ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 березня 2023 року
м. Київ
cправа № 922/1093/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Селіваненка В.П.,
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу комунального підприємства "Харківводоканал" (далі - Підприємство, відповідач, скаржник)
на рішення Господарського суду Харківської області від 17.10.2022 (головуючий - суддя Лаврова Л.С.)
та постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.12.2022 (головуючий - суддя Чернота Л.Ф., судді Зубченко І.В., Радіонова О.О.)
у справі №922/1093/22
за позовом фізичної особи-підприємця Демченка Олександра Миколайовича (далі - Підприємець, позивач)
до Підприємства
про стягнення заборгованості та нарахувань.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
ВСТУП
Причиною звернення до Верховного Суду є наявність/відсутність підстав для стягнення заборгованості, 3% річних та інфляційних втрат за договором про закупівлю товару.
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача заборгованості, 3% річних та інфляційних втрат за договором про закупівлю товару.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору невиконання відповідачем зобов`язань за договором про закупівлю товару в частині здійснення оплати вартості отриманого товару.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 17.10.2022 у справі №922/1093/22, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 07.12.2022, позовні вимоги задоволено повністю.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. У касаційній скарзі Підприємство просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 17.10.2022 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.12.2022 у справі №922/1093/22 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4. Доводи осіб, які подали касаційних скарг
4.1. На обґрунтування своєї правової позиції у поданій касаційній скарзі (уточнена) Підприємство із посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) вказує, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права, а саме застосовані положення статті 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статті 526, 692, 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) без врахування висновків викладених у постановах Верховного Суду від 24.11.2021 у справі №924/233/18, від 30.01.2019 у справі №911/5358/14, від 06.06.2018 у справі №911/615/15, від 21.05.2021 у справі №910/8861/20, від 10.12.2020 у справі №910/14900/19, від 24.11.2021 у справі №924/232/18 щодо необхідності зазначення правових підстав, які дозволили суду дійти висновку про фактичну поставку позивачем та прийняття відповідачем товару за договором, та необхідністю дослідження і встановлення судами обставин щодо реального руху товару за спірною поставкою.
4.2. На думку скаржника, не з`ясування фактичних обставин щодо реальності поставки товару у спірний період та не дослідження аргументів і доказів призвело до порушення норм процесуального права, а саме статей 13, 86, частини п`ятої статті 236 ГПК України щодо повного та всебічного дослідження обставин, доказів та аргументів сторін, що мають значення для правильного розгляду цієї справи.
5. Позиція інших учасників справи
5.1. У відзиві на касаційну скаргу позивач заперечив проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість, і просив відмовити у її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6.1. Судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, встановлено, що Підприємцем (постачальник) і Підприємством (покупець) за результатом проведеної процедури публічних закупівель в системі електронних закупівель Prozorro укладено договір поставки від 08.09.2021 №12/9-ПЦ/21 (далі - Договір), за умовами якого:
- покупець здійснює оплату товару шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 120 календарних днів з моменту поставки відповідної партії товару, що підтверджується відповідною видатковою накладною (пункт 4.1);
- сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за Договором у разі виникнення обставин непереборної сили, що знаходяться поза сферою контролю не виконуючої сторони (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна, зміни в законодавстві, дії державних органів, тощо). Настання таких обставин автоматично продовжує термін виконання зобов`язань на весь період їх дії (пункт 8.1);
- сторона, що не може виконувати зобов`язання за Договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі. Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України, іншими компетентними органами, тощо (пункти 8.2 та 8.3).
6.2. Протягом дії Договору укладено такі додаткові угоди:
- від 22.10.2021 №1, умовами якої змінено ціну за одиницю товару з 29,64 грн за літр до 30,69грн за літр;
- від 09.11.2021 №2, умовами якої змінено ціну за одиницю товару з 30,69 грн за літр до 31,60 грн за літр;
- від 24.11.2021 №3, умовами якої змінено ціну за одиницю товару з 31,60 грн за літр до 31,69 грн за літр;
- від 03.12.2021 №4, умовами якої змінено строк поставки товару до 31.12.2022 пункт 5.3 Договору та строк дії Договору до 31.12.2022 - пункт 10.1. Договору;
- від 17.12.2020 №5, умовами якої змінено ціну за одиницю товару з 31,69 грн за літр до 32,84 грн за літр.
6.3. Судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, встановлено, що позивачем передано бензин А-92 за такими накладними:
- від 01.10.2021 №Т-16175 на суму 74 100 грн;
- від 02.11.2021 №Т-16607 на суму 30 690 грн;
- від 09.11.2021 №Т-16712 на суму 158 000 грн;
- від 16.10.2021 №Т-16808 на суму 31 600 грн;
- від 24.11.2021 №Т-16922 на суму 158 450 грн;
- від 08.12.2021 №Т-17128 на суму 158 450 грн;
- від 23.12.2021 №Т-17338 на суму 158 450 грн;
- від 12.01.2022 №Т-17505 на суму 158 450 грн.
6.4. Судом першої та апеляційної інстанцій зазначено, що факт поставки відповідачеві товару підтверджується видатковими накладними.
6.5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем не здійснено оплату вартості отриманого товару, з урахуванням строку розрахунку за поставлений товар 120 днів прострочення є таким:
- накладна від 01.10.2021 №Т-16175 на суму 74 100 грн прострочена на 157 днів;
- накладна від 02.11.2021 №Т-16607 на суму 30 690 грн прострочена на 125 днів;
- накладна від 09.11.2021 №Т-16712 на суму 158 000 грн прострочена на 118 днів;
- накладна від 16.11.2021 №Т-16808 на суму 31 600 грн прострочена на 111 днів;
- накладна від 24.11.2021 №Т-16922 на суму 158 450 грн прострочена на 103 днів;
- накладна від 08.12.2021 №Т-17128 на суму 158 450 грн прострочена на 89 днів;
- накладна від 23.12.2021 №Т-17338 на суму 158 450 грн прострочена на 74 днів;
- накладна від 12.01.2022 №Т-17505 на суму 158 450 грн прострочена на 54 днів.
6.6. Судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, встановлено, в порушення пунктів 8.2 - 8.3 Договору відповідачем не надано до суду доказів повідомлення позивача про неможливість виконувати зобов`язання за Договором унаслідок дії обставин непереборної сили, не пізніше ніж протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі, як це встановлено Договором. Також, відповідачем не надано відповідних документів Торгово-промислової палати України щодо виникнення обставин непереборної сили та унеможливлення виконання саме зобов`язання за укладеним сторонами Договором в наслідок непереборної сили.
7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
7.1. Ухвалою Верховного Суду від 09.01.2023, зокрема, відкрито касаційне провадження у справі №922/1093/22 на підставі пункту 1 частини першої статті 287 ГПК України, у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
7.2. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
7.3. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
7.4. Суд розглянув справу з дотриманням строку, ураховуючи критерій розумності строку та відпустку судді-доповідача.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
8.1. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
8.2. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
8.3. Касаційне провадження у справі відкрито на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
8.4. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.
8.5. Отже, відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
8.6. При цьому наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
8.7. Таким чином, підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише цитування у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
8.8. Що ж до визначення подібних правовідносин, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин.
8.9. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
8.10. При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.
8.11. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
8.12. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.
8.13. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи [див. постанови від 27 березня 2018 року у справі №910/17999/16 (пункт 32); від 25 квітня 2018 року у справі №925/3/17 (пункт 38); від 16 травня 2018 року у справі №910/24257/16 (пункт 40); від 5 червня 2018 року у справі №243/10982/15-ц (пункт 22); від 31 жовтня 2018 року у справі №372/1988/15-ц (пункт 24); від 5 грудня 2018 року у справах №522/2202/15-ц (пункт 22) і №522/2110/15-ц (пункт 22); від 30 січня 2019 року у справі №706/1272/14-ц (пункт 22)]. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).
8.14. Скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та без урахування правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 18.02.2021 у справі №922/1703/22.
8.15. Предметом розгляду у даній справі є стягнення заборгованості, 3 % річних та інфляційних втрат, які нараховані та заявлені до стягнення у зв`язку з невиконанням відповідачем як покупцем умов Договору в частині оплати отриманого товару.
8.16. Предметом розгляду у справі №924/233/18 було стягнення заборгованості за договором поставки молока, пені, 3 % річних та інфляційних втрат. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки, на виконання якого позивачем поставлено йому товар, за який відповідач розрахувався частково.
8.17. Предметом розгляду у справі №911/5358/14 було стягнення основного боргу, інфляційних втрат і 3% річних. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору про закупівлю товару щодо оплати поставленого позивачем товару.
8.18. Предметом розгляду у справі №911/615/15 було стягнення заборгованість з оплати наданих послуг, інфляційних втрат і 3 % річних. Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору про закупівлю послуг з ремонту роторів в частині оплати наданих позивачем послуг.
8.19. Предметом розгляду у справі №910/8861/20 було стягнення боргу. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем поставлено товар відповідачу, однак останній не виконав зобов`язання щодо оплати поставленого товару.
8.20. Предметом розгляду у справі №910/14900/19 було:
- зобов`язання підписати шляхом проставляння уповноваженими особами власноручних підписів з проставлянням мокрих відтисків печатки на видаткових накладних, стягнення заборгованості за договором поставки, інфляційних нарахувань, пені та штрафу (первісний позов). Первісні позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконує взяті на себе зобов`язання за договором поставки, а саме: відмовляється підписувати видаткові накладні, за якими позивач поставив, а відповідач прийняв товар, а також повністю або частково не оплачує поставлений позивачем та прийнятий ним товар, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилася заборгованості з оплати поставленого товару, від сплати якої позивач ухиляється;
- стягнення боргу за договором поставки (зустрічний позов). Позовні вимоги за зустрічним позовом мотивовані тим, що позивач за зустрічним позовом на виконання умов укладеного з відповідачем за зустрічним позовом договору поставки перерахував на рахунок грошові кошти за товар, зазначений у непідписаних видаткових накладних, на які посилається позивач за первісним позовом, який фактично не був поставлений.
8.21. Предметом розгляду у справі №924/232/18 було стягнення заборгованості, яка утворилась через неналежне виконання відповідачем умов договору поставки молока, пені, інфляційних втрат і 3% річних. Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач не виконав зобов`язання щодо оплати вартості поставленого товару, частково сплативши грошові кошти.
8.22. З огляду на викладене, правовідносини у справах №924/233/18, №911/5358/14, №910/8861/20, №910/14900/19, №924/232/18 та №922/1093/22 є подібними за підставою, предметом позову (стягнення заборгованості за договором поставки товару) і нормативно-правовим регулюванням відносин, які виникли між сторонами (зокрема, стаття 712 ЦК України), а тому необхідно з`ясувати питання про те, чи застосував суд апеляційної інстанції норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у вказаних вище постановах Верховного Суду.