ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 березня 2023 року
м. Київ
справа № 819/379/16
касаційне провадження № К/9901/35661/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 20.05.2016 (суддя - Мартиць О.І.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2017 (головуючий суддя - Ніколін В.В., судді - Гінда О.М., Качмар В.Я.) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Тернопільський радіозавод "Оріон" до Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області та Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство "Тернопільський радіозавод "Оріон" (далі - позивач, Товариство, платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції (далі - Інспекція), Головного управління ДФС у Тернопільській області (далі відповідач, Управління, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 16.03.2016 №0000271401, №0000281401, №0000291401.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що суми витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість були сформовані ним по реальним правочинам, що пов`язані із його господарською діяльністю, у тому числі з Підприємством об`єднання громадян "Брендоборонмаркет" громадської організації "Комітет з питань протидії корупції та організованій злочинності", ТзОВ "Платан-Україна" та ПП "Центр". Зазначає, що господарські операції із зазначеними контрагентами об`єктивно відбулися, спричинили зміну активів та зобов`язань Товариства, придбані комплектувальні вироби використовувалися ним для виготовлення продукції, яка у подальшому відвантажена її покупцям та за яку ним отримані грошові кошти, а відтак у контролюючого органу були відсутні підстави для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Тернопільський окружний адміністративний суду постановою від 20.05.2016, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2017, позов задовольнив, визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Управління від 16.03.2016 № 0000271401, № 0000281401, № 0000291401.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що Товариством правомірно сформовані витрати та податковий кредит з податку на додану вартість за господарськими операціями із Підприємством об`єднання громадян "Брендоборонмаркет" громадської організації "Комітет з питань протидії корупції та організованій злочинності", ТзОВ "Платан-Україна" та ПП "Центр", оскільки такі операції підтверджені належними первинними документами, відбулися реальні зміни майнового стану платника податків, господарські операції спричинили зміни в структурі активів і зобов`язань платника податків та сприяли отриманню доходу, а відтак зазначені податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.
Інспекція, не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, звернулася до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків судів фактичним обставинам у даній справі. Стверджує про не підтвердження господарських операцій між позивачем та його контрагентами з підстав неможливості підтвердження таких взаємовідносин з огляду на відсутність регістрів бухгалтерського обліку, подорожніх листів, товарно-транспортних накладних, наявності недоліків у експрес-накладних на перевезення вантажу, посвідченнях на відрядження, наявності розбіжностей у документах первинного обліку, наявності негативної податкової інформації відносно суб`єктів господарювання, які мали відносини із контрагентами позивача, не встановлення контролюючим органом взаємовідносин між контрагентами Товариства та контрагентами-постачальниками по ланцюгу постачання товару.
У запереченнях на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень, позивач просить залишити касаційну скаргу Інспекції без задоволення, а судові рішення першої та апеляційної інстанцій без змін.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 23.10.2017 відкрив провадження за касаційною скаргою Інспекції та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 27.07.2018 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження та ухвалою від 13.03.2023 визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 14.03.2023.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій установлено, що Інспекцією проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 по 31.12.2014, за наслідками якої складено акт від 02.03.2016 № 78/14-04/22607719 (далі - акт перевірки).
Актом перевірки встановлено порушення Товариством положень:
пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 138.5, 138.10 статті 138 Податкового Кодексу України (далі - ПК України, тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 403256,00 грн та зменшення від`ємного значення об`єкту оподаткування у 2013 року на загальну суму 947910 грн.
пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 879012 грн.
На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом прийняті податкові повідомлення - рішення від 16.03.2016:
форми "П" №0000271401, яким визначено суму завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на зальну суму 2778104,00 грн.
форми "Р" № 0000281401, яким визначено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 486565,00 грн, в тому числі 389252,00 грн за податковим зобов`язанням та 97313,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;
форми "Р" №0000291401, яким визначено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 799567,50 грн в тому числі 533045,00 грн за податковим зобов`язанням та 266522,50 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.
Висновки про порушення висновувалися на тому, що Товариством включено до складу витрат та податкового кредиту сум за господарськими операціями з придбання товарів Товариством у підприємства об`єднання громадян "Брендоборонмаркет" громадської організації "Комітет з питань протидії корупції та організованій злочинності", ТзОВ "Платан Україна" та ПП "Центр", які на думку контролюючого органу не носять реального характеру.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних рішень, Верховний Суд виходить із такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування (податок на прибуток підприємств) є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.
Підпунктом "а" пункту 185.1 статті 185 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування (ПДВ) є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з абзацами першим та другим пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/ розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV (далі - Закон №996-ХІV).
Відповідно до статті 1 цього Закону (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно із частиною першою статті 9 Закону №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.