Постанова
Іменем України
13 березня 2023 року
м. Київ
справа № 207/1892/18
провадження № 61-11887 св 22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І.,
Коломієць Г. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1, правонаступником якого є ОСОБА_2,
представник ОСОБА_2 - адвокат Шишкін Віталій Миколайович,
відповідач - ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Шишкіна Віталія Миколайович, на рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі судді
Погребняк Т. Ю. від 15 лютого 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду у складі колегії суддів: Макарова М. О., Демченко Е. Л., Куценко Т. Р. від 25 жовтня 2022 року,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_3, в якому просив суд стягнути з ОСОБА_3 на його користь грошові кошти за договором позики у розмірі 442 340,00 грн та судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 05 вересня 2012 року між ним та ОСОБА_3 було досягнуто згоди, згідно якої він надав відповідачу
у позику грошові кошти у сумі 20 000 доларів США, а відповідач повинен був прийняти та повернути ці кошти в повному обсязі до 30 березня 2013 року. Грошові кошти ОСОБА_3 отримав в повному обсязі, що підтверджуються розпискою від 05 вересня 2012 року, складеною відповідачем власноруч.
Вказував, що відповідач не віддав весь борг до 30 березня 2013 року, тому за усною домовленістю між ними було продовжено термін позики до повного повернення боргу. При цьому, починаючи з травня 2013 року по січень 2018 року ОСОБА_3 сплатив йому 3 000 доларів США у рахунок погашення боргу. Проте, починаючи з січня 2018 року по теперішній час відповідач відмовляється від повернення боргу за розпискою, а сплата боргу ОСОБА_3 за розпискою від 05 вересня 2012 року в період з травня 2013 року по січень 2018 року свідчить про визнання відповідачем свого боргу, а тому перебіг позовної давності було перервано.
Позивач зазначав, що станом на день подачі позову відповідач йому не повернув 17 000 доларів США, що становить 442 340,00 грн.
Ураховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 просив суд його позов задовольнити.
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 15 лютого 2021 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 20 вересня 2022 року залучено до участі у справі, в якості правонаступника померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1, - ОСОБА_2 .
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, правонаступником якого є ОСОБА_2, залишено без задоволення. Рішення Баглійського районного суду
м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 15 лютого 2021 року залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення неповернутих грошових коштів за розпискою
06 червня 2018 року, тобто після спливу строку позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки факт переривання строку позовної давності не доведено, а представник відповідача просив застосувати позовну давність. При цьому, суди зазначили, що в наданій ОСОБА_1 розписці від 05 вересня 2012 року зазначено строк повернення позики 30 березня 2013 року, проте позивач не довів існування з
ОСОБА_3 усної домовленості про продовження терміну позики до повного повернення боргу та часткову сплату відповідачем боргу і відповідно переривання строку позовної давності для вимоги за цим зобов`язанням, який настав 30 березня 2016 року.
Також суд послався на відповідний правовий висновок Верховного Суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У листопаді 2022 року представник ОСОБА_2 - адвокат Шишкін В. М., звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 15 лютого 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 жовтня
2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду
від 08 грудня 2022 року касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Шишкіна В. М., залишено без руху, запропоновано заявникові звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку на касаційне оскарження, в якій навести підстави для його поновлення та надати докази на їх підтвердження, сплатити судовий збір за подання касаційної скарги та надати документ, що підтверджує його сплату, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.
У наданий судом строк представник ОСОБА_2 - адвокат Шишкін В. М., надіслав матеріали на усунення недоліків касаційної скарги, а саме надав докази сплати судового збору та клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2023 року клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Шишкіна В. М., про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень задоволено й поновлено цей строк, відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано цивільну справу
№ 207/1892/18 з Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
17 січня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Шишкіна В. М., мотивована тим, що судами застосовано норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного
у постанові Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 521/17654/15-ц, вказуючи, що суди безпідставно посилалися на положення частини першої статті 218 ЦК України, оскільки правило наведеної норми стосується випадків, коли сторони заперечують сам факт укладення договору.
При цьому зазначає, що показання свідків у цій справі про часткове погашення боргу є належними та допустимими доказами.
Відзив на касаційну скаргу від учасника справи до суду не надходив.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального
кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
В обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень представник ОСОБА_2 - адвокат Шишкін В. М., посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судами норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Шишкіна В. М., задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції
в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою
для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції
в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно із статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення судів ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Судами встановлено, що згідно з письмовою розпискою від 05 вересня
2012 року ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_1 позику в сумі
20 000 (двадцять тисяч) доларів США зі сплатою відсотків в розмірі 300 доларів на місяць строком до 30 березня 2013 року з виплатою відсотків щомісячно
(а. с. 95-103). Позов пред`явлено у червні 2018 року.
Відповідно до висновку експертів за результатами проведення комплексної судово-почеркознавчої експертизи документів від 03 лютого 2020 року
№ 29174/19-34/29175 рукописний текст та підпис від імені ОСОБА_3 виконано ОСОБА_3, кульковою ручкою, спорядженою пастою червоного кольору, без попередньої технічної підготовки та застосування технічних засобів.
У судовому засіданні ОСОБА_1 та свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5 вказали, що виплати в рахунок суми боргу за вказаною розпискою здійснювались відповідачем у 2018 році частково, а саме в розмірі 3 000 доларів США. Точних дат повернення боргу, яке відбувалось, як пояснив ОСОБА_1, він не записував, так як вважав, що відповідач повертає відсотки, а не борг.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 помер.
У вересні 2018 року представник ОСОБА_3 подав до суду заяву про застосування наслідків спливу позовної давності (а. с. 24-25).