ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 березня 2023 року
м. Київ
справа № 420/1295/19
адміністративне провадження № К/9901/18118/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу №420/1295/19 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Світеко" до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, третя особа - Головне управління Державної податкової служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.12.2019 (головуючий суддя Левчук О.А.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23.06.2020 (головуючий суддя Федусик А.Г., судді: Бойко А.В. та Шевчук О.А.),
УСТАНОВИВ:
ТОВ "Світеко" звернулось до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, третя особа - Головне управління Державної податкової служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.02.2019 №0006121401, №0006151401.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19.12.2019, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23.06.2020, позов задоволено частково.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, Головне управління Державної податкової служби в Одеській області звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.12.2019 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23.06.2020, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Ухвалою Верховного Суду від 28.07.2020 відкрито касаційне провадження у справі №420/1295/19 за касаційною скаргою податкового органу.
Позивач подав відзив на касаційну скаргу податкового органу.
До суду надійшла заява відповідача про заміну сторони у справі її правонаступником.
Ухвалою суду від 13.03.2023 розгляд справи призначено у попередньому судовому засіданні на 14.03.2023.
Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні з урахуванням положень статті 343 КАС України.
Розглянувши заяву відповідача про заміну правонаступником, враховуючи приписи статті 52 КАС України, якою встановлено, що у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив, - суд вбачає підстави заяву відповідача про заміну сторони у справі її правонаступником задовольнити.
Верховний Суд, на підставі встановлених фактичних обставин справи, з`ясував наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до плану-графіка на 2018 рік проведення планових виїзних перевірок суб`єктів господарювання проведено документальну планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ТОВ "Світеко" (код за ЄДРПОУ 39282608) за період з 01.04.2016 по 30.09.2018 з 21.12.2018 тривалістю 10 робочих днів (а.с.221 т.7, а.с.92 т.8).
Наказом посадової особи контролюючого органу продовжено термін проведення документальної планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ТОВ "Світеко" на 5 робочих днів (а.с.93 т.8).
22.01.2019 за результатами перевірки ДФС складено акт перевірки №98/15-32-14-01/39282608, яким встановлено порушення Товариством п.44.1 ст.44, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 ПК України ст.1, п. 2 ст. 3, п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п.5, п.7, п.8, п.21 П(С)БО 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за №27/4248, п.5, п.6, п.7 П(С)БО №16 "Витрати" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за №27/4248; п.3.10 Методичних рекомендацій щодо заповнення форм фінансової звітності, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 28 березня 2013 №433 (зі змінами та доповненнями) та заниження податку на прибуток на загальну суму 807117,00 грн.; п.198.5 ст.198 ПК України в частині заниження податку на прибуток на загальну суму 6360,00 грн. (а.с.54-94 т.1).
12.02.2019 ДФС було прийнято податкові повідомлення-рішення:
№0006121401, яким збільшено Товариству суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на суму 1ʼ 210ʼ 676,00грн., в тому числі за податковим зобов`язання на суму 807117,00грн. та штрафними санкціями на суму 403559,00грн.,
№0006151401, яким збільшено суму грошового зобов`язанням за платежем податок на додану вартість на суму 7950,00грн., в тому числі за податковим зобов`язанням на суму 6360,00 грн. та штрафними санкціями у розмірі 1590,00 грн
Не погоджуючись з прийнятими податковим органом рішеннями, Товариство звернулось до суду з позовом про їх скасування.
Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін постановою апеляційного суду, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 12.02.2019 №0006121401 в частині суми збільшення податкового зобов`язання у розмірі 801393,00грн. та частині суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 400697,00грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Приймаючи рішення щодо задоволення частини позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що доказами по справі підтверджується, що відповідач при проведенні перевірки позивача дійшов необґрунтованого висновку в частині того, що Товариство не придбавало роботи (послуги) з монтажу світлодіодних виробів у ТОВ "ВТВ-ГРАНД" та вказані роботи (послуги) отримані від невизначених осіб, оплату на користь яких здійснено не було, що свідчить про безпідставне та безоплатне отримання зазначених робіт (послуг) з монтажу світлодіодних виробів.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог, податковий орган оскаржив їх у касаційному порядку. В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач вказує, що судами не враховано додаткові письмові пояснення відповідача, не надано оцінку відповідним обставинам справи, не реалізовано положення про активну роль суду у судовому процесі, зокрема, щодо з`ясування всіх обставин справи, витребування доказів. Відповідач посилається на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду щодо застосування норм права до спірних правовідносин, де Суд вказував за яких обставин господарську операцію можна визнавати такою, яка здійснена для отримання необґрунтованої податкової вигоди. На думку відповідача, судами неналежно досліджені та оцінені докази, не перевірено можливості контрагентів виконати договірні умови правочинів (приміщення, обладнання, транспорт). Таким чином, обставини справи встановлені неповно, що зумовило прийняття судових рішень, які не відповідають вимогам законності та обґрунтованості. На підставі викладеного, відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Позивачем подано відзив на касаційну скаргу, з якого слідує, що Товариство вважає доводи податкового органу необґрунтованими, вказує, що касаційна скарга не містить обґрунтування неправомірності судових рішень. Як зазначає позивач, долучені до адміністративної справи первинні документи містять необхідну інформацію для підтвердження реальності здійснення господарських операцій з контрагентами. Вказане підтверджує доводи позивача, що у наведених відповідачем у касаційній скарзі постановах Верховного Суду встановлено різні обставини на підставі наявних доказів. З урахуванням зазначеного, позивач просить залишити касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а рішення судів попередньої інстанції - без змін.
Верховний Суд, переглянувши рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Положеннями пункту 14.1.36 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, яких відбувається формах, здійснених для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталі (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником.
Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Пунктом 135.4 статті 135 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.
Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Пунктом 187.1 статті 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно з пунктом 198.3 цієї статті ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат, платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності. Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.
При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.
З акту перевірки судами встановлено, що перевіркою відображених у рядках 01 декларацій (й) "Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку" показників за період з 01.04.2016 по 30.09.2018 виявлено, що на формування цих показників мало вплив здійснення операцій із реалізації товарів: лампи світлодіодні енергозберігаючі (LED tube),світильники світлодіодні енергозберігаючі (LED Downlight), панелей світлодіодних, ламп-колб, прожекторів, проводів, профілів монтажних, модулів, драйверів та інш., імпортованих із Китаю і придбаних у постачальників-резидентів, які було використано субпідрядниками.