ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2 березня 2023 року
м. Київ
Справа № 826/7921/13-а
Провадження № 11-139зва22
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Прокопенка О. Б.,
суддів Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Ткача І. В., Уркевича В. Ю., Чумаченко Т. А.,
розглянувши в порядку письмового провадження заяву Приватного акціонерного товариства "Сонат" (далі - Товариство) про перегляд ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 квітня 2019 року (суддя Мазур А. С.), постанов Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2019 року (судді Шурко О. І., Василенко Я. М., Чаку Є. В.) та Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 4 вересня 2020 року (судді Єзеров А. А., Желєзний І. В., Стеценко С. Г.)
у справі за позовом Товариства до Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна" (далі - КП КМБТІ), третя особа - ОСОБА_1, про визнання протиправними дій та відшкодування шкоди,
УСТАНОВИЛА:
У травні 2013 року Закрите акціонерне товариство "Сонат" (далі - ЗАТ "Сонат"), правонаступником якого є Товариство, звернулось до суду з позовом до КП КМБТІ, у якому просило:
- визнати протиправними дії відповідача щодо перереєстрації нежитлового приміщення площею 932,7 кв. м, що знаходиться в АДРЕСА_1 (літ. "А") і належить на праві власності ЗАТ "Сонат", на іншу особу на підставі договору купівлі-продажу від 1 березня 2006 року, укладеного між ПП"Русь-95" та приватним підприємцем ОСОБА_1 .
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач указав, що Перша київська державна нотаріальна контора листом від 10 січня 2006 року № 68 повідомила КП КМБТІ про розірвання договору від 31 березня 2004 року та визнання його недійсним, а тому відповідач станом на 10 березня 2006 року володів інформацією і мав документи, які підтверджують право власності ЗАТ "Сонат" на відповідне приміщення. Крім того, вказував, що 10 січня 2006 року відповідач отримав належним чином завірену копію рішення Київського апеляційного господарського суду від 29 грудня 2005 року № 40/511, яким визнано недійсним договір купівлі-продажу від 31 березня 2004 року, укладений між ЗАТ "Сонат" та ПП "Русь-95", а тому позивач зазначав, що відповідач протиправно вчинив дії щодо перереєстрації нежитлового приміщення площею 932,7 кв. м, що належить на праві власності ЗАТ "Сонат", на іншу особу на підставі договору купівлі-продажу від 1 березня 2006 року.
Суди розглядали справу неодноразово.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 січня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2014 року, позовні вимоги задоволено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26 лютого 2015 року вищевказані судові рішення скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Мотивами для прийняття такого рішення стало незалучення судами попередніх інстанцій третьої особи ОСОБА_1, щодо прав та інтересів якого вирішено питання, а також неврахування судами факту недотримання ЗАТ "Сонат" установленої процедури звернення до державного реєстратора для здійснення реєстраційної дії на підставі рішення суду.
За результатами нового розгляду справи постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 серпня 2015 року позов задоволено, зокрема: визнано протиправними дії КП КМБТІ щодо перереєстрації нежитлового приміщення площею 932,7 кв. м, що знаходиться в АДРЕСА_1 ) і належить на праві власності ЗАТ "Сонат", на іншу особу на підставі договору купівлі-продажу від 1 березня 2006 року, укладеного між ПП "Русь-95" та приватним підприємцем ОСОБА_1 .
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2015 року апеляційну скаргу КП КМБТІ задоволено, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 серпня 2015 року скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26 червня 2018 року скасовано зазначені вище судові рішення, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції із вказівкою того, що під час нового розгляду суди мають встановити, чи були у КП КМБТІ підстави для відмови у здійсненні оскаржуваної реєстраційної дії.
Під час нового розгляду цієї справи ухвалою судді Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 квітня 2019 року, залишеною без змін постановами Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2019 року та Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 4 вересня 2020 року, позовну заяву Товариства залишено без розгляду на підставі положень статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
Ухвала суду першої інстанції обґрунтована тим, що у підготовчому засіданні, що відбулося 11 квітня 2019 року, під час вирішення процесуальних питань представниця позивача Сороколетова Н. М. всупереч приписам частини третьої статті 198 КАС не додержувалася встановленого порядку, що виявлялося у явній зневазі до суду.
Оскільки на зауваження головуючого судді представниця позивача не реагувала й продовжувала порушувати порядок, не звертаючи на вимоги головуючого судді, за що суд невідкладно повторно вжив до останньої заходи процесуального примусу, що передбачені статтею 145 КАС, а саме попередження. Крім того, суд зауважив, що Сороколетова Н. М. і в попередніх судових засіданнях порушувала їх порядок, за що суд застосовував заходи процесуального примусу у вигляді попередження.
Після застосування судом до позивача заходів, передбачених статтею 145 КАС, представниця позивача виявила мовчазний намір залишити залу судового засідання без поважних причин, на що головуючий у справі звернув увагу позивача про наслідки залишення нею залу судового засідання без поважних причин.
Аналізуючи викладені обставини, а саме процесуальну поведінку представниці позивача, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодились суди апеляційної та касаційної інстанцій, що слід застосувати заходи, передбачені частиною шостою статті 205 КАС, та залишити позовну заяву без розгляду.
У березні 2021 року Товариство звернулося до Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) із заявою № 16095/21. Заявник скаржився за пунктом 1 статті 6 та статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) на надмірну тривалість цивільних проваджень, що є несумісною з вимогою "розумного строку" і не було ефективного засобу юридичного захисту у зв`язку з цим.
У листопаді 2022 року Товариство подало до Великої Палати Верховного Суду заяву про перегляд ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 квітня 2019 року, постанов Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2019 року та Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 4 вересня 2020 року з підстави, передбаченої пунктом 3 частини п`ятої статті 361 КАС, а саме у зв`язку з установленням міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні цієї справи судом.
Обґрунтовуючи наявність згаданої підстави для перегляду судових рішень, заявник посилається на рішення ЄСПЛ від 27 жовтня 2022 року в справі "Латюк та інші проти України" (далі - Рішення).
З огляду на встановлене в цьому Рішенні порушення принципу рівності сторін, що призвело до порушення права позивача на справедливий судовий розгляд, тривалість судового розгляду в справі була надмірною і не відповідала вимозі "розумного строку", Товариство просить скасувати ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 квітня 2019 року, постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2019 року та Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 4 вересня 2020 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції для продовження її розгляду по суті позовних вимог.
Необхідність перегляду згаданих судових рішень заявник обґрунтовує тим, що присуджені за рішенням ЄСПЛ 900 євро не є сумою, співмірною з розміром заявлених ним майнових вимог і із завданою порушенням права на справедливий суд моральною шкодою. Товариство понад 10 років так і не отримало жодного судового рішення по суті заявлених позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, викладені в заяві доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до пункту 3 частини п`ятої статті 361 КАС підставою для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення міжнародних зобов`язань при вирішенні цієї справи судом.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 363 КАС заяву про перегляд судового рішення за виключними обставинами може бути подано особою, на користь якої постановлено рішення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною.