ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 березня 2023 року
м. Київ
справа № 274/672/13-к
провадження № 51-2858км22
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12012060050000120, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, такого, що судимості не має,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України
за касаційною скаргою ОСОБА_7 на вирок Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 05 травня 2021 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 14 червня 2022 року щодо нього.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 05 травня 2021 року, залишеним без змін ухвалою Житомирського апеляційного суду від 14 червня 2022 року, ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України та на підставі статей 49, 74 КК України звільнено останнього від покарання у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь потерпілого ОСОБА_8 50 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Вирішено питання про заходи забезпечення кримінального провадження та судові витрати у цьому провадженні.
Згідно з вироком районного суду ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він 27 вересня 2012 року близько 22:00, перебував за кермом автомобіля "Fiat Doblo" (державний номерний знак НОМЕР_1 ), який знаходився у нерухомому стані біля правого краю проїзної частини, поручь з будинком № 26, що на вул. К. Лібкнехта у м. Бердичеві, яка має по дві смуги руху у кожному напрямку та надалі в порушення вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), проявив неуважність, неправильно оцінив дорожню обстановку, яка склалась, перед початком і зміною напрямку руху не переконавшись в безпечності виконання свого маневру і в місці, де його виконання заборонено пунктом 1.3 розділу 34 ПДР, з правого крайнього положення розпочав виконувати маневр розвороту ліворуч, не надавши при цьому перевагу мопеду "Альфа", під керуванням ОСОБА_8, який рухався у напрямку площі Соборної. В результаті цього на лівій смузі руху біля центру проїзної частини у попутно-перехресному напрямку сталось зіткнення між зазначеними транспортними засобами, внаслідок чого ОСОБА_8 отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_7, вказуючи на істотні порушення кримінального процесуального закону, просить скасувати постановлені у кримінальному провадженні судові рішення щодо нього та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Обґрунтовуючи свої вимоги, засуджений фактично посилається на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження. Вказує на те, що місцевий суд не врахував наявність у діях потерпілого порушень ПДР, що і стали, на думку засудженого, причиною ДТП. При цьому наголошує, що судом першої інстанції всупереч вимогам закону, не було прийнято до уваги, та визнано недопустимими докази - висновки експертів № 96 від 24 жовтня 2013 року та № 18 від 22 лютого 2016 року через те, що ці висновки не були відкритті стороні обвинувачення в порядку ч. 11 ст. 290 КПК України. Зазначає, що матеріали провадження свідчать про виконання вимог зазначеної статті цього Кодексу, що також підтверджується процесуальними діями сторони обвинувачення під час судового розгляду, зокрема прокурор у суді першої інстанції не заперечував щодо допустимості висновку № 96 від 24 жовтня 2013 року, до того ж після приєднання цього висновку до провадження, на підставі клопотання прокурора, було проведено повторну експертизу згідно якої отримано висновок експерта № 98а від 25 травня 2015 року, дані якого було покладено в основу вироку. Наголошує, що зазначенні висновки експертів, які були надані стороною захисту, вказували на те, що причиною ДТП стало порушенням ПДР саме потерпілим ОСОБА_8 . При цьому висновок експерта № 18 від 22 лютого 2016 року усував протиріччя, які містилися у висновку експерта № 98а від 25 травня 2015 року. Крім того засуджений зазначає про те, що місцевий суд в основу вироку поклав неналежні та недопустимі докази, а саме протокол огляду місця ДТП від 27 вересня 2012 року, протокол огляду транспортного засобу від 27 вересня 2012 року, протокол проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_8 від 10 січня 2013 року. Зазначає, що в цьому кримінальному провадженні міститься постанова про призначення прокурора, яка не підписана, керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування. На думку засудженого, вищевказані обставини свідчать про те, що обвинувальний акт затверджений неуповноваженою на те особою та судовий розгляд було здійснено без висунутого обвинувачення щодо особи, яка не набула статусу обвинуваченого. При цьому апеляційний суд, як вважає засуджений, не звернув належної уваги на допущені місцевим судом порушення, у зв`язку із чим його ухвала не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Позиції учасників судового провадження в судовому засіданні суду касаційної інстанції
Захисник ОСОБА_6, висловивши свої доводи на підтримання касаційної скарги, просив постановлені у кримінальному провадженні судові рішення скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Прокурор ОСОБА_5 заперечив проти задоволення касаційної скарги засудженого, вважав оскаржувані судові рішення законними та обґрунтованими, просив залишити їх без змін.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах вимог, викладених у касаційних скаргах.
При цьому касаційний суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно з приписами ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є лише істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Тобто касаційний суд не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, на які є посилання в касаційній скарзі засудженого ОСОБА_7, оскільки такі обставини, що були предметом оцінки судів першої та апеляційної інстанцій, перегляду (відповідно до вимог ст. 438 КПК України) в касаційному порядку не підлягають.
При розгляді касаційної скарги суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.
Натомість зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, який, перевіряючи обґрунтованість доводів апеляційної скарги захисника ОСОБА_9 на підставах неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, у своєму рішенні навів докладні мотиви і не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути провадження та дати правильну оцінку вчиненому.
За фактичних обставин кримінального провадження, установлених судами першої та апеляційної інстанцій, висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину проти безпеки дорожнього руху, колегія суддів касаційного суду вважає правильним і таким, що підтверджується сукупністю зібраних доказів, перевірених у судовому засіданні в установленому кримінальним процесуальним законом порядку та належно оцінених у судовому рішенні судом у їх сукупності з точки зору достатності та взаємозв`язку.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що в ході судового провадження ОСОБА_7 своєї винуватості у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, не визнав, проте не заперечував, що за участі його автомобіля сталося ДТП. ОСОБА_7 пояснював, що він дійсно був неправий, оскільки здійснював маневр, де знаходилась подвійна суцільна лінія дорожньої розмітки, при цьому коли сталося зіткнення з мопедом потерпілого його автомобіль стояв, тобто був у нерухомому стані, а тому ОСОБА_7 винуватим себе не вважав.
Незважаючи на таку позицію засудженого, місцевий суд належним чином проаналізував і оцінив показання, які були надані під час судового розгляду потерпілим ОСОБА_8 .
Показання потерпілого місцевий суд правильно визнав об`єктивними й обґрунтовано поклав їх в основу свого рішення, оскільки вони підтверджуються даними, що містяться у протоколі огляду місця ДТП від 27 вересня 2012 року з долученою схемою та фототаблицею до нього, протоколі огляду транспортного засобу від 27 вересня 2012 року (оглянуто належний ОСОБА_7 легковий автомобіль "Fiat Doblo", д.н. НОМЕР_1 ), протоколі огляду транспортного засобу від 27 вересня 2012 року (оглянуто належний ОСОБА_8 мопед "Alfa JS 49-3C", без номерних знаків), протоколі проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_8 від 10 січня 2013 року, протоколі проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_7 від 03 жовтня 2013 року з долученою схемою до нього, протоколі проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_8 від 02 лютого 2015 року з долученою схемою до нього, листі-відповіді завідуючого травмпунктом Бердичівської ЦМЛ № 2721 від 14 листопада 2012 року ( ОСОБА_8 був доставлений швидкою допомогою до травмпункту Бердичівської ЦМЛ 27 вересня 2012 року о 22:40, також проведено експертизу на предмет вживання алкоголю апаратом "Алкотест", результат 0%, висновок тверезий), карті виїзду швидкої медичної допомоги (27 вересня 2012 року о 22:06, було прийнято виклик на вул. К. Лібкнехта м. Бердичева, біля кінотеатру "Фрунзе". За результатами виїзду ОСОБА_8 діагностовано перелом правої стегнової кістки, забій, садна правого колінного суглобу), висновку судово-медичної експертизи № 950 від 07 листопада 2012 року (у ОСОБА_8, крім іншого, виявлені тілесні ушкодження у вигляді багатофрагментарного перелому тіла правої сідничної кістки по великій сідничній вирізці та перелому верхнього краю кульшової западини, які відносилися до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, як такі, що викликали тривалий розлад здоров`я. Давність отриманих тілесних ушкоджень не суперечили обставинам справи та часу, вказаних у постанові про призначення цієї експертизи, а саме 27 вересня 2012 року близько 22.00 під час зіткнення з автомобілем), висновку судової експертизи технічного стану транспортного засобу № 3/667 від 07 грудня 2012 року (під час якої встановлено, що на момент ДТП гальмівна система, рульове керування та ходова частина автомобіля "Fiat Doblo", знаходилися в працездатному стані), висновку судової експертизи технічного стану транспортного засобу № 3/666 від 05 грудня 2012 року (на момент ДТП гальмівна система, рульове керування та ходова частина мопеду "Альфа", знаходилися в технічного працездатному стані), висновку судової транспортно-трасологічної експертизи № 3/665 від 03 грудня 2012 року, висновку судової експертизи обставин і механізму дорожньо-транспортної пригоди № 3/27 від 24 січня 2013 року (відповідно до проведених розрахунків попереднього питання з технічної точки зору в діях водія мопеду "Альфа", без номерного знаку, ОСОБА_8 невідповідностей вимогам п. 12.3 ПДР не вбачалося, а оцінка його дій щодо вимог п. 11.14 ПДР (рух по правій смузі руху) носило суто правовий характер та може бути надана органами слідства, судом самостійно. При заданих вихідних даних (згідно постанови до призначення експертизи) з технічної точки зору в причинному зв`язку з виникненням даної ДТП, враховуючи результати дослідження по питанню № 1, є невідповідність дій водія автомобіля "Fiat Doblo", ОСОБА_7 вимогам п. 10.1 ПДР), висновку судової автотехнічної експертизи № 98а від 25 травня 2015 року (зокрема враховуючи представлені матеріали (саме достатньої інформації, а не у зв`язку з ненаданням експерту таких матеріалів, як зазначав ОСОБА_7 ) встановити рухався чи стояв на момент зіткнення автомобіль "Fiat Doblo", номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_7, не представлялося за можливе), висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 276 від 27 вересня 2012 року (27 вересня 2012 року о 23.10 при огляді ОСОБА_7 ознак сп`яніння не виявлено).
Уся сукупність зібраних у провадженні доказів була ретельно проаналізована судом, у тому числі й було проведено ретельний аналіз тверджень ОСОБА_7 про те, що ДТП сталася з вини потерпілого, оскільки він в`їхав в його машину, яка стояла, що дало можливість дійти обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні зазначеного у вироку кримінального правопорушення.
Місцевий суд перевіряючи позицію ОСОБА_7 у частині невизнання ним своєї вини, обґрунтовано вказав, що вона викликана відсутністю очевидців події та можливістю оцінки доказів у цьому кримінальному провадженні виключно через призму суб`єктивних показань двох учасників дорожнього руху, пояснення яких неможливо категорично спростувати через фактичну відсутність слідів на місці події.
При цьому місцевий суд звернув увагу на те, що кожен із учасників дорожнього руху природно надавав пояснення, які вказували на правомірність саме його дій, а тому суд у цьому провадженні оцінював докази, перш за все з врахуванням тієї незначної кількості обставин, які підтверджені об`єктивними джерелами доказування і не оспорювалися сторонами провадження.