ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 березня 2023 року
м. Київ
справа № 300/7785/21
адміністративне провадження № К/990/16854/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Коваленко Н.В., судді Стрелець Т.Г., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області
про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій
за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області
на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 січня 2022 року (ухвалене у складі головуючого судді Григорука О.Б.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2022 року (прийняту у складі колегії: головуючого судді Сеника Р.П., суддів Онишкевича Т.В. та Судової-Хомюк Н.М.),
У С Т А Н О В И В :
Короткий зміст позовних вимог
1. У листопада 2021 року ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1, позивач) звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі також - відповідач, скаржник), в якому просив:
визнати протиправними дії відповідача щодо зменшення розміру призначеної пенсії за вислугу років з 73% до 70% грошового забезпечення починаючи з 1 січня 2016 року та зобов`язати здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу з 1 січня 2016 року, з урахуванням виплачених сум, із розрахунком підвищення до пенсії, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 73% грошового забезпечення;
визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в перерахунку пенсії позивачу згідно довідки про розмір грошового забезпечення позивача №1817 від 9 листопада 2021 року та зобов`язати відповідача провести позивачу перерахунок та виплату пенсії, з врахуванням виплачених сум пенсії, на підставі вказаної довідки про розмір грошового забезпечення позивача.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 січня 2022 року позовні вимоги задоволено повністю.
3. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2022 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області задовольнити частково, а саме, рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 січня 2022 року в частині позовних вимог про визнання дій протиправними щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії ОСОБА_1 з 73% до 70% грошового забезпечення і зобов`язання здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 в розмірі 73% грошового забезпечення за період з 1 січня 2016 року по 29 травня 2021 року скасовано та прийнято постанову, якою у цій частині позовні вимоги залишено без розгляду. В решті рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 січня 2022 року залишено без змін.
4. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції (у частині позовних вимог, поданих у межах статті 122 КАС України), виходив з того, що підставою для проведення перерахунку пенсії може бути як відповідна заява пенсіонера та додані до неї документи, так і рішення про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, прийняте Кабінетом Міністрів України, про що державні органи, визначені Порядком проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 (далі - Порядок №45), повідомляють пенсійний орган.
5. З 5 березня 2019 - з дня набрання чинності судовим рішенням у справі № 826/3858/18 та з 19 листопада 2019 року - дня набрання чинності судовим рішенням у справі №826/12704/18, виникли підстави для перерахунку пенсій, призначених згідно із Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року №2262-XII (далі - Закон №2262-XII), з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, оскільки з цієї дати позивач має право на отримання пенсії, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року №988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" (далі - Постанова №988) у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону №2262-XII.
6. Окрім того суди попередніх інстанцій зазначили, що при перерахунку пенсії на підставі Постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21 лютого 2018 року "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі - Постанова №103) та № 988 її максимальний розмір має обчислюватися, виходячи із розміру пенсії у відсотках, право на які особа набула на момент виходу на пенсію.
7. З огляду на вищенаведене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області при здійсненні перерахунку пенсії за вислугу років позивачу відповідно до Постанови №103 протиправно зменшено розмір відсоткової складової грошового забезпечення із 73% до 70% відповідних сум грошового забезпечення, а тому позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають до задоволення
8. При цьому судами попередніх інстанцій були враховані висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені, зокрема, у постанові від 16 вересня 2019 року у зразковій справі №240/5401/18.
9. Водночас суд апеляційної інстанції вказав на те, що позивач пропустив строк звернення до суду з цим позовом, а позовні вимоги в частині визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії за період з 1 січня 2016 року по 29 травня 2021 року підлягають залишенню без розгляду.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
10. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду, у якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повістю.
11. В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що оскаржувані судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема, положень статті 63 Закону № 2262-ХІІ, у зв`язку з чим дійшли помилкового та необґрунтованого висновку щодо визнання протиправними дій Управління та зобов`язання Управління здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 у розмірі 73% грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум, а також про наявність у позивача права на перерахунок пенсії з 1 грудня 2019 року із врахуванням основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, згідно довідки Державної установи "Територіальне медичне об`єднання МВС України по Івано-Франківській області" №1817 від 9 листопада 2021 року.
12. Крім того скаржник звертає увагу на наявність правової проблеми, яка полягає у тому, що для поліцейських, які до звільнення займали одну й ту ж саму посаду, звання, вислугу років та види грошового забезпечення, матимуть різний розмір пенсії, оскільки поліцейські, які вийшли на пенсію до 1 січня 2016 року претендують на 90% грошового забезпечення, а ті, що отримали право на пенсію після 01 січня 2016 року - 70%.
13. На підтвердження наявності різних підходів щодо порядку обчислення розміру пенсійного забезпечення однієї категорії громадян, зазначає про наявність наступних правових висновків Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 16 жовтня 2019 року у справі № 240/5401/18 та у постанові від 24 червня 2020 року у справі № 160/8234/19. На думку Управління, така судова практика стосовно пенсійного забезпечення поліцейських не є справедливою та створює дискримінацію на соціальний захист однієї і тієї ж категорії громадян.
14. Скаржник також стверджує, що суди першої та апеляційної інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень не врахували висновок Верховного Суду, висловлений у постанові від 20 січня 2021 року у справі № 640/1744/20 про те, що право на перерахунок призначеної пенсії може бути реалізовано позивачем на підставі тих норм, які діють на час виникнення обставин для такого перерахунку (звернення особи у встановленому порядку до відповідного суб`єкта владних повноважень). Подібні висновки, за твердженням скаржника, висловлені у постановах Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 340/3185/19 та від 27 вересня 2021 року у справі № 580/585/21.
Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
15. Касаційна скарга надійшла до Суду 4 липня 2022 року.
16. Ухвалою Верховного Суду від 19 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі №300/7785/21, витребувано адміністративну справу та запропоновано позивачу надати відзив на касаційну скаргу.
17. Ухвалою Верховного Суду від 13 березня 2023 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 14 березня 2023 року.
18. З касаційною скаргою відповідачем заявлено клопотання про зупинення виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 січня 2022 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2022 року, у задоволенні якого відмовлено ухвалою Верховного Суду від 13 березня 2023 року.
Позиція інших учасників справи
19. 17 вересня 2022 року до суду надійшов відзив позивача на касаційну скаргу відповідача, у якому зазначається, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, ухваленими з правильним застосуванням норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
20. У відзиві, зокрема, зазначається, що відсоткове співвідношення раніше призначеної відповідно до статті 13 Закону № 2262-ХІІ пенсії до відповідних сум грошового забезпечення є сталим, оскільки установлюється на день призначення пенсії. Отже, при перерахунку пенсії змінною є лише розмір грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір пенсії, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке було визначено при її призначення, є незмінним.
21. Також позивач вказує, що аналогічні висновок щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі №240/5401/18 (провадження №11-198заі19).
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
22. Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області з 2009 року та отримує пенсію за вислугою років відповідно до Закону № 2262-ХІІ, визначену в розмірі 73% від грошового забезпечення.
23. Відповідно до протоколу за пенсійною справою - 0903001245 (МВС) від 1 січня 2016 року основний розмір пенсії позивача визначений в розмірі 70% від грошового забезпечення.
24. Державна установа "Територіальне медичне об`єднання МВС України по Івано-Франківській області" видала позивачу довідку №1817 від 9 листопада 2021 року, відповідно до якої грошове забезпечення позивача складається з: посадового окладу в розмірі 3400 грн, окладу за спеціальним званням в розмірі 2400 грн, надбавки за стаж служби в поліції 40% в розмірі 2320 грн, надбавки за специфічні умови проходження служби в поліції 74,57% в розмірі 6055,08 грн, надбавки за службу в умовах режимних обмежень 15% в розмірі 510 грн, премії 76,81% в розмірі 11279,61 грн, які встановлені за відповідною (аналогічною) посадою станом на листопад 2019 року.
25. За результатом розгляду заяви позивача з доданою до заяви довідкою, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області відповіддю №0900-0202-8/44723 від 29 листопада 2021 року повідомило, що у Головного управління відсутні законні підстави та відповідні повноваження для проведення перерахунку пенсії позивачу.
26. Позивач, не погоджуючись з такими діями відповідача, звернувся до суду із позовом.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи
27. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає таке.
28. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
29. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
30. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
31. Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 січня 2022 року та постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2022 року відповідають, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на таке.
32. У статті 1, частині першій статті 2 Конституції України встановлено, що Україна проголошена суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою, суверенітет якої поширюється на всю її територію.
33. Відповідно до частини другої статті 3 Основного Закону України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.
34. В Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу; зокрема, закони приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй; норми Конституції України є нормами прямої дії; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (стаття 8, частина друга статті 19 Основного Закону України).
35. Також, відповідно до Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу; оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності й недоторканності покладаються на Збройні Сили України; держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей (частини перша, друга, п`ята статті 17); захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України (частина перша статті 65).
36. Громадяни мають право на соціальний захист у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, у старості та в інших випадках, установлених законом (частина перша статті 46 Конституції України). В Україні на конституційному рівні гарантовано право громадян на соціальний захист, для забезпечення якого необхідне здійснення комплексу державно-правових заходів, одним із яких є законодавче визначення основ соціального захисту, форм і видів пенсійного забезпечення (пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України).
37. Обов`язок держави забезпечити соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей установлено частиною п`ятою статті 17 розділу I "Загальні засади" Конституції України, який визначає основи конституційного ладу в Україні, зокрема, суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України, захист яких покладено на Збройні Сили України та інші військові формування, створені відповідно до законів України.
38. Конституційний Суд України неодноразово розв`язував питання, що стосуються реалізації конституційного права на соціальний захист, і сформулював юридичні позиції, згідно з якими за Конституцією України певні категорії громадян України потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави; до них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі, у тому числі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, органах, що забезпечують суверенітет і територіальну цілісність, її економічну та інформаційну безпеку (абзац перший пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, абзац третій пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, абзац п`ятий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016).
39. У Рішенні Конституційного Суду України (Другий сенат) від 6 квітня 2022 року № 1-р(II)/2022 констатовано, що відповідні конституційні принципи є осердям конституційного ладу України, від захисту яких залежить його втілення загалом, зокрема й гарантованих Конституцією України прав і свобод людини і громадянина (друге речення пункту 5 мотивувальної частини), а також наголошено на головній ролі Збройних Сил України та інших військових формувань в обороні України, які своєю мужньою боротьбою забезпечують ефективний захист Української держави та Українського народу від агресії Російської Федерації проти України, розпочатої 20 лютого 2014 року, яка набула повномасштабного характеру з 24 лютого 2022 року (абзац перший підпункту 5.1 пункту 5 мотивувальної частини).
40. За змістом статей 17, 65 Основного Закону України громадяни України, які захищають Вітчизну, незалежність та територіальну цілісність України, виконують конституційно значущі функції, тож держава повинна надавати їм і членам їхніх сімей особливий статус та забезпечувати їх додатковими гарантіями соціального захисту відповідно до частини п`ятої статті 17 Конституції України як під час проходження служби, так і після її закінчення; щодо осіб, на яких покладено обов`язок захищати Україну, її незалежність та територіальну цілісність, та членів їхніх сімей частиною п`ятою статті 17 Конституції України встановлено особливий соціальний захист, який не обмежено умовами й рівнем, визначеними у статті 46 Основного Закону України [абзаци другий, третій пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 18 грудня 2018 року № 12-р/2018, абзац одинадцятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України (Другий сенат) від 25 квітня 2019 року № 1-р(II)/2019].
41. Конституційний Суд України також висловлював ще низку юридичних позицій, які є значущими для розгляду справи №300/5520/21, а саме: "З урахуванням встановленого Конституцією України функціонального призначення Збройних Сил України, в умовах триваючої збройної агресії Російської Федерації проти України законодавче регулювання порядку реалізації права на соціальний захист, гарантованого частиною першою статті 46 Конституції України, має здійснюватися у системному взаємозв`язку з вимогами щодо посиленого соціального захисту військовослужбовців у розумінні частини п`ятої статті 17 Основного Закону України"; припис частини п`ятої статті 17 Конституції України чітко покладає на державу конституційний обов`язок щодо створення системи посиленої соціальної підтримки військовослужбовців і членів їхніх сімей; "виконання державою конституційного обов`язку щодо забезпечення посиленого соціального захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних або резервістів покликане не тільки забезпечити соціальний захист кожного з них індивідуально, а й сприяти виконанню громадянами України обов`язку щодо захисту Вітчизни - України, її суверенітету, незалежності та територіальної цілісності"; заходи в сфері оборони держави мають бути своєчасними, послідовними та комплексними, оскільки від їх ефективного запровадження залежить стан обороноздатності України [абзаци четвертий - сьомий підпункту 5.1 пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України (Другий сенат) від 6 квітня 2022 року № 1-р(II)/2022].
42. Конституційний Суд України в Рішенні від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 наголосив на тому, що організаційно-правові та економічні заходи, спрямовані на забезпечення належного соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей, пов`язані не з втратою працездатності, безробіттям або відсутністю достатніх засобів для існування (стаття 46 Конституції України), а з особливістю виконуваних ними обов`язків щодо забезпечення однієї з найважливіших функцій держави - захист суверенітету і територіальної цілісності України (частина перша статті 17 Основного Закону України); потреба в додаткових гарантіях соціального захисту цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена, зокрема, тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (абзаци шостий, сьомий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини).
43. Розвиваючи зазначені юридичні позиції, Конституційний Суд України (Другий сенат) у Рішенні від 12 жовтня 2022 року № 7-р(II)/2022 вказав, що зі змісту частин першої, другої, п`ятої статті 17 Конституції України у їх взаємозв`язку з частиною першою статті 46, частиною першою статті 65 Основного Закону України випливає конституційний обов`язок держави надати спеціальний юридичний статус громадянам України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, членам їхніх сімей, а також особам, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у лютому 2014 року, із забезпеченням відповідно до цього статусу соціальних гарантій високого рівня. Встановлений частиною п`ятою статті 17 Основного Закону України обов`язок держави забезпечити соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, поширюється як на громадян України, які безпосередньо перебувають на такій службі, так і на тих, яких звільнено з неї.
44. Конституційний Суд України в аспекті частини п`ятої статті 17 Конституції України також наголошував, що держава не може в односторонньому порядку відмовитися від зобов`язання щодо соціального захисту осіб, які вже виконали свій обов`язок перед державою щодо захисту її суверенітету і територіальної цілісності; невиконання державою соціальних зобов`язань щодо ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", підриває довіру до держави (абзац другий пункту 5 мотивувальної частини Рішення від 18 грудня 2018 року № 12-р/2018).
45. Окрім того, Конституційний Суд України у Рішенні від 23 грудня 2022 року № 3-р/2022 звернув увагу на те, як витлумачено поняття юридичної визначеності в міжнародних актах та документах, згідно з якими, зокрема, "юридична визначеність вимагає, щоб юридичні норми були зрозумілими й точними, а також, щоб їхньою метою було забезпечення передбачности ситуацій та правовідносин; юридична визначеність також означає, що держава загалом повинна додержувати взятих на себе зобов`язань щодо людей або виконувати їм обіцяне [поняття "виправданого (леґітимного) очікування"]" [Доповідь про правовладдя, ухвалена Європейською Комісією "За демократію через право" (Венеційська Комісія) на її 86-му пленарному засіданні (Венеція, 25-26 березня 2011 року), перше речення § 46, § 48]; принцип правомірних (легітимних) очікувань, за тлумаченням Венеційської Комісії, виражає ідею, що "органи публічної влади повинні не лише додержуватися приписів актів права, а й своїх обіцянок та пробуджених [у особи] очікувань" [спеціальне Дослідження Венеційської Комісії "Мірило правовладдя", CDL-AD(2016)007, пункт II.B.5.61]. Отже, юридичну визначеність в аспекті поняття правомірних (легітимних) очікувань слід розуміти не лише як право особи розраховувати на розумну та передбачну стабільність приписів актів права, чітке розуміння юридичних наслідків застосування таких приписів, а також як право особи на розумні очікування щодо послідовності та цілісності законотворчої діяльності Верховної Ради України як єдиного органу законодавчої влади в Україні.
46. За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
47. Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема, на службі в органах внутрішніх справ, визначає Закон № 2262-ХІІ.
Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
48. З доводів касаційної скарги вбачається, що основним спірним питанням у справі, яка розглядається, є правомірність обмеження розміру пенсії позивача 70 % від суми грошового забезпечення, а не 73 %, що були визначені під час призначення спірної пенсії, тому колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
49. Статтею 13 Закону № 2262-ХІІ у редакції від 1 січня 1992 року, тобто на момент прийняття вказаного Закону, було передбачено, що Загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 75 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і віднесені до категорії 1, - 85 процентів, до категорії 2 - 80 процентів.
50. 25 березня 1996 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 103/96-ВР "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ", яким внесено зміни до статті 13 Закону № 2262-ХІІ, а саме, частину другу вказаної статті викладено в такій редакції: "Загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 85 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, - 95 процентів, до категорій 2 і 3, - 90 процентів".
51. 4 липня 2002 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 51-IV "Про внесення змін до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ", яким внесено зміни до статті 13 Закону № 2262-ХІІ, а саме, у частині другій вказаної статті цифри "85", "95" і "90" замінено відповідно цифрами "90", "100" і "95", а слова і цифри "до категорій 2 і 3" замінено словами і цифрою "до категорії 2".
52. Таким чином, стаття 13 Закону № 2262-ХІІ, у редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу, передбачала, що пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах:
а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров`я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення;
б) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають страховий стаж 25 років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба, служба в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України (пункт "б" статті 12): за страховий стаж 25 років - 50 процентів і за кожний повний рік стажу понад 25 років - 1 процент відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43);
в) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, які звільняються з військової служби на умовах Закону України "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються зі служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" (пункт "в" статті 12): за вислугу 15 років - 40 процентів відповідних сум грошового забезпечення із збільшенням цього розміру на 2 проценти за кожний повний рік вислуги понад 15 років, але не більше ніж 50 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43).
Максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
53. 8 липня 2011 року прийнято Закон № 3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" (далі - Закон № 3668-VI), який набрав чинності 1 жовтня 2011 року, підпунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень якого внесено зміни до Закону № 2262-ХІІ, зокрема у частині другій статті 13 цифри " 90" замінено цифрами " 80".
54. 27 березня 2014 року прийнято Закон № 1166-VII "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" (далі - Закон № 1166-VII), який набрав чинності з 1 квітня 2014 року, крім деяких положень, пунктом 23 Розділу ІІ якого внесено зміни до Закону № 2262-ХІІ: у частині другій статті 13 цифри " 80" замінено цифрами " 70". Ці зміни набрали чинності з 1 травня 2014 року.
55. Отже, з 1 квітня 2014 року востаннє змінився відсоток грошового забезпечення, з якого розраховується розмір пенсії, що обчислюється відповідно до статті 13 Закону № 2262-XII, та станом на момент здійснення останнього перерахунку пенсії позивача такий становив 70%.