Постанова
Іменем України
08 березня 2023 року
м. Київ
справа № 205/11460/21
провадження № 61-7166св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
заінтересована особа: державний нотаріус Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори Коцар Інна Віталіївна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Поповського Дмитра Петровича на ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 грудня 2021 року, постановлену у складі судді Басова Н. В., та постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 червня 2022 року, прийняту у складі колегії суддів: Петешенкової М. Ю., Городничої В. С., Лаченкової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст заяви
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.
Заява ОСОБА_1 мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати - ОСОБА_2, після її смерті відкрилась спадщина за заповітом, який посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Міхеєвою Т. М. 29 березня 2011 року за реєстровим № 1627, відповідно до якого все майно, що належало ОСОБА_2 у рівних частках ділилось між нею та її сестрою ОСОБА_3 . Спадщина складалась з житлового будинку та земельної ділянки, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .
Вказувала на те, що на момент смерті матері разом з нею була зареєстрована її сестра ОСОБА_4, а вона (заявник) тривалий час з ними проживала, оскільки мати тяжко хворіла та їй потрібний був догляд та допомога. Також догляду та допомоги у лікуванні потребувала її сестра, оскільки хворіла на онкологічне захворювання.
Зазначала, що після смерті матері вона та її сестра 02 червня 2020 року зверталися до державного нотаріуса Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори Коцар І. В. із заявами про прийняття спадщини, на підставі яких заведено спадкову справу за № 65903593, номер у нотаріуса 348/2020.
ІНФОРМАЦІЯ_2 її сестра померла, отримати свідоцтво про право на спадщину сестра не встигла, однак спадщину прийняла.
Зазначала, що вона доглядала хвору сестру з лютого 2020 року, проживаючи разом з нею та хворою матір`ю за адресою: АДРЕСА_1, до смерті сестри ІНФОРМАЦІЯ_2, а також після її смерті організувала та оплатила всі витрати, пов`язані з її похованням. Чоловік сестри - ОСОБА_5 проживав окремо та періодично відвідував дружину, однак всі турботи щодо догляду, лікування та поховання несла вона. Після смерті сестри її чоловік ОСОБА_5 подав заяву про відмову від спадщини, оригінал якої знаходиться у спадковій справі № 68232492, номер у нотаріуса 789/2021.
Вважала, що оскільки вона проживала разом з сестрою майже рік до її смерті, доглядала її та лікувала, то відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України фактично прийняла спадщину, однак 27 листопада 2021 року нотаріус відмовив їй у видачі свідоцтва про права на спадщину, оскільки вона
не була зареєстрована за однією адресою з спадкодавцем та не подала у встановлений законом шестимісячний строк заяву про прийняття спадщини.
Зазначала, що спір про право відсутній, вона є єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_4 .
З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просилавстановити факт її постійного проживання зі спадкодавцем ОСОБА_4 на час відкриття спадщини, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, за адресою: АДРЕСА_1 .
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 грудня 2021 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 15 червня 2022 року, відмовлено у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа: державний нотаріус Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори Коцар І. В., про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що заява ОСОБА_1 не підлягає розгляду в порядку окремого провадження, оскільки убачається спір про право, а саме, виникнення у заявника права на спадкування за законом майна померлого спадкодавця, що є окремим предметом доказування.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У липні 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Поповський Д. П. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що будь-яких об`єктивних даних з приводу оспорювання її права на прийняття спадщини не вбачається.
Спір про право це спір, що пов`язаний виключно з порушенням, оспоренням або невизнанням, а також не доведенням суб`єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації права.
Суди не зазначили, хто є спадкоємцем у порядку, передбаченому спадковим правом, який би оспорював її право на прийняття спадщини, тобто не встановили між ким існує спір, оскільки існування спору про право повинно бути реальним, а не гіпотетичним.
Підставами касаційного оскарження судових рішень представник заявника зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі № 205/2102/19-ц (провадження № 61-872св21), від 07 листопада 2018 року у справі № 336/709/18-ц (провадження № 61-39374св18); судами невірно застосовано норми статей 1268, 1270, 1296 ЦК України.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 01 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
У грудні 2022 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.
Ухвалою Верховного Суду від 15 лютого 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам судові рішення не відповідають.
Згідно зі статтею 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.