ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 березня 2023 року
м. Київ
справа № 818/1457/18
адміністративне провадження № К/9901/12541/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.,
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 13.03.2019 (колегія у складі суддів Бартош Н.С., Григорова А.М., Тацій Л.В.)
у справі №818/1457/18
за позовом ОСОБА_1
до Головне управління Держгеокадастру у Сумській області
третя особа ОСОБА_2
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення дій.
І. РУХ СПРАВИ
1. 05.04.2018 ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру у Сумській області Велітченко М.В. про відмову в прийнятті заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру за № ПВ-5900005212017 від 13.11.2017;
- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру згідно з технічною документацією із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 - 57/100 частки, наданої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, за адресою: АДРЕСА_1 .
2. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 02.10.2018 позовні вимоги задоволено.
3. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 13.03.2019 апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Сумській області задоволено, скасовано рішення Сумського окружного адміністративного суду від 02.10.2018 та прийнято нове про відмову в задоволенні позову.
4. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
5. Ухвалою Верховного Суду від 20.05.2019 відкрито касаційне провадження.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 04.12.2006 ОСОБА_1 отримав у приватну власність частку в розмірі 57/100 житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Третій особі по справі - ОСОБА_2, належить частка в розмірі 43/100 вказаного будинку на підставі свідоцтва про право на спадщину від 07.09.2004.
7. 13.11.2017 ОСОБА_1 звернувся до державного кадастрового реєстратора Міськрайонного управління у м. Сумах та Сумському районі ГУ Держгеокадастру у Сумській області з заявою про державну реєстрацію земельної ділянки. До заяви була додана технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_1 - 57/100 частки, наданої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1, на території Сумської міської ради.
8. За результатом розгляду заяви державний кадастровий реєстратор Міськрайонного управління у м. Сумах та Сумському районі ГУ Держгеокадастру у Сумській області Велітченко М.В. надіслала позивачу повідомлення про відмову в прийнятті заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру від 13.11.2017 № ПВ-5900005212017 у зв`язку з тим, що документи подано не в повному обсязі. Позивачу рекомендовано погодити межі земельної ділянки зі співвласником домоволодіння відповідно до п. 3.12 наказу від 18.05.2010 № 376 "Про затвердження Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками": закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою. Також зазначила, що відповідно до ч. 1 ст. 88 Земельного кодексу України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюється за згодою всіх співвласників згідно з договором, а в разі недосягнення згоди - в судовому порядку.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
9. Позивач вважає, що рішення державного реєстратора від 13.11.2017 №ПВ-5900005212017 є протиправним та суперечить положенням Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, оскільки відповідачу була надана технічна документація, яка містила письмові докази належного сповіщення співвласника. Відмовляючи у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру, державний кадастровий реєстратор Велітченко М.В. зазначила, що позивачу необхідно погодити межі земельної ділянки зі співвласником домоволодіння. Проте державний кадастровий реєстратор не звернув уваги на те, що співвласник був повідомлений належним чином, але не з`явився на погодження акта приймання-передачі межових знаків на зберігання. Також позивач зазначив, що спір між ним та ОСОБА_2 щодо користування земельною ділянкою відсутній.
10. Державний кадастровий реєстратор ГУ Держгеокадастру у Сумській області Велітченко М.В. проти позову заперечила. Зазначила, що відсутні правові підстави для прийняття рішення про державну реєстрацію вказаної земельної ділянки. Відповідно до ст. 70 Закону України "Про землеустрій" спори з питань землеустрою вирішуються судом. Органи Держгеокадастру, державні кадастрові реєстратори не мають такої компетенції. У випадку встановлення невідповідностей нормам закону державному кадастровому реєстратору надано лише один спосіб дій - повідомлення про відмову в прийнятті заяви про внесення відомостей до Державного земельного кадастру. Іншого способу виконання не регламентовано. Державний кадастровий реєстратор як орган державної влади, уповноважений розпоряджатися землями державної власності сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, не може діяти на власний розсуд, а тільки в межах повноважень та в спосіб, визначений законами та підзаконними нормативними актами. Також зазначила, що відповідно до ст. 88 Земельного кодексу України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності здійснюється за згодою всіх співвласників згідно з договором, а в разі недосягнення згоди - в судовому порядку. Просила суд відмовити в задоволенні позову.
11. Головне управління Держгеокадастру у Сумській області зазначило, що позивач не навів норми чинного законодавства, які порушені державним кадастровим реєстратором та у відповідності до яких державний кадастровий реєстратор має усунути недоліки, що перешкоджають внесенню необхідних відомостей до Державного земельного кадастру. Вважає, що державний кадастровий реєстратор не може бути належним відповідачем, оскільки підставою для відмови в прийнятті заяви позивача про внесення відомостей до Державного земельного кадастру стала відсутність погодження меж земельної ділянки з іншим співвласником домоволодіння - ОСОБА_2 . До погодження меж земельної ділянки між позивачем та ОСОБА_2 державний кадастровий реєстратор не матиме змоги внести відомості до Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Спір між позивачем та ОСОБА_2 про погодження земельної ділянки повинен вирішуватись в порядку цивільної юрисдикції.
IV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
12. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що державний кадастровий реєстратор Велітченко М.В. не довела правомірності свого рішення щодо відмови в прийнятті заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, адже відмова від підписання акта погодження меж земельних ділянок не порушує прав на отримання земельних ділянок у власність і не є перешкодою в проведенні передбачених законом дій, спрямованих на приватизацію земельної ділянки позивачем, в тому числі й прийняття відповідних рішень державним кадастровим реєстратором.
13. Суд апеляційної інстанції не погодився з такими висновками суду першої інстанції. Відмовляючи у задоволенні позову, суд зазначив, що позивач до заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру за №ПВ-5900005212017 від 13.11.2017 додав акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання, який не підписаний суміжним землекористувачем - ОСОБА_4 . Тобто межі земельної ділянки не погоджено. Тому висновок Державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру у Сумській області Велітченко М.В. про наявність підстав для відмови в прийнятті цієї заяви є правомірним.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
14. У касаційній скарзі скаржник посилається на такі порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права:
А) суд апеляційної інстанції зробив висновок, який суперечить п. 3.12 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками від 18.05.2010 №376 щодо повідомлення суміжних землекористувачів.
Оскільки всі дії по повідомленню ОСОБА_2 позивач здійснив належним чином, проте ОСОБА_2 не з`явилася у зазначений час для закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), то таке закріплення могло здійснюватися за її відсутності;
Б) суд апеляційної інстанції не врахував висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 20.06.2018 у справі №820/1186/17, відповідно до якого належним доказом надіслання листа є квитанція або касовий чек, в якому зазначено найменування оператора та об`єкта поштового зв`язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість;
В) суд апеляційної інстанції не врахував висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 28.03.2018 у справі №681/1039/15-ц: "Погодження меж є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути необов`язкових технічних помилок. При цьому стаття 198 ЗК України лише вказує, що складовою кадастрових зйомок є "погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами". Із цього зовсім не слідує, що у випадку відмови суміжного землевласника або землекористувача від підписання відповідного документа - акта погодження меж - слід вважати, що погодження меж не відбулося. Видається, що погодження полягає у тому, щоб суміжнику було запропоновано підписати відповідний акт. Якщо він відмовляється це робити, орган, уповноважений вирішувати питання про приватизацію ділянки по суті, повинен виходити не із самого факту відмови від підписання акта, а із мотивів відмови (якщо вони озвучені). Якщо такими мотивами є виключно неприязні стосунки - правового значення вони не мають. У разі виникнення спору сама по собі відсутність погодження меж не є підставою для того, щоб вважати прийняте рішення про приватизацію незаконним".
15. У відзиві Головне управління Держгеокадастру у Сумській області покликається на правомірність рішення суду апеляційної інстанції з підстав, які збігаються з мотивами цього рішення.
Звертає увагу, що копія поштової квитанції (чеку) не є належним доказом повідомлення суміжного землекористувача про дату і час проведення робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), оскільки такий документ лише підтверджує факт направлення поштового відправлення та не є свідченням отримання адресатом цього листа. Поштового повідомлення про вручення ОСОБА_4 рекомендованого поштового відправлення матеріали справи не містять та позивачем таких доказів не надано. Крім того, з наявної у справі копії поштової квитанції (чеку) неможливо встановити, що саме направлялося на адресу ОСОБА_4, оскільки позивачем не надано опису вкладення до цінного листа. Повідомлення про дату, час та місце проведення робіт по встановленню та закріпленню меж земельної ділянки, адресоване ОСОБА_2, складене та підписане самим ОСОБА_1 та його представником - Лук`яненко О.В., при тому, що обов`язок повідомлення покладено на виконавця робіт - ТОВ "Координат-БС".
VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
16. Верховний Суд перевірив правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у межах доводів касаційної скарги, відзиву на неї та дійшов такого висновку.
17. Правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру встановлено Законом України від 07.07.2011 №3613-VI "Про Державний земельний кадастр".
18. Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України "Про Державний земельний кадастр" відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру, зокрема на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - у разі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за її фактичним використанням відповідно до статті 107 Земельного кодексу України та у разі зміни меж суміжних земельних ділянок їх власниками.
19. За приписами ч.ч. 2-6 ст. 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним Державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності (у разі поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок) або уповноваженої ними особи.
Для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються: заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин; оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки; документація із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа. Заява з доданими документами надається заявником особисто чи уповноваженою ним особою або надсилається поштою цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення.
Державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви: перевіряє відповідність документів вимогам законодавства; за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації.
Підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є: розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора; подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі; невідповідність поданих документів вимогам законодавства; знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.