуску строку звернення до суду.
Обставини щодо роботи Товариства (подання звітності, оплата рахунків тощо) у період липень - жовтень 2021 року, якими податковий орган обґрунтовує доводи касаційної скарги, колегія суддів Верховного Суду відхиляє, оскільки вони не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, не свідчать про здійснення такої діяльності за адресою юридичної особи, не вказують на неможливість вчинення певних дій в режимі дистанційної роботи.
Отже, колегія суддів погоджується з судами попередніх інстанцій, що причини пропуску строку звернення до суду є поважними та підлягали поновленню.
Щодо встановлених контролюючим органом податкових правопорушень
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права, обов`язки платників податків та зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі- ПК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Відповідно до пункту 7 Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 18 "Дохід" (далі - М(С)БО 18) дохід - це валове надходження економічних вигід протягом періоду, що виникає в ході звичайної діяльності суб`єкта господарювання, коли власний капітал зростає в результаті цього надходження, а не в результаті внесків учасників власного капіталу.
Пунктом 9 М(С)БО 18 встановлено, що дохід має оцінюватися за справедливою вартістю компенсації, яка була отримана або підлягає отриманню.
Сума доходу, яка виникає в результаті операції, як правило, визначається шляхом угоди між суб`єктом господарювання та покупцем або користувачем активу. Вона оцінюється за справедливою вартістю отриманої компенсації або компенсації, яка має бути отримана з урахуванням суми будь-якої торговельної знижки чи знижки з обсягу, що надаються суб`єктом господарювання (пункт 10 М(С)БО 18).
У більшості випадків компенсація надається у формі грошових коштів або їх еквівалентів, а дохід виражається в сумі грошових коштів чи їх еквівалентів, які були отримані або підлягають отриманню (пункт 11 М(С)БО 18).
Доходи та витрати, пов`язані з тією самою операцією або іншою подією, визнаються одночасно; цей процес, як правило, називають відповідністю доходів та витрат. Витрати, зокрема гарантії та інші витрати, які будуть понесені після відвантаження товарів, як правило, можуть бути достовірно оцінені в разі забезпечення інших умов визнання доходу (пункт 19 М(С)БО 18).
Контролюючим органом під час перевірки установлено порушення підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, пунктів 7, 10 М(С)БО 18, в результаті чого Товариство не віднесло до складу доходів безоплатно отримані товари, послуги (роботи) у сумі 299 589 385 грн, що призвело до заниження доходів Товариства, що враховуються при обчисленні фінансового результату до оподаткування за І півріччя 2019 року, за рахунок лише відображеного (без фактичного здійснення) в документах бухгалтерського обліку фінансово-господарських операцій на загальну суму 299 589 385 грн, в тому числі по періодам: І квартал 2019 року - 222 666 997 грн, І півріччя 2019 року - 299 589 385 грн.
Згідно з пунктом 198.1. статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;
ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Пунктом 198.3. статті 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:
придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);
ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.