П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2 березня 2023 року
м. Київ
Справа № 215/3640/22
Провадження № 11-138заі22
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Прокопенка О. Б.,
суддів Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Ткача І. В., Уркевича В. Ю., Чумаченко Т. А.
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Верховної Ради України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України, Державної казначейської служби України про визнання протиправною бездіяльності та стягнення шкоди
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 31 жовтня 2022 року (судді Чиркін С. М., Берназюк Я. О., Кравчук В. М., Мороз Л. Л., Рибачук А. І.),
УСТАНОВИЛА:
У вересні 2022 року ОСОБА_1 подав до Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області позов до Верховної Ради України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України, Державної казначейської служби України про визнання протиправною бездіяльності та стягнення шкоди.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що рішенням Європейського суду з прав людини від 12 березня 2019 року у справі "Петухов проти України" встановлено, що покарання у виді довічного позбавлення волі в Україні є покаранням без перспективи звільнення, що є порушенням статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Вважає, що Верховна Рада України зобов`язана внести належні зміни до Кримінального кодексу України, які урівнюватимуть права осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, щодо пом`якшення призначеного їм покарання або умовно-дострокового звільнення від покарання - на тих самих умовах, що встановлені для осіб, засуджених до позбавлення волі на певний строк.
На думку позивача, державні органи, зокрема Міністерство юстиції України, не ініціюють перед Верховною Радою України вирішення питання про внесення змін до чинного законодавства, які б відновили порушені права осіб, які відбувають покарання у виді довічного ув`язнення, на пом`якшення покарання, що призводить до невиконання рішень Європейського суду з прав людини та Конституційного Суду України від 16 вересня 2021 року № 6-р(ІІ)/2021.
На підставі наведеного ОСОБА_1 вважає, що бездіяльність відповідачів завдає йому моральної шкоди, яку оцінює у 9 000 евро.
Ухвалою Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 3 жовтня 2022 року передано зазначену позовну заяву на розгляд до Верховного Суду.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 31 жовтня 2022 року повернув позовну заяву ОСОБА_1 на підставі пункту 6 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв`язку з порушенням правила об`єднання позовних вимог.
Не погодившись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 з підстави недотримання судом норм процесуального права подав апеляційну скаргу, в якій порушує питання про скасування незаконної, на його думку, ухвали суду першої інстанції та ухвалення рішення про задоволення позову.
У відзиві на апеляційну скаргу Верховна Рада України зазначила, що скарга є необґрунтованою, а оскаржувана ухвала суду першої інстанції є законною та прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та наведені в апеляційній скарзі доводи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Глава 2 КАС визначає правила віднесення справ до адміністративної юрисдикції, а також розмежовує предметну, інстанційну юрисдикцію та територіальну підсудність різних адміністративних справ.
Згідно із частиною четвертою статті 22 КАС Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, рішень, дій чи бездіяльності органів, які обирають (призначають), звільняють членів Вищої ради правосуддя, щодо питань обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя, звільнення їх з таких посад, бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо невнесення до Верховної Ради України законопроекту на виконання (реалізацію) рішення Українського народу про підтримку питання загальнодержавного значення на всеукраїнському референдумі за народною ініціативою.