1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2023 року

м. Київ

справа № 640/14303/19

касаційне провадження № К/9901/21192/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Ханової Р.Ф., Юрченко В.П.

розглянувши у попередньому судовому засінанні касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві

на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 січня 2020 року (головуючий суддя - Скочок Т.О.)

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2020 року (головуючий суддя - Пилипенко О.Є.; судді - Глущенко Я.Б., Черпіцька Л.Т.)

у справі № 640/14303/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРГЛАС"

до Головного управління ДПС у м. Києві

про скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

У липні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРГЛАС" (далі - ТОВ "УКРГЛАС", позивач, платник, товариство) звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві, відповідач, контролюючий орган, податковий орган) про скасування податкових повідомлень-рішень від 18 квітня 2019 року № 00005231402 та № 00005371402.

В обґрунтування позовних вимог платник зазначив, що висновки контролюючого органу про отримання позивачем права на користування міжнародними знаками Компанії Глас Трьош Холдінг АГ (Glas Trosch Holding AG) на безоплатній основі є помилковими, оскільки вони були отримані за ліцензійними договорами на платній основі, при цьому, помилкове невідображення на відповідному бухгалтерському рахунку платника кредиторської заборгованості зі сплати роялті не може свідчити про зворотне. Оскільки за операціями з виплати роялті не виникають податкові зобов`язання зі сплати податку на додану вартість, то обов`язок реєстрації податкових накладних у позивача відсутній.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 січня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2020 року, позов задоволено.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, судові інстанції дійшли висновку, що ліцензійними договорами, які містяться в матеріалах справи, підтверджено, що права на використання об`єктів права інтелектуальної власності (міжнародних торгових марок) позивач отримав від нерезидента на платній основі. При цьому, в силу приписів підпункту 196.1.6 пункту 196.1 статті 196 Податкового кодексу України операції з виплат роялті у грошовій формі не є об`єктом оподаткування, тому застосування контролюючим органом штрафу за порушення строків реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, які не надаються покупцю (отримувачу), є протиправним.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 січня 2020 року, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2020 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Мотивуючи касаційну скаргу, контролюючий орган зазначає, що оскільки у бухгалтерському обліку платника на рахунку 632 відсутня кредиторська заборгованість за користування торговими марками, то такі торгові марки були використані позивачем на безоплатній основі. Наголошує, що ТОВ "УКРГЛАС" допустило порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Ухвалою Верховного Суду від 19 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у м. Києві.

12 березня 2021 року від ТОВ "УКРГЛАС" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судовими інстанціями встановлено, що податковим органо проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "УКРГЛАС" з питань дотримання податкового та валютного законодавства за період з 01 січня 2016 року по 30 вересня 2016 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2015 року по 30 вересня 2018 року, за результатами якої складено акт від 27 березня 2019 року № 218/26-15-14-02-05/36857119.

Відповідно до висновків названого акта перевірки відповідачем встановлені порушення платником:

норм пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 189.1 статті 189, пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), а саме заниження платником податку на додану вартість за звітні періоди червень-грудень 2017 року та січень-вересень 2018 року всього на загальну суму 650 408,00 грн;

пунктів 201.1, 201.10 статті 201 ПК України в частині дотримання граничних термінів реєстрації податкових накладних за січень, березень і грудень 2017 року та у зв`язку з відсутністю реєстрації податкових накладних за січень-грудень 2017 року, січень-вересень 2018 року на загальну суму 445 668,00 грн.

Обґрунтовуючи свою позицію, контролюючий орган зазначив, що ТОВ "УКРГЛАС" використовувало у своїй діяльності торгові марки, право на користування якими отримано від нерезидента Компанії Глас Трьош Холдінг АГ (Glas Trosch Holding AG) на безоплатній основі, про що свідчить відсутність кредиторської заборгованості в даних бухгалтерського обліку платника по рахунку 632 "Розрахунки з іноземними постачальниками". Крім того, контролюючий орган дійшов висновку, що товариство мало здійснити реєстрацію податкових накладних на загальну суму 445 668,00 грн за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад і грудень 2017 року та за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень і вересень 2018 року.

На підставі висновків вказаного акта перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 18 квітня 2019 року:

№ 00005231402, яким платнику збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 813 010,00 грн, з яких за податковими зобов`язаннями - 650 408,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 162 602,00 грн;

№ 00005371402, яким до товариства застосовані штрафні санкції у розмірі 229 853,71 грн.

Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом названих актів індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Підпунктом 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об`єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об`єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

З метою оподаткування постачанням послуг, зокрема є: а) досягнення домовленості утримуватися від певної дії або від конкуренції з третьою особою чи надання дозволу на будь-яку дію за умови укладення договору; б) постачання послуг за рішенням органу державної влади чи органу місцевого самоврядування або в примусовому порядку; в) постачання послуг іншій особі на безоплатній основі г) передача результатів виконаних робіт, наданих послуг платнику податку, уповноваженому згідно з договором вести облік результатів спільної діяльності без утворення юридичної особи, а також їх повернення таким платником податку після закінчення спільної діяльності; ґ) передача (внесення) виконаних робіт, наданих послуг як вклад у спільну діяльність без утворення юридичної особи, а також повернення послуг; д) постачання послуг з розміщення знаку відповідної торгової марки або самого товару чи послуги в кінофільмі, серіалі або телевізійній програмі, які є візуальними (глядачі лише бачать продукт або знак торговельної марки, продукт чи торговельна марка згадується у розмові персонажа; товар, послуга чи торговельна марка органічно вплітаються в сюжет і є його частиною).

За правилами пункту 180.2 статті 180 ПК України особою, відповідальною за нарахування та сплату податку до бюджету у разі постачання послуг нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими як платники податку, якщо місце постачання послуг розташоване на митній території України, є отримувач послуг.

Відповідно до пункту 208.2 статті 208 ПК України отримувач послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України, нараховує податок за основною ставкою податку на базу оподаткування, визначену згідно з пунктом 190.2 статті 190 цього Кодексу.

При цьому отримувач послуг - платник податку у порядку, визначеному статтею 201 цього Кодексу, складає податкову накладну із зазначенням суми нарахованого ним податку, яка є підставою для віднесення сум податку до податкового кредиту у встановленому порядку.

Така податкова накладна підлягає обов`язковій реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Разом з тим, підпунктом 196.1.6 пункту 196.1 статті 196 ПК України визначено, що не є об`єктом оподаткування операції з виплат дивідендів, роялті у грошовій формі або у вигляді цінних паперів, які здійснюються емітентом.

Підпунктом 14.1.225 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що роялті - будь-який платіж, отриманий як винагорода за використання або за надання права на використання об`єкта права інтелектуальної власності, а саме на будь-які літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп`ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, інші аудіовізуальні твори, будь-які права, які охороняються патентом, будь-які зареєстровані торговельні марки (знаки на товари і послуги), права інтелектуальної власності на дизайн, секретне креслення, модель, формулу, процес, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).


................
Перейти до повного тексту