ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 березня 2023 року
м. Київ
справа № 523/8009/19
провадження № 51-3140км22
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
засудженого ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018160490001175 від 08 березня 2018 року, за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, останнього разу 21 вересня 2007 року Суворовським районним судом
м. Одеси за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 187 КК України із застосуванням статей 70, 71 цього Кодексу до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією майна,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
за касаційною скаргою захисника ОСОБА_6 на вирок Одеського апеляційного суду від 27 вересня 2022 року.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 16 грудня 2021 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки.
Вирішено питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження, процесуальних витрат, речових доказів та цивільного позову.
Одеський апеляційний суд 27 вересня 2022 року скасував згаданий вирок місцевого суду в частині призначеного покарання та ухвалив новий вирок, яким призначив ОСОБА_7 покарання за ч. 2 ст. 286 цього Кодексу у виді позбавлення волі
на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк
3 роки. Виключив з резолютивної частини вироку при вирішенні питання
про стягнення процесуальних витрат посилання "в особі НДЕКЦ при ГУМВС України в Одеській області та в особі ОНДІСЕ". В іншій частині вирок суду залишив без зміни.
За вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він 07 березня
2018 року приблизно о 22:00, керуючи технічно справним автомобілем марки "Opel Vectra Kombi", реєстраційний номер НОМЕР_1 (польської реєстрації), рухаючись
по мокрому покриттю проїзної частини дороги у крайньому лівому ряду
на пр. Добровольського з боку вул. Марсельської в сторону вул. Миколаївська дорога у м. Одесі, наближаючись до регульованого пішохідного переходу, розташованому на перехресті вул. Кишинівська - пр. Добровольського, порушив вимоги п.п.12.3, 12.4 Правил дорожнього руху, а саме, діючи з необережності, будучи неуважним, не вжив своєчасних заходів щодо зменшення швидкості свого руху
до безпечної, аж до зупинки автомобілю, не врахував зміну дорожньої обстановки, не переконався, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека, на невстановлений сигнал світлофору, рухаючись зі швидкістю приблизно 70 км/год, яка перевищує встановлену
у населених пунктах швидкість руху не більше 50 км/год, передньою лівою частиною керованого ним автомобілю допустив наїзд на ОСОБА_8, який перетинав проїзну частину у зоні регульованого пішохідного переходу зліва направо відносно напрямку руху транспортного засобу.
У результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) ОСОБА_8 отримав тяжкі тілесні ушкодження.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до невідповідності призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого, просить скасувати оскаржуваний вирок апеляційного суду
та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що апеляційний суд безпідставно вказав на відсутність
у ОСОБА_7 щирого каяття. Також вважає, що суд апеляційної інстанції
не врахував повною мірою конкретних обставин справи та усіх даних про особу засудженого, а саме його стан здоров`я, того, що кримінальне правопорушення було вчинено з необережності та під час поганих погодних умов, після скоєння ДТП
він одразу викликав швидку допомогу та поліцію, під час досудового слідства сприяв розслідуванню справи, визнав провину у вчиненому, висловлював
повну готовність до оплати завданої шкоди, працевлаштований, позитивно характеризується за місцем роботи, має на утриманні 3 дітей та батьків-пенсіонерів, обтяжуючі покарання обставини відсутні.
Позиції учасників судового провадження в судовому засіданні суду касаційної інстанції
Захисник ОСОБА_6 та засуджений ОСОБА_7, висловивши свої доводи, кожен окремо, просили задовольнити касаційну скаргу.
Прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги захисника, вважав оскаржуване судове рішення законним та обґрунтованим, просив залишити його без змін.
Мотиви Суду
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах вимог, викладених у касаційних скаргах.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 286 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.
Доводи захисника про неправильне застосування апеляційним судом закону України про кримінальну відповідальність є безпідставними.
Відповідно до статей 50, 65 КК України при призначенні покарання суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне