ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 березня 2023 року
м. Київ
справа № 260/192/21
адміністративне провадження № К/990/11831/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження без виклику учасників у касаційній інстанції справу № 260/192/21
за позовом ОСОБА_1 до Ужгородської міської ради про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на роботі
за касаційною скаргою Ужгородської міської ради
на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 червня 2021 року, ухвалене суддею Іванчулинцем Д.В.
та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2021 року, ухвалене колегією суддів у складі головуючого судді Большакової О.О., суддів Качмара В.Я., Курильця А.Р.,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їхнє обґрунтування
1. 15 січня 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Ужгородської міської ради (далі - відповідач), де просив:
1.1. поновити позивачу місячний строк на звернення з позовом до адміністративного суду;
1.2. визнати протиправним та скасувати розпорядження Ужгородського міського голови від 28.09.2020 № 148-р "Про звільнення ОСОБА_1" з посади першого заступника міського голови у зв`язку зі скороченням чисельності і штату працівників;
1.3. поновити позивача на посаді першого заступника міського голови Ужгородської міської ради.
2. В обґрунтування позову позивач указує про його незаконне звільнення із займаної посади у зв`язку із неприязними відносинами з міським головою, що свідчить про наявну непряму дискримінацію щодо нього. Оскаржуване розпорядження уважає прийнятим не у спосіб, передбачений чинним законодавством, без наявних на те законних підстав, а тому, уважає, що є підстави для поновлення його на займаній до незаконного звільнення посаді.
2.1. Позивач звертає увагу, що до компетенції міського голови не відноситься звільнення з посади першого заступника міського голови, оскільки вказана посада є виборною. Вказане питання, на думку позивача, повинно вирішуватися на сесії Ужгородської міської ради шляхом голосування депутатами. Крім того, про безпідставність оскаржуваного розпорядження свідчить й той факт, що скорочення чисельності і штату працівників фактично не відбулося, штатних одиниць збільшено на 38, що також було установлено судом у справі № 260/216/20.
2.2. Обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку звернення до суду позивач указує, що рішенням суду у справі № 260/216/20 було встановлено незаконність та протиправність попередніх розпоряджень міського голови щодо звільнення позивача та встановлено преюдиційні факти щодо рішення XXX сесії міської ради VII скликання від 13.12.2018 №1367, на підставі якого ці розпорядження прийнято. Остаточне рішення у справі № 260/216/20 було ухвалене Восьмим апеляційним адміністративним судом 02.12.2020 та повний текст рішення надіслано позивачу 18.12.2020, ознайомившись із яким ОСОБА_1 довідався про обставини, встановлені апеляційним судом, які свідчать про порушення його прав. Оскільки передбачити результат розгляду справи № 260/216/20 позивач не міг, тому уважав передчасним звернення до суду із позовом про оскарження розпорядження від 28.09.2020 № 148-р.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
3. Рішенням І сесії VII скликання Ужгородської міської ради від 26.11.2015 №4 затверджено ОСОБА_1 першим заступником міського голови, про що також внесено запис до трудової книжки позивача НОМЕР_1 від 25.06.1993. Згідно запису №36 з 03.12.2015 позивачу присвоєно шостий ранг посадової особи місцевого самоврядування.
4. Рішенням ХХХ сесії Ужгородської міської ради VII скликання від 13.12.2018 №1367 затверджено структуру апарату міської ради і виконавчих органів ради, відповідно до якої визначено кількість посад заступника міського голови становить - 3 од. та загальна штатна чисельність - 346 од.
5. Розпорядженнями Ужгородського міського голови від 19.11.2019 за №219-р та виконуючого обов`язки міського голови від 24.12.2019 за №244-р звільнено ОСОБА_1 з посади першого заступника міського голови з 25.12.2019. Ці розпорядження були скасовані рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 01.06.2020 у справі № 260/216/20, а позивач на його виконання поновлений Ужгородською міською радою на посаді, з якої його було звільнено.
6. Розпорядженням Ужгородського міського голови від 28.09.2020 №148-р "Про звільнення ОСОБА_1" позивача звільнено з посади першого заступника міського голови у зв`язку зі скороченням чисельності і штату працівників відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України.
7. Підставою видачі розпорядження зазначено рішення XXX сесії міської ради VII скликання від 13.12.2018 №1367 "Про затвердження структури апарату ради та виконавчих органів міської ради, їх загальної штатної чисельності" та пункт 2 розпорядження міського голови від 24.07.2020 №116-р "Про ОСОБА_1".
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
8. Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 22.01.2021 відкрито спрощене позовне провадження у справі № 260/192/21.
8.1. Зі змісту цієї ухвали слідує, що позовна заява відповідає вимогам, встановленим статтями 160, 161, 171 КАС України. Підстави для повернення позовної заяви відповідно до статті 169 КАС України, а також підстави для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлені статтею 170 КАС України, відсутні.
9. Від Ужгородської міської ради на адресу суду першої інстанції надійшло 19.02.2021 клопотання про залишення цього позову без розгляду з огляду на пропущений позивачем строк звернення до суду, визначений частиною п`ятою статті 122 КАС України.
10. Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 09.06.2021 у задоволенні клопотання представника Ужгородської міської ради про залишення позову без розгляду відмовлено.
10.1. Вирішуючи вказане клопотання, суд першої інстанції, виходив з того, що строк звернення до суду із цим позовом, визначений частиною другою статті 122 КАС України (якою встановлено загальний строк звернення до суду протягом шести місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів). Суд зауважив, що у випадку цієї справи такий строк розпочався з дати ознайомлення позивача з постановою суду апеляційної інстанції у справі № 260/216/20, а тому такий строк ОСОБА_1 не пропустив. Суд цієї інстанції також наголосив, що у клопотанні про залишення позову без розгляду відповідачем не було зазначено нових обставин, які не були відомі суду під час поновлення процесуального строку.
10.2. Оскільки рішенням суду у справі № 260/216/20 було встановлено незаконність та протиправність розпоряджень міського голови щодо звільнення позивача та встановлено преюдиційні факти щодо рішення XXX сесії міської ради VII скликання від 13.12.2018 № 1367, тому на думку суду першої інстанції, без відомостей, які зазначені в мотивувальній та резолютивній частині цього рішення, встановити незаконність оскаржуваного у цій справі розпорядження для позивача було б неможливим.
11. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 09.06.2021 позовні вимоги у цій справі задоволено повністю, визнане протиправним та скасоване розпорядження Ужгородського міського голови від 28.09.2020 № 148-р "Про звільнення ОСОБА_1" з посади першого заступника міського голови у зв`язку із скороченням чисельності і штату працівників. Поновлено ОСОБА_1 на посаді з якої його звільнено, з 29.09.2020.
11.1. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване розпорядження від 28.09.2020 №148-р є протиправним, оскільки позивача було звільнено з грубим порушенням норм трудового законодавства, зокрема з порушенням порядку звільнення в частині повідомлення позивача про наступне вивільнення та пропозиції іншої посади, яка була вакантна на момент звільнення останнього.
11.2. Суд першої інстанції наголосив, що відповідно до частини першої статті 3 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" від 07.06.2021 № 2493-III (далі - Закон № 2493-III) посада заступника міського голови не відноситься до перерахованих посад в Регламенті Ужгородської міської ради VII скликання, затвердженого рішенням цієї ради від 18.03.2016 № 205, звільнення з яких здійснюється міським головою, оскільки є виборною посадою, на яку обираються особи або затверджуються відповідною радою, а згідно з відповіддю на запит позивача від 21.12.2020 без номеру, рішення про звільнення позивача з посади першого заступника міського голови Ужгородською міською радою не приймалося.
11.3. Суд цієї інстанції врахував, що рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду у справі № 260/216/20, у якій предметом оскарження було розпорядження міського голови про звільнення позивача з посади з аналогічних підстав, попередньо встановлено, а отже не потребує додаткового доказування той факт, що скорочення чисельності і штату працівників ради фактично не відбулося (навпаки штатних одиниць збільшено на 38), а на момент звернення із цим позовом до суду в штаті Ужгородської міської ради наявні посади п`яти заступників міського голови, що на дві посади більше, ніж на момент звільнення позивача.
11.4. За висновком цього суду саме по собі скорочення посади першого заступника міського голови не може вплинути на правильність вирішення цього спору, оскільки судом встановлено, що позивача звільнено з посади з порушенням трудового законодавства, адже підстава його звільнення вимагає дотримання певної процедури та гарантій при звільненні (статті 40, 42, 49-2 КЗпП).
11.5. На підставі наведеного, суд першої інстанції вирішив, що оскаржуване розпорядження міського голови не відповідає вимогам закону, видане поза межами його компетенції, з перевищенням повноважень, а тому порушує права позивача та підлягає скасуванню.
11.6. Обираючи спосіб ефективного відновлення порушеного права позивача, суд цієї інстанції дійшов висновку, що останнього необхідно поновити на посаді першого заступника міського голови Ужгородської міської ради, тобто на посаді, з якої його протиправно звільнено.
12. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2021 рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 09.06.2021 змінено, шляхом доповнення його в частині мотивів поновлення строку звернення до суду. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
12.1. Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін в частині скасування оскаржуваного розпорядження, суд апеляційної інстанції фактично погодився із мотивами суду першої інстанції про його протиправність як такого, що видане поза межами компетенції міського голови та з перевищенням його повноважень.
12.2. Так, суд апеляційної інстанції підкреслив, що в пункті 10 частини четвертої статті 42 Закону України "Про місцеве самоврядування", пункті 34.11.10 статті 34 Регламенту Ужгородської міської ради VII скликання, затвердженого рішенням Ужгородської міської ради від 18.03.2016 № 205, передбачено право міського голови на звільнення лише з посад керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів рад. Водночас відповідно до частини 1 статті 3 Закону № 2493-III посада заступника міського голови до перерахованих в регламенті посад, звільнення з яких відноситься до компетенції міського голови не відноситься, оскільки є виборною посадою, на яку обираються особи або затверджуються відповідною радою.
12.3. А тому, на думку цього суду, питання звільнення першого заступника міського голови із займаної посади повинне вирішуватися за аналогією призначення - депутатами шляхом голосування саме на сесії Ужгородської міської ради, які рішенням І сесії VII скликання Ужгородської міської ради від 26.11.2015 №4 затвердили призначення позивача на посаду першого заступника міського голови.
12.4. У підсумку суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що питання звільнення першого заступника міського голови мало бути вирішено шляхом голосування депутатами ради на сесії за встановленою законом процедурою.
12.5. Перевіряючи доводи апеляційної скарги щодо недотримання позивачем місячного строку звернення до суду із цим позовом, суд апеляційної інстанції зазначив, що в оскаржуваному рішенні від 09.06.2021 суд першої інстанції не надав оцінки наявності підстав для поновлення такого строку, а ухвала Закарпатського окружного адміністративного суду від 09.06.2021, якою відмовлено Ужгородській міській раді у клопотанні про залишення позову ОСОБА_1 без розгляду, не підлягає оскарженню окремо, а тому дійшов висновку, що викладені у ній мотиви суду першої інстанції щодо дотримання позивачем такого строку підлягають оцінці при розгляді апеляційної скарги на рішення суду, яким спір вирішено по суті.
12.6. Суд апеляційної інстанції вказав на помилковість висновків суду першої інстанції, що строк звернення до суду із цим позовом визначений у частині другій статті 122 КАС України (шість місяців, з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів), позаяк спірні правовідносини у цій справі виникли у зв`язку із звільненням позивача з публічної служби, а тому на спірні правовідносини поширюються положення частини п`ятої статті 122 КАС України, якими встановлено місячний строк звернення до суду.
12.7. Суд цієї інстанції зауважив, що позивач ознайомився із оскаржуваним розпорядженням від 28.09.2020 про звільнення його з посади - 30.09.2020, а отже саме цього дня дізнався про порушення його прав або охоронюваних законом інтересів і саме з цього моменту розпочався перебіг строку для оскарження вказаного розпорядження в судовому порядку, проте ОСОБА_1 звернувся до суду із цим позовом про його оскарження лише 15.01.2021, тобто з пропуском місячного строку звернення до суду.
12.8. При цьому, суд цієї інстанції погодився із доводами апеляційної скарги відповідача про безпідставність аргументів ОСОБА_1, згідно яких про своє порушене право позивач дізнався із постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.12.2020 у справі № 260/216/20, позаяк ця справа немає преюдиційного значення для вирішення питання щодо законності оскаржуваного розпорядження у справі № 260/192/21.
12.9. Поряд із цим, суд апеляційної інстанції врахував, що позивач у позовній заяві та під час апеляційного розгляду справи скористався своїм правом заявити про поновлення пропущеного строку звернення до суду, зокрема до суду апеляційної інстанції він надав довідку Ужгородського міського центру первинної медико-санітарної допомоги №96 від 20.09.2021, згідно якої ОСОБА_1 з 10 жовтня по 24 жовтня 2020 року перебував на самоізоляції у зв`язку з контактом з підтвердженим хворим на COVID 19.
12.10. Приймаючи до розгляду додаткові пояснення позивача про наявність інших поважних причин пропуску строку звернення до суду та надаючи оцінку поданим ним на підтвердження цих обставин доказам, суд апеляційної інстанції погодився із аргументами ОСОБА_1, що своєчасно звернутися до суду йому перешкоджала складна епідеміологічна ситуація у регіоні, хвороба останнього, яка відносить його до категорії значного ризику, а також перебування позивача на самоізоляції у зв`язку зі спілкуванням з хворими людьми.
12.11. Суд цієї інстанції дійшов висновку, що вказана обставина об`єктивно перешкоджала позивачу реалізувати своє право на звернення до суду, оскільки ускладнювала можливість отримання у цей період юридичної допомоги, збору документів, складання позову, тощо, а тому дійшов до висновку про те, що позивач пропустив строк звернення до суду з поважних причин і є підстави для його поновлення, а отже рішення суду першої інстанції необхідно змінити в частині поновлення строку звернення до суду із врахуванням викладених вище висновків.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
13. Від Ужгородської міської ради до Верховного Суду (далі - Суд) 16.05.2022 надійшла касаційна скарга, де скаржник просить скасувати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 09.06.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2021, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
14. Ця касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
14.1. В обґрунтування підстав касаційного оскарження за цим пунктом скаржник указує, що судом апеляційної інстанції не було враховано висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 28.02.2020 у справі № 520/3678/19 щодо застосування частини третьої статті 123 КАС України.
14.2. За твердженнями скаржника суд апеляційної інстанції не мав повноважень вирішувати питання поважності підстав пропуску позивачем строку звернення до суду, а також робити висновки щодо наявності підстав для його поновлення, оскільки такі повноваження, як уважає скаржник, належать виключно суду першої інстанції.
14.3. Скаржник зауважує, що в суді першої інстанції в обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду позивач посилався на преюдиційні факти, встановлені рішенням Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.12.2020 у справі № 260/216/20, повний текст якого надіслано позивачу 18.12.2020, з дати отримання якого, як він уважав, почався перебіг місячного строку звернення до суду, натомість в суді апеляційної інстанції позивач зазначив зовсiм iншi пiдстави, нiж зазначав у своєму позові, а саме пояснив причини пропущеного строку своїм незадовільним станом здоров`я, хоча таких доказів в суді першої інстанції позивач не надавав і такими підставами не обґрунтовував поважність причин пропуску строку звернення до суду із цим позовом.
14.4. На переконання скаржника, позивач ані у позовній заяві ані під час апеляційного перегляду справи не навів поважних причин, які перешкоджали своєчасному зверненню до суду із цим позовом, що свідчить про наявність підстав для залишення позову без розгляду.
14.5. Також в обґрунтування підстав касаційного оскарження за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник зазначає, що при вирішенні спірних правовідносин судами попередніх інстанцій не враховано висновки Верховного Суду України та Верховного Суду, викладені у постановах від 31.01.2018 у справі № 2а/1711/1317/11, від 22.10.2019 у справі № 180/855/16-а (2-а/180/3/17), від 26.02.2020 у справі №440/3602/18, від 26.04.2020 у справі № 356/1163/15-а щодо застосування статті 51 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР) в частині поновлення позивача на публічній службі та від 28.02.2020 у справі № 520/3678/19 щодо застосування частини третьої статті 123 КАС України.
14.6. За доводами цієї касаційної скарги стверджується, що норми статті 51 Закону № 280/97-ВР, виключають можливість, пiсля формування нового складу виконавчого комітету ради, поновлення на роботі особи, яка здiйснювала повноваження на посаді заступника мiського голови при попередньому скликанні міської ради. Такий висновок, як зазначає скаржник, кореспондує висновкам Верховного Суду України та Верховного Суду, викладеному у вищевказаних постановах.
14.7. На переконання скаржника, суди попередніх інстанцій не врахували ту обставину, що позивач обирався на посаду першого заступника міського голови Ужгородською міською радою VII скликання, а станом на час звернення до суду із цим позовом обрана i здійснює свої повноваження Ужгородська міська рада VIII скликання. Оскільки виконавчий комітет Ужгородської міської ради VIII скликання сформований 08.12.2020, що підтверджується рішенням I сесії цієї ради від 08.12.2020 № 6 "Про утворення виконавчого комітету Ужгородської міської ради VIII скликання", то вказаний юридичний факт виключає поновлення позивача на посаді першого заступника міського голови.
14.8. Тобто, на думку скаржника, навiть у разі встановлення судами порушення законодавства при звільненні позивача у зв`язку із скороченням його посади через недотримання процедури вивільнення, то поновлення його на роботі є неможливим, позаяк виконавчий комітет мiської ради припинив свої повноваження.
14.9. Касатор уважає, що фактично суд перебрав на себе дискреційні повноваження Ужгородської міської ради VIII скликання, поновивши позивача на посаді заступника міського голови поза межами строку його повноважень, за відсутності рішення такої ради про його затвердження на цій посаді.
15. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25.07.2022 відкрите касаційне провадження №К/990/11831/22 за вищевказаною касаційною скаргою.
16. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 10.03.2023 закінчено підготовчі дії та призначено справу до розгляду у порядку письмового провадження без виклику учасників за наявними у справі матеріалами.
Позиція інших учасників справи
17. Від ОСОБА_1 16.08.2022 до Суду надійшов відзив на касаційну скаргу відповідача, де позивач просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
17.1. В обґрунтування цього відзиву посилається на те, що рішенням суду першої інстанції встановлено факт незаконного звільнення позивача, оскільки звільнення заступників міського голови можливе лише за рішенням колегіального органу - рішенням сесії Ужгородської міської ради. За доводами позивача ці обставини вже досліджувалися судом у справі № 260/216/20 та постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.12.2020 було встановлено перевищення повноважень міським головою при звільненні позивача. Відтак, на його переконання, це є преюдиціальним фактом, який не потребував доказування в суді апеляційної інстанції у ході розгляду апеляційної скарги відповідача у справі № 260/1921/21.
17.2. Позивач указує на неможливість застосування статті 51 Закону 280/97-ВР у спірних правовідносинах як на тому наполягає відповідач, оскільки вказана норма матеріального права поширюється виключно на членів виконавчого комітету міської ради, а матеріали справи не містять доказів того, що позивач був членом означеного комітету, натомість він є посадовою особою органу виконавчої влади. Свою чергою, відповідно до статті 20 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" від 07.06.2001 № 2493-III перевибори сільських, селищних, міських голів, зміна керівників органів місцевого самоврядування не є підставою для припинення служби посадовими особами виконавчих органів рад, їх секретаріатів, крім працівників патронатної служби.
17.3. Заперечень щодо тверджень відповідача у касаційній скарзі про пропуск ОСОБА_1 місячного строку звернення до суду із цим позовом та неповажність наведених ним причин в обґрунтування підстав для поновлення цього строку, що має наслідком залишення судом позову без розгляду, відзив на касаційну скаргу не містить.
17.4. У додаткових поясненнях, які надійшли до Суду 21.10.2022, ОСОБА_1 просить взяти до уваги ту обставину, що судовими рішеннями у справах № 260/7673/22 та 260/2264/22 встановлено факт грубого порушення чинного законодавства відповідачем, а саме невиконання рішення суду у справі № 260/192/21 впродовж понад 16 місяців, яким позивача було поновлено на посаді першого заступника міського голови, та підтверджено законність і обґрунтованість рішення суду першої та апеляційної інстанції у справі № 260/192/21.
Позиція Верховного Суду
Джерела права, оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи.
18. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
19. У цій справі спірні правовідносини виникли у зв`язку із проходженням позивачем публічної служби, а саме у зв`язку із його звільненням розпорядження Ужгородського міського голови № 148-р від 28.09.2020 з посади першого заступника міського голови у зв`язку зі скороченням чисельності і штату працівників.
20. Основні аргументи Ужгородської міської ради під час розгляду цієї справи у судах попередніх інстанцій, як і в касаційній інстанції зводяться до пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду із цим позовом, який визначено у частині п`ятій статті 122 КАС України.
21. Надаючи оцінку доводам касаційної скарги щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права при вирішенні питання дотримання позивачем строків звернення до суду із цим позовом та неправильної оцінки поважності причин пропуску такого строку, колегія суддів виходить із такого.
22. Відповідно до частини першої статті 120 Кодексу адміністративного судочинства України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
23. Згідно з частиною першою статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
24. Відповідно до частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
25. Частиною п`ятою статті 122 КАС України визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
26. Зі змісту наведених норм слідує, що для звернення до адміністративного суду з позовом щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлено місячний строк і цей строк обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
27. При цьому, законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб у справах цієї категорії особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.
28. Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.