ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 березня 2023 року
м. Київ
справа № 521/10395/17
провадження № 51-3389км22
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017161470000890 від 09 квітня 2017 року, за обвинуваченням
ОСОБА_7,ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця
м. Балта Одеської області, не маючого постійного місця проживання, раніше неодноразово судимого, останнього разу 18 червня 2018 року Миколаївським районним судом Миколаївської області за ч. 3 ст. 408 КК України із застосуванням ст. 71 цього Кодексу до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років
6 місяців,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,
за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 26 вересня 2022 року.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 28 травня 2020 року, залишеним без зміни ухвалою Одеського апеляційного суду від 26 вересня
2022 року, ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України
до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання
за вироком Миколаївського районного суду Миколаївської області від 18 червня 2018 року та призначено ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років.
Цим вироком засуджено також ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 115 КК України, судові рішення щодо якої не оскаржуються.
Вирішено питання щодо судових витрат та речових доказів у кримінальному провадженні.
Згідно з вироком місцевого суду ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він
в ніч з ІНФОРМАЦІЯ_2 приблизно з 20:00 по 06:00, точний час слідством не встановлено, перебуваючи у будинку АДРЕСА_1, де орендував кімнату у власниці будинку ОСОБА_9, розпиваючи спиртні напої разом із запрошеною знайомою ОСОБА_8, під час конфлікту, який виник між ним та ОСОБА_9, кухонним ножем, який взяв на кухні, умисно завдав останній 27 ударів в шию, спину та обличчя, про що повідомив ОСОБА_8,
яка перебувала в цей час у сусідній кімнаті, після чого запропонував їй також завдати удари ножем по тілу ОСОБА_9, на що ОСОБА_8 погодилась, та, керуючись умислом, спрямованим на позбавлення життя людини, взявши також на кухні кухонний ніж, завдала потерпілій 2 ножові поранення у спину.
В результаті отриманих 29 колото-різаних поранень, 2 з яких завдала ОСОБА_8,
а 27 - ОСОБА_7, ОСОБА_9 померла.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений, посилаючись на істотне порушення кримінального процесуального закону, просить скасувати оскаржену ухвалу та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Обґрунтовуючи такі вимоги, наголошує,
що апеляційний суд в порушення вимог ст. 419 КПК України не перевірив та
не надав відповідей на всі доводи його апеляційної скарги. Зокрема, зазначає,
що у своєму виступі в суді апеляційної інстанції просив перекваліфікувати його дії
з ч. 1 ст. 115 КК України на ч. 2 ст. 121 цього Кодексу, посилаючись при цьому
на те, що судом першої інстанції не було встановлено мотиву та мети вбивства. Стверджує, що апеляційний суд, залишаючи його апеляційну скаргу
без задоволення не надав відповідей щодо наявності в його діях ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України. Наголошує, що він, будучи обуреним образою і перебуваючи під впливом негативних емоцій
від поводження з ним ОСОБА_9, завдав їй лише 3 удари ножем, після чого покинув кімнату, хоча мав реальну можливість продовжити заподіювати їй удари
у життєво важливі органи, чого не зробив. Зазначає також, що звертав увагу суду на те, що у вироку не встановлена наявність спільного умислу на заподіяння смерті, а також те, хто конкретно і скільки завдав ударів потерпілій. Стверджує,
що судом не перевірене дотримання слідством вимог ч. 3 ст. 233 КПК України
при визнанні протоколу проведення слідчого експерименту за його участю і додатку до нього допустимим доказом. Вказує на те, що після завершення невідкладних слідчих дій у будинку без відповідного дозволу власників орган досудового розслідування не звернувся з клопотанням до слідчого судді в порядку ч. 3 ст. 233 КПК України. За таких обставин вважає, що належної оцінки результатам огляду місця події та слідчому експерименту за його участю
не надано.
Позиції учасників судового провадження в судовому засіданні суду касаційної інстанції
Захисник підтримала касаційну скаргу засудженого та просила її задовольнити.
Прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги засудженого і просив оскаржену ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_7 залишити без зміни,
а касаційну скаргу - без задоволення.
Мотиви Суду
Відповідно до положень ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах вимог, викладених у касаційних скаргах.
При цьому касаційний суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено
в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно з приписами ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є лише істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
За приписами ч. 1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу,
які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та мотивованим, тобто його має бути ухвалено компетентним судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, підтверджених доказами,
які було досліджено під час судового розгляду й оцінено відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Також суд у своєму рішенні повинен навести належні, достатні мотиви та підстави для його ухвалення.
Статтею 419 КПК України передбачено, що в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, має бути зазначено мотиви, з яких цей суд виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, на яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Під час розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.
За обставин цього кримінального провадження висновок місцевого суду
про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні умисного вбивства іншої людини, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1
ст. 115 КК України, колегія суддів касаційного суду вважає правильним і таким,
що підтверджується сукупністю зібраних доказів, перевірених у судовому засіданні в установленому кримінальним процесуальним законом порядку та належно оцінених у судовому рішенні судом у їх сукупності з точки зору достатності та взаємозв`язку.
Відповідно до ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо.
Зазначена засада кримінального судочинства має значення для повного з`ясування обставин кримінального провадження та його об`єктивного вирішення. Безпосередність сприйняття доказів дає змогу суду належним чином дослідити і перевірити їх (як кожний доказ окремо, так і у взаємозв`язку з іншими доказами), здійснити їх оцінку за критеріями, визначеними у ч. 1 ст. 94 КПК України, та сформувати повне й об`єктивне уявлення про фактичні обставини конкретного кримінального провадження.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що в судовому засіданні місцевого суду ОСОБА_7 своєї вини у скоєнні інкримінованого йому злочину
не визнав, зазначивши, що не жодних дій, спрямованих на вбивство
ОСОБА_9, не вчиняв.
Незважаючи на таку позицію засудженого, місцевий суд належним чином проаналізував і оцінив показання обвинуваченої ОСОБА_8, потерпілого ОСОБА_10, свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 .
Показання вказаних осіб місцевий суд правильно визнав об`єктивними й обґрунтовано поклав в основу свого рішення, оскільки вони узгоджуються
з іншими доказами та підтверджуються даними, що містяться у: довідках по формі АРМ102, протоколі огляду місця події від 09 квітня 2017 року з фототаблицями
до нього, протоколі огляду трупа від 09 квітня 2017 року з фототаблицями
до нього, протоколах пред`явлення особи для впізнання за фотознімками
від 10 квітня 2017 року за участю свідків ОСОБА_11, ОСОБА_13 та ОСОБА_12, протоколі проведення слідчого експерименту від 10 квітня
2017 року за участю підозрюваної ОСОБА_8, протоколі проведення слідчого експерименту від 19 квітня 2017 року за участю підозрюваного ОСОБА_7, протоколі огляду місця події від 22 квітня 2017 року з відеозаписом до нього, актах судово-медичного-гістологічного дослідження № 1091/1203 від 26 квітня
2017 року, судово-медичного дослідження (обстеження) № 205 від 26 квітня
2017 року, судово-медичного дослідження (обстеження) № 395/1203 від 10 травня 2017 року, висновку експерта № 477-1203/2017 від 24 травня 2017 року зі схемами локалізації тілесних ушкоджень, висновках експерта № 218 та 219 від 24 травня 2017 року, висновку експерта № 242 від 31 травня 2017 року з фототаблицями, висновку експерта № 388 від 09 червня 2017 року, висновку комісійної комплексної судової психологічно-психіатричної експертизи № 190 від 27 квітня 2017 року, висновку судово-психологічної експертизи № 17-2894 від 04 липня 2017 року.
Указані докази є належними та допустимими, виходячи з положень
статей 85, 86 КПК України. Суд ретельно проаналізував сукупність зібраних
у провадженні доказів, що дало можливість дійти обґрунтованого висновку
про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Що стосується кваліфікації дій засудженого, то слід зазначити таке.
Так, ч. 1 ст. 115 КК України визначає відповідальність за умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
У свою чергу ч. 2 ст. 121 КК України передбачає відповідальність за умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.
Для відмежування умисного вбивства від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення для з`ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події,