ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 березня 2023 року
м. Київ
справа №806/59/17
касаційне провадження № К/9901/36593/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Житомирській області на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2017 (головуючий суддя - Майор Г.І., судді - Бучик А.Ю., Шевчук С.М.) у справі за позовом Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області, третя особа - Філія "Новоград-Волинський райавтодор" Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
Дочірнє підприємство "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі - позивач, Підприємство, платник) звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області (далі - відповідач, Управління, контролюючий орган), третя особа - Філія "Новоград-Волинський райавтодор" Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", в якому з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 11.11.2016 № 0007791302 в частині на суму 38996,41 грн, №0007781302 в частині на суму 9534,13 грн.
На обґрунтування позову, Підприємство послалося на протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень в частині визначення штрафних санкцій за статтею 127 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), оскільки податок на доходи фізичних осіб та військовий збір перераховувались Підприємством одночасно із виплатою заробітної плати.
Житомирський окружний адміністративний суд постановою від 13.02.2017 у задоволенні позову відмовив.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що контролюючий орган, зараховуючи суми сплаченого позивачем податку та збору на погашення існуючого боргу підприємства, діяв правомірно та в межах чинного законодавства. Відповідач правомірно застосував до позивача штраф на підставі пункту 127.1 статті 127 ПК України, оскільки платником порушено строк сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору.
Житомирський апеляційний адміністративний суд постановою від 14.06.2017 скасував судове рішення першої інстанцій та прийняв нову постанову, якою адміністративний позов задовольнив, скасував податкові повідомлення-рішення від 11.11.2016 №0007791302 в частині визначення грошового зобов`язання на суму 38996,41 грн та №0007781302 в частині визначення грошового зобов`язання на суму 9534,13 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про протиправність оскаржуваних рішень у визначеній частині з підстав того, що позивачем не було порушено строки сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору, оскільки платником одночасно з виплатою заробітної плати здійснювалось перерахування податку на доходи фізичних осіб та військового збору. У даній справі має місце лише несвоєчасне перерахування сум податку, відповідальність за яке передбачена статтею 126 ПК України, санкція ж встановлена статтею 127 ПК України застосовується лише в разі ненарахування, неутримання та/або несплати податків платником, у тому числі податковим агентом, проте позивачем таких порушень допущено не було.
Управління, не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, звернулося до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі судове рішення першої інстанції.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на невірне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції не враховано положення пункту 87.9 статті 87 ПК України, відповідно до якого, у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Стверджує, що контролюючий орган, зараховуючи суми сплаченого позивачем податку та збору на погашення існуючого боргу підприємства, діяв правомірно, у межах наданих йому повноважень. Вважає, що суд першої інстанції надав обґрунтовану правову оцінку порядку застосування положень статті 127 ПК України, якою встановлено міру відповідальності, яка покладається на платника податків, в тому числі і на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, що узгоджується з висновками, викладеними у справі №806/127/17.
Позивач заперечення (відзив) на касаційну скаргу не надав, що не перешкоджає її розгляду.
Відповідачем 30.01.2021 заявлено клопотання про процесуальну заміну відповідача відповідно до частини першої статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 №537, 18.12.2018 №1200 та наказу Державної податкової служби України від 28.08.2019 №36.
Статтею 52 КАС України встановлено, що у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.
У відповідності до положень частини першої статті 52 КАС України у справі здійснено заміну відповідача - Головне управління ДФС у Житомирській області (ЄДРПОУ 39459195) на Головне управління ДПС у Житомирській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України (ЄДРПОУ ВП 43142501).
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 20.07.2017 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 18.10.2018 прийняв касаційну скаргу до провадження та витребував матеріали справи з суду першої інстанції.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 13.03.2023 призначив справу до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні на 14.03.2023.
Верховний Суд, переглянувши рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду наступне.
Судами попередніх інстанцій установлено, що Управлінням проведено документальну планову виїзну перевірку філії "Новград-Волинський райавтодор" Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 30.06.2016, за результатами якої складено акт від 28.10.2016 № 60/06-30-14-01/26192540 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення положень:
підпункту "г" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, статті 171, підпункту "а" пункту 176.2 статті 176 ПК України, в результаті чого не сплачено (не перераховано) податковим агентом податок на доходи фізичних осіб під час виплати доходу на користь фізичних осіб за період з 01.01.2013 по 30.06.2016 в сумі 195,57 грн;
підпунктів 168.1.2, 168.1.4, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, підпункту "а" пункту 176.2 статті 176 ПК України, а саме несвоєчасне перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2013 по 30.06.2016, який підлягає сплаті до бюджету у строки, встановлені статтею168 ПК України, в результаті чого нараховано пеню за несвоєчасну сплату податку на доходи фізичних осіб в сумі 8023,72 грн та встановлено заборгованість по податку на доходи фізичних осіб в періоді з 01.01.2013 по 30.06.2016, розрахунок яких наведено в додатку №9 до акту перевірки;
підпунктів 1.6, 1.4 пункту 161 підрозділу 10 розділу XX, підпунктів 168.1.2, 168.1.4, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, підпункту "а" пункту 176.2 статі 176 ПК України, а саме несвоєчасне перерахування до бюджету військового збору за період з 03.08.2014 по 30.06.2016, який підлягає сплаті до бюджету у строки, встановлені статтею 168 ПК України, в результаті чого нараховано пеню за несвоєчасну сплату військового збору в сумі 1126,49 грн та встановлено заборгованість по військовому збору в періоді з 03.08.2014 по 30.06.2016, розрахунок яких наведено в додатку №10 до акту перевірки.
На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом прийняті податкові повідомлення - рішення від 11.11.2016:
№ 0007791302, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 80220,90 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями в сумі 195,57 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 72001,61 грн, пені у сумі 8023,72 грн;
№ 0007781302, яким визначено суму грошового зобов`язання з військового збору у сумі 11645,73 грн, у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 10519,24 грн, пені у сумі 1126,49 грн.
За наслідками адміністративного оскарження прийнятих податкових повідомлень-рішень, рішенням Державної фіскальної служби України від 12.12.2016 № 2684716/99-99-11-02-01-15 зазначені податкові повідомлення - рішення залишені без змін.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем в день виплати заробітної плати найманим працівниками нараховувався, утримувався та перераховувався податок з доходів фізичних осіб та військовий збір до бюджету, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями виписок по рахунку.
Скаржник у доводах касаційної скарги не спростовує вказаних обставин, однак вважає, що перерахування податків не відбулося, оскільки сплачені кошти були зараховані податковим органом на погашення заборгованості за попередні періоди.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень в частині, що оскаржується, Верховний Суд виходить із такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Підпунктами "а", "б" пункту 176.2 статті 176 ПК України встановлено, що особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані: своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.