ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 лютого 2023 року
м. Київ
cправа № 910/13704/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Берднік І. С. - головуючого, Зуєва В. А., Сухового В. Г.,
секретар судового засідання - Корнієнко О. В.,
за участю представників:
Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Київ" - Фелді О. В.,
Політичної партії "Європейська Солідарність" - Ратич Х. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Політичної партії "Європейська Солідарність"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2022 (у складі колегії суддів: Козир Т. П. (головуючий), Коробенка Г. П., Кравчука Г. А.)
та рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2022 (суддя Павленко Є. В.)
у справі № 910/13704/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Київ"
до Політичної партії "Європейська Солідарність"
про стягнення 3 737 384,64 грн,
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Київ" (далі - ТОВ "Підприємство "Київ") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Політичної партії "Європейська Солідарність" (далі - ПП "Європейська Солідарність") про стягнення заборгованості в розмірі 3 737 384,64 грн, з яких: 3 149 376,00 грн - основний борг, 179 713,64 грн - інфляційні втрати, 69 648,26 грн - три проценти річних, 338 646,74 грн - пеня.
В обґрунтування позовних вимог ТОВ "Підприємство "Київ" послалось на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором оренди нежитлових приміщень від 25.07.2017 № к-132 в частині сплати орендної плати.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.01.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2022, позов задоволено частково. Стягнуто з ПП "Європейська Солідарність" на користь ТОВ "Підприємство "Київ" 3 149 376,00 грн основного боргу, 253 985,06 грн - пені, 179 713,64 грн - інфляційних втрат та 69 648,26 грн - три проценти річних. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у грудні 2022 року ПП "Європейська Солідарність" подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадків, передбачених пунктами 1, 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2022, рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2022 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.01.2023 відкрито касаційне провадження у справі № 910/13704/21 за касаційною скаргою ПП "Європейська Солідарність" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2022 з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4 ГПК України; касаційну скаргу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 22.02.2023.
ТОВ "Підприємство "Київ" у відзиві на касаційну скаргу не погоджується з викладеними у ній доводами, вважає їх безпідставними, а оскаржувані судові рішення законними та обґрунтованими, прийнятими за результатами повного, всебічного та об`єктивного дослідження обставин справи, тому просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. Крім того, товариством надано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на правничу допомогу у розмірі 200 000,00 грн, які відповідач поніс і очікує понести у зв`язку із розглядом справи у суді касаційної інстанції та зазначено, що детальний опис робіт (наданих послуг), що будуть виконані адвокатом та здійснені ним витрати, необхідні для надання правничої допомоги, а також відповідні докази будуть надані протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення.
Також, від ТОВ "Підприємство "Київ" надійшло клопотання про закриття касаційного провадження у справі № 910/13704/21 на підставі пунктів 4, 5 частини 1 статті 296 ГПК України.
Перевіривши матеріали справи та доводи ТОВ "Підприємство "Київ" щодо закриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що зазначене клопотання задоволенню не підлягає, оскільки після відкриття касаційного провадження у справі № 910/13704/21 за касаційною скаргою ПП "Європейська Солідарність", Судом не встановлено підстав для закриття касаційного провадження передбачених пунктами 4, 5 частини 1 статті 296 ГПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 25.07.2017 між ТОВ "Підприємство "Київ" (орендодавець) та Партією "Блок Петра Порошенка "Солідарність" (правонаступник ПП "Європейська Солідарність") укладено договір оренди нежитлових приміщень № к-132, відповідно до умов якого орендодавець передає орендарю в строкове платне користування (оренду) нежитлові приміщення, визначені в пункті 1.2. даного правочину, а орендар зобов`язується прийняти їх та сплачувати орендодавцю орендну плату.
За змістом пунктом 1.2 договору об`єктом оренди є нежитлові приміщення площею 266 кв. м на першому поверсі будівлі (літера "М") та 35 кв. м - на другому поверсі цієї ж будівлі, загальною площею 301 кв. м, розташовані на першому та другому поверхах будівлі (літ. "М"), яка знаходиться за адресою: вул. Лаврська, 16, м. Київ.
Приміщення належить орендодавцю на праві приватної власності (пункт 1.4 договору).
Пунктом 2.1 договору встановлено, що орендодавець передає орендарю нежитлові приміщення у користування на підставі акту приймання-передачі, що підписується сторонами та є невід`ємною частиною договору.
Договір набирає чинності та вважається укладеним з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх печатками. Договір діє до 31.06.2018 (пункт 4.1 договору). Строк оренди приміщень починається з дати підписання сторонами акту приймання-передачі приміщень та закінчується 31.07.2018 (пункт 4.2 договору).
За змістом пунктів 6.1, 6.2 договору орендна плата, яка підлягає сплаті орендарем за користування приміщеннями, встановлюється сторонами за взаємною домовленістю у розмірі 183,06 грн (разом з ПДВ) за 1 кв. м приміщень на місяць. Загальна сума місячної орендної плати, яка підлягає сплаті орендарем, визначається шляхом множення щомісячного орендного платежу, вказаного у пункті 6.1 договору, на площу приміщення, що вказана у пункті 1.2 договору, та становить 55 101,06 грн (разом з ПДВ).
Орендар сплачує орендну плату виключно коштами, отриманими з державного бюджету за бюджетною програмою КПКВК 6331020 "Фінансування статутної діяльності політичних партій" (пункт 6.3 договору).
Відповідно до пунктів 6.5, 6.14 договору орендна плата сплачується орендарем у національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів у безготівковій формі на поточний банківський рахунок орендодавця, вказаний у договорі (якщо реквізити іншого рахунку не будуть повідомлені позивачем у письмовій формі) за кожний поточний місяць не пізніше 10 числа кожного місяця, протягом якого відповідачем використовувалися приміщення. В інших випадках, не вказаних у договорі, розмір орендної плати може бути змінений за взаємною домовленістю сторін, про що сторони підписують відповідну додаткову угоду до цього договору.
Орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати оренду плату (підпункт 7.4.3 пункту 7.4 договору).
Пунктом 8.1 договору передбачено, що при невиконанні або неналежному виконанні зобов`язань за договором винна сторона відшкодовує іншій стороні завдані збитки в повному обсязі згідно чинного законодавства України.
Сторони домовились, що відповідач не несе відповідальності за порушення строків оплати за договором, якщо воно мало місце у зв`язку з неперерахуванням Національним агентством з питань запобігання корупції на рахунок орендаря коштів, виділених з державного бюджету на фінансування статутної діяльності політичних партій, та про зазначені обставини відповідач письмово повідомив позивача (пункт 8.6 договору).
Відповідно до пунктів 9.1, 9.2 договору всі зміни до нього вносяться за згодою сторін шляхом укладання додаткових угод у письмовій формі. Такі зміни набирають чинності з моменту їх підписання та скріплення печатками сторін, якщо інше не встановлено в самій додатковій угоді.
Договір підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками.
01.08.2017 сторонами договору підписано акт приймання-передачі нежитлових приміщень.
У подальшому між сторонами договору було укладено додаткові угоди до договору оренди нежитлових приміщень: від 19.07.2018 № 1 щодо продовження строку дії договору; від 13.11.2018 № 2 щодо зменшення площі орендованих приміщень та розміру орендної плати; від 21.12.2018 № 3 щодо зміни розміру орендної плати; від 15.10.2019 № 4 щодо збільшення площі орендованих приміщень та розміру орендної плати; від 28.11.2019 щодо припинення дії пунктів 6.15, 6.16 договору, які регулювали надання послуг з утримання орендованого приміщення та порядок розрахунків за ці послуги; від 03.12.2019 № 5/01 щодо продовження строку дії договору.
Також, додатковими угодами до договору оренди нежитлових приміщень від 01.04.2020 № 6, від 30.04.2020 № 7, від 27.05.2020 № 8, від 22.06.2020 № 9, від 23.07.2020 № 10, від 31.12.2020 № 11 у період з 01.04.2020 по 31.12.2021 за домовленістю сторін встановлено розмір орендної плати - 200,00 грн (разом з ПДВ) за 1 кв. м, загальна сума оренди за місяць - 90 000,00 грн (разом з ПДВ).
На виконання умов договору оренди нежитлових приміщень позивачем були складені та надані відповідачу акти здачі-приймання робіт (надання послуг)та рахунки-фактури на оплату оренди за період з жовтня 2019 року по серпень 2021 року, однак підписані та скріплені печатками обох сторін лише акти за період з жовтня 2019 року по січень 2020 року, інші відповідачем не підписані та печаткою не скріплені. Разом з цим, з боку відповідача відсутні претензії та повідомлення щодо порушення позивачем умов договору.
Також судами установлено, що ПП "Європейська Солідарність" було надано ТОВ "Підприємство "Київ" гарантійний лист від 26.11.2019, відповідно до якого відповідач гарантував здійснити оплату заборгованості за договором оренди нежитлових приміщень протяги 5 робочих днів з моменту перерахування на його рахунок бюджетних коштів, виділених на фінансування статутної діяльності партії.
У подальшому, ТОВ "Підприємство "Київ" неодноразово зверталось до ПП "Європейська Солідарність" з вимогами погасити заборгованість по орендній платі, однак зазначені вимоги були залишені відповідачем без задоволення.
ТОВ "Підприємство "Київ", звертаючись до суду з вимогами про стягнення боргу по орендній платі, 3% річних, інфляційних втрат та пені, обґрунтувало їх невиконанням відповідачем зобов`язань за договором оренди нежитлових приміщень в частині оплати наданих послуг.
У справі, що розглядається, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, встановивши порушення відповідачем зобов`язань по оплаті наданих послуг за договором оренди нежитлових приміщень від 25.07.2017 № к-132, перевіривши наданий позивачем розрахунок основного боргу, 3% річних, інфляційних втрат та пені, належним чином оцінивши доводи відповідача про зменшення штрафних санкцій, дійшов висновку про повне задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу, 3% річних, інфляційних втрат та часткове задоволення позовної вимоги про стягнення пені у зв`язку з наявністю обставин для її зменшення на 25%.
У поданій касаційній скарзі ПП "Європейська Солідарність", послалось на те, що судами першої та апеляційної інстанцій не враховано висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 915/1046/19, від 18.08.2020 у справі № 910/10657/19, від 18.12.2018 у справі № 910/7495/16, від 22.05.2019 у справі № 914/1248/18, від 27.08.2019 у справі № 914/2264/17, від 21.09.2021 у справі № 910/13158/20, від 20.10.2021 у справі № 911/3067/20, від 20.09.2020 у справі № 910/11141/19, від 12.02.2020 у справі № 924/414/19, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18, від 13.01.2020 у справі № 902/855/18, від 27.01.2020 у справі № 916/469/19, від 04.02.2020 у справі № 918/116/19, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 07.07.2022 у справі № 910/886/21, від 14.07.2021 у справі № 902/834/20, від 13.08.2021 у справі № 917/1196/19, від 30.09.2021 у справі 927/110/18, від 23.12.2021 у справі № 5015/45/11 (914/1919/20).
Також скаржник у касаційній скарзі послався на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, що є підставою для подання касаційної скарги відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України.
Крім того, ПП "Європейська Солідарність", підставою касаційного оскарження судових рішень у справі, що розглядається, також зазначає пункт 4 частини 2 статті 287 ГПК України з огляду на наявність підстави, передбаченої пунктом 3 частини 3 статті 310 цього Кодексу, а саме - суд необґрунтовано відхилив клопотання внаслідок чого обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, не були встановлені.
Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Верховний Суд, переглянувши судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах доводів і вимог касаційної скарги, виходить із такого.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (частина 2 статті 509 ЦК України).
Частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно з частиною 1 статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частини 1 статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно з частиною 1 статті 762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частиною 1 статті 612 ЦК України).
Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до частини 6 статті 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, протягом всього спірного періоду, зокрема і під час дії карантинних обмежень, відповідач використовував орендовані нежитлові приміщення, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями рахунків за спожиту ним електричну енергію та воду.
Крім того, судами попередніх інстанцій установлено, що наявними у матеріалах справи доказами також підтверджується здійснення державного фінансування статутної діяльності відповідача у спірний період, впродовж якого відповідач не сплачував орендну плату за користування нежитловими приміщеннями.
З огляду на викладене, враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини, що підтверджуються матеріалами справи, щодо використання відповідачем нежитлових приміщень протягом всього спірного періоду, здійснення державного фінансування статутної діяльності відповідача у зазначений період та наявності заборгованості по сплаті орендних платежів, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу.
Згідно з частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Неналежне виконання відповідачем зобов`язання з оплати наданих послуг є порушенням виконання грошового зобов`язання і передбачає застосування правових наслідків порушення зобов`язання та настання відповідальності, зокрема, за приписами статей 611, 625 ЦК України.
Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. За прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до положень частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.