Постанова
Іменем України
13 березня 2023 року
м. Київ
справа № 732/504/21
провадження № 61-19065св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Стимул-Інвест",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Стимул-Інвест" на постанову Чернігівського апеляційного суду від 01 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Висоцької Н. В., Бобрової І. О., Мамонової О. Є.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2021 року ОСОБА_1 через адвоката Слєпченка С. О. звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Стимул-Інвест" (далі - ТОВ "Компанія "Стимул-Інвест") про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з моменту звільнення до дня фактичного поновлення на посаді.
Позов обґрунтований тим, що він працював у ТОВ "Компанія "Стимул-Інвест" на посаді складальника.
У період з 16 до 19 червня 2020 року він за направленням Городнянського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Чернігівської області Міністерства оборони України (далі - Городнянський РТЦК та СП) проходив медичну комісію для призову на строкову військову службу. Про факт проходження комісії він повідомив керівництво ТОВ "Компанія "Стимул-Інвест" у телефонному режимі.
22 червня 2020 року він був призваний для проходження строкової військової служби.
Нормами трудового законодавства передбачені гарантії для працівників під час їх призову на військову службу, зокрема збереження місця роботи.
Наказом ТОВ "Компанія "Стимул-Інвест" від 30 червня 2020 року позивач звільнений із займаної посади на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України.
Згідно з наказом про звільнення ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці 16 та 17 червня 2020 року.
Позивач не вчиняв прогулів. Про своє звільнення дізнався від родичів, які отримували листи відповідача.
Позивач не міг вчасно оскаржити наказ про своє звільнення, тому, прибувши додому у відпустку, він звернувся до адвоката для представлення його інтересів у суді.
Звільнення з роботи за прогул є незаконним, оскільки відповідач порушив порядок звільнення, недотримав гарантій, встановлених статтею 119 КЗпП України і Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" для працівників, яких призвано на військову службу.
Просив поновити строк на звернення до суду з позовом, поновити його на роботі на посаді складальника ТОВ "Компанія "Стимул-Інвест", стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з моменту звільнення до дня фактичного поновлення на посаді.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Городнянського районного суду Чернігівської області від 16 липня 2021 року у позові відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач не надав належних та допустимих доказів, що 17 червня 2020 року він був звільнений від обов`язку перебувати на території підприємства.
Табель обліку робочого часу, наказ від 01 березня 2007 року № 3, яким, зокрема визначено розпорядок роботи підприємства, доповідними записками заступника начальника виробництва відповідача про відсутність ОСОБА_1 на робочому місці в період робочого часу в дати: 16, 17, 18, 19, 22, 23 червня 2020 року, акт від 30 червня 2020 року № 1 про про відсутність ОСОБА_1 на робочому місці у період робочого часу в дати: 16, 17 червня 2020 року суд взяв за основу під час ухвалення рішення.
Суд першої інстанції взяв до уваги, що позивач не заперечував своєї відсутності на робочому місці з 16 до 19 червня 2020 року включно.
Суд першої інстанції виходив з того, що причини відсутності позивача на робочому місці 16 червня 2020 року і 19 червня 2020 року у зв`язку з проходженням медичної комісії є поважними.
Посилання ОСОБА_1, що він не мав обов`язку працювати 17 та 18 червня 2020 року відповідно до графіку, який надсилався працівникам через Вайбер-чат, зокрема з огляду на дію карантину, не узгоджується з табелями обліку робочого часу працівників ТОВ "Компанія "Стимул-Інвест" за період з листопада 2019 року до червня 2020 року.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 01 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 16 липня 2021 року скасовано, позов задоволено. Поновлено ОСОБА_1 на посаді складальника ТОВ "Компанія "Стимул-Інвест" з 30 червня 2020 року. Стягнено з ТОВ "Компанія "Стимул-Інвест" на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 82 810,00 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що на момент звільнення 30 червня 2021 року позивач вже проходив строкову військову службу, і на нього поширювались гарантії визначені статтею 119 КЗпП України.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач фактично був призваний на військову службу ще з 16 червня 2020 року, оскільки викликався до призовного пункту для проходження призовної комісії 16 і 19 червня 2020 року, внаслідок успішного проходження якої викликаний на збірний пункт для відправки до військової частини.
У справі відсутні докази того, що ОСОБА_1 повідомив відповідача про свій призов на військову службу, однак неповідомлення про призов на військову службу не є дисциплінарним проступком, яке тягне за собою звільнення.
Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що відповідач не мав правових підстав для застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення позивача на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України, враховуючи, що позивача було призвано до проходження строкової військової служби на підставі повісток від 05 і 16 червня 2020 року, а 25 червня 2020 року він був зарахований до списку особового складу військової частини НОМЕР_1 . Відповідач звільнив ОСОБА_1 з порушенням пункту 3 статті 119 КЗпП України, статті 30 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", оскільки звільнити позивача на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України з дотриманням норм законодавства ТОВ "Компанія "Стимул-Інвест" мало право до того часу, як позивач був призваний на військову службу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У вересня 2022 року ТОВ "Компанія "Стимул-Інвест" засобами поштового зв`язку звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Чернігівського апеляційного суду від 01 листопада 2021 року, просило її скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме частини другої статті 39 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", абзацу 2 пункту 57 Положення про підготовку і проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 березня 2002 року № 352 (у редакції, на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Положення № 352).
Суд апеляційної інстанції дійшов неправомірного висновку, що позивач вважається призваним з дня вручення йому повістки про призов на строкову військову службу, 16 червня 2020 року.
Аргументи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 12 квітня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи. У задоволенні клопотань ТОВ "Компанія "Стимул-Інвест" про зупинення виконання постанови Чернігівського апеляційного суду від 01 листопада 2021 року відмовлено.
У вересні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи
Згідно з частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Касаційне провадження відкрито з підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що згідно з наказом (розпорядженням) від 01 листопада 2019 року № 116-к ОСОБА_1 з 04 листопада 2019 року перебував у трудових правовідносинах з ТОВ "Компанія "Стимул-Інвест" та займав посаду складальника (т. 1, а. с. 66).
17 і 24 червня 2020 року заступник начальника виробництва ТОВ "Компанія "Стимул-Інвест" Колінько С. В. подав на ім`я директора ТОВ доповідні записки про відсутність ОСОБА_1 на робочому місці в період робочого часу в дати: 16, 17, 18, 19, 22, 23 червня 2020 року (т. 1, а. с. 63, 65).
Наказом директора ТОВ "Компанія "Стимул-Інвест" від 17 червня 2020 року № 2 на підставі доповідної записки ОСОБА_2 створена комісія для проведення розслідування відсутності ОСОБА_1 на робочому місці з 16 до 17 червня 2020 року, надано ОСОБА_1 можливість пояснити відсутність на робочому місці (т. 1, а. с. 64).
Актом від 30 червня 2020 року № 1, складеним директором відповідача ОСОБА_3, заступником начальника виробництва ОСОБА_2, бухгалтером ОСОБА_4, встановлено та зафіксовано відсутність працівника ОСОБА_1 на робочому місці 16 та 17 червня 2020 року (т. 1., а. с. 62).
Директор ТОВ "Компанія "Стимул-Інвест" на адресу реєстрації ОСОБА_1 направив лист з проханням надати пояснення щодо відсутності на робочому місці 16 та 17 червня 2020 року. Цей лист позивач отримав особисто 19 червня 2020 року, що підтверджується зворотнім повідомленням про вручення (т. 1, а. с. 8, 42).
Наказом від 30 червня 2020 року № 108-к ОСОБА_1 звільнено за прогул без поважних причин на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України. Підстава звільнення - акт службового розслідування № 1 (т. 1, а. с. 9)
Листом від 30 червня 2020 року ТОВ "Компанія "Стимул-Інвест" повідомило позивача про звільнення з 30 червня 2020 року на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України та запропонувало отримати трудову книжку за адресою знаходження відповідача (т. 1, а. с. 59).
28 липня 2020 року ОСОБА_1 надав письмові пояснення відповідачу, що причиною відсутності на роботі 16 червня 2020 року є проходження лікарської комісії, а 17 червня 2020 року відсутністю обов`язку працювати у дні, які не зазначені у його графіку виходу на роботу (т. 1, а. с. 46, 47).
Суд апеляційної інстанції встановив, що відповідно до листа військового комісару ІНФОРМАЦІЯ_1 від 28 червня 2020 року № 1358 ОСОБА_1 викликався повістками до військового комісаріату 16 і 19 червня 2020 року для проходження медичного огляду, психологічного тестування та проведення інших організаційних заходів щодо його призову на строкову військову службу (а. с. 56, 57, 58).