Постанова
Іменем України
13 березня 2023 року
м. Київ
справа № 707/782/22
провадження № 61-12126св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, Акціонерне товариство "Банк інвестицій та заощаджень",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3, на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 30 червня 2022 року у складі судді Смоляра А. О. та постанову Черкаського апеляційного суду від 03 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Новікова О. М., Вініченка Б. Б., Нерушак Л. В.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2, Акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень" (далі - АТ "Банк інвестицій та заощаджень") про визнання недійсним договору про споживчий кредит.
Позов мотивований тим, що договір про споживчий кредит від 25 лютого
2020 року № РР/22167, який укладений між АТ "Банк інвестицій та заощаджень" та ОСОБА_2,не відповідає встановленим законом вимогам, оскільки зазначена в ньому інформація є нечіткою, суперечливою і такою, що не відповідає вимогам Закону України "Про споживче кредитування" та Закону України "Про захист прав споживачів".
Позивачка вказала, що зазначені у кредитному договорі орієнтовна вартість кредиту - 10 005 508,71 грн та розмір загальних витрат за кредитом -
6 305 508,71 грн не відповідають дійсності, оскільки розрахунок орієнтовної вартості кредиту, здійснений на основі орієнтовної реальної процентної ставки (27,84 %), не відповідає вказаній банком орієнтовній загальній вартості кредиту і фактично становитиме 10 300 800,00 грн (3 700 000,00 грн х 27,84 % х 10 років).
Також зазначила, що всупереч нормам частини третьої статті 9 Закону України "Про споживче кредитування" в кредитному договорі немає інформації про орієнтовну вартість супровідних послуг третіх осіб (нотаріуса, оцінювача та страховика), хоча й зазначено про обов`язковість таких послуг.
На момент укладення оспорюваного кредитного договору ОСОБА_1 перебувала у шлюбних відносинах з відповідачем ОСОБА_2, а тому була поручителем за цим кредитним договором, оскільки вважала, що кредитні кошти отримуються в інтересах сім`ї та для спільних потреб. Разом з тим
ОСОБА_2 використав отримані кошти не в інтересах сім`ї, хоча мав намір спрямувати їх на здійснення взаєморозрахунку з ОСОБА_4 за зобов`язаннями, які виникли внаслідок їх спільної господарської діяльності, але фактично ОСОБА_2 використав кредитні кошти на невідомі потреби та
з невідомою метою.
Укладаючи договір поруки та надаючи згоду на укладення іпотечного договору, позивачка об`єктивно очікувала, що кредитні кошти будуть спрямовані на задоволення інтересів сім`ї, що матиме наслідком набуття позивачем матеріальних вигод, зокрема спільної власності з ОСОБА_2, про що вона отримала запевнення від нього. Внаслідок цього в неї виник обов`язок за кредитними зобов`язаннями, які є необґрунтованими, в тому числі і перед відповідачем ОСОБА_2, щодо відшкодування йому грошових коштів у розмірі половини суми сплаченого кредиту, який той використав на власні потреби.
Укладення оспорюваного кредитного договору здійснювалось в умовах введення її в оману щодо обставин, що мають істотне значення (з одного боку, дії відповідача ОСОБА_2 направлені на введення позивача в оману щодо обставин використання кредитних коштів для споживчих потреб; з іншого боку, укладення правочинів під впливом помилки, яка виникла внаслідок дій відповідача AT "Банк інвестицій та заощаджень" щодо прав та обов`язків позивачки, дійсного розміру зобов`язання та вартості кредиту), унаслідок чого вона помилилася стосовно цінності такого договору для неї, а тому на підставі статей 229, 230 ЦК України просила визнати такий кредитний договір недійсним.
Вважала, що визнання недійсним спірного кредитного договору матиме наслідком припинення поруки для позивача та буде ефективним способом захисту її прав і законних інтересів, а обов`язок з повернення коштів лежатиме тільки на відповідачеві ОСОБА_2 відповідно до частини першої статті 216 ЦК України.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила визнати недійсним договір про споживчий кредит від 25 лютого 2020 року № РР/22167, укладений між АТ "Банк інвестицій та заощаджень" та ОСОБА_2 .
Короткий зміст судових рішень першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 30 червня
2022 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення обґрунтоване тим, що, виходячи з обсягу наданих суду доказів, під час розгляду справи суд не встановив підстав, які свідчили б про невідповідність умов договору про споживчий кредит від 25 лютого 2020 року № РР/22/167 вимогам законодавства, а доводи позивача в цій частині ґрунтуються на її припущеннях і спростовуються змістом договору та додатків до нього. Отже немає підстав для визнання цього договору недійсним.
Постановою Черкаського апеляційного суду від 03 листопада 2022 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Коханія О. В. залишено без задоволення.
Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 30 червня 2022 року залишено без змін.
Залишаючи апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката
Коханія О. В. без задоволення, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.
Додатково суд апеляційної інстанції вказав, що ОСОБА_1 не є стороною оспорюваного договору і не має права оспорювати такий правочин з підстав, передбачених статтями 229, 230 ЦК України. Зазначені обставини можуть бути підставою для оспорення позивачкою дійсності укладеного за її участю договору поруки, що не є предметом судового розгляду в цій справі.
Оспорений кредитний договір від 25 лютого 2020 року № РР/22/167, який укладений між AT "Банк інвестицій та заощаджень" та ОСОБА_2 як позичальником, вже був предметом дослідження апеляційного суду при розгляді справи за позовом АТ "Банк інвестицій та заощаджень" до
ОСОБА_2, ОСОБА_1, ПП "ФІШ.КА", ТОВ "Пристань-17", ТОВ "Компанія ВЕСТА" про стягнення заборгованості. Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 24 червня 2022 року, залишеним без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 13 вересня 2022 року, позов задоволено повністю та стягнено з відповідачів суму заборгованості.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
05 грудня 2022 року через підсистему "Електронний суд" представник
ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 30 червня 2022 року та постанову Черкаського апеляційного суду від
03 листопада 2022 року і закрити провадження у справі.
Касаційна скарга мотивована неефективністю обраного позивачем способу захисту. Заявник вказує, що якщо суд розглядає справу про стягнення
з боржника коштів, то боржник має захищати свої права саме в цьому провадженні, заперечуючи проти позову та доводячи відсутність боргу, зокрема відсутність підстав для його нарахування, бо вирішення цього спору призведе до правової невизначеності у правовідносинах сторін зобов`язання.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень представник заявника зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: застосування апеляційним судом в оскаржуваному рішенні норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/10011/19, від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Аргументи інших учасників справи
13 січня 2023 року АТ "Банк інвестицій та заощаджень" подало до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення,
а оскаржувані судові рішення - без змін.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 08 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Черкаського районного суду Черкаської області.
20 січня 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені
у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Короткий зміст фактичних обставин справи
25 лютого 2020 року між AT "Банк інвестицій та заощаджень" та ОСОБА_2 укладено договір про споживчий кредит № РР/22/167.
Згідно з розділом 7 Паспорта споживчого кредиту до банківського продукту "Готівка 50/50" (з ануїтетними платежами), підписаного ОСОБА_2, позичальник підтвердив отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування і загальну вартість кредиту, надані виходячи з обраних умов кредитування. Позичальник підтвердив отримання всіх пояснень, необхідних для забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до його потреб та фінансової ситуації, зокрема шляхом роз`яснення наведеної інформації, в тому числі суттєвих характеристик та певних наслідків, які вони можуть мати.