ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 березня 2023 року
м. Київ
справа № 300/1668/21
адміністративне провадження № К/990/26148/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Коваленко Н.В., судді Шарапи В.М., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій
за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області
на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2021 року (ухвалене у складі головуючого судді Біньковської Н.В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2022 року (прийняту у складі колегії: головуючого судді Пліша М.А., суддів Гінди О.М. та Ніколіна В.В.),
У С Т А Н О В И В :
Короткий зміст позовних вимог
1. У квітні 2021 року ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1, позивач) звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі також - відповідач, скаржник), в якому просив:
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо непроведення перерахунку пенсії на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення, встановленого за відповідною (аналогічною) посадою (на день звільнення зі служби), - начальника сектору відділу ОТЗ УСБУ в Івано-Франківській області, станом на 5 березня 2019 року, виданою Управлінням Служби безпеки України в Івано-Франківській області; невиплати з 5 березня 2019 року 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року; зменшення розміру грошового забезпечення з 80% до 70% з 01 січня 2018 року;
зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області з 1 квітня 2019 року здійснити обчислення, перерахунок та виплату пенсії, на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення, встановленого за відповідною (аналогічною) посадою (на день звільнення зі служби), - начальника сектору відділу ОТЗ УСБУ в Івано-Франківській області, станом на 5 березня 2019 року, виданою Управлінням Служби безпеки України в Івано-Франківській області 8 вересня 2020 року під №61; провести перерахунок та виплату пенсії (із врахуванням раніше виплачених сум) з 5 березня 2019 року з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року; здійснити перерахунок та виплату суми пенсії за вислугу років у розмірі 80% суми грошового забезпечення, починаючи з 1 січня 2018 року.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2021 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2022 року, позовні вимоги задоволено, а саме: визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області у проведенні перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 з 1 квітня 2019 року відповідно до довідки Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області від 8 вересня 2020 року №61; визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо перерахунку і обчислення пенсії ОСОБА_1 на виконання постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21 лютого 2018 року "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі - Постанова №103) в розмірі 70 відсотків відповідних сум грошового забезпечення, та щодо зменшення розміру пенсії за вислугу років за рахунок виплати з 5 березня 2019 року 75 відсотків суми підвищення пенсії; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 1 січня 2018 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, виходячи із розрахунку 80 відсотків відповідних сум грошового забезпечення, із врахуванням раніше виплачених сум; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 1 квітня 2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до статей 43 і 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року №2262-XII (далі - Закон №2262-XII), статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) та з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року за №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова №704) згідно довідки Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області від 8 вересня 2020 року №61, з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, із врахуванням раніше проведених платежів.
3. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що підставою для проведення перерахунку пенсії може бути як відповідна заява пенсіонера та додані до неї документи, так і рішення про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, прийняте Кабінетом Міністрів України, про що державні органи, визначені Порядком проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 (далі - Порядок №45), повідомляють пенсійний орган.
4. З 1 квітня 2019 року виникли підстави для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом №2262-XII, з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення.
5. При цьому суди попередніх інстанцій зазначили, що при перерахунку пенсії на підставі постанов №103 та № 704 її максимальний розмір має обчислюватися, виходячи із розміру пенсії у відсотках, право на які особа набула на момент виходу на пенсію.
6. Також судами попередніх інстанцій були враховані висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені, зокрема, у постанові від 16 вересня 2019 року у зразковій справі №240/5401/18.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
7. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду, у якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
8. В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що оскаржувані судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема, статті 63 Закону № 2262-ХІІ, положень постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" від 14 серпня 2019 року № 804 (далі - Постанова № 804), у зв`язку з чим суди попередніх інстанцій дійшли помилкового та необґрунтованого висновку щодо визнання протиправними дій Управління та зобов`язання Управління здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 1 січня 2018 року у розмірі 80% грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум, а також про наявність у позивача права на перерахунок пенсії з 1 квітня 2019 року згідно довідки Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області від 8 вересня 2020 року №61, з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, із врахуванням раніше проведених платежів.
9. Крім того скаржник звертає увагу на наявність правової проблеми, яка полягає у тому, що для військовослужбовців, які до звільнення займали одну й ту ж саму посаду, звання, вислугу років та види грошового забезпечення, матимуть різний розмір пенсії, оскільки військовослужбовці, які вийшли на пенсію до 1 січня 2018 року претендують на 90% грошового забезпечення, а ті, що отримали право на пенсію після 01 січня 2018 року - 70%.
10. На підтвердження наявності різних підходів щодо порядку обчислення розміру пенсійного забезпечення однієї категорії громадян, зазначає про наявність правових висновків Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 16 жовтня 2019 року у справі № 240/5401/18 та у постанові від 24 червня 2020 року у справі № 160/8234/19. На думку Управління, така судова практика стосовно пенсійного забезпечення військовослужбовців не є справедливою та створює дискримінацію на соціальний захист однієї і тієї ж категорії громадян.
11. Скаржник також стверджує, що суди першої та апеляційної інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень не врахували висновок Верховного Суду, висловлений у постанові від 20 січня 2021 року у справі № 640/1744/20 про те, що право на перерахунок призначеної пенсії може бути реалізовано позивачем на підставі тих норм, які діють на час виникнення обставин для такого перерахунку (звернення особи у встановленому порядку до відповідного суб`єкта владних повноважень). Подібні висновки, за твердженням скаржника висловлені у постановах Верховного Суду від 8 вересня 2021 року у справі № 340/3185/19, від 27 вересня 2021 року у справі № 580/585/21.
12. Управління також наголошує, що суди протиправно не взяли до уваги висновки Верховного Суду, викладені к постановах від 13 квітня 2021 року у справі № 560/2720/19 та від 19 серпня 2021 року у справі № 640/5451/20, де Суд вказав, що оскільки Постанова № 804 є чинною на час виникнення спірних правовідносин, тому підлягає обов`язковому застосуванню, відтак позовні вимоги у частині виплати 100% перерахованої пенсії підлягають задоволенню з 5 березня 2019 року по 3 вересня 2019 року.
Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
13. Касаційна скарга надійшла до Суду 29 вересня 2022 року.
14. Ухвалою Верховного Суду від 19 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі №300/1668/21, витребувано адміністративну справу та запропоновано позивачу надати відзив на касаційну скаргу.
15. Ухвалою Верховного Суду від 13 березня 2023 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 14 березня 2023 року.
16. З касаційною скаргою відповідачем заявлено клопотання про зупинення виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2021 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2022 року, у задоволенні якого відмовлено ухвалою Верховного Суду від 13 березня 2023 року.
Позиція інших учасників справи
17. Від позивача відзиву на касаційну скаргу відповідача не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду рішень судів попередніх інстанцій.
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
18. Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що ОСОБА_1 з 23 квітня 2014 року призначена пенсія за вислугу років у розмірі 80% грошового забезпечення, відповідно до Закону № 2262-ХІІ, що підтверджується протоколами за пенсійною справою №0902003404 (СБУ) від 23 квітня 2014 року.
19. З 1 січня 2018 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області позивачу згідно Постанови №103 здійснено перерахунок пенсії. При цьому відповідач застосував новий максимальний розмір грошового забезпечення - 70%, який визначений частиною другою статті 13 Закону № 2262-ХІІ.
20. Згідно з протоколом від 1 січня 2018 року, відповідно до Постанови №103 за наслідками перерахунку, розмір пенсії позивача з підвищенням та надбавками з 1 січня 2018 року становить 10130,40 грн. Підвищення пенсії складає 3474,48 грн., з них виплачується: з 1 квітня 2018 року по 31 грудня 2018 року щомісячно 50% від підвищення: 1737,24 грн.; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року щомісячно 75% від підвищення: 2605,86 грн.; з 1 січня 2020 року щомісячно 100% від підвищення: 3474,48 грн.
21. 8 вересня 2020 року Управлінням Служби безпеки України в Івано-Франківській області відповідно до звернення позивача від 20 серпня 2020 року направлено до Головного управління пенсійного фонду України в Івано-Франківській області довідку від 8 вересня 2020 року №61 про розмір його грошового забезпечення встановленого за відповідною (аналогічною) посадою на день звільнення із служби, - начальника сектору відділу ОТЗ УСБУ в Івано-Франківській області, станом на 5 вересня 2019 року, згідно із Постановою №704 для перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 1 квітня 2019 року. Зазначена вище довідка включає такі види грошового забезпечення: посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років 50%, також надбавку за особливості проходження служби 39%, надбавку за службу в умовах режимних обмежень 15%, доплату в/с оперативних підрозділів, які постійно співробітничають з особами залученими до участі в ОРД на конфіденційній основі 5%, преміювання 10%.
22. Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 щодо проведення перерахунку пенсії, листом від 1 квітня 2021 року №0900-0202-8/11492 повідомило представника позивача про те, що 5 березня 2019 року набрало чинності рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року, яке Шостим апеляційним адміністративним судом від 5 березня 2019 року залишене без змін та яким вирішено визнати протиправним та нечинними пункти 1, 2 Постанови №103. Після визначення протиправним та скасування пунктів 1-2 Постанови №103 інших рішень уряду про умови та порядок проведення перерахунку пенсії не приймалося. Зазначено, що у Головного управління немає ні законних підстав, ні відповідних повноважень для перерахунку пенсії ОСОБА_1 .
23. Позивач, не погоджуючись з такими діями та рішеннями відповідача, звернувся до суду із позовом.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи
24. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає таке.
25. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
26. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
27. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
28. Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2021 року та постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2022 року відповідають, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на таке.
29. У статті 1, частині першій статті 2 Конституції України встановлено, що Україна проголошена суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою, суверенітет якої поширюється на всю її територію.
30. Відповідно до частини другої статті 3 Основного Закону України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.
31. В Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу; зокрема, закони приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй; норми Конституції України є нормами прямої дії; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (стаття 8, частина друга статті 19 Основного Закону України).
32. Також, відповідно до Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу; оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності й недоторканності покладаються на Збройні Сили України; держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей (частини перша, друга, п`ята статті 17); захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України (частина перша статті 65).
33. Громадяни мають право на соціальний захист у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, у старості та в інших випадках, установлених законом (частина перша статті 46 Конституції України). В Україні на конституційному рівні гарантовано право громадян на соціальний захист, для забезпечення якого необхідне здійснення комплексу державно-правових заходів, одним із яких є законодавче визначення основ соціального захисту, форм і видів пенсійного забезпечення (пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України).
34. Обов`язок держави забезпечити соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей установлено частиною п`ятою статті 17 розділу I "Загальні засади" Конституції України, який визначає основи конституційного ладу в Україні, зокрема, суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України, захист яких покладено на Збройні Сили України та інші військові формування, створені відповідно до законів України.
35. Конституційний Суд України неодноразово розв`язував питання, що стосуються реалізації конституційного права на соціальний захист, і сформулював юридичні позиції, згідно з якими за Конституцією України певні категорії громадян України потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави; до них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі, у тому числі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, органах, що забезпечують суверенітет і територіальну цілісність, її економічну та інформаційну безпеку (абзац перший пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, абзац третій пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, абзац п`ятий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016).
36. У Рішенні Конституційного Суду України (Другий сенат) від 6 квітня 2022 року № 1-р(II)/2022 констатовано, що відповідні конституційні принципи є осердям конституційного ладу України, від захисту яких залежить його втілення загалом, зокрема й гарантованих Конституцією України прав і свобод людини і громадянина (друге речення пункту 5 мотивувальної частини), а також наголошено на головній ролі Збройних Сил України та інших військових формувань в обороні України, які своєю мужньою боротьбою забезпечують ефективний захист Української держави та Українського народу від агресії Російської Федерації проти України, розпочатої 20 лютого 2014 року, яка набула повномасштабного характеру з 24 лютого 2022 року (абзац перший підпункту 5.1 пункту 5 мотивувальної частини).
37. За змістом статей 17, 65 Основного Закону України громадяни України, які захищають Вітчизну, незалежність та територіальну цілісність України, виконують конституційно значущі функції, тож держава повинна надавати їм і членам їхніх сімей особливий статус та забезпечувати їх додатковими гарантіями соціального захисту відповідно до частини п`ятої статті 17 Конституції України як під час проходження служби, так і після її закінчення; щодо осіб, на яких покладено обов`язок захищати Україну, її незалежність та територіальну цілісність, та членів їхніх сімей частиною п`ятою статті 17 Конституції України встановлено особливий соціальний захист, який не обмежено умовами й рівнем, визначеними у статті 46 Основного Закону України [абзаци другий, третій пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 18 грудня 2018 року № 12-р/2018, абзац одинадцятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України (Другий сенат) від 25 квітня 2019 року № 1-р(II)/2019].
38. Конституційний Суд України також висловлював ще низку юридичних позицій, які є значущими для розгляду справи №300/5520/21, а саме: "З урахуванням встановленого Конституцією України функціонального призначення Збройних Сил України, в умовах триваючої збройної агресії Російської Федерації проти України законодавче регулювання порядку реалізації права на соціальний захист, гарантованого частиною першою статті 46 Конституції України, має здійснюватися у системному взаємозв`язку з вимогами щодо посиленого соціального захисту військовослужбовців у розумінні частини п`ятої статті 17 Основного Закону України"; припис частини п`ятої статті 17 Конституції України чітко покладає на державу конституційний обов`язок щодо створення системи посиленої соціальної підтримки військовослужбовців і членів їхніх сімей; "виконання державою конституційного обов`язку щодо забезпечення посиленого соціального захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних або резервістів покликане не тільки забезпечити соціальний захист кожного з них індивідуально, а й сприяти виконанню громадянами України обов`язку щодо захисту Вітчизни - України, її суверенітету, незалежності та територіальної цілісності"; заходи в сфері оборони держави мають бути своєчасними, послідовними та комплексними, оскільки від їх ефективного запровадження залежить стан обороноздатності України [абзаци четвертий - сьомий підпункту 5.1 пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України (Другий сенат) від 6 квітня 2022 року № 1-р(II)/2022].
39. Конституційний Суд України в Рішенні від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 наголосив на тому, що організаційно-правові та економічні заходи, спрямовані на забезпечення належного соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей, пов`язані не з втратою працездатності, безробіттям або відсутністю достатніх засобів для існування (стаття 46 Конституції України), а з особливістю виконуваних ними обов`язків щодо забезпечення однієї з найважливіших функцій держави - захист суверенітету і територіальної цілісності України (частина перша статті 17 Основного Закону України); потреба в додаткових гарантіях соціального захисту цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена, зокрема, тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (абзаци шостий, сьомий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини).
40. Розвиваючи зазначені юридичні позиції, Конституційний Суд України (Другий сенат) у Рішенні від 12 жовтня 2022 року № 7-р(II)/2022 вказав, що зі змісту частин першої, другої, п`ятої статті 17 Конституції України у їх взаємозв`язку з частиною першою статті 46, частиною першою статті 65 Основного Закону України випливає конституційний обов`язок держави надати спеціальний юридичний статус громадянам України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, членам їхніх сімей, а також особам, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у лютому 2014 року, із забезпеченням відповідно до цього статусу соціальних гарантій високого рівня. Встановлений частиною п`ятою статті 17 Основного Закону України обов`язок держави забезпечити соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, поширюється як на громадян України, які безпосередньо перебувають на такій службі, так і на тих, яких звільнено з неї.
41. Конституційний Суд України в аспекті частини п`ятої статті 17 Конституції України також наголошував, що держава не може в односторонньому порядку відмовитися від зобов`язання щодо соціального захисту осіб, які вже виконали свій обов`язок перед державою щодо захисту її суверенітету і територіальної цілісності; невиконання державою соціальних зобов`язань щодо ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", підриває довіру до держави (абзац другий пункту 5 мотивувальної частини Рішення від 18 грудня 2018 року № 12-р/2018).
42. Окрім того, Конституційний Суд України у Рішенні від 23 грудня 2022 року № 3-р/2022 звернув увагу на те, як витлумачено поняття юридичної визначеності в міжнародних актах та документах, згідно з якими, зокрема, "юридична визначеність вимагає, щоб юридичні норми були зрозумілими й точними, а також, щоб їхньою метою було забезпечення передбачности ситуацій та правовідносин; юридична визначеність також означає, що держава загалом повинна додержувати взятих на себе зобов`язань щодо людей або виконувати їм обіцяне [поняття "виправданого (леґітимного) очікування"]" [Доповідь про правовладдя, ухвалена Європейською Комісією "За демократію через право" (Венеційська Комісія) на її 86-му пленарному засіданні (Венеція, 25-26 березня 2011 року), перше речення § 46, § 48]; принцип правомірних (легітимних) очікувань, за тлумаченням Венеційської Комісії, виражає ідею, що "органи публічної влади повинні не лише додержуватися приписів актів права, а й своїх обіцянок та пробуджених [у особи] очікувань" [спеціальне Дослідження Венеційської Комісії "Мірило правовладдя", CDL-AD(2016)007, пункт II.B.5.61]. Отже, юридичну визначеність в аспекті поняття правомірних (легітимних) очікувань слід розуміти не лише як право особи розраховувати на розумну та передбачну стабільність приписів актів права, чітке розуміння юридичних наслідків застосування таких приписів, а також як право особи на розумні очікування щодо послідовності та цілісності законотворчої діяльності Верховної Ради України як єдиного органу законодавчої влади в Україні.
43. За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
44. Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема, на службі в органах внутрішніх справ, визначає Закон № 2262-ХІІ.
Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
45. З доводів касаційної скарги вбачається, що основним спірним питанням у справі, яка розглядається, є правомірність обмеження розміру пенсії позивача 70 % від суми грошового забезпечення, а не 80 %, що були визначені під час призначення спірної пенсії, тому колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
46. Статтею 13 Закону № 2262-ХІІ у редакції від 1 січня 1992 року, тобто на момент прийняття вказаного Закону, було передбачено, що Загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 75 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і віднесені до категорії 1, - 85 процентів, до категорії 2 - 80 процентів.
47. 25 березня 1996 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 103/96-ВР "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ", яким внесено зміни до статті 13 Закону № 2262-ХІІ, а саме, частину другу вказаної статті викладено в такій редакції: "Загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 85 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, - 95 процентів, до категорій 2 і 3, - 90 процентів".
48. 4 липня 2002 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 51-IV "Про внесення змін до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ", яким внесено зміни до статті 13 Закону № 2262-ХІІ, а саме, у частині другій вказаної статті цифри "85", "95" і "90" замінено відповідно цифрами "90", "100" і "95", а слова і цифри "до категорій 2 і 3" замінено словами і цифрою "до категорії 2".
49. Таким чином, стаття 13 Закону № 2262-ХІІ, у редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу, передбачала, що пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах:
а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров`я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення;
б) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають страховий стаж 25 років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба, служба в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України (пункт "б" статті 12): за страховий стаж 25 років - 50 процентів і за кожний повний рік стажу понад 25 років - 1 процент відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43);
в) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, які звільняються з військової служби на умовах Закону України "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються зі служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" (пункт "в" статті 12): за вислугу 15 років - 40 процентів відповідних сум грошового забезпечення із збільшенням цього розміру на 2 проценти за кожний повний рік вислуги понад 15 років, але не більше ніж 50 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43).
Максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
50. 8 липня 2011 року прийнято Закон № 3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" (далі - Закон № 3668-VI), який набрав чинності 1 жовтня 2011 року, підпунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень якого внесено зміни до Закону № 2262-ХІІ, зокрема у частині другій статті 13 цифри " 90" замінено цифрами " 80".
51. 27 березня 2014 року прийнято Закон № 1166-VII "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" (далі - Закон № 1166-VII), який набрав чинності з 1 квітня 2014 року, крім деяких положень, пунктом 23 Розділу ІІ якого внесено зміни до Закону № 2262-ХІІ: у частині другій статті 13 цифри " 80" замінено цифрами " 70". Ці зміни набрали чинності з 1 травня 2014 року.