Постанова
Іменем України
13 березня 2023 року
м. Київ
справа № 466/1996/19
провадження № 61-17810св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Акціонерне товариство "Альфа-Банк", державний реєстратор Львівської філії комунального підприємства "Реєстрація нерухомості та бізнесу" Бойко Христина Романівна,
третя особа - Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Альфа-Банк" на постанову Львівського апеляційного суду від 07 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Левика Я. А., Савуляка Р. В., Шандри М. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (далі - АТ "Укрсоцбанк"), державного реєстратора Львівської філії Комунального підприємства "Реєстрація нерухомості та бізнесу" (далі - КП "Реєстрація нерухомості та бізнесу") Бойко Х. Р., третя особа - Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради, про скасування рішення про реєстрацію права власності, скасування реєстрації права власності та відновлення попередніх записів, у якому просила:
- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 44608112 від 14 грудня 2018 року 10:26:10, реєстратора Бойко Х. Р., КП "Реєстрація майна та бізнесу", про проведення державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 ;
- скасувати реєстраційний запис від 11 грудня 2018 року № 29442822, вчинений реєстратором Бойко Х. Р., КП "Реєстрація майна та бізнесу", про проведення державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за АТ "Укрсоцбанк";
- поновити відомості у державних реєстрах речових прав на нерухоме майно про право власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 .
Позов обґрунтовано тим, що позивач була власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 02 липня 2007 року № 4115. Між позивачем як позичальником та AT "Укрсоцбанк" як позикодавцем укладений кредитний договір від 26 лютого 2008 року, виконання зобов`язань за яким забезпечувалось договором іпотеки серія та номер: 1259, 1260, укладеним 26 лютого 2008 року.
Відповідно до підпункту 4.5.3 договору іпотеки встановлено такий порядок звернення стягнення на предмет іпотеки - шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку". Кредитний ліміт за вказаним договором встановлено у сумі 27 000,00 доларів США. Розміру заборгованості за вказаним договором на момент прийняття оскаржуваного рішення та реєстрації позивачу невідомо.
Відповідно до копії виконавчого листа, виданого Дніпровським районним судом м. Києва від 17 березня 2011 року № 6-1303/10, із позивача на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк") стягнуто 756 449,54 грн та 3 964,49 грн третейського збору. Такий виконавчий лист виданий на підставі рішення постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 10 лютого 2010 року. Позивач стверджувала, що їй не надходило вказане рішення третейського суду, інших документів, щодо яких можна було б встановити розмір заборгованості перед відповідачем, позивач не має. Їй також невідомо, за якою вартістю AT "Укрсоцбанк" набуло у власність квартиру. Документів про визначення вартості квартири відповідно до частини п`ятої статті 37 Закону України "Про іпотеку" позивачу не надходило. Проте згідно з іпотечним договором від 06 лютого 2008 року заставна вартість предмета іпотеки визначена сторонами в еквіваленті 109 366,34 доларів США.
Можливість реалізації іпотекодержателем права на звернення стягнення шляхом набуття права власності на предмет іпотеки передбачена статтею 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 07 липня 2004 року. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Позивач звертала увагу, що 07 червня 2014 року набув чинності Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", пунктом 1 якого передбачено, що протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.
Отже, на думку позивача, визначальним при вирішенні спору щодо можливості звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку протягом строку дії Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", є настання правового наслідку, що в даному конкретному випадку передбачає фактичний перехід до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки, без згоди власника майна.
За наслідками прийнятого реєстратором КП "Реєстрація майна та бізнесу" Бойко Х. Р. рішення від 14 грудня 2018 року індексний номер 44608112 про проведення державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за відповідним застереженням в іпотечному договорі, фактично відбулося примусове стягнення зазначеного майна без згоди власника, незважаючи на заборону, встановлену Законом України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".
З огляду на наведене, враховуючи, що спірна квартира підпадає під ознаки, визначені Законом України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", на переконання позивача, підлягає скасуванню рішення реєстратора КП "Реєстрація майна та бізнесу" Бойко Х. Р. від 14 грудня 2018 року індексний номер 44608112 про проведення державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 та реєстраційний запис від 11 грудня 2018 року № 29442822 реєстратора КП "Реєстрація майна та бізнесу" Бойко Х. Р. про право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 16 січня 2020 року задоволено заяву про заміну сторони відповідача. Замінено АТ "Укрсоцбанк" на його правонаступника - Акціонерне товариство "Альфа-Банк" (далі - АТ "Альфа-Банк").
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 04 серпня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено через безпідставність позовних вимог.
Суд першої інстанції виходив із того, що позивач у порушення умов договору іпотеки і без згоди іпотекодержателя зареєстрував за адресою предмета іпотеки дитину; позивач не надала суду будь-яких належних та допустимих доказів, що вимоги нормативних актів не виконані належним чином нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки; згідно з умовами договору іпотеки сторони досягли згоди про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання; той факт, що сторони домовилися про застосування позасудового порядку звернення стягнення на предмет іпотеки свідчить про наявність згоди (в тому числі іпотекодавця) на те, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель набуває права на звернення стягнення на предмет іпотеки згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя в один чи іншій спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, який передбачений Законом України "Про іпотеку"; сторона позивача не надала допустимих доказів оскарження договору іпотеки повністю або у частині застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, укладаючи іпотечний договір, позивач надала згоду на перехід права власності (відчуження) до іпотекодержателя в майбутньому у разі настання чітко визначених обставин; сторона позивача не надала належних та допустимих доказів, що на момент вчинення оскаржуваної реєстраційної дії позивач була зареєстрована і фактично проживала саме у спірній квартирі. З урахуванням зазначеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що посилання позивача на норми Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" як на підставу скасування спірного рішення є безпідставним і з урахуванням принципів правової визначеності та рівності прав усіх учасників цивільно-правових відносин, закріплених в частині першій статті 1 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.
Постановою Львівського апеляційного суду від 07 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 04 серпня 2020 року скасовано та ухвалено у справі нове судове рішення про часткове задоволення позову. Скасовано запис про державну реєстрацію права на нерухоме майно від 11 грудня 2018 року № 29442822, вчинений реєстратором Бойко Х. Р., КП "Реєстрація майна та бізнесу", про проведення державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за AT "Укрсоцбанк". У задоволенні решти позову відмовлено.
Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позов, вказав, що, підписавши іпотечне застереження, сторони визначили лише можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель. Стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог. При цьому до прийняття Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки (як у судовому, так і в позасудовому способі) не залежало від наявності згоди іпотекодавця, а залежало від наявності факту невиконання боржником умов кредитного договору. Водночас зазначений Закон ввів тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодателя без згоди останнього на таке відчуження. Матеріалами справи підтверджується, що спірна квартира, яка має загальну площу 59,8 кв. м та використовується як місце постійного проживання позивачем та членами її сім`ї, не може бути примусово стягнута (шляхом перереєстрації права власності на нерухоме майно) на підставі дії Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", у тому числі шляхом реєстрації права власності за АТ "Укрсоцбанк" як забезпечення виконання позивачем умов кредитного договору від 26 лютого 2008 року № 602/25-072, укладеного в іноземній валюті. Таким чином, на думку апеляційного суду, у державного реєстратора Бойко Х. Р. були наявні підстави для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на вказану квартиру за АТ "Укрсоцбанк", тому реєстрація права власності на предмет іпотеки за банком проведена всупереч вимогам договору про іпотеку та вимогам чинного законодавства, зокрема статей 35, 37 Закону України "Про іпотеку", Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті". На цій підставі вимогу позову про скасування запису про державну реєстрацію права на нерухоме майно від 11 грудня 2018 року № 29442822, вчиненого реєстратором Бойко Х. Р., апеляційний суд вважав обґрунтованою.
Водночас апеляційний суд вирішив відмовити у задоволенні двох інших позовних вимог про скасування рішення про державну реєстрацію та про поновлення відомостей у державних реєстрах речових прав на нерухоме майно про право власності ОСОБА_1 на квартиру, оскільки рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію, тому належним способом захисту права або інтересу позивача у такому разі є не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав, а скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності (частина друга статті 26 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"), а скасування запису про державну реєстрацію права на нерухоме майно фактично поновить попередні записи про право власності позивача на спірну квартиру.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У жовтні 2021 року АТ "Альфа-Банк" подало засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного суду від 07 вересня 2021 року, з пропуском строку на касаційне оскарження, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, банк просить скасувати оскаржувану постанову повністю та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Касаційна скарга містила також клопотання про поновлення пропущеного строку на оскарження постанови Львівського апеляційного суду від 07 вересня 2021 року
Підставою касаційного оскарження указаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, а саме застосування норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 16 грудня 2019 року у справі № 607/4911/16-ц, від 18 грудня 2019 року у справі № 718/2468/18, від 18 грудня 2019 року у справі № 712/15975/17, від 16 вересня 2020 року у справі № 756/9904/15, від 10 лютого 2021 року у справі № 755/17990/19, від 15 січня 2020 року у справі № 201/344/18 та у постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 464/8589/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України, далі - ЦПК України).
Також заявник указує на порушення норм процесуального права, оскільки ОСОБА_1 порушила порядок подання апеляційної скарги, проте Львівський апеляційний суд відкрив апеляційне провадження у цій справі за її апеляційною скаргою, разом з тим відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою АТ "Альфа-Банк". Крім того, представник банку мав намір взяти участь у судовому засіданні, проте суд дійшов необґрунтованого висновку про неможливість надання такого права представнику АТ "Альфа-Банк" (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
У касаційній скарзі заявник наполягає на тому, що:
- позивач як боржник має заборгованість перед банком, яку має повернути;
- позивач як апелянт на 2 дні прострочив надання апеляційному суду підтверджуючих документів на усунення недоліків, зазначених в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху від 22 вересня 2020 року, без надання відповідного клопотання, тобто ухвалу суду не виконано, що є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження. Натомість Львівський апеляційний суд 08 вересня 2020 року в аналогічній ситуації відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою АТ "Альфа-Банк", проте не може бути у суду суб`єктивне ставлення до сторони у справі, строки мають застосовуватися однаково для всіх сторін;
- незважаючи на висловлений намір представника банка взяти участь у справі особисто, апеляційний суд дійшов необґрунтованого висновку про неможливість надання такого права представнику АТ "Альфа-Банк", чим обмежив у правах сторону відповідача;
- немає такої підстави позову як відсутність доказів направлення повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору, хоча апеляційний суд посилається на це, проте банк його надсилав, а боржник - отримав;
- позивач станом на дату укладення договору іпотеки та кредитного договору є підприємцем, тому дія Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" на спірні правовідносини не поширюється. Позивач має не просто заявити про те, що необхідно застосувати обмеження за цим Законом, але довести це;
- позивач не зазначала, що в неї немає іншого нерухомого житлового майна, доказів цього не надала. Так само не надала доказів постійного проживання саме в спірній квартирі. Позивач взагалі згідно з текстом договору іпотеки зареєстрована за іншою адресою, ніж предмет іпотеки. Станом на момент розгляду справи позивач відмовилася від прийняття спадщини в іншій справі, що свідчить про наявність у неї іншого майна, до якого вона мала відношення та проживати в якому вона могла (адже була наявна батьківська хата), не можна стверджувати, що іпотечне майно - це єдине майно, в якому могла проживати ОСОБА_1 . Позивач може мати додаткове житло неприватизоване;
- іпотечний договір укладений позивачем добровільно та без жодного примусу щодо вибору контрагента і визначення умов договору, про що свідчить відсутність жодного рішення суду про скасування зазначеного договору як в цілому, так і в частині. Укладаючи іпотечний договір, позивач надала згоду на перехід права власності (відчуження) до іпотекодержателя в майбутньому у разі настання чітко визначених обставин. Посилання позивача на норми Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" безпідставне;
- Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" мав тимчасову дію та припинив свою дію.
Оскільки суд касаційної інстанції в силу статті 400 ЦПК України не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, Верховний Суд не бере до уваги документи, додані заявником до його касаційної скарги на підтвердження його доводів, що не були предметом розгляду судами попередніх інстанцій, та здійснює розгляд справи за наявними у справі матеріалами.
У лютому 2022 року від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу АТ "Альфа-Банк", в якому, посилаючись на необґрунтованість касаційної скарги, позивач просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржувану постанову - залишити без змін, оскільки вона є законною.
У відзиві на касаційну скаргу АТ "Альфа-Банк" адвокат Перунов В. В. просить поновити строк на подання цього відзиву, з огляду на поважність його пропуску (виявлення у представника позивача короновірусної хвороби COVID-19). Зважаючи на незначний строк пропуску подання відзиву на касаційну скаргу, установленого ухвалою Верховного Суду від 14 грудня 2021 року, (3 дні) та його поважність, Верховний Суд визнає причини пропуску строку поважними та вважає за можливе його поновити.
Інші відзиви станом на час розгляду справи Верховним Судом не надходили.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 листопада 2021 року касаційна скарга АТ "Альфа-Банк" передана на розгляд судді-доповідачу Черняк Ю. В.
Ухвалою Верховного Суду від 09 листопада 2021 року поновлено АТ "Альфа-Банк" строк на касаційне оскарження постанови Львівського апеляційного суду від 07 вересня 2021 року, касаційну скаргу залишено без руху для усунення недоліків, а саме надіслання уточненої редакції касаційної скарги, в якій повинно бути зазначено підстави, на яких подається касаційна скарга з визначенням передбачених статтею 389 ЦПК України підстав, надання копій скарг та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи та надання документу на підтвердження сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі, а також роз`яснено про наслідки її невиконання.
Ухвалою Верховного Суду від 14 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи № 466/1996/19 із Шевченківського районного суду м. Львова та встановлено учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
У січні 2022 року матеріали справи № 466/1996/19 надійшли до Верховного Суду.
Розпорядженням керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 18 січня 2023 року № 70/0/226-23 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи у зв`язку з перебуванням судді Черняк Ю. В. у відпустці, пов`язаною з вагітністю та пологами.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 19 січня 2023 року касаційну скаргу АТ "Альфа-Банк" та матеріали справи № 466/1996/19 передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
За змістом частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова апеляційного суду - без змін, оскільки її ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди попередніх інстанційвстановили, що згідно з Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 03 липня 2007 року ОСОБА_1 була власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 02 липня 2007 року № 4115.
Між позивачем як позичальником та AT "Укрсоцбанк" як позикодавцем укладений кредитний договір (договір відновлювальної кредитної лінії № 602/25-072) від 26 лютого 2008 року на поточні потреби на суму 60 тис. доларів США, виконання зобов`язань за яким забезпечувалось договором іпотеки серія та номер: 1259, укладеним 26 лютого 2008 року та посвідченим приватним нотаріусом Нор Н. М.
Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна щодо квартири АДРЕСА_1, реєстраційний номер 1721229346101 вчинено запис: від 11 грудня 2018 року № 929442822, ОСОБА_3, КП "Реєстрація майна та бізнесу", на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 44608112 від 14 грудня 2018 року 10:26:10, ОСОБА_3 .
Підставою виникнення права власності вказано повідомлення про вручення кур`єрного відправлення, серія та номер: 97158, 97159, виданий 17 вересня 2018 року, видавник: КС "EXPOST"; рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, серія та номер: 1400041703069, виданий 20 жовтня 2018 року, видавник: Укрпошта; повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням, серія та номер: 10610, виданий 18 червня 2018 року, видавник: ПАТ "Укрсоцбанк"; іпотечний договір, серія та номер: 1259, 1260, виданий 26 лютого 2008 року, видавник: Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку "Укрсоцбанк"/ ОСОБА_1 .
Рішенням єдиного акціонера AT "Укрсоцбанк" від 15 жовтня 2019 року № 5/2019, а також рішенням загальних зборів акціонерів АТ "Альфа-Банк", протокол від 15 жовтня 2019 року № 4/2019 затверджено передавальний акт. Внаслідок реорганізації шляхом приєднання AT "Укрсоцбанк" до AT "Альфа-Банк" правонаступником усього його майна, майнових прав та обов`язків за цим актом є "Альфа-Банк". Правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків AT "Укрсоцбанк" виникає у АТ "Альфа-Банк" з дати затвердження цього передавального акту загальними зборами акціонерів АТ "Альфа-Банк" та рішенням єдиного акціонера - "Укрсоцбанк", а саме з 15 жовтня 2019 року.
Підпунктом 4.5.3 іпотечного договору встановлено один із способів звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме - шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку".
Апеляційний суд з посиланням на довідку з місця проживання про склад сім`ї та прописку встановив, що квартира за адресою: АДРЕСА_1, яка має загальну площу 59,8 кв. м, використовується як місце постійного проживання позивачем та членами її сім`ї.
Нормативно-правове обґрунтування та мотиви, з яких виходив Верховний Суд
Відповідно до статті 1 Закону України від 05 червня 2003 року № 898-IV "Про іпотеку" (далі - Закон № 898-IV) іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (стаття 3).