ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 березня 2023 року
м. Київ
справа № 440/2582/20
адміністративне провадження № К/9901/9568/21
Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мельник-Томенко Ж. М.,
суддів - Калашнікової О. В.,
Коваленко Н. В.,
Олендера І. Я.,
Рибачука А. І.,
Смоковича М. І.,
Ханової Р. Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 18.02.2021 (головуючий суддя - С. П. Жигилій, судді - В. Б. Русанова, Л. В. Любчич)
у справі № 440/2582/20
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
установив:
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, Позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - відповідач), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо непризначення з 22.11.2019 Позивачу основної державної пенсії по інвалідності відповідно до частини третьої статті 59 пенсії військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи відповідно до Закону України № 796-ХІІ "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";
- скасувати рішення від 18.12.2019 за № 164250001078, винесене Відділом з питань перерахунків пенсій № 7 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про призначення Позивачеві державної основної пенсії по інвалідності відповідно до статті 54 Закону № 796-ХІІ в редакції Закону № 76-VІІІ від 28.12.2014 із застосуванням підпункту 1 пункту 11 Порядку та пункту 9-1 затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1210 від 23.11.2011, як особі з інвалідністю другої групи; основний розмір пенсії по інвалідності у розмірі відшкодування фактичних збитків становить 2 620 грн 80 коп;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області скасувати запис у пенсійній справі Позивача про причини інвалідності "Каліцтво/захворювання, пов`язане з ліквідацією аварії на Чорнобильській атомній електростанції в період проходження військової служби" та зробити запис, зазначений в довідці Медико-соціальної експертної комісії сер. 7-66 ВЛ № 0141271 від 01.12.2005;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити з 22.11.2019 Позивачеві основну державну пенсію по інвалідності, обчислену з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року (5х4 173 грн 00 коп=20 865 грн 00 коп) відповідно до частини третьої статті 59 Закону України № 796-ХІІ "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що є мінімальною соціальною гарантією, запровадженою законодавцем відповідно до висновків Конституційного Суду України, викладених у рішенні від 25.04.2019 №1-р(ІІ)/2019 у справі № 3-14/2011 (402/19, 1737/19) без застосування формули, зазначеної в постанові Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та провести виплату з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області у разі зміни розміру мінімальної заробітної плати, перерахувати Позивачеві основну державну пенсію, з огляду на розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року;
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо непризначення з 22.11.2019 Позивачеві додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю відповідно до статті 50 Закону України № 796-ХІІ "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити Позивачеві додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю з 22.11.2019 відповідно до статті 50 Закону України № 796-ХІІ "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 75% від мінімальної пенсії за віком, з огляду на мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою статті 28 Закону України №1058-ХІІ "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та провести відповідні виплати.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 25.06.2020 позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо непризначення з 22.11.2019 ОСОБА_1 основної державної пенсії по інвалідності відповідно до частини третьої статті 59 Закону України № 796-ХІІ "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як військовослужбовцю, який брав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Визнано протиправним та скасовано рішення від 18.12.2019 за № 164250001078, винесене Відділом з питань перерахунків пенсій № 7 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, про призначення ОСОБА_1 з 22.11.2019 державної основної пенсії по інвалідності відповідно до статті 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції Закону № 76-VІІІ від 28.12.2014 із застосуванням підпункту 1 пункту 11, пункту 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210, як особі з інвалідністю ІІ групи. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити з 22.11.2019 ОСОБА_1 основну державну пенсію по інвалідності, обчислену з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року відповідно до частини третьої статті 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та провести виплату такої пенсії з урахуванням раніше виплачених сум. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області скасувати запис у пенсійній справі ОСОБА_1 про причини інвалідності "Каліцтво/захворювання, пов`язане з ліквідацією аварії на Чорнобильській атомній електростанції в період проходження військової служби" та зробити запис, зазначений у довідці Медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності, яка пов`язана із виконанням службових обов`язків з ліквідації наслідків на Чорнобильській атомній електростанції у 1986 році № 0141271 та виписці із акту огляду Медико-соціальної експертної комісії про результати визначення ступеня втрати працездатності у відсотках від 01.12.2005 № 0141271 про встановлення ОСОБА_1 ІІ групи інвалідності у зв`язку із захворюванням, пов`язаним з виконанням службових обов`язків з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
3. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19.10.2020 апеляційні скарги ОСОБА_1, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області залишено без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.06.2020 у справі № 440/2582/20 залишено без змін.
4. 28.12.2020 Позивач звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду із заявою про визнання в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області - відповідача у справі № 440/2582/20 щодо невиконання у повному обсязі рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.06.2020 у справі № 440/2582/20, в якій просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 17.11.2020 № 164250001078 про проведення перерахунку його пенсії на виконання рішення у справі № 440/2582/20;
- зобов`язати відповідача усунути причини та умови невиконання у повному обсязі цього рішення;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повідомити про виконання рішення Полтавський окружний адміністративний суд протягом 30-ти днів з дня отримання копії окремої ухвали.
5. Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.01.2021 заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, вчинених на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.06.2020 у справі № 440/2582/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії залишено без задоволення.
6. Не погоджуючись із ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.01.2021, Позивач звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою.
7. Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 18.02.2021 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 11.01.2021 у справі № 440/2582/20 на підставі пункту 1 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України (апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню).
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
8. У касаційній скарзі Позивач, покликаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права та недотримання норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, справу направити на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.
9. Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, Позивач вказує, що суд апеляційної інстанції не застосував необхідну норму законодавства, яку за таких обставин справи, необхідно було застосувати для вирішення спірних правовідносин, тим самим порушив принцип верховенства права, закріплений в статтях 8 Конституції України і Кодексу адміністративного судочинства України та не застосував приписи Пленуму Верховного Суду України, передбачені постановою від 01.11.1996 № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", якими визначено, що Конституція України має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, а тому суд апеляційної інстанції мав би оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акту з погляду його відповідності Конституції України, і в усіх необхідних випадках (за суперечності) застосовувати Конституцію України як акт прямої дії.
Позиція інших учасників справи
10. У відзиві на касаційну скаргу відповідач з доводами та вимогами касаційної скарги не погоджується, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.
Рух касаційної скарги
11. Ухвалою Верховного Суду від 08.04.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 в частині оскарження ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 18.02.2021.
12. Ухвалою від 25.01.2022 Верховний Суд у складі колегії суддів передав справу № 440/2582/20 на розгляд об`єднаної палати.
Об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дійшла таких висновків.
13. Так, у справі, що переглядається, розгляд справи на об`єднаній палаті зумовлений тим, що Верховний Суд вже розглядав справу з подібними правовідносинами, а також наявністю різних висновків колегій суддів судових палат Касаційного адміністративного суду.
14. Зокрема, у постанові від 30.04.2020 у справі № 814/1171/17 колегія суддів судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян дійшла висновку, що процесуальним законодавством не передбачено можливості апеляційного оскарження ухвали суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви, поданої в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України. У вказаній постанові Верховний Суд виходив з того, що ухвали суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви, поданої в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України не відносяться до переліку ухвал, зазначених в статті 294 Кодексу адміністративного судочинства України, відтак Верховний Суд дійшов висновку про те, що такі ухвали апеляційному перегляду не підлягають. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегій суддів Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у справах № 821/11/18, № 260/852/19, № 420/4480/19, № 520/5390/20, № 554/8244/17.
15. Водночас колегія суддів Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав вирішила відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати у справі № 814/1171/17.
16. В ухвалі від 25.01.2022 колегія суддів дійшла таких висновків.
16.1. Обмеження права на апеляційний перегляд ухвали про залишення без задоволення заяви, поданої в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суперечить гарантованому Конституцією України та закріпленому у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України засадничому праву на апеляційний перегляд справи, який включає і право на апеляційне оскарження ухвал з процесуальних питань (пункт 8 частини третьої статті 129 Конституції України).
16.2. Оскільки ухвали щодо судового контролю постановляються після ухвалення рішення у справі, то заперечення щодо них в порядку частини третьої статті 293 Кодексу адміністративного судочинства України не можна буде викласти в апеляційній скарзі на рішення суду. Такий підхід робить неефективним судовий контроль та нівелює засадничий принцип обов`язковості судового рішення (пункт 9 частини третьої статті 129 Конституції України).
16.3. За змістом статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України ухвали про повернення заяви та ухвала про її задоволення можуть бути оскаржені в апеляційному порядку, а ухвала про залишення заяви без задоволення - ні. Таким чином, дві з трьох ухвал, постановлені в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягають апеляційному оскарженню. При цьому, в разі винесення ухвали не на користь суб`єкта владних повноважень (задоволення заяви) така ухвала підлягає оскарженню, а якщо на користь суб`єкта владних повноважень (залишення заяви без задоволення), то така ухвала оскарженню не підлягає. Такий підхід до забезпечення права на судовий захист призводить до порушення засадничого принципу судочинства - рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом (пункт 2 частини третьої статті 129 Конституції України).
Розглядаючи касаційну скаргу у справі, Об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду виходить із наступного.
17. Відповідно до частин першої та другої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.
18. Частинами першою та другою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
19. Частина друга статті 129 Конституції визначає основні засади судочинства, тобто ті загальні вимоги (принципи права), забезпечення дотримання яких судами є обов`язковим при здійсненні основної функції правосуддя - судового захисту прав і свобод людини і громадянина (стаття 55 Конституції України), у тому числі у сфері публічно-правових відносин (стаття 2 Кодексу адміністративного судочинства України). Серед цих засад однією з найважливіших є обов`язковість судового рішення (пункт 9 частини другої статті 129 Конституції України). Обов`язок реалізації цієї фундаментальної вимоги частина друга статті 129-1 Основного Закону покладає на державу, від імені якої контрольну функцію за виконанням судового рішення здійснює суд (частина третя зазначеної статті).
20. Принцип обов`язковості судового рішення (відомий як "принцип res judicata"), як неодноразово роз`яснював Європейський суд з прав людини, є складовою принципу юридичної визначеності - важливого аспекту основоположного принципу верховенства права, закріпленого у статті 8 Конституції України; відповідно до частини другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, "суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини". Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу у своїх рішеннях на необхідність безумовного дотримання цього принципу у судовій практиці України. Так, наприклад, у рішенні у справі "Лізанець проти України" (заява № 6725/03, 31.05.2007) Європейський суд з прав людини нагадав, що "одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який полягає, inter alia, у тому, що у разі винесення судом остаточного рішення у справі таке рішення не може бути піддано сумніву".