Постанова
Іменем України
15 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 760/6034/16-ц
провадження № 61-1791св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Білоконь О. В., Гулейкова І. Ю, Олійник А. С.,
Яремка В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, Товариство з обмеженою відповідальністю "Траєкторія",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 02 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Поліщук Н. В., Андрієнко А. М., Соколової В. В.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю "Траєкторія" (далі - ТОВ "Траєкторія", товариство) про стягнення заборгованості.
На обґрунтування позовних вимог посилався на таке.
14 лютого 2014 року між Кредитною спілкою "КС Володар" (далі - КС "КС Володар") та ОСОБА_2 укладений кредитний договір № ДЗ-1324.3 з відповідними додатковими договорами, згідно з умовами якого він отримав кредит у розмірі 587 058,32 грн на строк, що не перевищує 60 місяців, до 14 лютого 2019 року, зі сплатою 25 відсотків річних за користування кредитними коштами.
На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 14 лютого 2007 року між КС "КС Володар" та ТОВ "Траєкторія" укладений договір поруки № 1324.3-п, згідно з яким товариство зобов`язалося перед кредитором, у випадку невиконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором від 14 лютого 2014 року № ДЗ-1324.3, виконати зобов`язання позичальника, що виникли з кредитного договору, згідно з наданим кредитором розрахунком.
01 жовтня 2014 року між КС "КС Володар" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Смарт Груп" (далі - ТОВ "Фінансова компанія Смарт Груп", товариство) укладений договір поруки № 1-10/14п, згідно з яким товариство зобов`язалося перед кредитором, у випадку невиконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором від 14 лютого 2014 року № ДЗ-1324.3, виконати зобов`язання позичальника, що виникли з кредитного договору, згідно з наданим кредитором розрахунком.
Внаслідок неналежного виконання ОСОБА_2 умов кредитного договору, у нього утворилася заборгованість у розмірі 1 230 411,49 грн, яку 28 жовтня 2014 року ТОВ "Фінансова компанія Смарт Груп" сплатило КС "КС Володар".
02 грудня 2014 року між ТОВ "Фінансова компанія Смарт Груп" та позивачем укладений договір про відступлення права вимоги № 02-1/12 за договором поруки від 01 жовтня 2014 року № 1-10/14п та кредитним договором від 14 лютого 2014 року № ДЗ-1324.3, відповідно до умов якого договірна вартість права вимоги становить 779 565,61 грн.
Про укладення зазначеного договору він (позивач) 08 грудня 2014 року повідомив ОСОБА_2, направивши йому засобами поштового зв`язку відповідне повідомлення.
Посилаючись на те, що ОСОБА_2 заборгованість за кредитом не повернув, позивач просив стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ТОВ "Траєкторія" заборгованість за договором кредиту у розмірі 1 260 670,85 грн, з яких: 779 565,61 грн - основна сума заборгованості, 481 105,24 грн - пеня.
Короткий зміст рішень судів
Заочним рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 17 жовтня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ТОВ "Траєкторія" заборгованість за договором про відступлення права вимоги від 02 грудня 2014 року
№ 02-1/12 за договором поруки від 01 жовтня 2014 року № 1-10/14п за кредитним договором від 14 лютого 2014 року № ДЗ-1324.3 у розмірі 1 260 670,85 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок порушення ОСОБА_2 умов кредитного договору від 14 лютого 2014 року № ДЗ-1324.3, у нього утворилась заборгованість у розмірі 1 230 411,49 грн, яку замість нього погасив поручитель - ТОВ "Фінансова компанія Смарт Груп". Надалі товариство відступило своє право вимоги за вказаним кредитним договором йому ( ОСОБА_1 ), а він, відповідно, набув право вимоги до відповідачів як солідарних боржників.
Ураховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та наявність правових підстав для стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ТОВ "Траєкторія" заборгованості за договором кредиту у розмірі 1 260 670,85 грн, з яких: 779 565,61 грн - основна сума заборгованості, 481 105,24 грн - пеня.
Постановою Київського апеляційного суду від 02 грудня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.
Заочне рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 17 жовтня 2016 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції належно не дослідив зібрані у справі докази, не встановив дійсних обставин справи, а тому дійшов помилкового висновку про задоволення позову.
Суд апеляційної інстанції не взяв до уваги додатковий договір від 05 березня 2014 року № 2 та додатковий договір від 07 березня 2014 року № 4 до договору поруки від 14 лютого 2014 року № 1324.3-п, оскільки відповідач заперечує свій підпис на зазначених договорах, а позивач їх оригіналів суду не надав.
Також, суд не взяв до уваги виписки з рахунку ТОВ "Фінансова компанія Смарт Груп" у Публічному акціонерному товаристві "Комерційний банк "Стандарт" за період з 15 до 28 жовтня 2014 року щодо сплати на користь КС "КС Володар" заборгованості за договором поруки за ОСОБА_2, оскільки оригіналу виписки суду не надано, в іншій спосіб не доведено виконання такої фінансової операції.
Надані ОСОБА_1 на підтвердження факту перерахування коштів ТОВ "Фінансова компанія Смарт Груп" копії квитанцій та платіжні доручення не містять реквізитів, які б підтверджували виконання відповідних банківських операцій. Крім того, у платіжних дорученнях міститься посилання на договір від 14 жовтня 2014 року, який в матеріалах справи відсутній, а дата його укладення не кореспондується з обставинами справи.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зазначені квитанції та платіжні доручення не мають доказового значення, а тому до уваги судом не беруться.
Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у зв`язку із недоведеністю позивачем факту набуття ним права вимоги до відповідачів.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
У січні 2022 року ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Кузіна І. П., звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову Київського апеляційного суду від 02 грудня 2021 року скасувати, заочне рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 17 жовтня 2016 року залишити в силі або направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції у порушення принципу resjudicataвідкрив провадження у справі через п`ять років після ухвалення рішенням судом першої інстанції, безпідставно поновивши ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції не взяв до уваги надані ОСОБА_1 на підтвердження факту перерахування коштів ТОВ "Фінансова компанія Смарт Груп" копії квитанцій та платіжні доручення, не аргументував, які обставини підтверджують чи спростовують зазначені документи та яким чином їх наявність чи відсутність впливає на вирішення спору по суті.
Суд апеляційної інстанції не врахував, що необхідно розрізняти договір як правочин, з одного боку, і договір як документ - з іншого. Договір як документ може містити зміст одного договору, декількох договорів, зміст інших правочинів та інші відомості, які правочинами не є. Пункт договору в тій його частині, в якій він містить відомості про отримання покупцями грошей, суму цих грошових коштів та пропорції, в якій вони отримані кожним з продавців, є даними, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і запереченні учасників справи.
Зазначене вказує на те, що ненадання документів щодо оплати у випадку, якщо такі відомості відображені сторонами у договорах, а також у листуванні між ними, не дає підстав для висновку про відсутність розрахунків та переходу права вимоги.
Факт оплати позивачем права вимоги до відповідачів підтверджується листом попереднього кредитора ТОВ "Фінансова компанія Смарт Груп" від 09 листопада 2021 року № 09/11-1, а також актом приймання-передачі до договору про відступлення права вимоги від 02 грудня 2014 року
№ 02-1/12.
Укладений між ТОВ "Фінансова компанія Смарт Груп" та ОСОБА_1 договір про відступлення права вимоги від 02 грудня 2014 року № 02-1/12 відповідно до положень частини першої статті 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є чинним.
Ненадання оригіналів додаткових договорів до кредитного договору та додатку до нього не має правового значення для вирішення справи з огляду на те, що факт надання кредиту у розмірі 587 058,32 грн зі сплатою 25 відсотків річних за користування кредитними коштами підтверджено ОСОБА_2 шляхом підписання, у тому числі додаткового договору від 05 березня 2014 року № 2 до договору поруки від 14 лютого 2014 року № 1324.3-п, оригінал якого оглянуто судом.
Доказів на підтвердження погашення заборгованості він ( ОСОБА_2 ) не надав, а отже, не спростував наявність у нього невиконаних зобов`язань щодо погашення кредитної заборгованості.
Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на неврахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16, від 08 червня 2021 року у справі № 346/1305/19, від 08 вересня 2020 року у справі № 916/667/18, від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17, недослідження зібраних у справі доказів.
У жовтні 2022 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_2, у якому відповідач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Відзив обґрунтовано тим, що постанова суду апеляційної інстанції є законною та обґрунтованою. Установивши, що позивач не довів факту набуття ним права вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором від 14 лютого 2014 року № ДЗ - 1324.3, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. Висновки суду апеляційної інстанції не суперечать висновкам Верховного Суду, на які посилається позивач у касаційній скарзі, а тому відсутні підстави для її задоволення.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 06 квітня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Кузіна І. П., на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389, пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України
Ухвалою Верховного Суду від 07 лютого 2023 року справу призначено до судового розгляду.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 402 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Встановлені судами обставини
14 лютого 2014 року між КС "КС Володар" та ОСОБА_2 укладений кредитний договір № ДЗ-1324.3 з відповідними додатковими договорами, згідно з умовами якого він отримав кредит у розмірі 587 058,32 грн на строк, що не перевищує 60 місяців, до 14 лютого 2019 року, зі сплатою 25 відсотків річних за користування кредитними коштами.
На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 14 лютого 2007 року між КС "КС Володар" та ТОВ "Траєкторія" укладений договір поруки № 1324.3-п, згідно з яким, товариство зобов`язалося перед кредитором, у випадку невиконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором від 14 лютого 2014 року
№ ДЗ - 1324.3, виконати зобов`язання позичальника, що виникли з кредитного договору, згідно з наданим кредитором розрахунком.
01 жовтня 2014 року між КС "КС Володар" та ТОВ "Фінансова компанія Смарт Груп" укладений договір поруки № 1 - 10/14 п, згідно з яким товариство зобов`язалося перед кредитором, у випадку невиконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором від 14 лютого 2014 року № ДЗ-1324.3, виконати зобов`язання позичальника, що виникли з кредитного договору, згідно з наданим кредитором розрахунком.
Внаслідок невиконання ОСОБА_2 умов кредитного договору у нього утворилася заборгованість у розмірі 1 230 411,49 грн.
28 жовтня 2014 року ТОВ "Фінансова компанія Смарт Груп" виконало зобов`язання ОСОБА_2 за вказаним кредитним договором, сплативши КС "КС Володар" заборгованість у розмірі 1 230 411,49 грн.
02 грудня 2014 року між ТОВ "Фінансова компанія Смарт Груп" та позивачем укладений договір про відступлення права вимоги № 02-1/12 за договором поруки від 01 жовтня 2014 року № 1-10/14п та кредитним договором від 14 лютого 2014 року № ДЗ-1324.3, відповідно до умов якого договірна вартість права вимоги становить 779 565,61 грн.
Норми права, які регулюють спірні правовідносини
Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).
Згідно з частинами першою, другою статті 556 ЦК України після виконання поручителем зобов`язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов`язок боржника. До поручителя, який виконав зобов`язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов`язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.
Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обовʼязку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні (частини перша, друга статті 517 ЦК України).
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.